· вибір типа транспортних засобів для доставки елементів кожного різновиду;
· визначення кількості транспортних одиниць, необхідної для забезпечення безперервного виконання робіт;
У більшості випадків для транспортування збірних залізобетонних виробів і конструкцій, використовують автотранспорт, що зумовлює наступні схеми доставки конструкцій до зони монтажу:
1. розвантаження безпосередньо на місці монтажу (або на приоб’єктному складі;
2. подача до робочої зони під монтаж «з коліс».
Така схема має два головні різновиду – маятниковий та човниковий [2, 3]. Вибір схеми доставки конструкцій повинен вирішуватись у залежності від прийнятої схеми монтажу і відстані доставки.
Тип автотранспорту призначають у залежності від розмірів і маси конструкцій, використовуючи довідникові данні. Основними вимогами до перевезення конструкцій передбачається:
· довжина платформ або причепів-роспусків повинна відповідати довжині елементів, що перевозяться;
· звисання конструкцій не повинно перевищувати розмірів наведених у робочих кресленнях;
· маса конструкцій, що перевозять одним рейсом, повинна бути близькою до вантажопідйомності транспортної одиниці. Коефіцієнт використання автотранспорту визначають для кожної різновидності
, (16)
де Q – маса конструкцій, що перевозять за один рейс, т;
q – вантажопідйомність транспортної одиниці;
- конструкції, що перевозять повинні знаходитись в положенні близькому до проектного (за вийнятком колон).
А. Визначення кількості транспортних одиниць для транспортування кожного різновиду конструкцій (окремо) з розвантаженням у зоні монтажу виконується згідно з формулою.
, (17)
де Р – маса конструкцій, що монтують за зміну, т. визначають як результат ділення маси конструкцій певного різновиду (дивись табл. 1) на кількість машинозмін відповідно до калькуляції (табл. 6).
– коефіцієнт використання автотранспорта у часі, =0,7…0,8;
– тривалість цикла автотранспортної одиниці, хв..
, (19)
де , – тривалість навантаження і розвантаження автотранспорта, хв.;
– тривалість навантаження – приймати 10 хв;
– тривалість розвантаження конструкцій на приоб’єктному складі, або в зоні монтажу з урахуванням розкладки – приймати 15 хв.
А. У випадку доставки конструкцій під монтаж «з колес» відповідно до маятникової схеми
, (20)
де – тривалість циклу монтажу одного елемента р різновиду (розділ 1,5);
– кількість елементів р-ої різновидності, що перевозять за один рейс;
– тривалість строповки одного елемента (див. данні методичних вказівок – додаток 2), хв;
L – відстань від завода до будівельного майданчика (див. завдання на проект), км;
– час маневрування, приймати 5…10 хв.;
, – швидкість автотранспорта в стані навантаженому і порожняком відповідно: – 20 км/год., =30 км/год.
Маятникову схему використовують при відстані транспортування більше 10 км. У такому випадку відчеплення тягача не передбачається.
Б. При транспортуванні на відстань до 10 км використовують човникову схему, що передбачає відчеплення і зчеплення тягача на заводі та в зоні монтажу, а розрахунок необхідної кількості одиниць автотранспорту зводять до визначення потреби у тягачах:
, (21)
де , – тривалість зміни причепів на заводі і в монтажній зоні. Приймати = = 10…12 хв.
Потрібна кількість платформ згідно з співвідношенням
, (22)
Розрахунок виконують для доставки елементів кожного різновиду. Результати розрахунку вносять до табл. 9.
Таблиця 9
N п/п
Найменування
збірного елемента, мм
Маса, т
Розмір елемента,
мм
Транспортні засоби
та їхні марки
Вантажопідйомність,
т
Кількість елементів, що перевозять за один рейс, шт.
Коефіцієнт використання транспортних засобів за вантажопідємності
Потреба в автотранспорті,
шт./зм.
У цьому розділі пояснювальної записки прийнятну схему доставки конструкцій, наводять розрахунки потреби в транспортних одиницях і заповнюють табл. 8.
Вибір транспортних засобів здійснюють відповідно до додатку 5 або [13, 14].
Список літератури
1. Методические указания по разработке типовых технологических карт в строительстве / ЦНИИОМТП. – М.: ЦНТП Госстроя СССР, 1987.
2. Литвинов О.О., Беляков Ю.И. и др. Технология строительного производства / Учебник. – М.: Стройиздат, 1987.
3. Технологія будівельного виробництва / за ред. В.К.Черненка, М.Г.Ярмоленка. – К.: Вища шк., 2000.
4. Чичерин И.И. Монтаж стальных и железобетонных конструкций промышленных зданий. – М.: Высш. шк., 1987.
5. Хамзин С.К., Карасев А.К. Технология строительных работ / Пособие по курсовому и дипломному проектированию – М.: Высш. Школа, 1989.
6. Гаевой А.Ф. Усик С.А. Курсовое и дипломное проектирование. Промышленные и гражданские здания – Л.: Стройиздат, 1987.
7. Машины для транспортирования строительных грузов. Справочное пособие. – М.: Стройиздат, 1985.
9. Панченко В.О., Костюк М.Г., Качура А.О., Окуневский Л.М. Технологія і механізація будівельних процесів. Навчально-методичний посібник, Харків, 2005р.
10.Трифонов А.П., Холодов И.Я. Специальные транспортные машины в строительстве. – Киев, «Будівельник», 1983.
11.ЕНиР. Сб. № 4.1. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций зданий и сооружений – М.: Стройиздат, 1987.
12.ЕНиР. Сб. № 22.1. Сварочные работы в строительстве. – М.: Стройиздат, 1987.
13.ЦНИИОМТП. Руководство по перевозке унифицированных сборных железобетонных деталей и конструкций промышленного строительства автомобильным транспортом. – М.: Стройиздат, 1985.