Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Патогенні організми. Біологічна зброя



Тема 7

Біологічні фактори небезпеки

 

Отруйні організми

Одним з видів небезпеки є біологічні речовини (токсини макроорганізмів, рослин та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).

Отруйні живі організми небезпечні токсинами (отруйними речовинами), які вони виділяють. Токсини майже завжди є білками, здатними викликати хвороби при контакті або абсорбції тканинами тіла через взаємодію з біологічними макромолекулами, наприклад ферментами або рецепторами. Токсини значно відрізняються силою дії від незначних (як токсин бджолиного укусу) до майже негайно смертельних (як ботулін). Токсини в природі мають дві первинні функції:

1. Напад (павук, змія, скорпіон, медуза, оса).

2. Захист (отруйна жаба, смертельний паслін, бджола, оса).

Бактерійні токсини. Багато бактерійних токсинів відносяться до числа найбільш отруйних із відомих речовин.

Токсини грибів. Нижчі гриби можуть синтезувати речовини, які є отруйними для бактерій – антибіотики. Плісеневі грибки Aspergillus flavus, які вражають зернові (пшеницю, кукурудзу і т.д.), виділяють афлатоксин. Цей токсин володіє високою токсичністю і може проявляти властивості канцерогенів. Людина, уражена цим токсином, може захворіти на рак або цироз печінки.

Багато вищих грибів (бліда поганка, мухомори, сатанинський гриб та інші) також продукують токсичні речовини різної будови з широким спектром фізіологічної активності. Найбільш небезпечними є аманітин, аманін і фалоїдин, які містяться у блідій поганці і при випадковому використанні у їжу цього гриба відбувається ураження печінки і нирок. Іншими відомими токсинами є мускарин, гіромітрин, іботенова кислота. Речовини, які синтезуються деякими видами вищих грибів, володіють вираженою галюциногенною активністю, наприклад: псилоцин, псилоцибін, мускарин та інші.

В сучасних екосистемах через насиченість їх речовинами антропогенної природи їстівні гриби часто набувають отруйних властивостей. Тому категорично забороняється збирати і вживати в їжу гриби, які виросли поблизу промислових підприємств, автошляхів з інтенсивним рухом транспорту, сільськогосподарських угідь, на яких застосовують отрутохімікати.

Токсини вищих рослин.Велика кількість речовин, які є токсичні для тварин, людини та інших живих організмів, синтезується рослинами (фітотоксини). Фітотоксини часто виконують захисні функції, відлякуючи потенційних консументів. Фітотоксини – речовини з різною будовою і різною біологічною активністю. Серед них:

1. Алкалоїди – нітрогенвмісні органічні гетероциклічні речовини. На даний час відомо декілька тисяч алкалоїдів (нікотин, кофеїн, атропін, берберин, хелідонін, сангвінарин та інші. Особливо багато алкалоїдів у родини макових (мак, чистотіл, та інші), пасльонових (беладонна, блекота, тютюн, кава, чай та інші), та інших. Серед відомих науці алкалоїдів є такі, що здавна застосовувалися в медицині. Це – стрихнін, хінін, морфін, ефедрин. Такий рослинний алкалоїд, як кокаїн, є, зокрема, причиною важкої соціальної хвороби – наркоманії. Штучно синтезованими аналогами кокаїну є медичні препарати новокаїн, лідокаїн тощо.

2. Глікозиди. Найбільш відомі серцеві (стероїдні) глікозиди, які продукуються рослинами різних видів (конвалія, вороняче око, купина та інші), володіють високою токсичністю, обумовленою вибірковою дією на серцевий м’яз.

3. Сапоніни (жовтцеві, лілійні). Володіють пекучим, гірким або гіркувато-солодким смаком; подразнюють слизові оболонки тварин, а при попаданні у кров викликають гемоліз (злипання) еритроцитів. Сапоніни у 100 разів менше токсичні при потраплянні у шлунок, ніж при введенні у вену. Токсичні сапоніни не лише для теплокровних тварин, але й для риб.

Часто продукти життєдіяльності рослин є алергенами.

Токсини тварин (зоотоксини).Частина тварин містять в органах і тканинах надзвичайно токсичні речовини, що дозволяє виділити їх в особливу групу – отруйних (небезпечних) тварин. Активні токсини вводяться в організм жертви з допомогою спеціального апарату (жала, зубів, голот тощо). Деякі тварини є вторинно-отруйні, оскільки не продукують, але акумулюють отрути, які поступають з навколишнього середовища (молюски, які накопичують у тканинах нейротоксин сакситоксин, який синтезують одноклітинні організми). Або ж наприклад, токсини антропогенного походження можуть накопичуватися в організмах бентосних морських тварин, які живляться здебільшого мертвою органікою. Якщо поблизу місця викиду токсичних відходів є колонія мідій, то отруйні речовини будуть поступово осідати в їхніх тілах, адже мідії харчуються, проціджуючи крізь свій організм воду, в якій знаходяться шматочки поживних речовин. Вживання в їжу таких мідій може призвести до тяжких отруєнь.

Біологічна активність зоотоксинів дуже різноманітна. Сакситоксин (молюски) і тетродотоксин (риби фугу) – нейротоксин. Буфотенін (шкіра деяких жаб) – відомий галюциноген. Кантаридин (жуки-наривники) – викликає загибель клітин, з якими контактує.

В Україні серед активно отруйних тварин є: рептилії (гадюка звичайна і гадюка степова), павукоподібні (скорпіон кримський, каракурт, тарантул), комахи (бджоли, оси, шершні, джмелі).

Скорпіон кримський досягає розмірів 2-3 см, має світло-коричневе забарвлення. Зустрічається лише на південному березі серед каміння, в щілинах скель, будинків, руїн. Скорпіони – хижаки, полюють на павуків, комах, багатоніжок, іноді навіть на мишенят. Полюють вночі і особливо активні в жарку пору. Іноді можуть з’являтися у житлі людини. Якщо людина уві сні випадково торкнеться чи притисне скорпіона, то негайно отримає отруйний укол, який завдає сильного болю. Для дорослих він рідко буває смертельним, а для дітей часто. Виділяють місцеві прояви впливу отрути (біль, набряки, виникнення пухирів) і загальні (головний біль, запаморочення, слабкість, порушення свідомості, розлад терморегуляції, м’язовий тремор, прискорене і утруднене дихання, підвищений артеріальний тиск та інші).

Каракурт зустрічається на півдні України. Випадки нападу на людей в Україні відмічаються починаючи з 80-х років ХХ ст.. Особливу небезпеку для людей являє самиця. Вона переважно чорного кольору, досягає розмірів до 2 см. Самиці будують підземні гнізда, здебільшого на піщаному грунті, тому в таких місцях небезпека зустрічі з каракуртом більша. Виділяють три групи симптомів, характерних для інтоксикації людини і теплокровної тварини отрутою каракурта: І – тремор, судоми, конвульсії під час яких може наступати смерть; ІІ – психічні порушення (різке збудження, галюцинації, порушення пам’яті, відчуття страху смерті); ІІІ – гіпертонія, бронхоспазм, сльозовиділення. Отрута каракурта є однією з найбільш токсичних.

Тарантул досягає розмірів 35 мм. Мешкає в норах, веде нічний хижацький спосіб життя. Кокони з яйцями охороняє самиця, яка на час виведення потомства особливо небезпечна. Місцевий біль, набряк, некроз тканин шкіри є ознаками отруєння людини тарантулом, які рідко закінчуються важкими наслідками.

Гадюка звичайна має захисне забарвлення, ніколи не попереджає про свою присутність шипінням або демонстраційною позою. При укусі людина відчуває біль, розвивається місцевий набряк, можливі крововиливи в місці укусу. Отрута має гемолітичну дію, тобто характерні є внутрішні крововиливи в різних органах, тромбози судин, згодом погіршується робота серця, починається блювота, запаморочення, а в тяжких випадках – втрата свідомості. Дрібні тварини гинуть від укусу гадюк протягом кількох хвилин. Смертність людей від укусів гадюки не перевищує 1%. Більш сильно отрута діє після линьки на весні, після їх виходу з нір. Реакція на укуси залежить від віку людини, індивідуальних особливостей. Під час укусу гадюка виділяє біля 20-40 мг отрути в перерахунку на суху вагу. Шляхом постійного введення в організм людини незначних доз зміїної отрути можна досягти значного підвищення порогу чутливості.

 

Патогенні організми. Біологічна зброя

Патогенні мікроорганізми – це організми, які можуть викликати захворювання. Патогенність характеризується вираженою специфічністю, тобто здатністю одного виду мікроорганізму викликати певні клінічні та патоморфологічні зміни. Це обумовлюється біологічними та генетичними факторами. Патогенність залежить як від агресивності мікроорганізму (здатності проникати у клітини та органи, а також продукувати токсини), так і від виду та фізіологічного стану організму хазяїна.

Багато бактерійних токсинів відносяться до числа найбільш отруйних із відомих речовин. Це, перш за все, ботулотоксин, холерні токсини, тетанотоксин, стафілококові токсини, дифтерійні токсини і т.д. Ботулотоксин і стафілококові токсини розглядалися як можливі бойові отруюючі речовини.

Особливостями дії мікроорганізмів є:

> висока ефективність зараження людей;

> здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

> наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

> певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

> здатність проникати в негерметизовані приміщення і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти: через верхні дихальні шляхи (повітрям); через шлунково-кишковий тракт; через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами); через шкіру та слизові оболонки.

Біологічна зброя — зброя масового ураження, що використовується у вигляді спеціальних боєприпасів, вражаючою силою яких є деякі види бактерій. Ці бактерії збуджують інфекційні захворювання, викликають епідемії. Бактеріологічна зброя вражає людей, сільськогосподарські рослини та тварин, а також воду і продукти харчування.

Способи застосування бактеріальних засобів: авіаційні бомби; артилерійські міни та снаряди; пакети (мішки, коробки, контейнери), які скидають з літаків; спеціальні апарати, що розсіюють комах з літаків; диверсійні методи. Диверсійні методи передбачають навмисне ураження людей через предмети вжитку: одяг, продукти, цигарки тощо.

