Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Схема алгоритму оброблення інноваційних джерел інформації

 

 

2. Аналіз масивів трансформованої інформації (І етап трансформації за алгоритмом ) здійснюють за використанням наступних методів:

1. Метод структурно-морфологічного аналізу.

2. Метод визначення характеристик інформаційних потоків у публікаціях.

3. Метод виявлення груп патентів-аналогів.

4. Метод термінологічного і лексичного аналізу.

5.Метод показників.Ідея товару − це загальне уявлення проможливий товар, його функціональне призначення, споживчі властивості які можна запропонувати потенційним споживачам.

Задум товару − це пророблений варіант ідеї, який подано у виглядіескізів, моделей креслень та інших показників, що спрямовані на

реалізацію основних вигід споживачів.

Образ товару − зразок абодіюча модель, що дають конкретне уявлення про зовнішній вид товару (другий рівень товару або його реальне представлення).

Методи генерування інноваційних ідей можна поділити на чотири групи, а саме:

• методи інноваційної творчості;

• методи колективної творчості;

• методи активізації творчості;

• фактографічні методи творчості.

 

 

 

3. При визначенні загального об’єму потреби в конкретному (новому) товарі необхідно враховувати наступні фактори:

а) забезпеченість споживачів аналогічним (подібним) товаром у минулому році;

б) норматив цієї забезпеченості;

в) темпи росту забезпеченості споживачів аналогічним товаром у поточному році;

г) показник важливості аналогічного товару для споживачів.

Цей показник розраховують за формулою:

де B K − коефіцієнт важливості товару; і − функціональна характеристика товару; n − кількість функціональних характеристик товару;

mi − вага відповідної характеристики товару.

Структура споживчих властивостей має бути основою для забезпечення відповідності ідеї нового товару вимогам нормативних документів. До основних споживчих властивостей відносять:

а) функціональні властивості;

б) показники надійності;

в) показники ергономічності;

г) показники естетичності;

д) показники гігієнічності;

е) показники довговічності для товарів довгострокового споживання.

Петля якості –це концептуальна модель взаємозалежнихвидів діяльності, які впливають на якість виробу на різних етапах його створення: від визначення потреби до оцінки рівня її задоволення.

Якість продукції –це сукупність її властивостей і ступінь корисності, які задовольняють конкретні потреби відповідно до її призначення. Всі властивості продукції об’єктивно проявляються при її створенні, оцінці, збереженні, транспортуванні, споживанні та експлуатації.

Петля якості наочно показує послідовне відображення якості процесів, які відносяться як до виробничої сфери, так і сфери споживання на якість кінцевого результату − нового продукту.

Узагальнена якість результату є сукупністю проектного, виробничого та експлуатаційного показників якості.

Проектна якість відображає процеси планування якості продукції. Цей процес починається вже на етапі проведення пошукових маркетинових досліджень.

Виробнича якість відображає процеси формування якості нового товару. Це формування починається з закупівлі матеріалів та комплектуючих елементів і закінчується моментом виведення товару на ринок. Таким чином, виробнича якість підтверджується задоволенням або незадоволенням споживача.

Експлуатаційна якість відображає вплив процесів експлуатації, ремонтів та сервісного обслуговування на збереження або втрату того рівня якості товару, який був заданий проектом.

Загалом система забезпечення якості товару спрямована на задоволення потреб у їх комплексі, а саме:

• дійсних перспективних;

• дійсних поточних;

• фактично задоволених і абсолютних потреб.

Класифікаційні групи показників якості:

1. Техніко − експлуатаційні показники:

• термін служби об’єкту;

• гарантійний термін служби;

• коефіцієнт готовності.

2. Конструктивно – технологічні показники:

• коефіцієнт збірності;

• коефіцієнт використання матеріалів;

• питома трудомісткість виробництва;

• питома матеріаломісткість виробництва.

3. Показники стандартизації та уніфікації:

• рівень уніфікації;

• коефіцієнт застосування;

• коефіцієнт повторюваності;

• коефіцієнт вартісності;

• патенто-правові показники.

4.Економічні показники:

• економічність виробництва;

• економічність експлуатації.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.