Натуральний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нормо-год): П= В/ Т
Вартісний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів (людино-год).
Трудовий метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год) на кількість працівників, які її виробляли.
Варто зазначити , що показник обсягу виробленої продукції можна визначити за такими чинниками:
- обсяг валової продукції (містить готову і незавершену продукцію);
- величиною чистої продукції (національного доходу -для оцінки продуктивності суспільної праці на рівні держави);
- обсягом товарної (готової)продукції ;
- обсягом реалізованої (проданої) продукції .
Планування продуктивності праці здійснюється методами прямого розрахунку та пофакторним.
Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу:
Ппл = Qпл : Чпл.
Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працюючих або економію робочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.
Для розрахунку підвищення продуктивності праці на підприємстві існує така класифікація чинників її зростання.
1. Технічний прогрес, що передбачає механізацію та автоматизацію виробничих процесів і впровадження передової технології на новітньому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування та обладнання; поліпшення якості сировини, застосування нових видів матеріалів та палива.
2. Поліпшення організації виробництва, праці й управління: розширення зон обслуговування; систематичний перегляд і підвищення норм виробітку; удосконалення управління виробництвом; скорочення втрат робочого часу; зниження відсотка браку та відхилень від
нормативних умов праці.
3. Вплив природних чинників: зміна глибини розробки корисних копалин у надрах землі, пошук нових родовищ вугілля, нафти, торфу, залізної руди та інших видів мінеральної сировини.
Зміна обсягу виробництва і відносне зменшення чисельності ПВП.
Зміна структури виробництва: частки продукції різної трудомісткості; методів виробництва; способів добування корисних копалин; питомої ваги напівфабрикатів у загальному обсязі виробництва.
Для виявлення резервів і розроблення конкретних заходів з їх використання необхідно зазначити відповідні фактори, тобто рушійні сили чи обєктивні умови, що визначають можливості підвищення продуктивності праці. Це: матеріально-технічні, організаційні, економічні і соціальні фактори.
Економічні фактори зростання продуктивності праці повязані з впровадженням у виробництво економічних методів управління. Вони базуються на використанні принципів матеріальної зацікавленості і відповідальності , на впровадження повного господарського розрахунку , на удосконалюванні ціноутворення, фінансово-кредитного механізму.
Соціальні фактори підвищення продуктивності праці повязані з умовами життя та діяльності людей у виробництві й інших сферах суспільного життя.
Нормування праці— найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визначаються її результати, здійснюється розстановка працівників за робочими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який ви-
користовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ресурсів.
Нормування праці на підприємстві виконує такі функції:
• сприяє визначенню необхідної чисельності працівників;
• є основою поточного і перспективного планування (на основі норм витрат праці планують виробничу програму, чисельність працівників, фонд оплати праці, собівартість тощо);
• є засобом обліку і контролю індивідуальної та колективної праці (на цьому базується така мотивація, як грошове та психологічне заохочення тих, хто добре працює), виховує працівника;
• є основою раціональної організації виробництва і праці.