Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сутність системи регіонального управління



Запорукою оптимального регіонального розвитку є ефективна діяльність системи органів управління.

Мета управління— це наперед виз­начений результат (стан господарського об'єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання соціально-економічного розвитку.

Управляти можна тільки системою. Систему, в якій реалізу­ються функції управління, називають системою управління. В ній виділяють дві складові системи: управляючу і керовану.

Управляюча система(суб'єкт) здійснює функції управління, а керованає його об'єктом. Між управляючою і керованою системами мають бути канали зв'язку.

Управління суспільними (соціально-економічними) процеса­ми є системою взаємозалежних важелів, що забезпечують спря­мовуючий, координуючий і стимулюючий вплив суспільства на учасників виробництва.

Основною підсистемою управління соціально-економічними процесами є управління господарським комплексом території.

Основна ціль управління господарським комплексом — забез­печення безперебійного функціонування виробництва і підви­щення його ефективності.

Суб'єктом управліннягосподарським комплексом виступає держава в особі органів влади (представницьких органів) — рад, органів державного і місцевого управління, органів суду, проку­ратури й арбітражу.

Функції управління— планування, організація, регулювання або мотивація, облік і контроль.

Планування — наукове передбачення майбутнього розвитку національної економіки, результатів цього розвитку, соціальних та інших наслідків.

Організація — удосконалювання організаційної структури управління і розробка науково обґрунтованих методів її роботи тафункцій, спрямованих на досягнення основних цілей розвитку суспільного виробництва.

Регулювання або мотивація — цілеспрямовані процеси, що забезпечують ефективне вирішення завдань розвитку господарсь­кого комплексу на основі визначених форм і методів впливу.

Облік і контроль — забезпечення суб'єктів управління інфор­мацією про процес розвитку господарського комплексу (на основі системи організованих спостережень, вимірів, стандартів і т. ін.), що дає підставу для втручання в хід зазначеного процесу з метою зміни окремих напрямів діяльності господарського комплексу.

Досвід управління економікою за ринкових умов визначив схему цього управління, яка складається з трьох ланок: держав­ного, регіональногоі місцевого самоврядування,кожне з яких має свої цілі, завдання і функції. Основною метою управління економікою на державному рівні є створення економічно-потуж­ної незалежної держави на базі високоефективного господарсько­го комплексу і високорозвиненої ринкової інфраструктури.

Виходячи з цього, в ринкових умовах господарювання на дер­жавному рівні вирішуються такі основні завдання:

управління країною як єдиним цілим:

• визначення стратегії економічного розвитку, цілей і пріори­тетів;

• проведення в життя єдиної економічної, технічної, структур­ної та інвестиційної політики;

• розробку правового і господарського законодавства (правового статусу регіональних і місцевих органів управління, правової осно­ви підприємництва, оподаткування, банківської системи тощо);

забезпечення функціонування ринкового механізму:

• підтримка загальної збалансованості економіки;

• зміна монопольного становища окремих виробників;

• стимулювання конкуренції;

регулювання соціально-економічних проблем, які ринковий механізм не може розв'язувати самостійно та ефективно:

• соціальний захист населення;

• розвиток фундаментальних наук;

• підвищення екологічної безпеки території;

• розв'язання міжрегіональних проблем;

• раціональне використання природних ресурсів;

• підтримка боєздатності Збройних сил України.

Однією з основних ланок єдиної вертикалі органів державного управління є регіональний рівень. До компетенції регіону, відповідно до його спеціалізації, участі в територіальному поділі праці відносяться планування та прогнозування розвитку госпо­дарського комплексу, фінансування, кредитування, грошовий обіг, підготовка і раціональне використання трудових ресурсів і природного комплексу.

Метою регіонального управлінняє підвищення якості життя населення і забезпечення відтворення природної системи на базі ефективного комплексного економічного і соціального розвитку регіону, що досягається шляхом раціональної організації тери­торіального господарства.

Об'єкти регіонального управління:

• регіональний господарський комплекс (промисловість, будів­ництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок);

• населення і трудові ресурси;

• соціальна інфраструктура (освіта, наука, культура і мистецтво, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, побутове обслуговування);

• місцеве господарство (об'єкти комунальної власності);

• природне середовище (вода, надра, земля, атмосфера, рос­линний і тваринний світ).

Регіональне управління здійснюється державними тери­торіальними органами через систему їх правової, економічної, управлінської, планової і контрольної діяльності відповідно до чинного законодавства.

Досягнення основної цілі регіонального управління вимагає рішення таких завдань:

стратегічних:

• реструктуризація господарського комплексу регіону;

• створення соціально орієнтованої економіки ринкового типу; тактичних:

• розробка функцій і організаційної структури державних ор­ганів управління регіоном, адекватних цілям і завданням ринко­вої економіки;

• вибір і обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку гос­подарського комплексу регіону;

• розробка системи економічних регуляторів, що стимулюють пріоритетні напрями розвитку економіки регіону;

• формування багатоукладної економіки і створення конкуре­нтного середовища;

• подолання технологічного відставання виробництва шляхом перебудови технічного потенціалу регіону в напрямі створення відповідних науково-інноваційних структур і розгалуженої тех­нологічної інфраструктури ринкового типу.

В управлінні економікою регіону важливим є розподіл уп­равлінських функцій між центром і регіоном, регіоном і органами місцевого самоврядування, повноважень між усіма цими ланка­ми, що змінюються разом із трансформацією системи управління в цілому.

Державні органи мають здійснювати загальне керівництво регіональним розвитком у відповідності зі стратегією, цілями і завданнями розвитку держави.

Економічний механізм управління регіоном має забезпечити:

• залежність економічних можливостей регіону від ефектив­ності функціонування господарського комплексу;

• залежність благополуччя кожного суб'єкта території, що господарює, від результатів його діяльності;

• управління вертикальними і горизонтальними зв'язками на основі довгострокових нормативів і регуляторів;

• фінансове та матеріально-технічне забезпечення програм еко­номічного і соціального розвитку регіону;

• формування бюджетів території «знизу — вверх» на основі встановлення довгострокових фіксованих нормативів платежів до державного бюджету з урахуванням специфіки соціально-еко­номічного розвитку кожної території;

• цілеспрямоване поєднання централізованих і децентралізо­ваних управлінських рішень у регіональному відтворювальному процесі.

Методи управлінської діяльності— це способи і прийоми аналізу та оцінювання управлінських ситуацій, використання правових і організаційних форм, впливу на свідомість і поведінку людей у керованих суспільних процесах, відносинах і зв'язках.

Методи управлінської діяльності поділяють на:

І. Методи функціонуванняохоплюють способи, прийоми, дії, які пов'язані з підготовкою і реалізацією управлінських рішень, а також здійсненням правової й організаційної державно-управлінської діяльності, функцій, організаційних структур, форм, методів і стадій управлінської діяльності.

II. Методи забезпечення реалізації цілей і функцій регіонального управління — це прийоми, способи, операції стимулювання, активізації і спрямування діяльності людини з боку органів дер­жавної влади чи місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Їх можна розділити на економічні, соціально-політичні, адміністративні та морально-етичні.

1. Економічні методизумовлені роллю економічних інтересів у житті людей і, відповідно, в управлінських процесах.

2. Соціально-політичні методипов'язані з умовами праці, по­буту, дозвілля людей, наданням їм соціальних послуг, залучен­ням у процес владовідносин, розвитком громадської і політичної активності.

3. Адміністративні методи— це способи і прийоми, дії визна­чення поведінки і діяльності людей з боку відповідних керівних компонентів держави.

4. Морально-етичні методивключають заходи виховання, роз'яснення і популяризації цілей та змісту управління, засоби морального заохочення і стягнення, врахування психологічних особливостей характеру і орієнтації людини.

Стадії управлінської діяльності— це послідовні етапи її здійснення зі своїм особливим набором форм і методів.

Можна виокремити сім стадій управлінського процесу в регіоні:

• аналіз і оцінювання управлінської ситуації;

• прогнозування і моделювання необхідних (і можливих) дій щодо збереження та зміни стану управлінської ситуації;

• розробка необхідних правових актів або організаційних за­ходів;

• обговорення і прийняття правових актів і здійснення ор­ганізаційних заходів;

• організація виконання прийнятих рішень;

• контроль виконання й оперативне інформування;

• узагальнення проведених етапів управлінської діяльності, оцінка нової (результативної) ситуації.

Розвиток управлінської думки і практики привів до форму­вання управлінських технологій.

Управлінська технологіяполягає у системному поєднанні на­укового знання, управлінських потреб та інтересів суспільства, цілей і функцій регіонального управління, можливостей і еле­ментів управлінської діяльності.

Розрізняють такі види управлінських технологій:

— діагностування,

— прогнозування;

— проектування та реформування відповідних підсистем;

— інформаційні;

— упроваджувальні;

— навчальні;

— вирішення соціальних конфліктів;

— інноваційний розвиток керованих компонентів.

 

3. Прогнозування, планування та програмування регіонального розвитку

Прогнозування, програмування та планування є методами комп­лексного впливу на регіональний розвиток. Всі три види діяльності повинні працювати на досягнення єдиної мети — планомірного покращання умов життєдіяльності населен­ня на основі науково обґрунтованого передбачення розвитку еко­номічних і соціальних процесів.

Якщо соціально-економічне планування передбачає вибір цільової кон­цепції розвитку регіону на основі оцінки його ресурсних можли­востей та обмежень, то програмування спрямоване на реалізацію операційних цілей стратегії і розраховане як на середньострокову, так і на довгострокову перспективу.

В результаті прогнозування можуть бути виявлені загрози для сталого зростання, на усунення яких буде спрямовано програми та плани соціально-економічного розвитку. Програми і плани не мають бути відірваними один від одного, а навпаки — узгоджува­тись у цілях (довго-, середньо- і короткострокових), заходах, обсягах фінансування. Обов'язковим є зворотній зв'язок, який спрямований на коригування (удосконалення) програмних і пла­нових документів.

Прогнозування— це перша стадія планування і програмуван­ня, що науково аргументує ймовірні тенденції і напрями розвитку на короткострокову і середньострокову перспективу.

Прогнозування здійснюється, виходячи з таких основ­них принципів:

історичності;

інерційності - передбачає виявлення стійких напрямів, темпів і пропорцій у розвитку економічних процесів;

системності -передбачає проведення прогнозування з ура­хуванням всіх взаємозв'язків у межах регіону;

неперервності прогнозування;

аналогій (порівнянь, компоративності, співставлень);

взаємозалежності та узгодженості; відповідно до нього прогноз має розроблятись з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на соціально-економічний розвиток регіону;

При проведенні прогнозування використовують різні способи: екстраполяційний, інтерполяційний та комбінований. Екстра­поляційний спосіб передбачає розробку прогнозу на основі вияв­лених тенденцій соціально-економічного розвитку у минулому. Інтерполяційний спосіб передбачає виявлення шляхів до­сягнення бажаного стану процесів на основі наперед заданих кри­теріїв (норм). Комбінованийспосіб поєднує перші два способи та дає можливість розробляти варіантний прогноз (оптимістичний, песимістичний та реалістичний).

При прогнозуванні соціально-економічних процесів викорис­товуються методи: статистичні, математичного моделювання, те­орії ймовірностей та ін.

Плануваннярегіонального розвитку являє собою вид діяль­ності, що включає аналіз, прогнозування соціально-економічно­го розвитку, визначення кращого варіанта розвитку, розробку і реалізацію заходів на досягнення визначених цілей. Кінцевим продуктом планування є план— документ, в якому визначено систему взаємоузгоджених завдань, об'єднаних спільною метою, визначеними термінами, методами і послідовністю досягнень.

У практиці планового управління розвитком економіки за ха­рактером впливу на об'єкт управління простежуються два крайніх підходи: директивний (адміністративно-командний) та індикативний (економічний ринковий).

Директивна система планування має свої переваги та не­доліки. Найважливішими перевагами є можливість сконцентру­вати ресурси для розв'язання невідкладних проблем, створення можливостей для оптимізації прийнятих рішень у масштабі всієї економічної системи. Най­важливішими недоліками є відсутність достатніх стимулів для підвищення ефективності виробництва: створення можливостей для превалювання політики над економікою, відсутність дос­татніх стимулів для розвитку науки і впровадження результатів наукових досліджень у практику.

Індикативне плануванняохоплює як державний, так і при­ватний сектор економіки. Його показни­ки не мають для окремих господарських суб'єктів статусу обов'язкових завдань, а мають рекомендаційно-орієнтуючий ха­рактер.

Стратегічне планування— особливий вид управлінської діяльності, що полягає в розробці стратегічних рішень, які пе­редбачають постановку цілей і стратегій розвитку територій на довгострокову перспективу, реалізація яких забезпечує ефектив­не функціонування економіки та швидку адаптацію до змін умов зовнішнього середовища.

Програмуваннярегіонального розвитку — це інструмент ре­алізації планових цілей, який дозволяє орієнтувати економіку через регулярний і комплексний вплив на структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в межах ринкового механізму.

Програми різняться 1) за просторовими масштабами: програми розвитку країни в цілому, АРК, областей, районів, міст; 2) об'єктом дослідження та метою розробки: комплексні, га­лузеві та цільові.

Програми розвитку галузей економіки розробляються з метою реалізації державної політики щодо регулювання розвитку галу­зей економіки.

Державні цільові програми є комплексом взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць.

Регіональна комплексна програма — документ, в якому виз­начаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвит­ку, засоби та шляхи їх досягнення, взаємоузгоджена і комплекс­на система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, ор­ганів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досяг­нення стабільного економічного зростання.

Розробка регіональної комплексної програми передбачає про­ведення робіт у такій послідовності.

1. Попередній етап. На ньому формулюється загальна науко­ва концепція програми, складаються часткові прогнози щодо можливості здійснення тих чи інших програмних заходів у намічувані строки. Формуються робочі групи, визначається мета програми.

2. Аналітичний, на якому аналізується соціально-економічна ситуація у регіоні та виявляються проблеми його розвитку.

3. Визначення цілей програми.

4. Розробка декількох варіантів програми та вибір з них найбільш оптимального.

5. Розробка планів конкретних заходів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.