Психолого-педагогічна освіта батьків: суть та основні цілі навчальних програм. Поняття про психологічні лекторії
Є "хворі" сім'ї, в яких емоційні проблеми дитини є прямим продовженням емоційних проблем батьків. У таких випадках, рекомендується сімейна психотерапія. Однак, як свідчать фахівці, допомога яку потребують батьки, які відчувають труднощі у вихованні передбачає в більшій мірі не психотерапію, а навчання. Часто помилки у вихованні дітей пов'язані не стільки з глибинними комплексами та не опрацьованими внутрішніми конфліктами батьків, скільки з тим, що батьки не вміють спілкуватися з дитиною. Вони просто не знають, як правильно це робити.
Тому існують навчальні програми "Психолого-педагогічна освіта батьків", які спрямовані на підвищення педагогічної та психологічної компетентності батьків. Під психолого-педагогічною освітою розуміють теоретично обґрунтовані та практично реалізовані програми, метою яких є передача знань, формування уявлень та навичок в учасників програми з різних питань сімейного виховання. Програма "Психолого-педагогічна освіта батьків" не передбачає відновлення психічних функцій особистості, а формує систему знань, конкретні навички, які призводять до деяких змін у поведінці людини.
Основними цілями програми є:
а) формування у батьків більш високого рівня самосвідомості;
б) допомога батькам у використанні дисциплінарних методів;
в) посилення комунікації батьків та дітей;
г) сприяння тому, щоб члени сім'ї як можна більше проводили часу разом;
д) надати батькам корисну інформацію про розвиток дітей.
При організації групи потрібно ознайомити майбутніх учасників, що їх очікує (форма проведення заняття, цілі, ціннісна основа).
Психологічні лекторії - традиційна форма роботи з батьками. Причому, лекторії проводяться окремо для батьків учнів різних ланок (молодші, середні, старші). Теми лекцій допускаються найрізноманітніші: актуальні проблеми віку; вікові особливості спілкування дітей з батьками; актуальні соціальні проблеми та шляхи їх розв'язання; новинки в психології та їх можливе використання; роль батьків у розвитку дитини.
Умова: лекторії повинні проходити систематично, за певним планом і бути підпорядковані певній меті.
Батьківські збори більш вільна форма роботи. Батьки більш вільно себе почувають під час сприйняття та обміну інформацією.
Теми виступів - різноманітні: вікові особливості дітей; особливості класу, групи; практичні рекомендації батькам з організації режимних моментів, вправ для розвитку психічних процесів.
Перед виступом потрібно провести дослідження у класі, групі із дітьми з тієї проблеми, яка обговорюється на зборах. Результати наводити треба в узагальненому вигляді. Тих, кого цікавлять конкретні результати можна запрошувати на індивідуальне консультування.
Різновиди закордонних навчальних програм для батьків (див. конспект лекції):
А) Навчальна програма Рудольфа Дрейкурса (мета, основні психологічні принципи роботи з батьками);
Б) Навчальна програма Х.Жино (мета, основні види групової роботи з батьками, фази розвитку успішного групового процесу);
В) Навчальна програма Томаса Гордона «Тренінг батьківської ефективності» (мета, навчання батьків вмінь та навичок ефективної взаємодії з дітьми);
Г) Програма модифікації поведінки дитини,що основані на біхевіоральному підході (мета, критерії вибору форм поведінки для модифікації).
4. Основні принципи корекційної роботи з батьками.
Основним завданням корекційної роботи є ліквідація негативних змін, що відбулися у розвитку дитини, зміна стереотипів поведінки, відновлення широких контактів з навколишнім світом. Основними принципами корекційної роботи є: 1) специфічність атмосфери; 2) специфічність контакту; 3) симпатія та співчуття; 4) мі німальна кількість обмежень; 5) активність самої дитини.
5. Основні методи та прийоми корекційної роботи з батьками.
До основних методів та корекційних прийомів роботи із батьками відносять: ігрові заняття, прийоми неігрового типу, прийоми корекції.
Ігрові заняття. У процесі таких занять реалізуються прийоми десенсибілізації (зменшення підвищеної чутливості) страхів, досягнення емоційної децентрації, зняття бар'єрів у спілкуванні.
Прийоми неігрового типу. Спрямовані на підвищення згуртованості групи, розвиток у дітей навичок спілкування, формування здатності до емоційної
децентрації, виховання різних почуттів, створення навичок адекватного вияву емоцій. Умовно ці прийоми поділяються на такі групи:
- прийоми, спрямовані на розвиток навичок спілкування:
а) ритуальні дії: ритуали вітання та прощання; обговорення позитивних та негативних сторін групової поведінки, в ході яких відбувається усвідомлення норм поведінки у групі;
б) прийняття групових рішень: дітям пропонується самостійно прийняти рішення з приводу конкретного завдання; вони самі вирішують, до яких засобів виконання вдатися, як розподілити між собою ролі; оцінюють якість виконання кожним свого завдання;
в) формування самостійності груп: прийом грунтується на "виході" дорослого з дитячої групи, коли їй надається свобода дій; всі відповідальні рішення вони приймають самі;
- прийоми, за допомогою яких формується емоційно-особистісна децентрація, долається егоцентризм:
а) підсилення розуміння, співчуття: дітям пояснюють, якими прийомами слід користуватися, щоб вправлятися у вмінні чути і слухати один одного; вони вчаться пояснювати, висловлювати свої почуття, вільно виявляти їх у мовленнєвій та дійовій формах; визначати почуття партнера, обговорювати конфлікти - їх причини та наслідки для кожного;
б) вплив на тривожність: зняття емоційної напруженості, її "вихід" за допомогою наданої можливості постукати, погрюкати; зменшення підвищеної чутливості до страхів; емоційна підтримка, підкреслення сильних сторін з метою підсилення впевненості дитини в своїх силах, стабілізації самооцінки; підтримка будь-якого намагання впоратись із страхом, підкреслення своїх позитивних сторін;
- прийоми, які розширюють сферу усвідомлення дитиною своєї проблеми;
а) відображення: прийом спрямований на усвідомлення дитиною неадекват ності обраного нею способу дій, спрямованого на вияв агресії; стимулює появу потреби у пошуку нового, більш адекватного способу поведінки;
б) інтерпретація: дорослі інтерпретують почуття дитини; спрямовують процес на усвідомлення дитиною неадекватності старого стереотипу поведінки (егоїстичного, агресивного); накреслює шляхи використання більш доцільного способу дій.
в) роз'яснення, переконання: дорослий звертається до групи дітей, прагнучи викликати у них почуття відповідальності один до одного; опосередковано впливати через інших дітей ("опосередковане питання", "опосередковане
навіювання");
- прийоми, спрямовані на руйнування старих стереотипів поведінки і на становлення нових, більш адекватних.
Методи і прийоми корекції батьківської свідомості та поведінки. Ці методи поділяються на такі групи: 1) батьківський семінар (приблизні теми: "Закони подружньої гармонії"", "Як любити дітей", "Наука та мистецтво схвалення", "Сімейна криза та шляхи виходу з неї", "Вікові кризи та новоутворення розвитку", "Покарання і творчість", тощо); 2) групова дискусія (варіанти: тематична - відбувається обмін думками з приводу прослуханих лекцій та дискусія по аналізу конкретної ситуації); 3) бібліотерапія (відбувається обговорення змісту спеціально підібраних для семінару книжок); 4) анонімні складні ситуації.
[1] Використане джерело: Тодорів Л.Д. Методики діагностики психічного розвитку дітей [Навч.-методич. посібник до курсу] / Л.Д.Тодорів. – м. Івано-Франківськ, 2005. – 32 с.