Зона вологих мусонних мішаних субтропічних лісів Південної Африки

Простягається вузькою смугою на південно-східній окраїні Африки, від Порт-Елізабет до Дурбана. Своїм існуванням ці ліси зобов’язані вологому південно-східному пасату, що приходить з Індійського океану протягом всього року, особливо влітку, коли його підсилює мусонний ефект. Клімат теплий і рівний. Середня температура найтеплішого місяця +23…+260С, найхолоднішого +16…+180С. Річна сума опадів складає 800-1300 мм. До складу вологих субтропічних лісів входять декілька видів ногоплодника або подокарпуса (із хвойних), в тому числі жовте дерево, залізне дерево, деревоподібна папороть, дики видів бананів, пальми. Трав’яний ярус відсутній. Типові грунти зони – жовтоземи і червоноземи.

57)Географічні зони

Формування сучасного «плану» розташування географічних зон та їх структури в Африці сталося в основному після плейстоцену, коли на материку встановилися характерні для цього часу співвідношення тепла і вологи, а еволюція органічного світу призвела до появи сучасних видів флори і фауни. Ще в плейстоцені коливання клімату істотно позначалися на прояві географічної зональності в субтропічних, тропічних і навіть в субекваторіальних широтах материка. Зони субтропічних середземноморських і мусонних ландшафтів, а також зони саван і рідколісь неодноразово розширювалися при наростанні зволоження і звужувалися при його зменшенні. Дуже різко змінювалися у зв'язку з цим кордони і положення тропічних пустель в обох півкулях.

У зоні гілей кліматичні коливання плейстоцену не були настільки кардинальними, тому такі компоненти її ландшафту, як ґрунти і рослинність, які не змінювались значно з кінця третинного періоду, відрізняються значною давністю.

Як вже було сказано, характерними особливостями розташування географічних зон в Африці є повторюваність більшості їх на північ і на південь від зони гілей екваторіального поясу і поступові переходи від однієї зони до іншої у зв'язку з рівнинним рельєфом. Широка і «континентальна» північна половина материка, в зволоження дуже поступово наростає від тропічних широт до субтропічних і субекваторіальних, майже повністю зайнята зонами пустель і саван, що простягаються в класичному широтному напрямку.

У південній половині, більш вузькій, з складним розподілом зволоження по її території «набір» зон більш повний і простягання їх не завжди строго широтне.

Субтропічна зона сухих лісів і чагарників обмежена на півночі материка вузькою прибережною смугою вздовж північних схилів Атлаських гір. За нею, у внутрішніх районах Атласу і вздовж лівійсько-єгипетського узбережжя лежить зона субтропічних напівпустель з дуже нечіткою південною межею поза Атлаських гір, що переходить в широку зону тропічних (пасатних) пустель Сахари, що простягаються через всю Африку від узбережжя Атлантичного океану на Аравійський півострів в Азію. Вузька щілина Червоного моря тільки підвищує відносну вологість повітря уздовж берега Африки і Аравії, тому зона пустель вільно переходить з африканського берега на азіатський.

Північну і південну межі зони проводять умовно по ізогієтах 200 мм.

На півдні до тропічних пустель приєднується вузька зона тропічних напівпустель, де 200 - 300 мм опадів випадає за 2 - 3 місяці. Ця зона виходить до узбережжя Червоного моря, де існує за рахунок відносно вологого зимового сезону.

Південніше, на рівнинах Судану, діють кліматичні закономірності субекваторіального поясу – літньо-мусонні вторгнення екваторіального повітря, що несе дощі, сила і тривалість яких швидко наростають на південь. Прогресивне збільшення зволоження веде до зміни характеру рослинності, процесів ґрунтоутворення, екзогенних факторів, що діють на рельєф, і т.п. В результаті тропічні напівпустелі змінюються широкої зоною саван, рідколісь та чагарників, що утворюють основний фон ландшафтів всієї субекваторіальної Африки. З Судану ця зона простягається через Східну Африку на північний схід Південної Африки і широким півкільцем обрамляє зони субекваторіальних лісів та вологих екваторіальних лісів (гілей), що займають північну половину западини Конго і Південно-Гвінейського підняття, а також північне узбережжя Гвінейської затоки.

На Східно-Африканському плоскогір'ї різко проявляється регіональність розташування географічних зон в порівнянні з їх теоретичним розміщенням на схемі ідеального материка. Відповідно до мусонної циркуляції повітряних мас і режимом річного зволоження тут немає необхідних кліматичних передумов для розвитку гілей. Зона саван, рідколісь і чагарників також представлена неповно. Якщо в Судані вона поділяється на три добре виражені підзони – вологих саван і саваннових лісів, сухих саван і рідколісь і пустельних саван, рідколісь і чагарників, то в Східній Африці вологі савани і саванні ліси поширені лише на крайньому заході, між озерами Вікторія і Танганьїка , а зона субекваторіальних лісів, що обрамляють з півночі та з півдня африканську гілею, заходить в Східну Африку тільки північніше озера Вікторія.

Зона вологих екваторіальних лісів (гілеї) займає в Африці меншу площу, ніж в Південній Америці, так як в замкнутій западині Конго типово екваторіальний клімат не отримує такого широкого розвитку, як у відкритій до Атлантичного океану величезній западині Амазонки. Завдяки широкому виступу суходолу до заходу зона гілей простягається смугою вздовж узбережжя Гвінейської затоки, перериваючись лише на узбережжі Гани, де посушливий клімат виключає можливість її існування.

Якщо в північній частині Африки розташування ландшафтних зон визначається наростанням зволоження по поясах від пустельного тропічного до субтропічного, з одного боку, а з іншого – до субекваторіального і екваторіального поясів, тобто на північ і південь, то в південній частині материка, крім збережених поясних закономірностей, досить чітко проявляються також секторні. Південніше 20° пд. ш. добре виражені східний приокеанічний сектор, серединний континентальний і західний приокеанічний з тенденцією наростання сухості клімату зі сходу на захід. Контрасти вологого і жаркого східного узбережжя і пустельного відносно прохолодного західного посилюються орографією – крутими схилами Великого Уступу, зонально-бар’єрна роль якого особливо помітна на східній окраїні Південної Африки. Тому вздовж східної і західної окраїни материка географічні зони витягнуті меридіонально, але в глибині суходолу зберігають простягання, близьке до широтного.

На навітряних гористих схилах та прибережній низовині східного узбережжя в південній частині Африки з півночі на південь змінюють один одного зони лісів: зона субекваторіальних лісів простягається від 15° до 20° пд. ш., з 20° до 30° пд. ш. в тропічному поясі вона уступає місце зоні тропічних лісів і, нарешті, на південь від 30 ° пд. ш. на узбережжі між Дурбаном і Порт-Елізабет лежить зона субтропічних мусонних змішаних лісів. Ліси підіймаються по схилах Драконових гір, де добре виражена висотна поясність лісо-лугового типу.

У континентальному секторі субекваторіального поясу широкого розвитку отримує зона саван, рідколісь і чагарників, в якій найбільше значення мають ландшафти саваннових лісів, що займають вододіл Лунда-Катанга і переходять в південну половину Східної Африки.

У тропічному поясі (на південь від середньої течії Замбезі) майже всю південну половину западини Калахарі займає зона тропічних саван, рідколісь і чагарників, причому савани виходять до узбережжя Атлантичного океану, а рідколісся і чагарники займають внутрішні райони западини. Між цією зоною і прибережною лісовою зоною, на плато Високого Велда, у вітровій тіні Великого Уступу на великій висоті лежать гірські степи. На південному заході Калахарі, в нижній течії річки Оранжевої і на південь від неї, зона саван, рідколісь і чагарників переходить в тропічні пустелі (Карру) через вузьку смугу напівпустельних ландшафтів.

Внутрішньоматерикова пустельна зона Південної Африки не тільки займає невелику площу, але і ландшафти її не повністю тотожні ландшафтам Сахари зважаючи на дещо більшу вологість клімату і більш густий рослинний покрив (не виходячого, однак, за ранг пустельного).

Напівпустелі, огинаючи зі сходу південно-західну частину Калахарі, піднімаються на північ по західним крайовим плато майже до 10° пд. ш. і переходять уздовж Атлантичного узбережжя Південної Африки в зону приокеанічних пустель західного сектора материка між 30° і 15° пд. ш.

На південному заході Африки повторюються ландшафтно-зональні закономірності, властиві північно-західній окраїні материка: навітряні схили Капських гір і дуже вузька берегова смуга в субтропічному кліматі середземноморського типу зайнята зоною субтропічних сухих лісів і чагарників, а сухі підвітряні схили і внутрішні долини між ними – зоною субтропічних напівпустель. На південно-східній окраїні материка, в субтропічному мусонному кліматі простягається зона мусонних змішаних лісів, до якої з підвітряного боку приєднується невелика територія, зайнята саванами і чагарниками.

Поиск по сайту: