Виду письмової роботи

Можна сказати, що есе-2 — це теж репліка, однак вона адресу­єть­ся, наприклад, викладачам-екзаменаторам і повинна відобразити не стільки своєрідність студентської точки зору, скільки володіння сту­ден­тами певним колом знань. Тому в есе-2 важливо продемон­стру­вати здатність побудувати відповідь на поставлене питання за відповідним планом, передавши основні змістові моменти. Частіше за все есе–2 створюється за формою бланка для відповіді. Незвичний тип письмової роботи породжує дві групи проблем. Одні з них пов'­язані із ситуацією іспиту, необхідністю дотримуватися формальних вимог. Інші — зі змістовою стороною відповідей.

Перший тип проблем вирішується досить легко. Студент може заздалегідь познайомитися з бланком, правилами його заповнення та зразками запитань. Перед студентом обов’язково (на час контрольної роботи) буде лежати аркуш із завданнями та інструкцією.

Коло проблем, пов'язаних зі змістовою стороною відповідей на питання (другий тип проблем), не вичерпується знанням фактичного матеріалу. Не менш важливо представляти очікуваний формат відпо­віді й вміти перевіряти наявність ключових структурних елементів у схемі відповіді. Очікуваний формат відповіді у вигляді есе-2 являє со­бою зв'язний текст, що може бути структурованим в абзаци, пункти, підпункти.

Процес написання есе

Процес написання есеможна уяви­ти як ланцюжок, послідов­ність певних елементів, етапів, процесів. Для студентів важливими є такі процеси та елементи.

Конспектування, особливо при читанні, є стратегічним інте­лектуальним вмінням, а не механічним спрощеним викладенням авторської думки, позиції. Конспектуючи, студент відбирає від­по­відний матеріал та розвиває своє розуміння теоретичних по­ложень, емпіричних даних, тобто факти такого роду, які або підтверджують, або спростовують. При читанні текстів студент робить помітки та порівнює одне з другим, відзначає те, що буде корисним в подальшій роботі або є більш цікавим, змістовним з теоретичного чи емпіричного підходів.

Можна конспектувати, поділивши аркуш зошита на два стовп­чики. В лівому стовпчику студент напрацьовує конспект того матеріалу, який читає, а в правому, в той же час або пізніше, – порівнює зміст цього конспекту з іншими фактами, про які він чи­тав раніше, чув на лекціях, які обговорювалися в нефор­маль­них умовах, а також з власними коментарями та критичними за­уваженнями.

Іншими словами, студент формує свої нотатки для побудови перехресного посилання, виходячи з власних позицій, а також враховуючи власноручні коментарі відносно проголошеного ін­ши­ми.

Що читати?Важливим є підбір матеріалу для читання: з кожної конкретної теми потрібно спочатку прочитати дві або три ключові статті, книги, в яких подаються зрозумілі концептуальні рамки або теоретична аргументація чи наводяться всебічні емпі­рич­ні дані. Таке стратегічне читання сформує певні основні орі­єн­тири щодо теми (враховуючи різні судження, інтерпретації), слугу­ва­тиме фундаментом для цілеспрямованого подальшого читання.

Залежно від тематики важливим є включення до списку літе­ра­тури для читання одного або двох тематичних досліджень, що мають протилежні спрямування. Ефективне використання те­матичних матеріалів та даних допоможуть студенту попередити типову помилку – надмірне використання узагальнень в есе.

Тема есе.Аналіз протиріч, розгляд тематичних досліджень, формування проблеми дозволяють студенту визначити тему есе. Тема, питання та завдання, що постали перед студентом в процесі розмірковування над есе потребують аналітичних відповідей, тоб­­то пошуку пояснення: чому щось відбувається / з якої причи­ни / як це відбувається / процеси, механізми.

При виборі теми перш за все студент має переконатися, що він правильно сформував та зрозумів її. Оскільки тема може бути інтер­претована по-різному, для її висвітлення існує кілька під­ходів. Отже, студенту потрібно обрати один варіант інтер­пре­тації або підходу, аби мати можливість обґрунтувати своє бачення проб­леми.

При цьому зміст теми може охоплювати широке коло питань та потребувати залучення великого обсягу літератури. В цьому випадку студент має можливість сформулювати гіпотезу, відпо­від­но до якої в есе (головній її частині) будуть проілюстровані тіль­ки певні аспекти цього проблемного питання. Студент по­збав­ляється зайвих труднощів, якщо він не буде виходити за рам­ки окресленого кола. Вибір, бачення студента потрібно аргу­мен­тувати відповідними доказами. Виходячи з рішення студента про те, якою є гіпотеза роботи, потрібно скласти план відповіді та структуру есе.

Побудова есе.

Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.

1. Титульний аркуш (заповнюється за рекомендованим зразком; див. додаток);

2. Вступ:місія[3] студента щодо розгляду теми есе, його авторське бачення[4] - гіпотеза[5] або сутність та обґрунтування вибору цієї теми. Мета та завдання роботи – очікуваний резуль­тат роботи в цілому та конкретні результати, які будуть отриму­ватися в ході розкриття теми. На цьому етапі дуже важливо пра­вильно сформулювати питання, на які ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження.При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому те­ма, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які по­няття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?» і т. д.

3. Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргу­ментації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з на­яв­них даних, інших аргументів і позицій щодо питання. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здій­снюється структурування аргументації; саме тут необхідно об­ґрун­тувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану тезу. Там, де це необхідно, як аналітичний інстру­мент можна використати графіки, діаграми й таблиці. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: причина — наслідок, загальне — особливе, форма — зміст, частина — ціле, сталість — мінливість. У процесі побудо­ви есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений гра­фіч­ним або ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи розділи аргументацією, необхідно в межах параграфа об­ме­жити себе розглядом однієї головної думки. Добре перевірений спо­сіб побудови есе – використання підзаголовків для позна­чення в головній частині ключових моментів аргументо­ваного викладен­ня. Сукупність підзаголовків допомагає побачити те, що пропо­нує зробити студент (чи є добрим його бачення). Ефективне використання підзаголовків – не тільки визначення основних пунктів, які студент бажає висвітлити, це також наявність логіч­ності у висвітленні теми есе.

4. Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до те­ми й т. д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, під­кріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Мето­ди, що рекомендують для складання висновка: повторення, ілю­страція, цитата. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе, елемент як вказівка на застосування досліджен­ня, на розвиток взаємозв'язків з іншими проблемами.

Апарат доказів,

Поиск по сайту: