Пояснення до бланків опису геосистеми (ПТК) та складання ландшафтної характеристики

1) № фації, Р-1-1, де Р - прізвище, 1 - номер бригади, 1 - перша точка.

2) Варіант фації - за станом фітоценозу, є корінні (К) та похідні (П) фації (Карпенко А.С., 1965):

К1 - абсолютно корінні - ті, що збереглись у незмінному вигляді від доагрикультурного періоду;

К2 - умовно корінні - ті, де під впливом одного (іноді кількох антропо-генних факторів) пройшли незначні зміні в складі і структурі рослинних угрупувань, або такі, які були порушені чи сильно змінені, але з тих пір пройшло достатньо часу для відновлення корінного фітоценозу;

К3 - умовно корінні угрупування, які більш-менш представляють собою стійкі стадії в процесі розвитку сучасного, порушеного людиною рослин-ного покриву. Вони неодноразово піддавались у минулому пожежам, вирубкам, були випасами для худоби і т.д. В наш час вони зазнають послабленого впливу людини, але в багатьох відношеннях (флористич-ному, структурному, екологічному) є близькими до вихідних угрупувань;

П1 - тимчасово похідні - існують протягом життя двох чи одного поколінь. Виникають на місці корінних і довгочаснопохідних угрупувань (дубняк на вирубці дубового лісу, дубняк на місці соснового лісу);

П2 - довгочаснопохідні - виникають під впливом багаторазового чи систематичного впливу одного чи кількох антропогенних факторів в умовах певного типу географічного середовища (в фаціях з легким механічним складом, бідних, сухих чи з застійним зволоженням). При цьому поряд із змінами в рослинному покриві відбуваються існотні зміни в грунтоутворенні, в ході геоморфологічних процесів і гідрологічному режимі. Внаслідок цього виникають менш сприятливі умови для відновлення корінної рослинності (Сочава В.Б., цит. за Карпенком A.C., 1965).

Виділяють дві групи довгочаснопохідних фацій:

а/П2 - відносно довгочаснопохідні - генетичні умови змінюються частко-во. В них спостерігається тенденція до відновлення вихідних угрупувань (кількох сотень рослин) - ялинові ліси, соснові ліси на місці мішаних лісів;

б/П - стійкі довгочаснопохідні - ті, в яких вплив будь-якого фактора призвів до суттєвих необоротних змін і.в рослинному покриві і в умовах місцезростання. Наприклад, на місці вирубки соснового лісу залишився моховий покрив з чагарником, чагарник засох, засох мох, утворились відкриті землі, які в результаті вимивання перетворюються в сипучі піски (безрослинні території).

3) Абсолютна висота (Н). Визначається в центрі фації.

4) Генетична назва фації дається в кінці опису.

5) Роль фації. Визначається за індикаторними властивостями і займаною ними площею: індикуючі - І, тривіальні - Т.

Індикуючі (І) - це ті, які відрізняють урочище одного виду від урочища другого виду. Фації різняться в геолого-структурному відношенні (відносне залягання пластів, сортованість, несортованість пушистих відкладів), морфологічною і морфометричною формою, крутизною, розмірами форм рельєфу чи його елементів, в гідро-кліматичному відношенні (мікроклімат, зволоження, сніговий покрив) та за флористичним складом. Індикуючі фації тісно пов’язані між собою, поява одного фактора веде до появи другого, індикуючі властивості зростають з рангом комплексу.

Тривіальні фації одного виду урочища за основними показниками подібні до фацій другого виду урочища, відмінність зростає з рангом ПТК. Величина за площею фації:

Дп - домінантні за площею (50 відсотків площі);

СДп - субдомінантні (коли немає чіткого домінування фацій, а сум.і Дп та СДп становить більше-рівне 50 відсотків);

Пп - підпорядковані.

Класифікація за частотою зустрічі фацій:

Дз - домінантні за частотою зустрічі (належать до одного виду);

Сдз - субдомінантні;

Пз - підпорядковані за частотою зустрічі;

Од - зустріч одинична;

Ун - унікуми (якщо фація з’являється завдяки характерним умовам морфогенезу, не повторюється в інших урочищах того ж виду. Наприклад, фація зони озера, що заболочується.

Роль фації записується таким чином: І-Дп-Дз, Т-Сдп-СДз.

6) Адреса, прив’язка природна, незмінна.

7) Положення в мезорельєфі і мікрорельєфі (відмічають ритвини, вимоїни, западини, горби); наприклад, - слабопохилене до гирла ступінчасте горбисто-моренно-болотне дно кара довжиною 650 м, шириною 320 м, пересічене з слабо врізаними - до 35-40 см - звивистими потоками. Точка закладена на одному із слабо випуклих моренних горбів у середній частині дна. Горб витягнутий вздовж кара розміром 56x17 м, відносна висота 5-6 м.

8) Положення фацій в ряду геохімічного підпорядкування (Полинов Б.В., 1952, Глазовська М.А., 1964):

- Елювіальна (автономна) - поверхні плоских вододілів з глибоким заляганням грунтових вод.

- Транселювіальна (транзитна) - верхніх частин схилів.

- Елювіально-акумулятивна - нижніх частин схилу і сухих улоговин.

- Акумулятивно-алювіальна - місцевих замкнутих знижень з глибоким рівнем грунтових вод.

- Транссупераквальна - надводних поверхонь з близьким заляганням грунтових вод.

- Супераквальна (підпорядкована) - замкнутих знижень зі слабим водообміном.

- Трансаквальна (підпорядкована) - непроточних озер (субаквальна).

- Аквальна (підпорядкована) - непроточних озер (субаквальна).

9) Корінна порода (характер літології, потужність, простягання і падіння пластів, густина, колір, карбонатність. Наприклад, пласти сірого дрібнозернистого кварцитоподібного карбонатного пісковика (0,8-10 м) з прошарками чорних аргілітів і алевритів (0,15-0,20); простягання - 315 градусів, падіння - ПДз - 20°;

10) Зволоження. Відмічають три показники зволоження: джерела зволоження, ступінь та режим зволоження. Джерела зволоження:

а) атмосферне;

б) грунтове безнапірне чи напірне;

в) делювіальне - зволоження за рахунок вод поверхневого стоку;

г) наливне, зволоження за рахунок паводкових вод;

д) надлишкове - грунт мокрий (2 варіанти - поточний, застійний).

Режим зволоження:

а) стійке чи постійне;

б) нестійке чи змінне.

Режим зволоження визначається за рослинністю. Для характеристики заплавних фацій:

а) короткозаливні - заливаються на 10-15 днів;

б) середньозаливні - 15-25 днів;

в) довгозаливні - 25-45 днів;

г) особливо довгозаливні - 45 днів і більше.

11) Глибина залягання грунтових вод. Визначається від поверхні грунту до місця, звідки сочиться вода. Коли води немає - не відкриті грунтові води. Буває верховодка (після танення снігу, випадання дощу).

12) Сучасні фізико-географічні процеси. Це шкідливі для людини природні процеси (ерозійно-акумулятивна діяльність рік, площинний змив, лінійна ерозія, зсуви, обвали, вітровали, буреломи). До сучасних фізико- географічних процесів відносять і антропогенні та екзогенні зміни, які сприяють інтенсифікації стихійних явищ: надмірна рубка лісу, розкорчовування, надмірний випас худоби, витоптування, зараження шкідниками і хворобами, пожежі.

13) Рекомендації щодо заходів до припинення негативних змін при-родного середовища.

14) Дослідження фітоценозу на геоботанічному майданчику (400 м2 в лісі, а в полі - 100 м2).

Тип лісорослинних умов, тип лісу і асоціації. Тип визначається за індикаційними властивостями рослин, в першу чергу, за складом, структурою і продуктивністю лісових ценозів. Тип лісової ділянки за едафічною мережею Алексеєва Є.В. та Погребняка П.С. (за двома едафіч- ними факторами: грунтовим багатством та вологістю грунту).

Бори - бідні на гумус (піски, торфові, підзолисті грунти, рослинність - сосна звичайна); субори - бідні місцезростання (формуються на супісках, суглинках, торфових грунтах); сугруди - відносно багаті місцезростання, домінують деревні та чагарникові породи, рослинність мезотрофна (дуб, вільха); груди - найбагатші місцезростання, формуються на потужних

СХЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗВІТУ ЗА КОМПЛЕКСНОЮ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНОЮ ПРАКТИКОЮ

Звіт пишуть на основі зібраних матеріалів згідно з такою схемою:

1. Вступ. В цьому розділі вказують мету та завдання польової практики, методику досліджень, називають джерела і матеріали, які були використані при проходженні практики та написанні звіту.

2. Характеристика географічного положення та меж території. Відмічають у межах якого фізико-географічного регіону і адміністративного району знаходиться досліджувана територія, які вона охоплює орографічні одиниці (низовину, височину, гори, ріку, озера, водосховища). Дати аналіз місцезнаходження території в зв’язку з особливостями орографії.

3. Геолого-тектонічна характеристика території. Необхідно охарактеризувати літологію і вік відкладів, які беруть участь у будові території; визначити повноту геологічного розрізу, територію поширення відкладів, зміну їх потужності, палеонтологічні рештки, зробити схематичні геолого-геоморфологічні розрізи, профілі, блок-діаграми, а також малюнки та фотографії. Простежити за тектонічними зрушеннями, відмітити вплив геологічної будови та тектоніки на характер сучасного рельєфу та рельєфоутворюючі процеси, звернути увагу на корисні копалини і дати рекомендації щодо їх використання місцевими господарськими організаціями.

4. Геоморфологічна будова території. Рельєф земної поверхні складається з ряду різних за своїм походженням і віком окремих форм, зв’язаних між собою спільністю утворення, які об’єднуються в більш складні комплекси або типи рельєфу (морфоструктури і морфоскульптури). Потрібно визначити переважаючі на даній території форми рельєфу - особливості їх зовнішнього вигляду, морфометричні дані, літологічний склад гірських порід. Історію формування сучасних форм рельєфу. Дати характеристику сучасних геоморфологічних процесів і явищ: вітрової та водної ерозії грунтового покриву, зсувів, утворення нових карстових форм і суфозійних просадок, розвиток еолових процесів та інших явищ. Текст доповнюється картографічним та графічним матеріалом (схематична геоморфологічна карта, план, розріз і т.п.).

5. Кліматичні умови території. Охарактеризувати місцевий клімат і мікроклімат за фондовими матеріалами і даними власних спостережень. Дати аналіз кліматичних елементів (температур, опадів, випаровуваності, відносної вологості, хмарності та ін.) в залежності від змін умов рельєфу (крутизни та експозиції схилів), літологічного складу поверхневих відкладів і т.д. Дати рекомендації щодо раціонального використання кліматичних ресурсів, боротьби з несприятливими процесами (ерозією і т.п.).

6. Внутрішні води. Описати річку, озеро, болото, штучну водойму, підземні джерела, відмітити джерела їх живлення, визначити їх ландшафтоутворююче та господарське значення. Характеризуючи річку, показати її ерозійну і акумулятивну діяльність та господарське використання, а при описанні озера - визначити положення його в рельєфі, площу, характер берегів, термічний режим, походження котловини (тектонічне, льодовикове, старичне і т.д.). При характеристиці болота визначаються його положення на місцевості (на водорозділі, на річкових терасах і т.п.), площа болота, його тип, характер рослинності, використання і т.д. Описуючи підземні води, слід охарактеризувати водоносні горизонти, відмітити їх виходи на поверхню (природні та штучні), встановити взаємозв’язок з рельєфом і роль у рельєфоутворенні, визначити фізичні та хімічні властивості грунтових вод, відмітити значення підземних вод для формування сучасних ландшафтів даної території та в господарстві.

7. Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Відмітити, які закономірності спостерігаються в розподілі грунтово-рослинного покриву і тваринного світу у зв’язку зі зміною рельєфу, літологічного складу поверхневих порід, ступеня зволоження поверхні, і дати аналіз видового складу рослинних угрупувань, морфологічних властивостей грунтів і основних фауністичних комплексів території. Врахувати зональні особливості, показати роль цих компонентів у природному ландшафті і господарській діяльності людини. Дати оцінку сучасному станові та історичним змінам, які відбулися на даній території.

8. Характеристика природно-територіальних комплексів (ПТК). Визначити та дати характеристику об’єктивно існуючим природно-територіальним комплексам - фаціям, урочищам, місцевостям - та намітити рекомендації щодо народногосподарського використання виділених ПТК. Крім ландшафтної характеристики, в цьому ж розділі дати схему фізико- географічного районування досліджуваної території. Якщо територія охоплювала відносно невелику ділянку - один ландшафт (фізико-географічний район, то на карті і в звіті показують та визначають також і межі більш низьких ПТК (груп фацій та урочищ), тобто морфологічні частини ландшафту. Коли ж досліджувана територія охоплює декілька ландшафтів, то в такому разі, перш за все, виділяються відповідні їм фізико-географічні райони. Розділ варто доповнити ландшафтною таблицею.

