Структура засвоєння знань

Навчально-виховна діяльність супроводжується внутрішнім психологічним процесом засвоєння учнями знань, який має таку структуру:

1 – Сприймання

2 – Осмислення і розуміння

3 – Узагальнення і систематизація

4 – Закріплення

5 – Застосування на практиці

Усі компоненти процесу учіння не можна розглядати як лінійну систему. Тут чітко відстежується діалектичний взаємозв'язок між усіма структурними елементами такої системи.

Процесу сприймання передує підготовка до сприймання:

- підготовка учнів до участі в процесі навчання;

- формування активного позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності;

- створення мотиваційної основи;

- опора на попередні знання і досвід;

- зосередження уваги учнів на об’єкті пізнання.

1. Сприймання – відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів та явищ, діючих в цей момент на органи відчуття.

Слід враховувати індивідуальні особливості сприймання окремих учнів: точність, швидкість, повноту, емоційність, уміння аналізувати тощо. Перше враження учня від навчальної інформації надовго залишається в його свідомості. Тому важливо, щоб воно було правильним. Суттєву роль при цьому відіграє візуальне представлення навчальної інформації.

Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явища і процеси оточуючої дійсності безпосередньо за допомогою органів відчуттів чи інформацію про них у вигляді вербальної дії учителя або друкованого тексту, комп'ютерного відтворення.

2. Розуміння – мислительний процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей і зв’язків предметів, явищ і подій, цепроникнення у їх сутність, встановлення зв'язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з'ясування причин, що зумов­люють те чи інше явище. На цьому етапі формується свідомість учнів, розвиваються їх інтелектуальні можливості та інтереси.

Осмислення знань є центральним моментом в загальному процесі засвоєння знань. Недостатнє продумування учнями навчального матеріалу веде до формалізму в знаннях, суть якого в тому, що учні не стільки осмислюють наукові поняття, скільки запам’ятовують, не задумуючись над тим, що ці поняття відображають.

Осмислення передує розумінню сприйнятого.

Розуміння — важлива сходинка до успішного запам'ятовування. Учнів необхідно спонукати пам'ятати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом і необхідне для формування наукового світогляду та конкретної практичної діяльності. Такий підхід зумовлений в першу чергу тим, що процес оволодіння знаннями, вміннями та навичками відбувається у формі спіралі, в якій попередньо набуті знання, вміння та навички є основою, своєрідною сходинкою для поступального руху вперед у пізнавальній діяльності теми, розділу, навчальної дисципліни в цілому.

3. Узагальнення передбачає виділення та об’єднання загальних значних рис предметів та явищ, перехід від окремого до загального.

Систематизація — мислительна діяльність, в процесі якої знання про об'єкти, що вивчаються, організуються в певну систему на основі обраного принципу. Та це можливо лише за умови достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, учитель повинен звертати увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добираючи варіанти, які найповніше розкривають істотні ознаки явищ і понять. Тут суттєво сформулювати закони, правила, виділити закономірності, бачити їх взаємозв'язок з більш загальними явищами в логічній структурі навчальної дисципліни.

4. Закріплення знань, умінь і навичок – спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння навчального матеріалу, перенесення в нові ситуації.

Закріплення, запам’ятовування відбувається вже в процесі сприймання та осмислення. Тимчасові зв’язки що утворилися в корі півкуль головного мозку в результаті сприймання і осмислення навчального матеріалу, повинні бути зміцнені.

Закріплення і повторення вивченого матеріалу відбувається у всій системі навчального процесу:

- при викладанні учителем навчального матеріалу;

- в процесі самостійної роботи учнів;

- при проведенні практичних і лабораторних завдань;

- при перевірці знань учнів, тощо.

5. Застосування знань, умінь і навичок. На всіх етапах процесу учіння практика є своєрідним психічним і логічним камертоном пізнавальної діяльності.

Оволодіти знаннями – це не тільки засвоїти їх. Але також вміти застосувати в суспільній практиці, в житті, включаючи елементи творчості. Без практичної діяльності не може бути повноцінної навчально-пізнавальної діяльності школярів, адже практика є безпосереднім джерелом знань і кінцевою метою пізнання. Якщо учень не бачить застосування знань на практиці, то це породжує абсурдність учіння, гальмує пізнавальну діяльність.

Застосування знань, умінь і навичок реалізується:

- у виконанні різноманітних вправ, розв’язуванні задач;

- на лабораторних і практичних заняттях;

- у різноманітній трудовій діяльності;

- при перевірці знань учнів;

- у вирішенні різних життєвих завдань.

Практика збагачує знання і досвід учнів, розвиває їх пізнавальні здібності, формує дієве ставлення до оточуючого світу.

ВИДИ ВПРАВ НА КОЖНОМУ ЕТАПІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

1.Підготовчі вправи використовуються для підведення учнів до сприйняття нових знань і способів їх використання на практиці. Для цього актуалізуються знання і навички, які діти вже мають і які є опорою для засвоєння нових знань.

2. Ввідні (пізнавальні, мотиваційні) - використовуються для усвідомлення учнями проблемної ситуації, підготовки умов для самостійного пошуку нових шляхів виконання дій, правил, усвідомлення законів, які є основою засвоєння відповідних умінь і навичок. Це можуть бути: відповіді на пізнавальні питання, докази, порівняння, узагальнення, пошук виконання дій. Ці вправи вводять учнів в проблему, готують їх до вирішення або розуміння матеріалу.

3. Пробні- це перші завдання на тільки що одержані знання. Їх застосувують тоді, коли новий матеріал засвоєний ще не міцно і учні допускають помилки в їх використанні.Тому вони виконуються під безпосереднім контролем учителя і супроводжуються словесним поясненням.

При їх використанні повинні бути такі дії:

- спочатку учні пояснюють, як виконати дію, потім виконують вправу;

- виконуючи, пояснюють або коментують свої дії.

4. Тренувальні вправи направлені на засвоєння учнями навичок.

Тут вже велика самостійність, ініціатива, різноманітність, складність. Для них відводиться найбільше часу.

Тренувальні вправи є:

- за зразком, коли учні знають, як виконувати її, які результати повинні бути (вставити пропущені букви...);

- за інструкцією (письмові або усні), тут велика ступінь самостійності, більш складні завдання (лабораторні роботи...);

- за завданням (без вказівок учителя, без зразка, але з чітко поставленим завданням).

5. Творчі вправи. Їх завдання - формувати в учнів уміння орієнтуватися в житті, праці, самостійно вирішувати проблеми на основі теоретичних знань.

6. Контрольні (письмові, графічні, практичні) мають освітній і контро-люючий характер. Учитель спостерігає за роботою учнів,аналізує результати, оцінює уміння кожного.

Поиск по сайту: