Міжнародна інформація: основні поняття

Інформація1 — це відомості про об'єкти та явища навко­лишньої дійсності, про їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об'єкти та явища. Крім того, інформація — це дані, що використовуються для отримання нових знань чи прий­няття рішень. Даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації. Таким чином, інформація — це цілеспрямовані знання про об'єкти, представлені в різноманітних моделях.

Виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин. На сьогодні терміном «Міжнародна інформація» позначають такі поняття.

/. Міжнародна інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнарод­ному співтоваристві (міжнародному інформаційному про­сторі), зафіксовані на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості.

Коли говоримо про сукупність якихось явищ, то ці явища можуть ставати суб'єктами міжнародного права. Та коли явища зафіксовані на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного пра­ва. Тобто вони можуть оскаржуватися, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як із звичайними

1 Слово «інформація» походить від латинського informatio — роз'яснен­ня, повідомлення, викладання.

матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація — це не матерія, а з іншого боку — інформація може бути об'єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний характер власності інформації, на те, що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими масивами інформації, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. І тому держава в спеціаль­ному законодавстві контролює ті інформаційні ресурси, які перебувають на території певної країни.

//. Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і питання, пов'язані з пошуком, збиранням, аналізом, зберіганням та роз­повсюдженням інформації у системі міжнародних відносин.

Процес одержання, зберігання та використання міжна­родної інформації тісно пов'язаний з процесом глобальної комунікації між суб'єктами міжнародних інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах діяльності держави і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації.

Таким чином, міжнародна інформація є складовою гло­бальної комунікації, метою якої є з'ясування закономірнос­тей взаємодії суспільства та інформації і формування інфор­маційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики дер­жав, економічної стратегії країн, на забезпечення національ­ної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики, в якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин.

Так, наприклад, в США інформаційна політика держави спрямована на забезпечення національних інтересів у міжна­родному інформаційному просторі, вона входить до воєнної до­ктрини США та американської стратеги безпеки. Це зовнішній аспект. Внутрішній аспект інформаційної політи­ки США орієнтований на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних прав певних версте суспільства.

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інфор­маційними процесами і мають суб'єкти і об'єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інфор­маційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

До основних понять міжнародної інформації (МІ) відно­сять саме поняття «міжнародна інформація» і його складові компоненти:

• міжнародні інформаційні ресурси;

• інформаційний потенціал;

• інформаційна могутність;

• інформаційний продукт;

; • міжнародний інформаційний простір; ; • міжнародна інформаційна політика.

Інформаційні ресурси — це засоби, можливості і джере­ла інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції України та у Законі України «Про інформацію» написано: «Інформація є національною цінністю». До поняття «інформаційні ресурси» входять: фундаментальна інформація, поточна інформація, докумен­тована і зафіксована на документальних носіях інформація, новітня інформація або ноу-хау.

Інформаційний потенціал доречно оцінювати за такими критеріями: стан інформаційної інфраструктури (мережі, інформаційні системи, кількість комп'ютерів і т. п.) і тен­денції її розвитку, потужність наукового потенціалу і тенденції його розвитку, потужність поліграфічної промис­ловості і тенденції її розвитку, наявність і потужність вітчиз­няної індустрії культури і тенденції її розвитку.

Інформаційний потенціал — це сукупність інфор­маційних засобів країни, які включають інфоінфраструкту-ру,тобто:

• Інформаційні і комп'ютерні мережі і системи.

• Національну систему інформації.

• Сукупність різних видів інформації.

• Інформаційно-аналітичну структуру.

• Інформаційні служби та засоби масової комунікації.

Інформаційну могутність можна характеризувати за та­кими основними критеріями: наявність і потужність держав­ної системи захисту інформації, національних виробників інформаційного продукту (інформаційних агентств, преси, те­лебачення, радіо), системи формування суспільної свідомості, зокрема системи зовнішньополітичної пропаганди.

Національний інформаційний продукт — це матеріаль­ний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, який має синтезований характер, оскільки поєднує в собі ре­зультати інформаційної інтелектуальної діяльності суспільства та технічні засоби інформаційного забезпечення. Компонентами національного інформаційного продукту є: технічні засоби зв'язку (обчислювальна техніка та інші новітні технології), супутникові форми забезпечення пере­дачі інформації, кабельні мерена, бази і банки даних, аудіовізуальне забепечення передачі інформації, новітні оп-товолоконні мережі, традиційні засоби передачі інформації. На сьогодні більш ніж 200 ретрансляторів України переда­ють міжнародну та національну інформацію безпосередньо у пам'ять електронне обчислювальних машин, що сприяє кон­центрації інформації, розвитку національного інфор­маційного продукту. В результаті створюється новий вид національного продукту, який може бути використаний, як матеріальне майно і як інтелектуальна власність.

Національний інформаційний простір — сукупність інформаційних потоків як національного так і закордонного походження, що функціонують на території держави.

Основною цінністю для суспільства й окремої людини по­ступово стають інформаційні ресурси. За цих обставин про­блеми формування інформаційного простору як фактора за­безпечення національних інтересів, безумовно, виходять на

M

перший план. Особливої важливості це набуває в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів і праг­нення розвинутих країн досягти безперечного інформаційно­го домінування заради розв'язання своїх національних завдань. Саме тому стає необхідним проведення ретельного аналізу теоретичних і практичних проблем забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері.

Міжнародний інформаційний простір визначається, як:

1. Система середовища буття людини, яка забезпечує
діяльність будь-якої системи, зокрема — системи міжнарод­
них відносин (Паньшин Б.Н. 1996).

2. Система спільного використання національних інфор­
маційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками
діяльності (Коган О., 1996).

3. Сума складних інформаційних технологій, які є осно­
вою і визначальним компонентом промислово-економічного
комплексу транснаціональних спільнот, які впливають на
формування світоглядних процесів у суспільстві.

Міжнародний інформаційний простір характеризується такими чинниками:

1. Територія розповсюдження інформації за допомогою
глобальної системи комунікацій.

2. Інфраструктура або технологічні засоби і можливості
зберігання, обробки і розповсюдження інформації по верти­
калі і горизонталі.

3. Наявність міжнародної та національної інформаційної
політики, комплексу норм і принципів, що регулюють
функціонування та використання міжнародної інформації.

4. Наявність міжнародних угод в галузі комунікацій, які
базуються на розумінні світової ролі інформаційних про­
цесів, і іх впливу на розвиток цивілізацій.

5. Доступ до інформації світової громадськості і участь
суб'єктів міжнародних відносин у загальній системі зв'язку.

Міжнародна інформаційна політика — стратегія, на­прями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації та інформаційних ресурсів у системі міжнародних відносин.

Поиск по сайту: