Легенди «Дівчина-відьма»

Відьма (відун, відьмак, відьмувати) — походить від відати, тобто знати все. Їх не треба плутати з чарівниками, які можуть робити й добро. Відьма спосібна тільки на зло. В основному це жінки, які продали душу чорту.

Учені відьми виходять вночі на двір у білих довгих сорочках з розпущеними по пояс косами. Вийшовши, закривають місяць хмарами, застеляють ними усе небо. Починається буря, а вони тоді біжать доїти чужих корів. Заганяють тоді місяць у хлів, а там видоюють корів так, що з дійок разом з молоком дзюрчить кров. Така відьма, крім худоби, вміє здоювати собак, кішок, гадюк, ящірок; добудати з жаби сметану, а з роси молоко. А ще вони вміють насилати серед літа град або сніг. Одного разу відьма вкрала навіть райдугу з неба. Інші можуть насилати на людей хвороби, давати доручення різним гадам, щоб ті, наприклад, викрали дощ чи росу, які потім відьми держать в горщиках у вигляді жаби в себе у коморі, а тому через них і стає на землі посуха. А ще відьми викрадають малих дітей, уміють псувати їх очима, наводити причину на них; насилають хворобу на людей і навіть смерть.

Дівчина — відьма

Один чоловік мав дочку відьму. Коли прийшло свято Юрія, вона взяла намазалася такою маззю, щоб її ніхто не бачив, сіла на кобилу і поїхала на свої відьомські розваги. Разом з іншими відьмами вона збирала росу і молоко від кожної звірини.

А у одного сусіда була корова, яка давала дуже багато молока. Отож унадилася відьма щоночі до сусідської корови забирати молоко.

Одного разу сусід цей не спав цілу ніч. На браму стайні він прибив борону із зубцями, котру робив майже цілий рік, яка й мала допомогти спіймати злодійку.

Отож відьма, прийшовши до стайні, потрапила у пастку і тому перекинулася на красеня коня. Чоловік визволив коня з борони, покликав коваля і попросив підкувати його. А потім запряг того коня у віз, навантажений мішками із збіжжям і погнав угору до млина. Кілька разів кінь зупинявся від утоми, тільки чоловік бив його немилосердно, той аж падав під батогом. Ото вже була важкою дорога!

Нарешті привів чоловік коня назад додому і прив’язав до жолоба в стайні. На другий день приходить, а при жолобі стоїть дівка — сусідова донька. Страшно було дивитися, як та дівка виглядала. Уся в синцях та шрамах, а руки і ноги попідбивані підковами.

Чоловік змилосердився над нею, повідривав підкови і провів її до хати, наказуючи:

— Щоб більше не приходила по молоко!

Відьма пішла додому і заснула. Спала вона, не просннаючись, чотири дні, наче мертва. А коли прокинулась, то сказала

— Як же я довго спала!

Відтоді молода відьма вже не ходила до сусіда по молоко.

Думи «Козак Голота».

«Дума про козака Голоту», основний образ думи — вірний син і захисник рідної землі — козак Голота.

У думі змальовано поєдинок, у якому козак Голота, людина смілива і відважна, перемагає татарина. Козак належить до запорізької черні, про що свідчить і його прізвисько, і його портрет, детально змальований в думі. Загалом, портрети відіграють в цій думі надзвичайно важливу роль. Вони є засобом характеристики героїв. Портрет татарина, теж докладно змальований, яскраво підкреслює риси зажерливого загарбника. Козак, по своїй суті людина миролюбна, що підкреслено в думі, але він сміливо виходить на поєдинок, бо основним обов'язком для себе вважає оборону Вітчизни.

Дума відбиває історичні події, що відбулися в другій половині XVI ст. — заселення козаками земель у гирлі Дунаю. Козак Голота — особа не історична, хоч дехто з дослідників безуспішно намагався довести, що образ Голоти історично вірогідний, твердили ніби йдеться про Іллю Голоту — спільника й полковника Богдана Хмельницького, який здобував міста, ходив з козаками на Полісся й Литву з дорученням гетьмана і там у 1649 році при облозі Згола згинув від ворожого меча[1].

Місце дії думи — «поле Килиїмське» — це не абстрактна назва, а цілком конкретна територія, що й досі носить цю назву — рум. Cîmpina Chiliei (тобто поле Килиїмське). Це степовий острів з висотами до 6 м над рівнем моря, витягнутий по лінії північ — південь на румунському боці Сулінського гирла Дунаю. На його північному кінці розташоване місто Стара Кілія (рум. Chilia Veche), саме та Кілія, що й існувала в часи створення думи, а не Кілія, що розташована на українському боці Дунаю. Острів вивищується над навколишньою Дельтою на кілька метрів, відрізняється від неї ґрунтом, рештками степової рослинності (ореться), на ньому досліджено ряд курганів ранньої бронзи.

Історія записів[ред. • ред. код]

Дума про козака Голоту є твором усної народної творчості, відповідно автора встановити неможливо. Текст був знайдений М. Возняком в рукописному збірнику Кондрацького, який зберігався в Краківській бібліотеці. В рукописі зазначено дата запису як 1693 р. М. Возняк вважав що дума була записана до 1693 р. Інші записи були зроблені на Чернігівщині в 1844 р., В. Білозерським та пізніше М. Максимовичем в 1849. В 1854 р. був зроблений запис П. Кулішем від лірника А. Никоненка в Лубнах на Полтавщині. В 1901 р. був зроблений запис Е. Крістом від кобзаря О. Бутенка на Харківщині.

Поиск по сайту: