Серед підходів до прогнозування, що набули широкого застосування в більшості досліджень, можна відзначити методологічний і процесний

- методологічний визначає прогнозування як: систематичний метод отримання оцінок майбутнього стану, що ґрунтується на аналізі спостережень за їх минулою поведінкою; визначення майбутнього, в якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення.

- процесний підхід - визначає прогнозування як процес наукового дослідження ймовірнісних шляхів розвитку на основі причиново-наслідкових взаємозв'язків і закономірностей.

Часто разом з прогнозом у теорії менеджменту використовуються схожі за деякими ознаками (зокрема, у формі передбачення) поняття - гіпотеза і план. Втім, вони мають істотні функціональні відмінності, які важливо враховувати при прийнятті управлінських рішень.

Гіпотеза служить переважно науковим передбаченням, будучи результатом загальної теорії, закономірності, яка, у свою чергу, забезпечує прогноз. Проте, порівняно з гіпотезою, прогнозволодіє більшою визначеністю і достовірністю, оскільки, разом з якісними, включає кількісні параметри. Тим самим, прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії.

Більш складні взаємозв'язки існують між прогнозом і планом, що приводить до проблеми пропорційності вибору кожного з них. Форми поєднання прогнозу і плану не можуть бути однозначними.

Незважаючи на те, що прогнозування дуже часто застосовується на попередній (передплановій) стадії прийняття рішень і сприяє виробленню концепції розвитку (стратегії) на перспективу, помітну роль воно відіграє на етапі реалізації планів і під час оцінки фінансово-економічного стану підприємства. Чільне місце прогнозування займає також у пошуку можливостей і напрямів додаткових управлінських дій, призначених для нівелювання чи усунення відхилень від окресленої траєкторії розвитку об'єкта (системи).

Найбільш суттєвою ознакою прогнозування є його ймовірнісний характер, що зумовлено наявністю невизначеності у відображенні майбутнього стану. Не визначаючи параметри розвитку з достатньою точністю, прогноз розкриває альтернативи, позитивні і негативні тенденції, цикли і окреслює умови, за яких забезпечується вирішення поставлених задач.

Сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з кількісними метода­ми розрахунків є вже не просто зручним інструментом, а фактично невід'ємною частиною бізнес-аналітики, а прогнози, побудовані на їх основі, є більш якісними, точними та надійними.

Кому необхідні та важливі прогнози? Практично кожне підприєм­ство, велике або мале, приватне або державне, безпосередньо або опосередковано у своїй господарській діяльності використовує про­гнози, показники яких відіграють значну та важливу роль у роботі фі­нансового аналітика, маркетолога, менеджера, економіста.

Рис. 5.1 Форми поєднання плану, прогнозу і гіпотези

Наведемо декілька типів запитань, для отримання відповідей на які необхідно використовувати методи прогнозування.

Якими очікуються обсяг ВВП та темпи інфляції наступного року?

Як вплине на обсяг продажу збільшення або зменшення фінансу­вання реклами, наприклад, на 10%?

На які податкові надходження може очікувати уряд наступного

року?

Які основні фактори пояснюють мінливість щомісячних обсягів продажу продукції?

Коли можна очікувати економічного зростання у майбутньому?

Економічне прогнозування як процес ґрунтується на наступних принципах:

1. Системності, який у прогнозуванні означає взаємопов’язаність і підпорядкованість прогнозів розвитку об’єктів прогнозування та прогностичного фону.
2. Погодженості, який означає погодженість нормативних і пошукових прогнозів різної природи і різного періоду упередження.
3. Комплектності, який означає необхідність врахування технічних, технологічних, соціальних та інших аспектів діяльності підприємства;
4. Неперервності, який означає коригування прогнозу в разі появи нових даних про об’єкт.
5. Варіантності - забезпечення зіставленості варіантів аналізу за різними характеристиками.
6. Адекватності - урахування ймовірнісного характеру реальних процесів основних тенденцій та оцінка ймовірності реалізації однієї з них.
7. Оптимальності - можливість вибору найкращого варіанту
8. Своєчасності - отримання прогнозів з визначеним ступенем точності
9. Надійності - одержання надійних прогнозів.
10. Простота методики прогнозування для розуміння та використання.

Основним завданням економічного прогнозування є:

вибір системи прогнозних процесів і показників і встановлення взаємозв'язків з поточним і перспективним плануванням;

визначення параметрів прогнозування (час, бюджет, якість, періодичність, точність, довірчі інтервали тощо);

економіко-математичний, статистичний інструментарій (кількісні методи);

конкретизація якісних (експертних, описових тощо) методів;

визначення критеріїв і методики оцінки результатів прогнозування, залучення до оцінки заінтересованих сторін прогнозу;

організаційно-технічні задачі (підготовка інформаційного забезпечення, персоналу, користувачів тощо).

Виконанню цих завдань відповідають такі функції прогнозу­вання:

1. Аналіз та оцінювання соціально-економічних процесів з метою виявлення фактичного стану їх розвитку. Ця функція здійсню­ється шляхом систематичного проведення моніторингу за даними статистичної звітності й безпосереднього вивчення економічних і соціальних процесів на підприємствах і фірмах, зважаючи на дію чинників ринкового та інституціопального регулювання.
2. Прогнозування тенденцій розвитку соціально-економічних про­цесів, з метою розрахунку прогнозних значень показників та ви­явлення очікуваних змін.
3. Стратегічне планування розвитку економічних та соціальних процесів. Ця функція має за мету визначити, обґрунтувати й за­пропонувати оптимальні рішення стосовно вибору пріоритетних напрямів позитивної зміни перебігу економічних процесів шля­хом вжиття заходів антикризового регулювання для забезпечення курсу економічного зростання у прогнозованому періоді.
4. Організація процесів соціапьно-економічного регулювання по­лягає в розробленні й удосконаленні економічних механізмів від­повідно до прийнятих напрямів стратегічного планування та з ог­ляду на реальний стан економіки.
5. Реалізація проектних і нормативних рішень, яка полягає у роз­робленні і затвердженні програм введення нових економічних ме­ханізмів, а також пов'язаних із ними процесів економічного регу­лювання із використанням нормативних або аналітичних методів.

Поиск по сайту: