ВИМОГИ ДО ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА УМОВИ ЇХ ДОСЯГНЕННЯ

Необхідність прийняття господарського рішення виникає в момент виходу траєкторії розвитку суб’єкта господарювання за межі зони саморегуляції (рис. 1.1). Очевидно, загрозою є ситуації, які перебувають нижче цієї зони. І чим швидше буде прийняте правильне господарське рішення, тим більша ймовірність повернення об’єкта господарювання до стану рівноваги та спрямування його в напрямі ефективного розвитку. Ситуації, розташовані вище зони саморегуляції, зумовлюють зростання загальної ефективності діяльності організації. Ситуації, розташовані нижче осі абсцис, є кризовими, загрожують існуванню організації і вимагають особливої технології прийняття господарського рішення.

планова траєкторія розвитку об’єкта господарювання

фактична траєкторія розвитку об’єкта господарювання

Рис. 1.1. Поле господарських ситуацій організації

Для того щоб рішення було ефективним, тобто досягло поставлених цілей, воно повинно відповідати наступним вимогам, які забезпечують успішність рішення:

1. Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішення з ураху­ванням об'єктивних закономірностей економічного розвитку суб'єкта управління, які відображаються у технічних, економічних, організа­ційних та інших характеристиках його діяльності.
2. Цілеспрямованість – рішення повинне мати мету, чітко пов’язану із стратегічними цілями розвитку організації.
3. Кількісна та якісна визначеність – передбачає досягнення організацією очікуваних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках.
4. Оптимальність – вибір варіанта рішення, який би відповідав економічному критерію ефективності організації
5. Комплексність – кількісні та якісні зміни одного елемента організації зумовлюють відповідну зміну інших. Комплексність господарського рішення передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв'язків та взаємозалежностей, які вини­кають у економічній діяльності.
6. Гнучкість – формулювання кожного рішення передбачає простір для творчої активності виконавців, пошуку ефективніших шляхів вирішення.

СПОСОБИ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

Серед основних форм розробки та реалізації господарських рішень виділяють:

Акт-рішення широкого кола державних та суспільних організацій.

Акцепт – рішення щодо прийому пропозицій про укладання угод на запропонованих в оферті умовах.

Бюлетень-рішення керівника щодо короткої об’яви підлеглих про стан подій, які мають суспільне значення.

Вказівка – рішення методичного, технологічного характеру, яке реалізується у формі настанов та роз’яснень.

Декларація-урочиста програмна заява керівника.

Договір-рішення щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань у комерційних та некомерційних сферах діяльності.

Закон-рішення державної влади, яке має загальнообов’язковий та незмінний характер.

Заява-офіційна заява керівника найвищого рангу.

Інструкція-рішення, яке встановлює порядок та спосіб виконання будь-якої дії.

Кодекс-зібрання законів.

Контракт-рішення, зазвичай комерційного характеру, щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань.

Концепція – система поглядів керівника, яка має відображення у будь-якому документі.

Модель (процесу або явища) – рішення, що включає певні елементи та зв’язки, які з визначеною точністю відтворюють реакції реального процесу або події на вхідні дії.

Наказ (письмовий або усний) – нормативний документ, в якому зазначено рішення керівника організації або її великого підрозділу, обов’язкове для виконання.

Норма – набутий чинності закону державою, галуззю або компанією порядок дій в будь-якій галузі, наприклад, норма права, норма поведінки.

Огляд – стисла інформація стосовно будь-яких процесів або явищ.

Оферта – рішення, звичайно, комерційного характеру, щодо пропозиції будь-якій особі укласти угоду на вказаних умовах. Оферта та акцепт складають контракт.

Перелік – інформація, класифікована у будь-якому порядку.

План-рішення, яке відображає цілі та конкретні задачі діяльності, засоби, методи та час їх, реалізації.

Положення – рішення, яке включає певний набір законів, правил та інструкцій, що регламентують певний вид діяльності.

Порядок – документ щодо доцільності розстановки об’єктів для раціональної діяльності.

Постанова-колективне або індивідуальне рішення видного органа влади для будь-якої організації.

Правила – рішення, яке враховує традиції організації та представлене у формі набору сталих норм поведінки і діяльності певних груп працівників.

Прейскурант – довідник, який включає ціни, тарифи на товари, послуги.

Прес-реліз – спеціальний бюлетень для термінової публікації у засобах масової інформації, який формується урядовими установами, міжнародними організаціями та прес-бюро.

Протокол – рішення, що відображають будь-які події.

Розпорядження – рішення керівника, який не наділений адміністративними функціями щодо питань технології, організації праці та техніки безпеки.

Статут–набір правил, які регулюють діяльність організацій.

Угода–рішення, яке формує загальну позитивну інфраструктуру будь-якої діяльності.

Указ - рішення глави держави, затверджене парламентом. Наказ має силу закону.

Основні форми реалізації господарських рішень:

Ділова бесіда, Ділова гра (тренінг), Засідання, Інформаційний лист, Особистий приклад, Методика,. Настанова, Навчання, Звіт, Примушування, Роз’яснення, Нарада.

Поиск по сайту: