МЕТОДИ РОЗРОБЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

Методи розробки господарських рішень - набір заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямований на формування господарських рішень. Найбільш поширеними методами розробки господарських рішень є:

- аналітичні;

- логістичні;

- математико-статистичні;

- евристичні.

1. Аналітичні методи. Аналітичний метод - цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дозволяє розкласти складний об'єкт на складові частини, дослідити їх, а отримані результати об'єднати за допомогою іншого логічного прийому – синтезу цілого, збагаченого новими знаннями.

Засновані на роботі керівника чи фахівця з набором аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків чи логічних виразів. Основу цих методів складають: теорія ймовірностей та теорія масового обслуговування.

Теорія масового обслуговування - розділ теорії ймовірностей, метою досліджень якого є раціональний вибір структури системи обслуговування та процесу обслуговування на основі вивчення потоків вимог на обслуговування, що надходять у систему і виходять з неї, тривалості очікування і довжини черг . Теорію масового обслуговування використовують при розв'язанні виробничо-господарських задач, пов'язаних з організацією обслуговування та ремонту устаткування, проектуванням потокових ліній, планування маршрутів міського транспорту тощо.

2. Логістичні прийоми. Своєю чергою, логістичні прийоми поділяються на:

- методи порівняння;

- методи елімінування;

- прийом "вузьких місць" і ведучих ланок;

- деталізація;

- прийоми групування;

- балансові прийоми;

- прийом ланцюгових підстановок;

- індексний метод.

Характерним для логістичних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загальнонаукового підходу до дослідження зміни і розвитку явищ та процесів через їх диференціацію і синтез (інтеграцію) та абстрактний підхід.

2.1 Центральнамісце в цій групі методів займає порівняння,сутність якого полягає в оцінці і аналізі об'єкту, що досліджується, через інші аналогічні об'єкти. При використанні цього методу варто пам'ятати два вирази: "Все пізнається в порівнянні" та '"Будь-яке порівняння хромає". Такий метод в англо язичній літературі має назву “bootstrapping”(метод шнурків для черевиків, якими особа, що приймає рішення, прив'язує себе до раніше прийнятих рішень). Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів.

Для аналізу застосовують такі типи порівнянь:

- Порівняння фактично досягнутих результатів із даними минулих періодів. Тут зіставляють результати сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни показників, що вивчаються, і визначити тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

- Зіставлення фактичного рівня показників із плановими. Таке порівняння необхідне для оцінювання ступеня виконання плану, для визначення невикористаних резервів підприємства.

- У практиці аналітичної роботи широко використовують порівняння із затвердженими нормами витрати ресурсів (матеріалів, сировини, палива, енергії, води тощо). Таке порівняння необхідне для виявлення економії або перевитрати ресурсів на виробництво продукції, для оцінювання ефективності використання їх у процесі виробництва і визначення втрачених можливостей збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

- Порівняння з кращими результатами, тобто з кращими взірцями праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки. На підприємстві проводять порівняння середнього рівня показників, яких досяг колектив у цілому, з показниками передових дільниць, бригад, робітників. Це дає змогу виявити інноваційні можливості підприємства.

- Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства порівнюють з даними, середніми по галузі, або із середніми по міністерству, об'єднанню, концерну і т. д. Таке порівняння потрібне для визначення рейтингу аналізованого підприємства серед інших суб'єктів господарювання цієї галузі, для отримання повнішої й об'єктивнішої оцінки рівня розвитку підприємства, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його господарської діяльності.

- Порівняння паралельних і динамічних рядів використовують в аналізі для визначення й обґрунтування форми та напряму зв'язку між різними показниками. З цією метою числа, що характеризують один із показників, необхідно розташувати у зростаючому порядку, або у порядку, що зменшується, і подивитися, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: чи вони зростають, чи зменшуються і до якого ступеня.

- В аналізі також застосовують порівняння різних варіантів розв'язання економічних завдань, що дає змогу обрати найоптимальніший з них і тим самим повніше використати можливості підприємства. Особливо широко це порівняння використовують у попередньому аналізі для обґрунтування планів та управлінських рішень.

- Для розрахунку впливу факторів і визначення величини резервів також широко використовують зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь фактора чи виробничої ситуації.

2.2. Елімінування (вибіркове освітлення) - найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення фактичних результативних показників від базових. Всі фактори, що впливають на результативні показники при аналізі періоду базового розміщені в суворій послідовності від кількісних до якісних.

2.3. Прийом "вузьких місць"полягає у виявленні диспропорцій і можливостей їх усунення. Дозволяє встановити, які ділянки або які недоліки ресурсного забезпечення обмежують ефективність фінансово-господарської діяльності, перешкоджає виконанню планових завдань.

2.4. Деталізація(роздрібнення об'єкта чи показників на більш часткові) може здійснюватись по видам витрат, по стадіям життєвого циклу виробів тощо.

2.5. Прийом групуваннявикористовується для оцінки взаємозв'язку і взаємозалежності об'єктів вияву тенденцій і закономірностей зміни їх стану. При аналізі діяльності підприємств використовується групування по видам продукції, типів обладнання, персоналу, норм виробітку.

2.6. Балансовий прийом забезпечує можливість виміру впливу на результуючий показник об'єктивно пов'язаних зним факторів. Напідприємстві за допомогою балансового прийому вивчаються напрямки використання матеріалів; ефективність використання обладнання, робочого часу, фінансовий стан тощо.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, в якому, з одного боку, відображають потребу в трудових ресурсах, а з іншого — фактичну наявність їх.

Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових втрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовують платіжний баланс, в якому платіжні засоби співвідносяться з платіжними зобов'язаннями.

2.7. Метод ланцюгових підстановоквикористовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і наступних факторів, допускаючи, що інші не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дає змогу елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника.

2.8. Індексний метод широко використовується у практиці аналітичної роботи для вивчення ступеня виконання різних планових завдань, визначення динаміки аналізованих показників, розрахунку впливу окремих факторів на зміну результатів виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства.

Математико-статистичні.Найбільше розповсюдження отримали математико-статистичні методи,в основі яких лежить наявність неповного ймовірнісного (стохастичного) зв'язку між показниками, що досліджуються.

Статистичні методи . Засновані на використанні інформації про минулий позитивний досвід організації (ряду інших організацій) у певній сфері діяльності. Реалізуються через збір, обробку й аналіз статистичних матеріалів, як отриманих у результаті реальних дій, так і створених штучно, шляхом статистичного моделювання на ЕОМ.

Статистичні методи можна застосовувати як на стадії розробки, так і на стадії вибору рішень. На стадії розробки після вироблення попереднього рішення воно обговорюється з колегами свого чи родинного підприємства для врахування їх позитивного досвіду (фільтр). Потім приймається остаточне рішення. На стадії вибору остаточного рішення у працівників підприємства вже є в наявності (в ЕОМ чи у виді різних картотек) постійно поповнюваний набір рішень. На самій початковій стадії розробки рішень працівники використовують позитивний досвід інших організацій та з його врахуванням приймають остаточне рішення. Потім це нове рішення з результатами виконання також ввійде до набору рішень.

Математичні методи.Охоплюють безліч методів, серед яких найбільш поширені оптимізаційні методи. Метод математичного програмування дозволяє розраховувати кращий варіант рішення за критеріями оптимальності (мінімум часу, максимум якості тощо) програми дій рішення. На основі вихідної інформації будується цільова функція (головна мета прийняття рішення) та її обмеження (як економічного, так і неекономічного характеру), на основі чого знаходиться оптимальний план за допомогою методів нелінійного і динамічного програмування, графічного, симплексного методів. Метод ефективний тільки за наявності чітко сформульованої мети.

Основні з них:

кореляційно-регресійний аналіз;

дисперсний аналіз;

факторний аналіз;

кластерний аналіз;

статистичне моделювання;

багатомірне групування;

теорія ігор;

імітаційне моделювання;

сітьові моделі.

Математичну теорію гривикористовують для вибору найкращих рішень, при організації статистичного спостереження і контролю, при організації господарських взаємовідносин з партнерами та в інших ситуаціях.

Евристичні методи. Евристичні (психологічні) методи - методи генерації варіантів вирішення проблеми, отримання нових знань, які базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення під час розв'язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економічних ситуацій.

У сучасній практиці управління часто рішення приймають не на підставі результатів глибокого кількісного й якісного дослідження причинно-наслідкових зв'язків, а інтуїтивно. Це пояснюється тим, що для виважених рішень не вистачає часу або недостатньо інформаційного та кадрового забезпечення аналізу. За оцінками близько 25 % господарських рішень приймаються інтуїтивно, тому все частіше використовують аналітичні методи експертних оцінок. Евристичні методи застосовуються у випадках, коли на основі реальних умов чи минулого досвіду не можна знайти спосіб вирішення проблеми. Використання цих методів часто призводить Евристичні прийоми класифікуються за двома ознаками:

Метод синектикиґрунтується на обговоренні різнорідних елементів проблеми спеціалістами різних професій. Синектика призначена для генерування альтер­натив через асоціативне мислення, пошук аналогій щодо поставленої задачі. Збираються широкоерудовані фахівці (5-7 осіб) різних про­фесій, галузей науки й техніки, з гнучким мисленням, практичним досвідом роботи, психологічно сумісних для того, щоб обговорити висунуту проблему під усіма кутами зору (від грецьк. «синектика» - суміщення різнорідних елементів). Умови та вимоги: проблема фор­мулюється загалом; обговорення варто починати не з проблеми, а з аналізу її загальних ознак, що характеризують сформовану ситуацію; не рекомендується зупинятися на одній, навіть оригінальній ідеї рішення; в разі ускладнень у розв'язанні проблеми варто повернутися до аналізу ситуації, в якій виникла проблема; недопустимість обгово­рення переваг та недоліків членів групи; можливість несподіваного припинення роботи будь-яким членом групи; черговість ролі веду­чого; критичний добір і оцінку ідей вирішення проблеми здійснювати поетапно: аналіз кожної висунутої ідеї; групування та класифікація ідей; критичний аналіз висунутих ідей; добір оригінальних, опти­мальних рішень. Рекомендації для керівника: оптимальний, резуль­тативний склад групи - 3-15 осіб із різними здібностями, про­фесійними інтересами й підготовкою; не слід заспокоюватися в разі одержання вдалої ідеї; використовувати запитання типу: Ну то що? Як ви собі це уявляєте? А що тут нового? А що, коли зробити навпаки? Рекомендації для членів групи: максимально використову­вати особистий досвід, знання, вміння; не вдаватися до передчасних, поспішних формулювань; висуваючи ідеї, використовувати аналогії, метафори, інверсію, елементи гри, міркування вголос; об'єкт аналізувати з різних позицій: зовнішніх і внутрішніх, наукових і життєвих, у різних ситуаціях. За рік група здатна вирішити біля чотирьох невеликих і двох великих проблем. Допускаються елементи критики і передбачено обов'язкове використання спеціальних прийомів, засно­ваних на аналогії: прямій, особистій, символічній, фантастичній.

Метод контрольних питаньдозволяє за допомогою навідних питань підвести науковців до вирішення певної проблеми. Метод доцільно застосовувати для збо­ру додаткової інформації в умовах проблемної ситуації чи впоряд­кування вже наявної для розв'язання проблеми. Запитання, що став­ляться, служать стимулом у формуванні стратегії й тактики вирі­шення задачі, розвивають інтуїцію, формують алгоритми мислення, наводять людину на ідею рішення, спонукають до правильних відпо­відей. Вимоги до використання методу: по-мистецьки поставленими запитаннями необхідно знижувати проблемність задачі до оптималь­ного рівня чи знижувати невизначеність проблеми; за допомогою запитань намагатися розділити проблему на підпроблеми; кожне нове запитання має формувати стратегію, модель розв'язання проблеми. Рекомендації для керівника: запитання повинно стимулювати думку, а не підказувати ідею; запитання мають містити мінімум інформації; в разі постановки серії запитань необхідно знижувати рівень проб­лемності задачі; ставити запитання, логічно пов'язані; проблему варто розбити на підпроблеми, етапи вирішення. Рекомендації для членів групи (апарату управління): запам'ятовувати найбільш харак­терні запитання й намагатися систематизувати їх; ставити перед со­бою запитання, що спрощують проблему, дають можливість осмис­лити її з нового, несподіваного боку, стимулюють використання наяв­них знань та вироблених навичок, поділяють проблему на підпроб-

Прийом колективного блокноту дає можливість поєднати висування ідей кожним членом робочої групи з колективною їх оцінкою та процесом продукування рішення.

Морфологічний аналіз заснований на комбінаториці - системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, що виходять із закономірностей побудови досліджуваного об’єкта.

Метод Дельфі — полягає у проведенні опитування експертів у кілька турів, що дозволяє використовувати зворотний зв'язок шляхом ознайомлення експертів з результатами попереднього туру опитування. Отримані таким чином результати враховуються при оцінці значущості думок експертів. Поетапне опитування продовжують доти, доки розбіжності у точках зору експертів будуть незначними. Таким чином буде сформована групова точка зору.

Метод дискусії. Передбачає підготовку рішень із залученням широкого кола учасників (не більше 20 осіб). Дискусія проводиться як відкрите колективне обговорення проблеми, основним завданням якого є всебічний аналіз усіх факторів, позитивних і негативних наслідків, з’ясування позицій учасників, узгодження та інтеграція. У ході дискусії дозволяється критика.

Кільцева система прийняття рішень "кінгісьо". Їі суть в тому, що на розгляд готується проект новизни. Він передається для обговорення особам по списку, складеному керівництвом. Кожен повинен розглянути запропоновані рішення і дати свої зауваження в письмовому вигляді. Після цього проводиться нарада. Якщо ж рішення не співпадають, то виникає вектор переваг, який визначають за допомогою одного з наступних принципів:

принцип більшості голосів — вибирають ті рішення, які мають найбільше число сторонників;

принцип диктатора — за основу береться думка однієї особи групи (зазвичай в надзвичайних ситуаціях);

принцип Курно — використовується коли нема коаліції, тобто число запропонованих рішень дорівнює числу експертів;

принцип Парето — коли всі експерти утворюють єдине ціле, одну коаліцію;

принцип Еджворта — використовується коли група складається з двох коаліцій, як результат приймається оптимальне рішення.

Метод гірлянд і асоціацій. Він допомагає знайти велику кількість підказок для нових ідей шляхом утворення асоціацій. Алгоритм цього методу визначає порядок дій, що ефективніше пояснити на прикладі розв’язання конкретного завдання.

Приклад використання методу гірлянд випадків й асоціацій.

Завдання:необхідно запропонувати нові, оригінальні й корисні модифікації стільців для розширення асортименту меблевої фабрики.

Алгоритм методу

1. Визначення синонімів об’єкта.

Гірлянда синонімів для слова «стілець»: стілець — крісло — табурет — диван — лавка.

2. Довільний вибір випадкових об’єктів.

Утворимо другу гірлянду зі слів, узятих навмання, наприклад: лампа — решітка — кишеня — кільце — квітка (учні можуть її і пропонувати інший набір випадкових слів).

3. Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об’єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об’єктом.

Таким чином одержуємо: крісло з лампочкою, ґратчастий стілець, диван з кишенями, табурет для квітів тощо.

4. Складання переліку ознак випадкових об’єктів.

Для зручності їх поєднують у таблицю.

Таблиця 3.1.

Найменування й ознаки випадкових об'єктів

5. Генерування ідей шляхом почергового приєднання до технічного об’єкта і його синонімів ознак випадково обраних об’єктів.

Наприклад, увівши в гірлянду синонімів ознаки лампочки, можна утворити такі сполучення:скляний стілець; крісло, що випромінює тепло; колбоподібний табурет; прозорий стілець тощо.

Аналогічно одержують нові ідеї конструкцій, приєднуючи до гірлянди синонімів ознаки інших випадкових об’єктів — решітки, кишені, кільця, квітки.

6. Генерування гірлянд асоціацій.

По черзі з ознак випадкових об’єктів, виявлених на четвертому кроці, генеруються гірлянди вільних асоціацій.

Генерування гірлянди асоціацій за першою ознакою випадкового об’єкта «лампочка». Цією ознакою є слово «скляна». Гірлянда асоціацій створюється шляхом постановки запитання: «Що нагадує слово "скляна"?» Відповідь може бути такою: «Скляне волокно». Далі запитується: «Що нагадує слово "волокно"?» Воно може на­гадувати тканину, плетиво,в’язання. Аналогічно, продовжуючи пошук елементів гірлянди асоціацій, можна збільшити довжину гірлянди. Тканина може нагадувати плаття для свята, що відзначалося літнього сонячного дня. Сонце може нам нагадати орбіти, за якими рухаються планети. Це асоціюється з космонавтами, які літають на величезні відстані від Землі. Далекі відстанішвидко долаються на літаку. Літаками керують льотчики, які у випадку аварії можутькатапультуватися. Катапульти застосовуються для запуску літальних апаратів у повітря з військових кораблів, що охороняють морські кордони, тощо.

Гірлянда асоціацій у цьому випадку може мати такий вигляд: скло — волокно — тканина — плаття — свято — сонце — південь — спека — планета — космонавт — літак — льотчик — аварія — катапульта — літальний апарат — повітря — військовий корабель — море — кордонтощо.

7. Генерування нових ідей.

До елементів гірлянди синонімів технічного об’єкта по черзі намагаються приєднати елементи гірлянди асоціацій.

Так, наприклад, використовуючи тільки першу гірлянду асоціацій, можна утворити такі сполучення: скляний стілець, крісло зі скловолокна, пуф, обтягнутий тканиною, крісло для катапульти, курортне крісло, крісло від спеки (або що створює спеку), крісло з парасолькою, літній стілець, крісло для засмагання, крісло для відпочинку, крісло для космонавта, стілець для свята, обтягнутий гарною тканиною, літакове крісло, рятувальний стілець при аваріях тощо.

8. Вибір альтернативи. На цьому кроці вирішують питання: продовжувати генерування гірлянд асоціацій чи їх уже досить для підбору корисних ідей.

9. Оцінювання й вибір раціональних варіантів ідей.

10. Відбір оптимального варіанта.

Відбір оптимального варіанта з раціональних здійснюється різними прийомами оптимізації. Досить простим і ефективним є метод експертного оцінювання.

Висновок: аналіз показує, що знайдені ідеї різноманітні за своєю суттю.

Модель сміттєвого контейнеру.Уперше цей принцип прийняття рішень описав американський професор управління Джеймс Марч. Просто кажучи, це така організаційна модель, коли, задля прийняття рішення, співробітники компанії повинні Генерувати невпинний потік завдань та пропозицій щодо їх вирішення. Увесь цей матеріал зрештою потрапить до сміттєвого кошика і лише малу частку запропонованих рішень буде розглянуто і залучено до фінального висновку.

Метод "асоціацій та аналогій"полягає в тому, що варіанти вирішення проблеми шукають на основі співставлення з вже відомими чи подібними проблемами на даному або інших аналогічних об'єктах. Заснований на багаторазовому використанні зафі­ксованого в банку даних організації досвіду розв'язування тих чи ін­ших ситуацій, що мали місце на фірмі, та прийнятих на їх основі, а також звичайних виробничих завдань (рутинного чи ординарного характеру, що не потребують творчості). Послідовність вирішення проблеми: формулювання проблеми, поставленої керівниками орга­нізації; проведення дискусії для з'ясування поглядів на очевидні рішення, їх сполучення; перетворення незвичайного на звичайне (пошук аналогій в термінах, знаних усіма членами групи); виявлення головних труднощів, які перешкоджають розв'язанню проблеми; кожним членом групи пропонується варіант вирішення з викорис­танням одного типу аналогій. Різновиди методу: пряма аналогія (роз­глядуваний об'єкт зіставляється з об'єктами з інших сфер); осо-бистісна аналогія (особа, що розв'язує задачу, глибоко переймається образом вдосконалюваного об'єкта); символічна аналогія (обраній ключовій поставленій задачі варто підібрати якийсь символічний образ, який би у вигляді короткого визначення, терміна пояснював суть рішення); фантастична аналогія (у пристрій, що вирішує задачу, розроблювач вводить фантастичні елементи - виконавці необхідних функцій); прийом, пов'язаний із бажанням знайти якесь необхідне або ідеальне розв"язання задачі. Завдяки цьому методу розвивається уява, фантазія, образне мислення, і на цій основі можливі оригінальні вирішення проблем; «досліджуються» об'єкти без залучення додатко­вих засобів і ресурсів.

“Універсальне передбачення". Це переконання, що все можна передбачити. Хоч як наївно звучить воно тепер, проте ще кілька років тому науковці справді вірили, в те що, маючи в розпорядженні достатній обсяг комп'ютерних ресурсів та необхідні дані, можна передбачити все.

Інверсії - для пошуку ідеї, розв'язання проблеми часто мож­на знайти, змінивши напрям пошуку на протилежний, такий, що суперечить сформованим традиційним поглядам, продиктованим ло­гікою та здоровим глуздом. Нерідко в ситуаціях, де логічні прийоми, процедури мислення виявляються марними, оптимальною є проти­лежна альтернатива рішення. Рекомендації для керівника: спонукати членів групи до кількаразового переформулювання проблеми для її осмислення; поряд із прямою задачею висувати зустрічні; пропонувати членам групи в процесі розв'язування проблеми використовувати протилежні процедури. Рекомендації для членів групи: пам'ятати, що інверсія - це пошук ідей у напрямах, які суперечать традиційним поглядам, переконанням, здоровому глузду, логічним законам; починати вирішувати задачу зі спроби її переформулювати; до всякої ідеї шукати контрідею; розв'язуючи задачі, намагатися використовувати протилежні процедури, засоби. Застосування методу можливе лише за розвинених творчих здібностей, базових знань, умінь та навичок.

Метод номінальної групи. Використовується для вибору найкращих варіантів вирішення проблем. Умови та вимоги: залучаються експерти, що добре розв’язують проблему, але раніше разом не працювали; учасники в процесі спільної роботи можуть генерувати власні ідеї, але згодом, з урахуванням позиції колег, можуть їх змінювати; склад групи – не більше 15 осіб (мінімум 8 осіб); експерти не повинні бути пов’язані службовими відносинами; тривалість роботи групи 5 годин (з врахуванням освоєння методу); висловлені ідеї сприймаються не тільки на базі особистого ставлення до них, але й з урахуванням атмосфери в групі; відбувається взаємне підживлення експертів, у результаті чого ідея ніби відокремлюється від авторів. Етапи роботи групи: ведучий зачитує ретельно сформульоване завдання експертам, експерти письмово пропонують ідеї рішення (процедура триває 20 хв.); ведучий пропонує учасникам назвати по одній ідеї та записати їх на дошці (вивести на монітор комп’ютера). Кожен експерт називає одну ідею. По колу перелічується ідеї, при цьому виключаються коментарі до них і їх оцінки. Відбувається індивідуальний аналіз кожної ідеї всіма учасниками; ведучий зачитує першу ідею та пропонує кожному висловити думку щодо одного з чотирьох варіантів; залишити ідею в списку; уточнити ідею, переформулювати, скоротити і т. ін.; об’єднати з іншою ідеєю; викреслити (за одностайної згоди всіх членів групи). Зрештою, експерти залишають 12-15 ідей. Відбувається голосування й ранжування. Кожному експерту видають 8 карток (6 карток, якщо група складається з 6-8 осіб) і пропонують відібрати 8 найбільш важливих ідей. Картки ранжуються: найважливіша одержує цифру 8, а найменш важлива – 1. Із шести ідей, що залишилися, найбільш важливій присвоюється ранг 7, найменш важливій – 2 і т.д. Оцінювання відбувається таємно, що підсилює об’єктивність підходів до визначення пріоритетів, але оскільки раніше експерти біли ознайомлені з думкою інших, це сприяє уніфікації позицій учасників. Далі перелічуються голоси та підбиваються підсумки. Остаточне рішення визначається як ідея з найвищим сукупним рейтингом. Завдяки цьому методу група формально проводить загальну зустріч, але не обмежує незалежність мислення кожного.

Метод "семикратного пошуку" - творчий процес аналізу, що складається із 7 стадій:

- аналіз проблеми;

- вияв умов її вирішення;

- постановка задачі;

- генерування ідей;

- конкретизація варіантів;

- вибір найкращого варіанту;

- його реалізація.

В основу експертних методів покладено п'ять основних умов групового вибору рішень:

- універсальність, тобто наявність достатньої різноманітності можливостей вибору експертів та можливостей визначення для них індивідуальних профілів переваг;

- наявність позитивного зв'язку колективних та індивідуальних переваг, при якому відмова (або доповнення) від однієї альтернативи в індивідуальних перевагах окремого експерта не повинна змінити направленості переваги відносно колективної альтернативи;

- незалежність неепов'язаних альтернатив;

- наявність суверенності експертів, тобто відсутність "нав'язаного" колективом ступеня переваг;

- відсутність диктаторства.

Поиск по сайту: