Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Діалектика як вчення про найбільш загальні закономірності буття і пізнання



Основні принципи діалектики. Перетворення кількості на якість. Єдність і боротьба протилежностей. Причинність. Концепції причинності у філософії науки. Принцип детермінізму. Основні трактування принципу детермінізму в психології. Суть і явище. Діалектична логіка. Формальна логіка.

40. Основні принципи діалектики.Діалектика виконує теоретичні, світоглядні і методологічні функції. Теоретичні принципи діалектики складають істотний зміст світогляду. Основні принципи діалектики: 1) загальний зв'язок; 2) становлення; 3) розвиток. Вони осмислюються за допомогою всієї системи категорій і законів, що історично склалася.[338]

41. Перетворення кількості на якість– один з основних законів діалектики, згідно якому зміна якості об'єкту відбувається тоді, коли накопичення кількості змін досягає певної межі. Його зміст розкривається за допомогою всіх категорій діалектики і перш за все категорій якості, кількості і міри.[339]

Якість– відображає стійке взаємовідношення складових елементів об'єкту, яке характеризує його специфіку. Якість об'єкту виявляється в сукупності його властивостей. Під властивістю розуміється спосіб прояву якості об'єкту по відношенню до інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію[340]

Кількість– кількісне порівняння стає можливим тільки після якісного пізнання предметів. Дослідження кількісних відношень пов'язане з процесом абстрагування. З метою встановлення кількісної визначеності предмету порівнюються складові його елементи з певним еталоном як одиницею вимірювання. Пізнання якості передує пізнанню кількісних відношень.[341]

Міра– філософська категорія, яка виражає діалектичну єдність якісних і кількісних характеристик об'єкту. Міра указує межу, за якою зміна кількості спричиняє за собою зміну якості об'єкту і навпаки [342]

42. Єдність і боротьба протилежностей– один з основних законів діалектики. Виражає джерело саморуху і розвитку явищ. Виступає як загальний закон пізнання. Закон дозволяє розуміти всяку цілісність як складну систему. Ця система містить елементи, які безпосередньо один з одним несумісні.[343]

43. Причинність – залежність наслідку від причини і відповідних умов; відношення внутрішньої необхідності виявляються в причинно-наслідковому ланцюзі[344] . Генетичний зв'язок між окремими станами видів і форм матерії – перенесення структури від причини до наслідку, відображення структури причини в структурі наслідку. Універсальною властивістю причинності є зміна причини під впливом наслідку[345] .

 

44. Концепції причинності у філософії науки (за К. Ллойдом): 1) метафізичний ідеалізм – стверджує, що явища дійсності — це результати породження Вищої сили або подібної до неї кінцевої причини; 2) емпіризм (або юмовська регулярність) – розглядає поняття причинності як ідею існування постійних збігів подій; 3) функціоналізм — указує на те, що деякі типи подій і процесів породжуються їх власними наслідками шляхом деякого роду зворотного зв'язку; 4) структурний реалізм – розглядає споріднені структури і внутрішньо властиві атрибути як причини явищ[346].

 

45. Принцип детермінізму: 1) визнання або невизнання принципу детермінізму психічних явищ — одна з найважливіших відмінностей між природничонауковою і гуманістичною парадигмами в психології; 2) представники природничонаукових напрямів в психології («об'єктивної», «номотетичної», «фізіологічної» психології, біхевіоризма, психоаналізу, рефлексології, гештальтпсихології, «марксистської» психології) відстоювали принцип детермінізму як основу вивчення причинно-наслідкових відношень в психології; 3) представники протилежного підходу («суб'єктивістського», такого, що «розуміє», «ідиографічного», «гуманістичної» психології) відмовлялися від всякого детермінізму, проголошуючи «духовну свободу особи» (суб'єкта, індивіда), її непередбачуваність і незалежність від об'єктивної реальності[347].

46. Основні трактування принципу детермінізму в психології:1) механістичне розуміння детермінант психіки, що апелює безпосередньо до зовнішніх стимулів (біхевіоризм, рефлексологія); 2) спрощене зведення психічного до фізіологічного («фізіологічна», «павловська» психології); 3) визнання психічного наслідком природжених потягів (психоаналіз і його варіанти); 4) безпосереднє виведення психічного з соціального («марксистська» психологія і її варіанти); 5) «гнучкий» (внутрішній) детермінізм у вигляді опосередковування психічних процесів знаряддями, знаками, мовою, що мають культурно-історичне (зовнішнє) походження, як це стверджує школа Л.С. Виготського[348].

 

47. Суть і явище – філософські категорії, які відображають загальні форми предметного світу і його пізнання людиною. Суть – це внутрішній зміст предмету. Цей зміст виражається в єдності всіх багатообразних і суперечливих форм буття предмету. Явище – те чи інше виявлення предмету, зовнішні форми його існування. У мисленні категорії суті і явища виражають перехід від різноманіття наявних форм предмету до його внутрішнього змісту і єдності – до поняття. Явища динамічні, мінливі. Суть є стабільною у всіх змінах [349]

48. Діалектична логіка – вивчає всю систему категорій в їх гносеологічних і логічних функціях. Вона вивчає не тільки принципи і категорії, які рівним чином діють в природі, історії, але також і те, що властиво тільки процесу пізнання, мислення. У її зміст входять специфічні пізнавальні категорії, принципи і процедури: 1) сходження від чуттєво-конкретного до абстрактного; 2) перехід від абстрактного до понятійно-конкретного; 3) співвідношення емпіричного і теоретичного; 4) прийоми узагальнення, ідеалізації, аналізу і синтезу, індукції і дедукції. Її характерною особливістю є те, що вона досліджує переходи від однієї системи знання до іншої, вищої. При цьому неминуче виявляються діалектичні суперечності, які відображають як суперечності в самому об'єкті пізнання, так і суперечності взаємодії суб'єкта і об'єкту пізнання, а також суперечності в самому процесі пізнання. Особливо гостру форму вони набувають на «межах» такої теорії, яка вичерпала свої пояснювальні можливості і потрібний перехід до нової. Цей перехід передбачає вирішення протиріч між старою теорією і новою системою фактів. Таке вирішення протиріч не є процедурою, що формалізується. [350]

49. Формальна логіка –наука про загальнозначущі форми і засоби думки, які необхідні для раціонального пізнання в будь-якій галузі знання. До загальнозначущих форм думки відносяться поняття, судження, умовиводи. До загальнозначущих засобів думки відносяться визначення, правила утворення понять, суджень, умовиводів, правила переходу від одних суджень або умовиводів до інших як наслідки з перших (правила міркувань), закони думки, які виправдовують такі правила, правила зв'язку законів думки і висновків в системи, способи формалізації таких систем і тому подібне[351]

Формальна логіка обмежена відносно стійкими, інваріантними структурами мислення. Її основним принципом і методом є метод формалізації. Формальна логіка підпорядкована принципам діалектики як своїй філософсько-методологічній засаді[352].

Тестові завдання для самостійної роботи до теми 6

Обведіть літеру правильної відповіді:

1.Методце:

А - спосіб побудови і обґрунтування системи знання;

Б - засіб емпіричних досліджень.

2. Методика психологічних досліджень це:

А - конкретизація методологічних вимог відповідно до завдання дослідження;

Б - сукупність методів, вживаних в даному дослідженні.

3. Імовірнісні методи засновані на використанні:

А - статистичних гіпотез та математичної статистики;

Б - конкретних методів відповідно імовірнісних залежностей проблеми.

4. Філософські методи– виконують функцію:

А - узагальнення методів окремих наук;

Б - загального методу для окремих наук.

5. Спеціально наукові методи– дослідницькі методи, які:

А - відтворюють і деталізують теоретичне припущення про суть досліджуваного явища;

Б - визначають послідовність дослідницьких дій.

6. Моделювання – метод, за допомогою якого:

А - відтворюються основні відношення оригіналу;

Б - відтворюється предметна сутність оригіналу.

7. Типологізація – метод, за допомогою якого:

А – виявляються типові ознаки теоретичної моделі;

Б - виявляються подібності або відмінності в сукупності явищ.

8. Експеримент – метод, за допомогою якого:

А - розкриваються причинно-наслідкові відношення психічного явища;

Б - розкриваються об’єктивні умови, які призводять до передбачуваних змін.

9. Психолого-педагогічний експеримент – метод, за допомогою якого:

А - вивчаються об’єктивні умови, які є оптимальними для психологічних змін у дитини;

Б - вивчаються зміни психологічних характеристик дитини в процесі активного впливу дослідника на неї.

10. Спостереження – метод, за допомогою якого:

А - отримують дані про феноменологію досліджуваного явища відповідно до загальних теоретичних постулатів;

Б - отримують дані про феноменологію досліджуваного явища відповідно до його теоретичної моделі.

 

11. Бесіда, інтерв'ю, анкетування – метод, за допомогою якого:

А - отримують відповіді на визначену систему питань;

Б - отримують відповіді на довільний перелік питань.

12. Соціометрія – метод, за допомогою якого:

А - отримують відомості про соціальний статус особистості;

Б - отримують оцінку міжособистісних зв'язків в групі.

 

13. Біографічний метод, вчування – метод, за допомогою якого:

А - отримують відомості про життєвий шлях людини;

Б - відбувається реконструкція життєвих програм і сценаріїв людини.

 

14. Генетико-моделювальний метод – метод, за допомогою якого:

А - отримують відомості про розвиток і динаміку психічних явищ;

Б – отримують відомості про генетичний базис психічних явищ.

 

15. Метод вивчення продуктів діяльності – метод, за допомогою якого:

А - отримують відомості про об'єктивні умови життєдіяльності людини;

Б - отримують відомості про суб'єктивні умови життєдіяльності людини.

 

16. Метод вивчення історичних для літератури джерел – метод, за допомогою якого:

А - отримують дані про особистісні характеристики автора;

Б – отримують дані про світоглядні характеристики автора.

 

17. Математичні методи– метод, за допомогою якого:

А - відбувається формалізація і створення алгоритмів емпіричного дослідження;

Б - відбувається формалізація і кількісна обробка емпіричних даних.

 

18. Лонгітюдний метод – метод, за допомогою якого:

А - отримують зведення про психічний розвиток одних і тих же людей впродовж тривалого часу;

Б - отримують зведення про психічний стан різних людей впродовж нетривалого часу.

 

19. Тест – метод, за допомогою якого:

А - визначають рівень розвитку відповідної психічної якості;

Б – визначають перспективу розвитку відповідної психічної якості.

 

20.Побудова наукової теорії – це:

А - системний опис теоретичної моделі;

Б – евристичне створення теоретичної моделі.

 

21. Загальний напрям дослідженнявизначається:

А - формулюванням початкової тези, яка є розгорненим формулюванням основного поняття;

Б - відбором літературних джерел, які є необхідними для формулювання основного поняття.

22. Формальна методологія визначає:

А - структуру наукового пояснення, методів побудови наукових теорій;

Б – теоретичну основу засобів формалізації теоретичних положень.

 

23. Загальна методологія формулює:

А - загальні вимоги до основного теоретичного підходу дослідження;

Б - загальні принципи, які утворюють основний теоретичний підхід дослідження.

 

24. Методологія окремої теорії відтворює:

А - теоретичні положення дослідження конкретної предметної області;

Б - прикладну логіку дослідження конкретної предметної області.

 

Наведіть Ваші відповіді:

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.