Організація роботи посередників

Торговельно-посередницькі підприємства, як правило, — це юридичні особи, юридично й господарськи незалежні від виробника та споживача товарів. Підприємницьку діяльність такі підприємства здійснюють з метою одержання прибутку, джерелом якого є або різниця між цінами закупівлі товарів у виробника (продавця) і цінами, за якими ці товари продаються покупцям, або винагорода за надані послуги з просування товарів на відповідні ринки.

Торговельно-посередницькі фірми незалежно від обсягів діяльності можуть бути створені як:

• господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерні товариства);

• виробничі кооперативи.

За характером здійснюваних операцій торговельно-посередницькі підприємства поділяються на такі види:

• торговельні доми;

• експортні, імпортні фірми;

• комісійні, дилерські та дистриб'юторські організації.

Торговельні доми закуповують товари у виробників чи оптовиків, з якими вони підтримують тривалі відносини і перепродають їх місцевим оптовикам чи роздрібним торговцям, а також промисловим споживачам. Торговельні доми створюють переважно у формі холдингових компаній. Незважаючи на те, що вони володіють контрольними пакетами акцій виробничих підприємств, транспортних організацій та інших комерційних структур, відносини між ними ґрунтуються на договірних засадах.

Експортні фірми належать до торговельно-посередницьких підприємств, які працюють переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Вони закуповують товари у вітчизняних товаровиробників і перепродають їх від свого імені за кордоном.

Експортні фірми, залежно від виконуваних функцій та номенклатури товарів, поділяють на спеціалізовані і універсальні.

Спеціалізовані експортні фірми перепродають товари, як правило, однієї товарної групи, питома вага цих товарів у загальному обсязі продажу фірми перевищує 50 %.

Універсальні експортні фірми здебільшого продають широкий асортимент споживчих товарів і експортують продукцію кількох галузей.

На відміну від експортних імпортні фірми закуповують за власний рахунок товари за кордоном і потім продають їх на внутрішньому рийку промисловим підприємствам, оптовим і роздрібним торговцям. Вони мають складську мережу, де зберігають товарні запаси, формують товарний асортимент, здійснюють розфасовку, пакування, підготовку товарів до споживання або переробки.

Комісійні та консигнаційні фірми виконують разові доручення комітентів, діють від власного імені, але за рахунок комітента. Вони виконують доручення власника товару стосовно його продажу на певному ринку і отримують від нього комісійну винагороду.

Комісійна фірма бере на себе відповідальність за своєчасність поставки товару покупцеві, транспортування, фінансування угоди, а також може здійснювати гарантійне технічне обслуговування. Комісійні фірми можуть працювати на умовах консигнації. У цьому разі вони організовують зберігання товарів на складах, здійснюють їх продаж, проводять узгоджені з власником товару операції із нереалізованим товаром.

Дистриб'юторські фірми здійснюють торговельні операції від свого імені й за свій рахунок. Разом із тим вони укладають угоду з товаровиробником про надання їм права на закупівлю і продаж обумовленого договором асортименту товарів на визначених ринках. Відповідно до угоди дистриб'юторські фірми надають широкий перелік додаткових послуг покупцям, а також виконують окремі комерційні доручення товаровиробників.

Представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням і здійснює представництво і захист інтересів останньої, Представництва не є юридичними особами, їхні керівники призначаються юридичною особою-засновником і діють на підставі виданої нею довіреності. Законодавством передбачено, що відомості про представництва юридичної особи включають до єдиного державного реєстру.

Комерційне посередництво у сфері господарювання здійснюють агентські фірми, які виступають як комерційні агенти.

Суб'єкт господарювання (підприємець або юридична особа), який за повноваженнями, основаними на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво, називається комерційним агентом. Агентські фірми виступають від імені і за рахунок суб'єкта господарювання, якого вони представляють. Свою діяльність агентська фірма організовує відповідно до умов агентського договору.

Усі витрати комерційного агента зі здійснення діяльності, визначеної угодою сторін, відшкодовуються суб'єктом господарювання, якого він представляє.

Агентська фірма несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єктові, якого вона представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків. Разом з тим вона має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, яких зазнає внаслідок порушення умов агентського договору другою стороною.

Найбільш складною проблемою розвитку торговельного посередництва є недостатньо розвинена правова база.

Чинні Цивільний та Господарський кодекси містять лише загальні визначення торговельно-посередницької діяльності. Нормативно-правова база регулювання торговельно-посередницької діяльності, як і всього економічного обороту, складається з фрагментів непрямих законів, а також відомчих нормативних актів, різних інструкцій і положень, і частіше за все — це розробки посередників. Зрозуміло, що таку базу неможливо вважати прийнятною. Нагальною постає проблема розробки нових і поглиблених чинних законів, а також систематизовані норми права.

Друга важлива причина, яка стримує розвиток торговельно-посередницької діяльності, носить організаційний характер. Сутність проблеми полягає в тому, що в Україні організаційні форми торговельного посередництва формуються стихійно. Часто мають вигляд деформованих копій закордонних структур, які важко вписуються в реальну вітчизняну практику.

Аналіз показує, що структура посередницьких фірм спрощена, нераціональна у функціональному плані. Це стосується перш за все бірж, аукціонів, дистриб'юторських, консигнаційних фірм, брокерських контор. В них «урізана» функціональна структура. Тоді як вона універсальна. Пояснюється це двома причинами: по-перше, прагнення до економії коштів на функціонування посередницької фірми; по-друге, загальною тенденцією до універсалізації діяльності посередників.

Виникає потреба в опрацюванні оптимальних організаційних форм і структур у сфері торговельного посередництва у вигляді рекомендацій, технологічних схем, з урахуванням міжнародного досвіду і особливостей національної економіки.

Гостро стоїть питання про територіальну організацію посередників, їх спеціалізацію. Справа в тім, що дуже важливими принципами функціонування більшості посередників є розподіл територій. Це означає, що посередник територіально обмежений у своїй діяльності.

Реалізація цього принципу потребує регулювання територіальної організації посередників, їх розмежування, спеціалізації, перегляду антимонопольного законодавства.

Говорячи про організацію торговельного посередництва, не можливо не торкнутися проблеми кадрів. Торгові посередники здійснюють великомасштабні внутрішні і зовнішні операції, складні в комерційному, фінансовому і правовому плані. Але через відомі причини їх професійна кваліфікація низька.

Механізм торговельно-посередницької діяльності в Україні тільки формується, визначаються фінансово-економічні важелі: ціни, процентні ставки, винагорода, пільги, стимули, податки. Ці важелі недостатньо адаптовані до специфіки торговельно-посередницької діяльності. Не відрегульовані гарантії з боку принципала (посередника), його відповідальність перед контрагентами тощо.

Поиск по сайту: