Розглянуто на засіданні предметної (циклової) комісії
викладачів психолого-педагогічних дисциплін,
трудового навчання та образотворчого мистецтва
з методиками навчання
Протокол №_______від___________
Голова предметної (циклової) комісії:
________________________________
м.Берислав
Тема лекції: Виховання як вид педагогічної діяльності.
Знати: суть навчального предмету МВР, його місце в системі підготовки вчителя, предмет, об’єкт і завдання навчального предмету; поняття «процес виховання», його особливості, основні етапи виховання, поняття про принципи виховання, їх загальну характеристику.
Вміти: добирати форми виховної роботи, визначати принципи виховання в педагогічних ситуаціях, аналізувати виховні заходи.
Тип лекції: тематична
Ключові поняття: методика виховної роботи, виховання, зміст виховання, етапи виховного процесу, принцип виховання, форма організації виховного процесу, виховний захід.
План
Вступ.
Характеристика виховного процесу.
Зміст виховання.
Етапи виховного процесу.
Особливості сучасного виховання в формуванні цілісної особистості.
Поняття про принципи виховання.
Характеристика принципів виховання.
Поняття про форми організації виховної роботи.
Основна література:
Закон України «Про освіту» //Освіта. – 1996. – 21 серпня.
Концепція національного виховання //Початкова школа. – 1995. - №2. -С.48 - 52.
Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. -К.: Вища школа, 2005.
Вступне слово викладача про місце навчального предмету в системі підготовки майбутнього вчителя.
Робота з підручником: Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. -К.: Вища школа, 2005. – С.3 – 6
- Як ви розумієте епіграф до теми?
- Яка місія педагога?
- З якими професіями споріднена професія вчителя?
- Що є орієнтиром вчителю-вихователю у його діяльності?
- Сформулюємо визначення МВР.
Методика – сукупність форм, засобів, умов, пов’язаних у певну систему логікою досягнення виховного результату.
МВР передбачає вибір і реалізацію найбільш раціональних форм і методів виховної роботи.
МВР – галузь педагогіки, яка озброює вчителя інструментарієм, що сприятиме забезпеченню його професійними знаннями з теорії виховання, педагогічними вміннями, навичками програмування та реалізації освітньо-виховних цілей, практичним досвідом.
Характеристика виховного процесу
Єдності поглядів у визначенні процесу виховання немає.
Визначити специфіку можна у порівнянні процесів виховання, формування, розвиток, становлення, соціалізації особистості.
Соціалізація– процес засвоєння соціального досвіду, оволодіння і привласнення суспільних відносин, який триває все життя індивіда і має певні стадії становлення і розвитку особистості.
Процес виховання – це процес формування, розвитку особистості, що включає цілеспрямований вплив ззовні і самовиховання особистості; взаємопов’язаний ланцюг виховних ситуацій, що розвивається (виховних справ), кожна з яких будується з урахуванням результатів попередніх.
Виділяємо змістову і процесуальну сторони.
Зовнішня сторона– власне виховання, виховуюча діяльність як передача досвіду; внутрішня– самовиховання, цілеспрямований процес самоудосконалення шляхом засвоєння соціального досвіду діяльності, поведінки, духовного збагачення.
Виховання – основний вид діяльності людства. Чому ?(т. Предмет педагогіки)
Формування особистості – процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних і ін.
Особливості виховного процесу:
Виховання є процес. Процес формування й розвитку, організації, багатогранний процес
духовного збагачення., процес організації взаємодії 2-х учасників виховання.
Процес – це сукупність закономірностей і послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.
Виховання є вплив. Внутрішня глибинна робота суб’єктів педагогічної взаємодії, щовикликає відповідну внутрішню позитивну реакцію, активність, прагнення до саморозвитку.
Виховання є взаємодія всіх суб’єктів і об’єктів виховного процесу. Дія вихователів і
вихованців один на одного, що має на меті взаємні зміни їх поведінки, діяльності, відносин, установок педагогічного співробітництва.
Виховання є управління формуванням потреб у постійному саморозвитку і
самореалізації фізичних і духовних сил; складна єдність масових, колективних і групових впливів; управління всіма соціальними відносинами з точки зору цілісного підходу до процесу виховання.
Виховання є керівництво розвитком організації вихованців, здібностями та задатками
людини згідно з потребами суспільства.
Виховання – процес цілеспрямованого формування особистості.
Керований процес.
Багатофакторний процес. В ньому проявляється численні об’єктивні і суб’єктивні фактори..
Віддаленість результатів.
Динамічність. Рухливість, мінливість цього процесу
Тривалий процес. К. Гельвецій: «Я продолжаю ещё учиться; моё воспитание ещё не закончено. Когда же оно закончится? Когда я не буду более способен к нему: после моей смерти. Вся моя жизнь есть, собственно говоря, лиш одно длинное воспитание.»
Безперервність, систематичність.
Комплексний процес. Цілісний характер. Це означає єдність цілей, завдань, змісту, форм і
методів виховного процесу, підкореної ідеї цілісності формування особистості.
Варіативність (неоднозначність) і невизначеність результатів.
Двосторонній характер
Виховання – це цілісний цілеспрямований соціальний процес передачі досвіду гуманістичних міжособистісних і суспільних відносин у реально існуючих і спеціально створених умовах, процес підготовки людини і колективу до життя і праці, формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості кожного, співтворчість усіх суб’єктів виховання, що включає і процес самовиховання.
В.О.Сухомлинський: Виховує кожна хвилина життя і кожний куточок землі, кожна людина, з якою особистість, що формується, стикається випадково, мимохідь. Усе, що проходить поза людиною, тою чи іншою мірою відбивається в її думках, почуттях, ставленні до інших людей.
Фактори виховання і розвитку особистості: діяльність та спілкування.
Зміст виховання
Напрями національного виховання: розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне виховання.
Конкретизується в державних документах. Пріоритетними напрямами виховання є :
- формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розвитку держави, готовності її захищати;
- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання любові до батьків, жінки–матері, культури та історії рідного народу;
- формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
- прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
- виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції,
- формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря,
- забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров’я,
-виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, формування глибокого й усвідомленого розуміння взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадською відповідальністю,
- забезпечення високої художньо–естетичної освіченості й вихованості особистості,
- формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою,
- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації,
- формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.