Концепція прийнятного і допустимого ризику

В боротьбі за своє існування людина, як вид має дотримуватися деякого допустимого порогу ризикованої поведінки, в іншому випадку вона була б знищена. У прислів’я «вовків боятися – до лісу не ходити» коротко позначені два види ризику поміж якими людині у повсякденному житті часто доводиться робити вибір. Перший ризик – стати жертвою вовка, другий – жертвою голоду та холоду. Допустимим вважається перший, а неприпустимим – другий.

За ступенем припустимості ризик буває:знехтувальний, прийнятний, граничнодопустимий, надмірний.

Знехтувальний ризикмає настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятнимвважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на цьому етапі свого розвитку.

Граничнодопустимий ризик- це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризикхарактеризується надзвичайно високим рівнем, який здебільшого призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику поля­гає у прагненні створити такий малий ризик, який сприймає сус­пільство у цей час, виходячи з рівня життя, соціально-політич­ного та економічного становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дає змогу розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис.7.1 наведено графік, який ілюструє спрощений при­клад визначення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економіч­ний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки техніч­них систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу [8]

Відповідно до «Методики визначення ризиків та їх прийнятних

рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки», яку затверджено наказом № 637 Міністерства праці та соціальної політи­ки від

4 грудня 2002 р., прийнятний ризик для об'єктів «турботи», що визначені в процесі постановки завдання дослідження ризику, має встановлюватися місцевими органами виконавчої влади з урахуван­ням :

· чинних нормативних актів;

· угод між суб'єктом господарської діяльності, що є власником об'єкта підвищеної небезпеки, та зацікавленими сторонами;

· економічних і соціальних умов регіону;

· експертних оцінок;

· досвіду інших регіонів;

· інших обставин.

Рис.7.1 Визначення припустимого ризику

Для об'єкта підвищеної небезпеки прийнятний ризик встановлю­ється з урахуванням створюваного ним масштабу небезпеки та розта­шування в регіоні інших підприємств, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, за умови, що сумарний ризик виникнення небажаних на­слідків не перевищує встановленого цією Методикою.

Установлюється значення, вище якого ризик вважається абсолют­но неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче якого ризик вважається абсолютно прийнятним (нижній рівень).

Якщо місцевими радами не встановлений прийнятний ризик для визначених об'єктів «турботи», то для складання декларації безпеки об'єктів підвищеної небезпеки застосовуються рівні, наведені у цій Методиці.

Для життя людини рекомендується вважати неприйнятним:

Поиск по сайту: