lТелуритові середовища – збудник дифтерії відновлює телурити до телуру, утворює темно-сірі або чорні колонії
lКров‘яно-телуритовий агар (середовище Клауберга)
lСироватково-телуритовий агар
lСироватково-телуритовий агар з цистином (Тінсдаля-Садикової)
Диференційні ознаки біоварів
lgravis – R форма колоній, з радіальною посмугованістю, нагадують квіти маргаритки, темно-сірі з чорним центром,
d = 3 мм
lmitis – S-форми, чорні, блискучі, гладенькі, d = 1-2 мм
lintermedius – перехідна форма, карликові d до 1 мм
На середовищі Тінсдаля-Садикової навколо колоній утворюється коричнева зона за рахунок розщеплення збудником дифтерії цистину, виділення сірководню і утворення сульфіду телуру.
Дифтероїди – кремові або світло-сірі колонії
Диференційно-діагностичні середовища
l Цукровий бульйон:
gravis – утворює плівку і крихкий осад без помутніння
mitis – помутніння та осад
intermedius – можливі будь-які варіанти росту
lХінозольне середовище Бучіна – збудник відновлює індикатор, утворює синьо-фіолетові колонії. Дифтероїди утворюють білі або блакитні колонії
Середовища для вивчення біохімічної активності
lСередовища Гіса – з глюкозою, мальтозою, сахарозою, крохмалем, декстрином
lСередовище Закса – для визначення гідролізу сечовини
lСередовище Пізу – для визначення цистиназної активності
Біохімічна активність
lглюкоза (+К), мальтоза(+К)
lіндол (-)
lсечовина (-) (проба Закса)
lцистин (+) (проба Пізу)
Для диференціації біоварів вивчають гідроліз крохмалю або декстрину
gravis ( + )
mitis ( - )
Антигенна будова
lО-АГ- видові і родові
lК-АГ – видо- і типоспецифічні
gravis – 14 серотипів
mitis – 40 серотипів
intermedius – 4 серотипи
Визначають за допомогою РА у нетоксигенних штамів
Резистентність
lЧутливий
– до високих температур
– до дезінфектантів
lСтійкий
– до висушування
– до ультрафіолету
Знаходження збудника у фіброзних
плівках збільшує його резистентність
Фактори патогенності
lЕкзотоксин (гістотоксин)
lМеханізм дії - пригнічує синтез білка у клітинах.
lНайбільш чутливими до дії токсину є:
- клітини ЦНС
- клітини периферичної нервової системи
- кардіоміоцити
- клітини нирок
- клітини наднирників
- ендотеліоцити
Генетичні основи токсигенності
lТох-гени збудник отримує:
l в результаті кон΄югативної рекомбінації з токсигенним штамом в складі епісоми