Під час розриву бактеріологічних боєприпасів утворюється бактеріальна хмара, що складається з маленьких краплинок рідини або твердих частинок. Хмара поступово розсіюється і осідає на землю, уражуючи місцевість.

Бактеріальні засоби це хвороботворні мікроби та токсини, які вони виробляють. Для зарядження бактеріологічної зброї використовують збудники таких захворювань:

1. Чума - гостре інфекційне захворювання. Викликається бактерією Yersinia pestis. Основний резервуар інфекції – гризуни (щурі). Чумні епізоотії описані більш як у 300 видів гризунів. Зараження гризунів відбувається головно через укуси бліх. Чуму відносять до категорії особливо небезпечних інфекцій, бо, по-перше, її збудник має високу заразність (сприйнятливі всі люди), по-друге, збудник здатний спричиняти не тільки епідемії, але і пандемії, по-третє, перебіг хвороби дуже важкий. Відомі 3 великі пандемії чуми, які забрали близько 200 млн. людських життів.

Найпоширеніші форми чуми — бубонна і легенева. Інкубаційний період триває від 2 до 6 днів. Смертність при бубонній чумі коливається від 27 до 95%, при легеневій майже 100%. Хвороба починається раптово: зі сильного головного болю, високої температури, лице темніє, під очима з'являються темні кола («чорна смерть»). Бубон (збільшений зональний лімфовузол) з'являється через добу. Іноді хвороба розвивається так швидко, що хворий помирає раніше, ніж з'явиться бубон. Особливо важко протікає легенева чума. Вона може виникнути як результат ускладнення бубонної чуми і при зараженні повітряно-крапельним шляхом. Хворий із легеневою чумою надзвичайно небезпечний для оточуючих.

2. Холера - гостре інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами (їхніми токсинами), що проникають травний тракт, супроводжується зневодненням організму. При несприятливих умовах холера швидко набирає характеру епідемії або навіть пандемії.

Xолера розповсюджується через безпосередній контакт з хворими, через воду та харчові продукти. В її розповсюдженні велику роль відіграють мухи. Інкубаційний період триває від 1 до 6 діб. При тяжких епідеміях впродовж перших 2 днів захворювання помирає близько ⅔ хворих.

Основні клінічні ознаки: рвота, розлад шлунку, судома; рвотні маси хворого приймають вигляд рисового відвару. Втрачається велика кількість рідини, хворий швидко худне, t тіла падає до 350С. Іноді хворба закінчується смертю.

3. Сибірська виразка - захворювання, що вражає головним чином с/г тварин, а від них може передаватися до людей. Збудник сибірської виразки попадає до організму через дихальні шляхи, травну систему (молоко, м'ясо), пошкоджену шкіру. Захворювання настає через 1-3 доби; воно має три форми: легеневу, кишкову та нашкірну.

Легенева форма це специфічне запалення легень: температура тіла підвищується, з'являється кашель з виділенням кров'янистої мокроти, сердцева діяльність послаблена. Якщо хворобу не лікувати, через 2-3 дні настає смерть.

Кишкова форма хвороби вражає кишечник виразкою, проявляється гострим болем у животі, кров'яною рвотою, розладом шлунку; смерть настає за 3-4 дні.

Нашкірна форма сибірської виразки найчастіше вражає відкриті частини тіла (руки, ноги, шию, обличчя). На місці попадання мікробів збудника з'являється пляма, котра через 12-15 годин перетворюється на пухирець з кров'янистою чи мутною рідиною. Пухирець з часом лопається, утворюючи чорний струп, навколо якого з'являються нові пухирці,які збільшують ролзмір струпу до 9 см у діаметрі (карбункул). Якщо карбункул прорветься, можливе зараження крові та смерть. При сприятливому перебігу хвороби температура спадає через 5-6 діб, поступово зникають прояви хвороби.

4. Ботулізм - рідкісна, але серйозна паралітична хвороба, викликана нейротоксином, ботулотоксином, продукується Clostridium botulinum. Ботулотоксин — один з найсильніших відомих токсинів, що блокує нервову функцію і призводить до дихального і скелетно-м'язового паралічу. Для виникнення ботулізма необхідно розмноження збудника у харчових продуктах з накопиченням токсину, який й викликає захворювання. Токсин найбільш інтенсивно утворюється при температурі 35-37°C в анаеробних умовах. Людина заражується у результаті споживання різних продуктів, що містять ботулотоксин: ковбаси, шинки, свіжов'яленої риби, консервованих грибів. Можливе також зараження людини при споживанні м'ясних, рибних, овочевих консервів.

Спочатку з'являється загальна слабкість, запаморочення, порушення травної системи; потім спостерігаються паралітичні прояви: параліч головних м'язів, м'язів язика, гортані, м'язів обличчя; далі йде параліч м'язів шлунку та кишечника. Температура тіла хворого нижче за нормальну. Іноді смерть настає через кілька годин після початку захворювання внаслідок паралічу дихання.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.