Студенти IV курсу комплексні фізико-географічні дослідження проводять за такою ж методикою, поєднуючи результати фізико-географічних досліджень з економіко-географічними і на основі комплексних досліджень виділяють виробничо-територіальні комплекси.

До звіту по комплексних фізико-географічних дослідженнях слід ввести ще такі розділи:

9. Методика проведення шкільної географічної екскурсії. В цьому розділі необхідно показати вміння організувати і провести шкільну екскурсію, розкрити коло понять, яке необхідно передати учням під час їх безпосереднього ознайомлення з природою, визначити прийоми, пізнавальні і виховні моменти, які студент - майбутній вчитель географії буде використовувати.

10. Історико-краєзнавчі дослідження. Висвітлити, які пам’ятні місця з історії України були відвідані під час практики, розкрити їх значення, розповісти про зустрічі з досвідченими педагогами, видатними людьми; дати опис найкраще обладнаного географічного кабінету чи географічного майданчика, внести свої пропозиції щодо організації шкільних географічних досліджень і позакласної роботи з географії в школі.

11. Висновки. Узагальнити результати проведених комплексних фізико-географічних досліджень, дати рекомендації щодо раціонального використання виділених природно-територіальних комплексів (ПТК) і охорони природи.

12. Список використаної літератури. Список географічних доповнень до звіту:

а) геолого-морфологічний профіль рельєфу по району (маршруту) комплексної польової фізико-географічної практики (в масштабі 1:1000000 або 1:750000);

б) схеми окремих етапів маршрутів (або орогідрографічні схеми між окремими адміністративними пунктами);

в) спеціальні картосхеми місця проходження практики (геологічну, тектонічну, геоморфологічну, грунтів, рослинності);

г) зведену картосхему маршрутів місця проведення практики;

д) картосхему природних територіальних комплексів (ПТК);

е) план окомірної зйомки території з нанесеннями на нього найважливіших географічних об’єктів, ліній маршрутів і всіх точок спостережень та гіпсометричної лінії;

є) схематичні геолого-геоморфологічні профілі найбільш характерних форм рельєфу: річкових долин, балок, ярів, горбів і т.п.;

ж) схематичні геологічні розрізи найбільш характерних відслонень, зведена колонка геологічної будови території;

з) картосхема краєзнавчих об’єктів; і) схематичні розрізи грунтів;

к) схематичний ландшафтний профіль місця проходження практики

(вертикальний розріз природних комплексів, планова карта, ландшафтна

таблиця).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Беручашвили Н.Л. Геофизика ландшафта. М.; Высшая школа, 1990. - 287 с.

2. Видина A.A. Методические указания по полевым крупномас-штабным ландшафтным исследованиям. М.: Изд-во МГУ, 1962.

3. Геренчук K.I., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. Львів: Вища школа, 1975. - 248 с.

4. Дубняк В.А. Комплексна польова практика з фізичної географії. / В зб.: Методичні основи польової практики з географічних дисциплін в педагогічному вузі. K.: КДПІ, 1977, с. 74-87.

5. Жучкова В.К. Организация и методы комплексных физико- географических исследований. М.: Изд-во МГУ, 1968.

6. Исаченко А.Г. Методы прикладных ландшафтных исследований. Л.: Наука, 1980. - 222 с.

7. Комплексная полевая практика по физической географии. Под ред. Пашканга К.В. М.: Высшая шкдла, 1986. - 208 с.

8. Мамай И.И. Динамика ландшафтов. М.: Изд-во МГУ, 1992. - 167 с.

9. Методика полевых физико-географических исследований.

Под.ред. Архангельского А.М. М.: Высшая школа, 1972. - 210 с.

10. Миллер Г.П. Полевая ландшафтная съемка горных территорий. - Львов: Изд-во ЛГУ, 197,2. - 127 с.

11. Природно-территориальные комплексы и их изучение в курсе географии средней школы. М.: Просвещение, 1973. - 160 с.

12. Преображенский B.C. Ландшафтные исследования. М.: Наука, 1966. - 128 с.

Поиск по сайту: