Калькулювання собівартості продукції

Існує три способи планування собівартості продукції підприємства.

Перший спосіббазується на використанні кошторису виробництва, який складається на основі елементів витрат (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати).

Другий спосіб обчислення собівартості продукції підприємства (Сп.п) передбачає визначення попередньо обчисленої собівартості окремих виробів:

n

Сп.п = ∑ СіNi,

i=1

де Сі — собівартість продукції і-го виду продукції, гр. од.; Nі — обсяг виготовленої продукції і-го виду, натур. од.; і — вид продукції підприємства, і = 1, m.

Третій спосіб обчислення собівартості товарної продукції підприємства базується на застосуванні пофакторного методу, за допомогою якого визначається собівартість продукції з урахуванням впливу на неї різних факторів, які діють безпосередньо на рівні підприємства. Згідно з цим методом собівартість продукції підприємства визначається так:

Бп m

Сп.п = Cпз ± ∑ ∆Сj,

j=1

де Cбп.апз — собівартість (розрахункова) планового обсягу випуску продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду, гр. од.; ∆ Сj — зміна собівартості у плановому періоді під впливом j-го фактора, гр. од.; j — фактор, що впливає на формування собівартості

продукції підприємства, j = 1, m.

До факторів, вплив яких на собівартість продукції можна визначити заздалегідь, належать організаційно-технічні заходи підприємства, зміна структури і обсягу виробництва продукції.

Зміну собівартості під впливом організаційно-технічних факторів (таких як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва, праці, управління) обчислюють за плановим обсягом виробництва продукції як різницю витрат на одиницю

продукції до і після впровадження заходів:

∆ Со.т.ф = (С2 – С1) N2,

де С1, С2 — витрати на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів; N2 — обсяг виробництва продукції після впровадження заходів у плановому періоді, натур. од.

Собівартість реалізованої продукціїяк показник застосовують для визначення фінансового результату операційної діяльності підприємства і визначають як виробничу собівартість виготовленої підприємством продукції шляхом її коригування на зміну залишків нереалізованої продукції:

Ср.п = Сзв.п + (Сг.п.п – Сг.п.к),

де Ср.п — собівартість реалізованої в звітному періоді продукції підприємства, гр. од.; Сзв.п — виробнича собівартість виготовленої підприємством продукції у звітному періоді, гр. од.; Сг.п.п, Сг.п.к —виробнича собівартість залишків готової продукції на складі підприємства відповідно на початок і кінець звітного періоду, гр. од.

Калькулювання собівартості продукції:

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції.

Він передбачає встановлення об’єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат.

Об’єктом калькулювання називають продукцію або роботу (послугу), собівартість яких обчислюють. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать основна і допоміжна продукція, послуги і роботи, призначені для споживання як за межами, так і всередині підприємства.

Для кожного об’єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю його кількісного вимірювання (маса, площа, об’єм, кількість у штуках тощо). При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями. Статті калькуляції формують з витрат, які різняться функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення.

Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

Сировина і матеріали.

Енергія, спожита на технологічні цілі.

Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

Відрахування на соціальні потреби.

Утримання та експлуатація машин і устаткування.

Загальновиробничі витрати.

Загальногосподарські витрати.

Поиск по сайту: