Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.
ЗВУК
Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.
Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.
ЯК ВИНИКАЮТЬ ЗВУКИ
Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову полості, губи, язик, зуби та піднебіння.
За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.
Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.
ГОЛОСНІ ЗВУКИ
Голосних звуків шість:
голосні
[і], [и], [е], [у], [о], [а]
Огублені і неогублені голосні
За участю губ голосні поділяються на огублені(лабіалізовані) і неогублені (нелабіалізовані):
огублені голосні
[о], [у]
неогублені голосні
[і], [и], [е], [а]
Наголошені і ненаголошені голосні
Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними:
Пом'якшені варіанти твердих приголосних, як правило, з'являються перед голосним і, проте у небагатьох українських словах і здебільшого у словах іншомовного походження зустрічаються перед іншими голосними (ж’ур'нбл , м’эзикл, с'в'бто).
Свистячі, шиплячі та носові приголосні
Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.
Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.
свистячі приголосні
[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]
шиплячі приголосні
[ж], [дж], [ч], [ш]
носові приголосні
[м], [н], [н' ]
Звук [ґ]
Окремо треба сказати про звук [ґ ], що третім виданням Українського правопису було повернуто в українську абетку.
Звук [ґ] вживається у словах: ґанок, ґоґель- моґель, ґудзик, ґрунт, ґречний, ґрати (іменник), ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак та ін.
Звуки [ґ] та [г] легко розрізняються на слух:
[г] - гортанний щілинний, глухіший;
[ґ] - задньоязиковий проривний, дзвінкіший.
Різницю в роботі мовних органів при вимові цих звуків можна відчути на дотик, прикладаючи пальці до гортані.
Слова з ґ:
Аґрус, ґава, ґазда,
Ґанок, ґандж, ґатунок,
ґвалт, ґвалтовно, ґвалтувати,
ґедзь, ґелґотати, ґиґнути,
ґирлига (пастуша палиця), ґлей (вишневий клей), ґніт (у лампі),
ґоґель-моґель , ґрати (рос. решётка), ґранчастий,
ґранчак, ґречний, ґрунт,
ґудзик , ґудзь, ґуля (наріст на тілі),
ґуральня, ґяур, джиґун,
дзиґа, Ґалаган (прізвище), Ґудзь (прізвище),
Ґданськ (також – Гданськ,) Ґетеборг, Ґібралтар (також - Гібралтар),
Ґренландія (також - Гренландія),
Крім того, букву Ґ також вживають в деяких іноземних іменах та прізвищах: Ґете, Ґарібальді, [ја́шн'і] крупи, [смашна́ јаје́шн'а], [пшеини́шниј] хліб, [моло́шна] каша.
ОРФОЕПІЯ
Орфоепія (від лат. orthos- прямий, правильний, рівний і epos- слово, мова) - це сукупність правил літературної вимови звуків і словосполучень. В орфоепії також вивчаються правила наголосу.