Складання хронологічного ланцюжка

Питання про вступ європейських країн у війну вивчається шляхом складання хронологічного ланцюжка. Цей вид роботи супроводжується коментуванням подій з боку вчителя.

Зразок хронологічного ланцюжка

Робота зі складання таблиці

Учні опрацьовують відповідний пункт параграфа у підручнику та фрагмент історичного джерела, після чого заповнюють таблицю «Стратегічні плани противників».

Документ 1

«…Німеччина намагалася покінчити з пануванням Англії на морях, послабити її вплив на світовий ринок і захопити колонії. Німеччина також бажала приєднати промислове розвинені північно-східні регіони Франції, захопити у Росії Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ.

Австро-Угорщина прагнула розширити сферу впливу на Балканах, захопити Сербію, відібрати у Росії Польщу, Правобережну Україну (Поділля та Волинь).

Османська імперія, що виступила на боці Троїстого союзу в жовтні 1914 р., розраховувала захопити російське Закавказзя і відновити свій вплив на Балканах.

Англія сподівалася послабити Німеччину, захопити частину німецьких колоній в Африці, поділити Османську імперію — забрати багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського півострова.

Франція прагнула повернути Ельзас і Східну Лотарингію, що були захоплені Німеччиною після франко-прусської війни, захопити Саарську область (вугільні шахти) та лівий берег Рейну — природний кордон з Німеччиною, крім того, там містилися сучасні промислові підприємства.

Росія намагалася встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор і Дарданелли, послабити Німеччину економічно, відібрати в Австро-Угорщини Східну Галичину, землі у нижній течії Неману.

Японія, що вступила у війну з Німеччиною в середині 1914 р., намагалася захопити німецькі орендні території в Китаї (півострів Шаньдунь) та острова у Тихому океані.

З обох боків війна мала загарбницький імперіалістичний характер. Лише Сербія та Бельгія вели війну за своє визволення…»

У ч и т е л ь. Щоб з’ясувати, на яких фронтах розгорнулися основні бойові дії, учні об’єднуються в групи та працюють з інформаційними текстами.

Робота в групах

1-а група

Текст 1

Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням до Бельгії та Люксембургу в обхід фортифікаційних споруд на франко-німецькому кордоні. Німці ж, відповідно до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерального штабу Альфредом фон Шліффеном плану («план Шліффена»), обминули французьку оборону, яка перетворилася на нікому не потрібний своєрідний «музей бойової техніки»…

На розгром Франції, за «планом Шліффена», відводилося не більше одного місяця. Після цього німецькі війська залізницею мали перекинути на Схід і розгромити російську армію. Проте події для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали.

Наприкінці серпня їхні війська опинились у 25 милях від столиці Франції. Президент та уряд 2 вересня залишили Париж і вирушили до Бордо. Німецькі війська вийшли на р. Марна з метою оточити французів. Тут і сталася перша битва на західному театрі воєнних дій, що тривала з 5 по 12 вересня. У ній з обох боків взяло участь 1,5 млн вояків. Обопільні втрати сягнули 600 тис. убитими й пораненими.

Німецьке командування виявилося неспроможним координувати дії своїх наступальних сил, які швидко просувалися вперед.

Скориставшись із цього, французький головнокомандувач генерал Жоффр стрімко перекинув свіжі сили з інших фронтів і, знайшовши слабке місце в обороні німецьких військ, завдав контрудару.

Маючи значну перевагу над німцями, які до того ж були виснажені тривалим наступом, Жоффр примусив їх, починаючи з 9 вересня відходити до р. Ена.

Результатом битви на Марні став остаточний провал «блискавичної війни» — основи плану Шліффена.

Після цього німецькі війська на Західному фронті зарилися в окопи, розпочалася позиційна війна. Фронт розтягнувся від протоки Ла-Манш до швейцарського кордону і наприкінці 1914 р. стабілізувався.

Текст 2. Із французького офіційного повідомлення від 12 вересня 1914 р. про поразку німецьких військ на Марні

«З 24 серпня відбувається бій на фронті Париж — Верден. Від самого початку правий фланг німців під командуванням фон Клука, що просунувся 24 серпня до міста Провена, почав відходити, зважаючи на небезпеку обходу французами; йому пощастило уникнути небезпеки, і він кинувся на наш фланг, що обходив його на півночі з боку Марни і з заходу з боку Урка.

Проте франко-англійські війська спромоглися завдати ворогові значних втрат і затримати його, оскільки це було потрібно для успіху нашого наступу в інших місцях.

Тепер ворог відступає до річок Ена та Уаза, іншими словами, він відійшов за чотири дні на 60–70 кілометрів…

Отже, перша фаза на Марні схиляється на користь союзників, бо правий фланг і центр нині відступає».

Завдання

1. На якому фронті були розпочаті військові дії військ Троїстого союзу проти військ Антанти?

2. За яким планом німці розпочали свій наступ? Коротко охарактеризуйте цей план.

3. Назвіть основні місця битв на Західному фронті.

4. Через що, на вашу думку, німецькі війська зазнали поразки в битві на Марні?

2-а група

Текст 3

Інакше розгорталися події на східному театрі, де сторони застосували тактику швидких маневрених дій. Російська армія була вимушена розпочати наступ на Східну Пруссію через відчайдушне прохання про допомогу з боку своєї союзниці Франції, коли німецькі війська рвалися до Парижа. Східнопрусська операція для російських військ виявилася невдалою через неузгоджені дії 1-ї та 2-ї російських армій.

Новий командувач німецьких військ генерал Гінденбург, використовуючи розгалужену систему залізниць, оточив ударні сили 2-ї російської армії, розгромив їх і примусив російські війська в середині вересня залишити Східну Пруссію.

Натомість наступ російських армій під командуванням генерала Брусилова в Галичині та на Буковині виявився вдалим. Битва в Галичині відбувалась одночасно з битвою у Східній Пруссії у вересні 1914 р. Російські війська в перші дні наступу (битва тривала з 5 серпня по 13 вересня 1914 р.) відкинули австрійські війська від Львова, а потім примусили їх залишити територію Галичини. Австрійці залишили лише сильний гарнізон в обложеному росіянами Перемишлі. Вони втратили 400 тис. вояків, у тому числі 100 тис. полоненими; російські війська — 230 тис.

Текст 4. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про воєнні дії в серпні 1914 р. на Східному фронті та їх вплив на перебіг війни.

«Наприкінці серпня не можна було заперечувати скрутного становища австро-угорських армій, що мали проти себе переважаючу більшість росіян. Начальник австро-угорського генерального штабу генерал фон Конрад цілком мав рацію, коли вимагав від нас наступу через Нарев. Проте оскільки 8-ма німецька армія поступалася Ранненкамфу, це неможливо було здійснити. Будь-який рух у напрямі на Млаву і Пултуськ у будь-який момент міг зупинити наступ Рененкамфа на лінію Алленштейн–Ельбінг. Нічого іншого не залишалось, ніж спочатку покінчити з російською Неманською армією…

Австро-угорська армія була повністю розгромлена і відійшла з величезними втратами за річку Сян. Росіяни йшли за нею; російське вторгнення в Моравію, а згодом у Верхню Селезію стало можливим. Треба було допомогти австро-угорській армії, в іншому разі їй загрожувало знищення… Підкріплення мало ось-ось підійти, і треба було додати їм якомога більшої сили. Західний же фронт зміцнити ми були не спроможні…»

Запитання

1. Про бойові дії на яких фронтах йдеться?

2. Де сталися основні битви?

3. Як німецький генерал оцінював операцію у Східній Пруссії?

3-я група

Текст 5

Третім фронтом у Європі був Балканський. На Балканському фронті бойові дії точились між Австро-Угорщиною, Сербією та Чорногорією.

Спершу тут було три австрійські армії, але з початком воєнних дій між Росією та Австро-Угорщиною в Галичині остання була вимушена терміново перекинути одну з армій (2-гу) на Російський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох армій, на допомогу їй прийшла чорногорська армія. 16–24 серпня 1914 р. австро-угорські війська зазнали поразки від сербів у горах Цера. Австро-угорські війська в 1914 р. так і не просунулись на територію Сербії.

Мужні сербський та чорногорський народи, які чудово знали місцеві умови й поєднували боротьбу польових військ з партизанськими методами, могли тривалий час вести війну, навіть не отримуючи допомоги союзників. Так і сталося. Більше року, до осені 1915 р., невеликі сили Сербії та Чорногорії самостійно захищали свої території від австро-угорських військ, незважаючи на брак озброєння та боєприпасів.

Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреччини на боці Німеччини 1 листопада 1914 р. Воєнні дії проти Росії Туреччина розпочала ще 29 жовтня. Того ж дня турецькі міноносці потопили російський канонерський човен «Донець», а 30 жовтня німецько-турецький флот розпочав обстріл портів Севастополя, Феодосії, Новоросійська. У відповідь на це російський уряд оголосив Туреччині війну, російська Кавказька армія 2 листопада 1914 р. перетнула кордон і вирушила в глиб турецької території. Турецькі війська, у свою чергу, вторглися до Батумської області. Найбільш значною подією того періоду на Кавказькому фронті була Сарикамиська операція, що тривала з 22 грудня 1914 р. до 7 січня 1915 р. Турки прагнули розгромити головні сили російської Кавказької армії. Російські війська чинили гідний опір турецьким атакам, а 3 січня перейшли у наступ. Сарикамиська операція закінчилася повним знищенням 3-ї турецької армії.

Запитання

1. Які фронти бойових дій були ще відкриті на початку війни?

2. Яким чином розгорталися військові дії на Балканах?

3. За яких умов Туреччина вступила у Першу світову війну?

4. На чиєму боці була ініціатива на початку війни?

Поиск по сайту: