Малі фольклорні жанри

Змістовний модуль № 2

Самостійна робота студентів №1(№ 5-6)

Тема: Малі фольклорні жанри.

Кількість годин:2 год.

Студенти повинні знати:

- зміст малих фольклорних жанрів;

- особливості кожного виду.

- напам’ять зразки малих фольклорних жанрів.

Студенти повинні вміти:

- виразно розповідати напам’ять малі фольклорні жанри;

- розрізняти приказки та прислів’я.

- використовувати здобуті знання на практиці..

Література

1. Рідне слово. Українська дитяча література [Текст] : хрестоматія: у 2-х кн.Кн.1. / упоряд. З.В. Варавкіна, А.І. Мовчун, М.Ф. Черній. – К. : Либідь, 1999. – С.7-61

2. Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст] : навч. посіб. / Л.Н.Кіліченко. – К. : Вища школа. Головне вид-во, 1988. – С.19-23.

3. Орлов, В. Чарівна парасолька [Текст] : / В.Орлов – Донецьк. : Сталкер, 1998.

4. Дитячий фольклор. Народна творчість. – К. : Дніпро, 1986.

План

1.Малі фольклорні жанри :

а) тематика прислів’їв і приказок;

б) специфічні особливості малих фольклорних жанрів.

2. Потішки, пестушки, забавлянки як вид народної творчості.

Методичні рекомендації студентам

1. Ознайомлення з малими фольклорними жанрами необхідно розпочати із ознайомленням із критичним матеріалом підручника Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст] : навч. посіб. / Л.Н.Кіліченко. – К. : Вища школа. Головне вид-во, 1988. – С.19-23.

2. Прочитати малі фольклорні жанри, визначити специфіку кожного виду.

3. Визначити, в чому полягає виховне та розвиваюче значення малих фольклорних жанрів.

Питання для самоперевірки

1. Яке значення мають малі фольклорні жанри.

2. В чому особливості приказок і прислів’їв?

3. Які особливості виконання скоромовок?

4. В чому полягає виховне значення загадок?

5. В чому полягає значення скоромовок?

Форми контролю

1. Вивчити по 5 видів малих фольклорних жанрів.

2. Скласти тестові завдання.

Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з темию

Малі фольклорні жанри .

До малих фольклорних жанрів, або форм, належать прислів'я, приказки, загадки, жарти, скоромовки та інші твори невеликого обсягу.

Прислів'я та приказки — це найдавніші і найбільш поширені в народі жанри усної народної творчості. Записи прислів'їв можна знайти у багатьох джерелах, починаючи з пи­семних пам'яток Київської Русі.

Прислів'я— це короткий образний вислів, переважно ритмічний, який є часто двочленним реченням, з повчаль­ним змістом. Наприклад: «Хто знання має, той і мур зла­має» — це прислів'я двочленне, ритмічне, римоване, має по­вчальний зміст; закликаючи оволодівати знаннями, воно під­креслює могутню силу людини, озброєної ними,— «мур зла­має».

У прислів'ях виражена мудрість і життєвий досвід бага­тьох поколінь людей. Ця мудрість передана влучно, дотепно, у висловах, відшліфованих століттями. Прислів'я і приказки завжди високо цінувалися за їх зміст і художню майстерність і використовувалися з метою навчання і виховання дітей.

За формою — це животрепетний вияв рідного слова, що вилетіло безпосередньо з його живого глибокого дже­рела — вічно юної душі народу.

За змістом наші прислів'я важливі для початкового навчання тим, що в них, як у дзеркалі, відбилося народне життя з усіма своїми мальовничими особливостями. Можливо, нічим не можна так ввести дитину в розуміння народного життя, як пояснюючи їй значення народних при­слів'їв.

О. М. Горький відзначав, що «прислів'я і пісні завжди короткі, а розуму і почуття вкладено в них на цілі книги».

У прислів'ях відбито все, що народ думає про життя, про людські характери і взаємини, працю, сімейні сто­сунки, побут тощо. Народ висловлює в них свої оцінки яви­щам і подіям, які відбуваються в житті, свої моральні пере­конання і свої ідеали. Наприклад: Кожному мила своя сторона; Добрі люди погибають, діла їх не вмирають; Сам пропадай, а товариша в біді виручай; Брехня часта, але пуста, а правда рідка, зате як квітка. А ось як нещадно висміюються в прислів'ях пороки: Ховається від роботи, як собака від мух; Діла на копійку, а балачок на карбованець; Думками за горами, а ділом у за­пічку; Учений іде, а неук слідом спотикається; Світа багато бачив, а й трохи не вхопив; або ось одно з прислів'їв, які Т. Г. Шевченко включив у свій «Букварь южнорусский»,— Брехнею увесь світ пройдеш, та назад не вернешся.

Приказка (приповідка) має з прислів'ям багато спіль­ного, проте вона відрізняється від нього.

Приказка — це також влучний, стислий образний вислів. Але він не має повчального значення. Наприклад, бажаючи підкреслити в розмові, що якась подія відбувалась дуже давно, говорять: Було за царя Гороха. Щоб підкреслити категоричність якоїсь думки, кажуть: На­писано чорним по білому. Характеризуючи невиразну вдачу чи поведінку людини, вживають приказку Ні риба ні м'ясо. Щоб посміятися над брехуном, кажуть: Намолов сім мішків гречаної вовни. Згадуючи в розмові тиху, мляву, безвільну людину, говорять: На нього й кози скачуть. Як бачимо, в цих висловах немає повчального висновку. У приказках немає за­вершеної думки, речення не закінчені. Вони вживаються для того, щоб оживити мову, надати їй особливої виразності, ствердити певне судження про події, про вчинки чи поведінку людей, їх характери та ін.

Іноді приказка може стати прислів'ям, і навпаки, при­слів'я скорочується і переходить у приказку. Наприклад, Найшла коса на камінь – Приказка; Коса не втне, камінь не подасться — прислів'я. За двома зай­цями поженешся — жодного не здогониш — прислів'я; Же­неться за двома зайцями — приказка;

Прислів'я і приказки тому й мають такий довгий вік і так легко запам'ятовуються, що вони є художніми творами; вони багаті на різноманітні образотворчі засоби: ритмізована мова, звукопис (алітерації, асонанси), епітети, порівняння, метафори, метонімії, алегорії, паралелізми, засіб контрасту);

Влучне і мудре слово, до того ж вчасно сказане, багато чого може навчити дітей, тому в роботі з малятами можна й слід використовувати чимало прислів'їв і приказок, доступ­них для їхнього розуміння і спрямованих на виховання по­шани до старших, любові до праці, на виховання дисципліни, охайності тощо.

Досвід показує, що дітям зрозумілі й подобаються такі, наприклад, прислів'я, як При сонечку тепло, а при матері добре; Пташки радіють весні, а матінка — дітям; Бджола мала, а й та працює; Любиш їздити — люби й саночки вози­ти та ін.

Прислів'я й приказки цінні не лише тим, що в них вислов­лено глибокі думки, а й тим, що вони передають ці думки дітям у ясній, стислій, дохідливій формі, допомагають їм са­мим вчитися образно висловлюватись, вчать любити влучне, дотепне слово, викликають бажання заучувати прислів'я і ви­користовувати їх у своїй мові. Прислів'я й приказки також розвивають розумові здібності дитини, адже над кожним прислів'ям треба добре подумати: кожне з них — своєрідна задача.

Поиск по сайту: