підприємства, що мають рахунок у банку, що ведуть самостійний баланс і самостійно розпоряджаються своїм майном і продукцією, а також відособлені підрозділу підприємств, які не є юридичними особами, але відповідно до діючої законодавства зобов'язані мати окремий баланс і власний банківський рахунок.
фізичні особи
підрозділяються на громадян-підприємців (з використанням найманої праці або без) і властиво фізичні особи, тобто громадяни, що не здійснюють підприємницьку діяльність.
Об’єкт оподаткування – можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
Одиниця оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
Джерело сплати податку– називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об’єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам). Податок може сплачуватись із доходу (незалежно від джерел його отримання), або капіталу (майна), коли для покриття податку доводиться витрачати його частку.
Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Роль системи оподаткування
Встановлення вихідних принципів розглядаються за трьома напрямами:
принципи формування податкової системи
принципи оподаткування;
принципи податкової політики.
Принципи оподаткування сформовані А. Смітом:
усі громадяни мають сплачувати податки відповідно до своїх можливостей і доходів (обов’язковість, усеохоплюваність та платоспроможність);
податок має бути чітко визначений і відомий усім (чіткість і прозорість);
податок має сплачуватись у зручний час і спосіб (зручність для платника);
система мобілізації податку має будуватися у такий спосіб, щоб мінімізувати витрати держави (фіскальна ефективність для держави).
Механізм справляння податків
Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі включають чотири групи: прямі та непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі, внески у цільові фонди. До складу входять:
а) прямі податки:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
податок на нерухоме майно (нерухомість);
плата (податок) за землю;
податок на промисел;
б) непрямі податки:
податок на додану вартість;
акцизний збір;
мито;
в) платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі:
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;
відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг;
рентні платежі;
державне мито;
плата за торговельний патент за деякі види підприємницької діяльності;
г) внески до цільових фондів:
збір на обов’язкове соціальне страхування;
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
збір на страхування на випадок безробіття;
збір до Державного інноваційного фонду;
збір за забруднення навколишнього природного середовища;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
До місцевих податків та зборів належать:
податок з реклами;
комунальний податок;
готельний збір;
збір за припаркування автотранспорту;
ринковий збір;
збір за видачу ордера на квартиру;
курортний збір;
збір за участь у бігах на іподромі;
збір за виграш у бігах на іподромі;
збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
збір за право використання місцевої символіки;
збір за право проведення кіно- і телезйомок;
збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей;
збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;
збір з власників собак.
Податок на прибуток підприємств
Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва. Для юридичних осіб ставки встановлено у розмірі 6% від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10%, якщо ПДВ не сплачується. Податок сплачується щомісячно. Ніяких перерозрахунків, виходячи із загальної суми усіх належних до сплати податків, не проводиться.
