Добровільні обмеження експорту

"Добровільне" обмеження експорту (ДОЕ) — це кількісне обмеження експорту, що ґрунтується на зобов'язанні одного з торгових партнерів обмежити (чи не розширювати) обсяг експорту, прийняте в рамках міжурядової угоди про встановлення квот на експорт товару.

Такі угоди укладаються, коли імпортуюча країна спонукує свого торгового партнера "добровільно" скоротити свій екс­порт.

Приводом для ДОЕ звичайно є заяви національних това­ровиробників про те, що ввезення того чи іншого товару через кордон призводить до втрат на виробництві і дезорганізації місцевого ринку. Замість введення імпортних квот країна, що імпортує, робить політичний тиск на країну, що експортує, ви­магаючи від неї введення обмеження на вивезення визначено­го товару. Угода підписується під натиском імпортера і тому "добровільність" — поняття відносне.

Засобом тиску на торгового партнера виступає погроза введення торгових обмежень на такому високому рівні, що бу­де поставлена під сумнів сама можливість міжнародної торгівлі між країнами.

Скриті інструменти нетарифного регулювання ЗЕД.

Приховані (скриті) методи протекціонізму – це нетарифні методи, що застосовуються виключно до імпортної продукції паралельно із системою митного регулювання.

Їх можна класифікувати на чотири основні групи:

· політика державних закупівель;

· внутрішні податки і збори;

· вимоги національного вмісту;

· технічні бар’єри (сертифікація).

3.1. Політика державних закупівель базується на тезі "купівля тільки вітчизняних товарів".

В Україні іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються рівними правами і повинні нести рівні обов'язкиз суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення конкурсу на розміщення державного замовлення.

Внутрішні податки і збори відіграють дискримінаційну роль лише у тому випадку, якщо вони накладаються виключно на імпортні товари, тобто стосовно національних товарів дії зовсім інша система оподаткування. Якщо країна прагне створити рівні умови конкуренції для національних і імпортних товарів, то діє однакова система оподаткування.

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за такими принципами:

- Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років;

- забороняється встановлювати інші податки крім тих, що затверджені Верховною Радою України;

- ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;

- заохочення експорту готової продукції.

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають критеріям, наведеним нижче:

- експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік,

- обсяг експорту яких становить не менше 5 процентів від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів,

- які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари, у вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 процентів.

Вимоги про вміст місцевих компонентів - законодавче встановлення певного відсотка вартості товарів, який повинний забезпечуватися місцевим виробництвом. Як правило, використовуються країнами, що реалізують імпортозаміщуючу стратегію розвитку.

Поиск по сайту: