ДАОСЬКІ ХРАМИ І СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІ

Усі жертвоприношення й молитви відбувалися в численних критих храмах — павільйонах — «гуанах», або «даогуанах». Це невисокі споруди з характерними, іноді подвійними загнутими дахами, вкриті жовтою або зеленою черепицею (жовтий колір був символом сили, величі, багатства й могутності, а зелений — символом вічного миру та спокою). На дорозі до храмових павільйонів звичайно стояли ворота «очищення».

В інтер’єрі даоських храмів, хоч би кому вони були присвячені, підносилися три статуї правителів Фу-сі, Шень-нуна та Хуан-ді в супроводі Яо-цу — одного з чиновників Хуан-ді.

Великою популярністю користувалися храми, присвячені Гуан-ді — божеству війни, небесному покровителю та воїну, повелителю стихій і природних сил. У середині цих храмів стояла його статуя у вигляді могутнього воїна з великою бородою.

Однак і в поклонінні Лаоським божествам вірні дотримувалися неписаного китайського правила: головне — не розкіш храмів, а священні церемонії поклоніння богам, духам, предкам та безсмертним ...

Даоські жерці – були справжніми священнослужителями — на відміну від чиновників-жерців імператорського культу або чиновників-жерців конфуціанства. Вони поділялися на два розряди: світські, які мали право на шлюб, та «дао-су» — ченці.

Одружені жерці вбиралися в сірі халати та жовті шапочки на голеній голові, маківку якої прикрашав жмут волосся. Вони молилися та приносили жертви у храмах, заклинали духів і ворожили, навіть займалися чаклунством та знахарством. «Дао-су», глибокі знавці догматів та обрядів даосизму, вели аскетичне життя.

***

Це віровчення, ці храми та обряди, ці священнослужителі дожили до наших днів, хоч завжди поступалися конфуціанству. Проте у даосів віддавна існував ще один вельми серйозний конкурент — індійський буддизм махаяни, єдине іноземне вчення, яке завоювало розум та серця китайців. Вчення прижилося на китайському грунті, але зазнало змін — не без участі конфуціанства та того ж таки даосизму. В результаті з’явився новий різновид буддизму махаяни — «китайський» буддизм, синтез китайських та індійських поглядів на світ.

Його особливості — на останній стулці «тетраптиху» священного лика китайської цивілізації, у «словесному портреті» «китайського» буддизму.

Особливості релігійного культу.
Даоси здебільшого здійснюють свої ритуали у китайських храмах, де вшановується і Будда. Служитель продає палички ладану, які запалюють у пучку. Потім цей пучок стискують між з'єднаними долонями і легко руха­ють ним по вертикалі. Щоб дізнатися, чи будуть події сприятливими, моляться, тримаючи між з'єднаними долонями два види дерев'яних мушлів, які потім кидають на землю: залежно від того, на який бік упадуть мушлі (випуклий чи ввігнутий), визначають, чи усміхнеться удача. Другий спосіб полягає в тому, щоб сильно стріпнути бамбукову пали­цю, в яку поміщено кілька паличок, поки одна з них не впаде на землю. Це й є паличка, визначена долею, що має надписи, які дають змогу відшукати потім відповідний гороскоп у продавця ладанових паличок при вході до храму.
Щоденні культові дії доповнюють щорічні свята, наприклад свято вогню на честь бога Хуо-куна. З цього приводу готують великий чан, наповнюють його маслом. До того як масло закипить, віруючі вмочують у нього руки, а потім їх витирають папером, на якому написано молитви, і кидають його в багаття. Служитель із оголеним торсом концентрує свою увагу, щоб досягти трансу, потім занурює руки в чан і щедро змащує маслом обличчя та груди у присутності захоплених глядачів. Згодом до масла додають листя імбирю, щоб отримати ліки. Інколи служитель вибирає віруючу серед присутніх, яка має стати на коліна, щоб він із-за її спини наніс їй масло на шию і лоб.
Даоський служитель культу відіграє роль своєрідного медіума. Про його причетність до світу богів свідчать особливі здібності і здатність байдуже сприймати страждання, яку він демонструє під час різних обрядових дій. Наприклад, після того, як помічники закріплять червону стрічку в його волоссі, він швидко проносить палаючі ладанові палички біля власних грудей або до нестями стискує голою рукою лезо шаблі. Такі здібності дають йому змогу відігравати роль духовного радника своєї громади: зазвичай торкаючись палаючими ладановими паличками букету квітів, він слухає сповідь віруючого і дає йому свою пораду.
Визначити кількість прихильників даосизму важко, оскільки багато з них ще й апелюють до буддизму чи конфуціанства. Деякі дослідники вважають, що нині даосів приблизно 50—60 млн.

Поиск по сайту: