Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Культура Київської Русі наприкінці Х – у першій половині ХІ ст



Високого рівня розвитку за часів Київської Русі досягла самобутня культура. Творцем матеріальних і духовних цінностей був народ. Саме широкі народні маси, передусім селяни й ремісники, виробляли знаряддя праці, обробляли землі й будували замки та палаци, собори й церкви, створювали шедеври давньоруського мистецтва, яким захоплюється і сучасна людина. Основою духовної культури була усна народна творчість, яка зароди­лася ще в давні віки. У поетичних творах — історичних і обрядових піснях (весільних, поховальних), казках, замовляннях, загадках, приказках, би­линах — народ оспівував свою працю, боротьбу проти зовнішніх ворогів і феодалів. Найбільш популярними героями билин були воїни­богатирі Ілля Муромець, Добриня Нікітич та Альоша Попович і селянин-орач Микула Селянинович.

Велике значення для розвитку давньоруської культури мала поява писемності, яка виникла на Русі не пізніше ніж у ІХ ст., тобто ще до запровадження християнства. Про це свідчать такі факти: уже в першій половині Х ст. укладалися письмові договори з Візантією (911, 944). На території Новгорода та в інших місцях археологи знайшли берестяні грамоти з написами, які надряпувалися на корі загостреними кістяними і залізними писалами. Найраніші з них належать до ХІ ст.

Поява і розвиток писемності сприяли поширенню освіти на Русі. Уже за часів Володимира Святославича і Ярослава Мудрого існували школи для навчання князівських і боярських дітей, а також дітей старост і священиків. При Софійському соборі була бібліотека, заснована в 1037 р. На Русі було чимало освічених людей, зокрема серед князів. Так, високоосвіченими були Ярослав Мудрий і Володимир Мономах. Князь Всеволод Ярославич, батько Володимира Мономаха, знав п’ять іноземних мов.

Одним із найвидатніших письменників ХІ ст. був митрополит Іларіон. У своєму творі «Слово про закон і благодать», написаному між 1037 і 1050 рр., Іларіон оспівує діяльність князя Володимира, який зробив Русь відомою по всій кінцях землі, прославляє Давньоруську державу, виступає проти зазіхань на зверхність з боку Візантії. Серед церковної літератури поширення набули «житія святих» і «повчання». Ряд «повчань» та інших творів написав Феодосій Печерський, один із засновників Києво-­Печерського монастиря.

 

Серед письменників видатне місце належить Володимиру Мономаху. У «Повчанні дітям», яке вміщено в Лаврентіївському літописі від 1096 р., Володимир Мономах навчає дітей правил моралі, виступає проти усобних війн між князями, захищає ідею єдності Руської землі, ідею міцної великокнязівської влади. Ці ж ідеї єдності й централізації Київської Русі проходять у давньоруських літописах. Літописання виникло у Києві в Х­ХІ ст. Найвидатні­шим є «Повість временних літ», яка в її першій редакції була складена в Києво­-Печерському монастирі у 1113 р. ченцем Нестором (1056­–1114) і в якій виклад доводився до 1110 р.

Поширювалася і перекладна (переважно з грецької мови) література, особливо візантійська: канонічні богослужебні книги («Євангеліє», «Псалтир»), «Житія святих», проповіді, повчання, історичні хроніки (Іоанна Малали та ін.), романи й повісті («Александрія» — роман про діяльність Александра Македонського та ін.).

Високого розвитку і досконалості за часів Давньоруської держави досягли архітектура і різні галузі мистецтва. У той час на Русі будували дерев’яні й кам’яні будівлі. Із прийняттям християнства широкого розмаху набула кам’яна церковна, цивільна і фортифікаційна архітектура. Розвивається живопис: фрески, малювання ікон. Одночасно з цим набули поширення книжкові мініатюри — заставки та заголовні літери рукописних книг. Високохудожні мініатюри зображені у найдавніших руських книгах, що дійшли до нас, — «Євангелії» тощо.

До найдавніших пам’яток кам’яної архітектури належить Десятинна церква у Києві. Побудована вона за князя Володимира Святославича у 989­–996 рр. Свою назву церква дістала через те, що будувалася й утри­мувалася за рахунок десятої частини прибутків Володимира, виділе­ної ним на утримання руської єпископії. Зруйнована Десятинна церква в 1240 р. під час захвату Києва монголо-татарами. Навколо Десятинної церкви розташовувалися князівські палаци. У 1036 р. було збудовано Спасо-­Преображенський собор у Черні­гові, відбудований і реставрований після Великої Вітчизняної війни 1941­–1945 рр.

За Ярослава Мудрого у Києві збудовано Софійський собор (закладений у 1037 р.), 1051 р. засновано Києво-­Печерський монастир. За часів Ярослава верхня частина Києва була обнесена високим валом з трьома брамами, головна з них дістала назву Золоті ворота. Собори, подібні до Київської Софії, тільки менші за розміром, були побудовані у Полоцьку (1044–­1066) і Новгороді (1045­–1052). Одночасно з церковними зводилися розкішні світські дерев’яні й кам’яні хороми, палати, «золотоверхі тереми», де жили князі й бояри. Водночас прості люди жили в дерев’яних напівхатах­-напівземлянках. Любили східні слов’яни музику, пісні, танці, які розвивалися на народній основі. Отже, культура Київської Русі посіла помітне місце в скарбниці світової культури, увібравши культуру стародавніх слов’янських племен і Візантії.

 

Хронологія

989– 996 рр. Спорудження Десятинної церкви.
1017–1037 рр. Спорудження Софійського собору, будівництво укріплень навколо «міста Ярослава», «Золотих воріт» у Києві.
1073–1078 рр. Будівництво Успенського собору Печерського монастиря в Києві.
1108 – 1113 рр. Будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря в Києві.
1157 р. Будівництво Успенського собору в Галичі.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.