та обласної державної адміністрації «Народне слово»

Стаття-інтерв’ю до газети Кіровоградської обласної ради

Запитання від: Собчука Валентина Володимировича, секретаря Кіровоградської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури

Відповіді від: Відейка Михайла Юрійовича, старшого наукового співробітника Інституту археології НАН України, співдиректора міжнародного науково-дослідницького проекту «Tripollye Mega-Site», кандидата історичних наук

1.В 2009 році Кіровоградщина вперше дізналася про інтерес з боку закордонних вчених з європейським ім’ям до об’єктів культурної спадщини області. Протягом 2012-2014 років тривав проект по вивченню поселення-гіганта трипільської культури Небелівка. Михайле Юрійовичу, скажіть будь-ласка, які основні результати та наукові досягнення згаданого кілька річного міжнародного науково-дослідницького проекту, що отримав назву «Early urbanism in prehistoric Europe?: the case of the Trypillia mega-sites”» - «Рання урбанізація у Європі: трипільські мега-поселення» (далі – Проект):

Найперший результат – європейські археологи нарешті «побачили» цю надзвичайно важливу і цікаву наукову проблему. «Побачили» тому в лапках, бо знали (хто бажав) про ці поселення ще із 70-х, однак усі спроби долучити науковців із-за кордону хоча б до дискусії, не кажучи вже про спільні дослідження, успіху не мали. У 70-80-ті із зрозумілих причин, пізніше – теж не пішло. І от нарешті, сталося. Адже питання ранньої урбанізації – це певне бачення давньої історії континенту. Раніше усе було зосереджене на феномені багатющих (з золотом!) поховань, селищ з регулярним плануванням на Балканах, а про те, що було на схід від Карпат європейське наукове товариство до останнього часу мало досить приблизні уявлення. Однак відкриття подібних, нехай і менших мегапоселень у Подунав”ї, в Трансильванії, на Балканах змусило згадати і про терени України. Тепер маємо унікальну можливість скласти надзвичайно цікаву і багато в чому нову мозаїку європейської праісторії, зібравши усі її частини спільними зусиллями.

Основні поточні результати - у отриманні нової наукової інформації стосовно величезного поселення трипільської культури біля с. Небелівка. Значення цих результатів було оцінене іноземними колегами як «друга фаза революції у вивченні мега-поселень) – такі слова є у заголовку статті, опублікованій у престижному European Journal of Archaeology цього року. Власне, сама «революція» була розпочата українськими археологами ще у 70-ті роки ХХ ст., з початком проекту цей процес отримав нове дихання: застосування сучасних техніки, методів досліджень, нарешті фінансування всього цього, про яке останні 20 років ми могли лише мріяти. Серед тих результатів, на яких варто зупинитися окремо – отримання плану небелівського поселення за допомогою магнітної зйомки (261 га, 1561 житло та тисячі інших об’єктів), розкопки великого храму 2012 р., відкриття 2014 року палісаду навколо поселення і нарешті найдавнішого на разі в Україні (до речі, в Європі також) триканального гончарного горна. Не можна не згадати поповнення першокласними, а часом унікальними експонатами фондів обласного краєзнавчого музею (вівтар з небелівського храму), перспективи створення заповідника, обласного археологічного музею. Про знахідки та відкриття йтиме мова на міжнародній науковій конференції, яка має відбутися у Кіровограді наприкінці березня 2015 року. Запланована участь понад 40 вчених із 12 країн світу – останній раз подібну конференцію по трипільській культурі в Україні проводили років 10 тому. Дуже добре, що у Кіровограді вже зроблено практичні кроки по підготовці – створено оргкомітет, почалося вирішення практичних питань – від розміщення гостей до екскурсій та місця проведення конференції.

2.Чи доречно говорити в такому випадку про преференції, які отримав у зв’язку з реалізацією Проекту окремо взятий регіон – Кіровоградська область?

У подібній співпраці виграють усі сторони, хтось отримає потрібну наукову інформацію, інша сторона – використає цю інформацію для власних потреб. Якби співпраці не було, ніхто б нічого не отримав, це зрозуміло. В даному випадку маємо кілька напрямків, які варто відзначити. Перший пункт – престиж та публічність. Інформація про дослідження Небелівки отримала широкий розголос, про Небелівку та поселення нині знають наукові кола Європи (конференція в Стамбулі. Це і гордість за власну історію, і аргумент для розвитку цієї теми в різних напрямках, в тому числі туризму. Ну, а це вже економічна категорія. Поповнення музею: експедиція передала до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею вівтар, що нині знаходиться в експозиції музею та ряд інших матеріалів експозиційного вигляду, здобутих під час розкопок. Інформація про це вже поширена. Це теж плюс для туризму. Є і інші не менш важливі речі, зокрема облік культурної спадщини. Цей процес потребує зусиль науковців, фінансування. Спільно це робити легше і вигідніше. Вже цього року місцеві археологи в співпраці з колегами з Британії та Інституту археології НАН України протягом жовтня-листопада 2014 року вивчатимуть окремо взятий район області Новоархангельський. Результат – не лише інвентаризація вже відомих об’єктів, але і виявлення нових, раніше науці невідомих. В районі Небелівки це поселення бронзового віку та ранньозалізного віку. А це – перспектива наукових досліджень цих епох, бо є дослідники, яких цікавить цей час. І хто відмовиться вирушити в подорож у невідоме, упустити можливість зробити історичне відкриття? Так із окремих, нехай на перший погляд і незначних зусиль складається дещо цілком матеріальне і корисне.

3.Враховуючи, що Небелівка, за Вашими словами, вельми цікавить європейську наукову спільноту, на Вашу думку, чи відповідає поселення-гігант на Кіровоградщині, як об’єкт культурної спадщини, категорії памʼяток, що можна віднести до списку ЮНЕСКО?

Теоретично Небелівка цілком відповідає критеріям. Питання на разі у грамотному оформленні відповідної документації, запитів, юридичному супроводі цього процесу. Усе це вимагає певної кваліфікації виконавців, часу та фінансування певних робіт, в тому числі на рівні землеустрою, залучення фахівців – при цьому не лише археологів. Безумовно є потреба для цього політичної волі на рівні обласної влади та і на державному рівні. Пам’ятка для початку має отримати відповідний статус в Україні, мають бути приведені у відповідність з діючим законодавством питання землекористування, власності на землю, де розташоване унікальне поселення. Наукова частина для руху в цьому напрямку, на мій погляд, на разі найкраще підготовлена: завдяки багаторічній міжнародній дослідницькій програмі (та її публічності) ми маємо достатньо «аргументів і фактів», які, маю надію, виглядатимуть переконливо для ЮНЕСКО. Кілька років тому я вже обговорював можливість включення трипільських поселень-гігантів, як явища, хоча б кількох, до цього списку з німецькими колегами. Останні мали успішний досвід по підготовці документації стосовно римського лі месу на Рейні – решток прикордонних укріплень. Так от, вони вважали вирішення «трипільського питання» цілком реальним і навіть запропонували свою допомогу, тим більше ми співпрацюємо і спільному дослідницькому проекті. Маю надію, що у найближчі роки ця тема отримає успішне продовження.

4.Ви згадували про передачу обласному краєзнавчому музею знахідок, здобутих під час декількох сезонів досліджень. Принагідно відзначити, що порівняно нещодавно оновлений музей знову відкрив свої двері для відвідувачів. На Вашу думку, чи представляє в адекватній мірі експозиція, присвячена давній історії та археології краю давнє минуле Кіровоградщини?

Для початку таке представлення спадщини цілком достатнє, адже відвідувачі мають за годину-дві ознайомитися з історією краю «від створення світу» до сьогодення. І з цим завданням працівники музею цілком впоралися, маючи у своєму розпорядженні чимало першорядних, оригінальних знахідок, деяким без перебільшення могли б позаздрити найбільші музеї. Згадували про вівтар, а ще є посуд та зброя бронзового віку, кіммерійський казан, зброя ординського часу і ще багато чого, що і у Києві не побачиш. Для того, хто знає про давню історію трохи більше, неминуче виникнуть численні запитання – на які ця експозиція не може дати відповіді. Неможливо розмістити на 20 кв. м історію протяжністю в тисячоліття, ще зрозуміло. Навіть ті речі, що виставлені, виграли б від наявності допоміжних матеріалів – карт фото, реконструкцій. Але це вже інший формат музею. Причому музею не краєзнавчого, а спеціалізованого, археологічного.

Між іншим має право на існування думка, що Кіровоградщина давно заслуговує на власний окремий музей давньої історії та археології. Власне цю думку, я почув від місцевих археологів, які щороку долучались до роботи Проекту і нині готують для громадськості та обласної влади концепцію такого музею. Не дивлячись на скрутні часи, які нині переживає уся країна, ризикну все ж висловитись, що ця ідея на часі. Прикладом є цьогорічна унікальна знахідка горна (печі для випалу посуду) в Небелівці. Таких горнів за понад 100-літню історію вивчення трипільської культури маємо декілька і небелівський має найкращу збереженість. І до того ж найдавніший серед подібних знахідок. За ініціативою кіровоградських колег ми навмисно не розбирали цей об’єкт, а залишили його для того аби в жовтні за підтримки обласної влади демонтувати монолітом з наступною передачею його до музейного закладу. Цей об’єкт є викликом для області – чи спроможна вона зберегти та показати цей та інші унікальні об’єкти, що просто немає змоги розмістити в невеличкому краєзнавчому музеї? То ж виходить, що для цього потрібен тільки спеціалізований музей, що є у кількох обласних центрах України –приміром в Одесі, Києві.

5.Ви згадували про проект дослідження Новоархангельського району Кіровоградської області. Чим викликана необхідність дослідження окремого регіону Кіровоградщини і хто залучений до реалізації цього наукового завдання?

Ці дослідження є важливою складовою частиною Проекту. Але, і що дуже важливо, зрозумівши суспільну користь цих досліджень, крім власне Проекту на фінансування згаданих досліджень дали згоду керівники Новоархангельського району – районна рада та райдержадміністрація і, сподіваємося, що долучиться також й обласна державна адміністрація, що завжди діяльно підтримувала усі ініціативи Проекту від початку його реалізації. В археологічних дослідженнях, що являтимуть собою розвідки нових поки що невідомих науці об’єктів археології, братимуть участь місцеві археологи – представники секції археології Кіровоградської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, а також археолог з Італії М. Неббіа та В. Рудь, фахівець з трипілля, який представляє таку академічну установу нашої країни, як Інститут археології. Ці дослідження корисні як для Проекту так і для області в цілому. Проекту важливо дізнатися чи існували інші поселення трипільської культури поряд з Небелівкою, що дозволить говорити про певні зв’язки. А для області буде комплексно досліджений окремий район, що в свою чергу дозволить, наприклад, реалізовувати програми з охорони культурної спадщини.

6.Михайле Юрійовичу, над чим Ви працюєте нині, якщо не брати до уваги, що на днях Ви представлятимете разом з колегами результати досліджень Небелівки на ХХ зібранні Європейської асоціації археологів в Стамбулі?

… Нині спільно з німецькими колегами працюємо над вивченням іншого поселення трипільської культури, що на Черкащині біля с. Майданецького. Це лише 25 км на північ і на триста років пізніше в часі, але суть питання та сама: як і чому виникли ці поселення? Різні країни, різні методики, традиції, але мета досліджень та сама: відкрити невідомі сторінки історії. Отож у Стамбулі і про Майданецьке йтиме мова. А разом – це триста років трипільської історії, яка тепер виглядатиме дещо інакше, ніж ще якихось 5 років тому. Звичайно, нові запитання: чому, приміром, у Майданецькому при площі в 200 га жител було чи не вдвічі більше, аніж у Небелівці? Звідки ( і чому) перебралося сюди населення трипільське, де вони жили перед тим? Цей напрямок досліджень ще не розпочато.

7.Чи немає планів та намірів залучити фахівців з Німеччини так само як свого часу британських археологів до вивчення пам’яток культурної спадщини саме Кіровоградської області?

У завершенні останньої відповіді криється привід до розширення трипільських досліджень на Кіровоградщині. Де жили предки трипільців, які збудували селище біля Небелівки? Ще у 20-30 роки ХХ ст.. відкрито поселення, причому не маленьке, понад 100 га, біля с. Володимирівка. Є попередні підстави вважати, що до Небелівки перебралися саме тамтешні мешканці. Було б надзвичайно цікаво і план поселення зробити, і розкопки, на доповнення до тих, що були там раніше, провести. Тут дуже б придалися можливості німецьких колег, які мають відповідну техніку, здатну зробити план, приміром, з кілька тижнів. Є також тема, а звідки трипільці у цих краях взагалі починали? Маємо дані з давніх розвідок, а ще більше, від сучасних краєзнавців, що їх сліди є у Гайворонському та Ульяновському районах. І сліди дуже давні, на тисячу років давніші за Небелівку. Там, на Південному Бузі теж слід проводити дослідження, особливо враховуючи ту шкоду, що завдали місцевим трипільським поселенням «чорні» копачі, які заради перепродажу трипільських артефактів колекціонерам вже знищили чимало давніх жител. На деякі давні поселення наступають кар’єри, і на Бузі і у Новомиргородському районі. Останній – скарб для дослідників теми кременевидобувного ремесла. Я бачу перспективи долучення до наукових програм археологічних досліджень на Кіровоградщині колег, і не лише з Німеччини, але і з Польщі та інших країн. Тим більше, що підписана угода про євро асоціацію відкриває для цього можливості, якими науковці мають скористатися сповна. Зрештою, археологія була і буде наукою міжнародною, без кордонів, адже їх не було у ті стародавні епохи, які вивчають дослідники.

8.І останнє питання до Вас. Як Ви оцінюєте рівень захисту пам’яток археології Кіровоградщини, які Вам довелося вивчати?

Є різні приклади – і позитивні і інші, які демонструють той факт, що охоронці культурної спадщини по всій Україні вирішують приблизно одне й те саме коло проблем. У цьому багато важить підтримка і розуміння місцевої влади, і у цьому Кіровоградщина може, як на мене, слугувати прикладом. Багато зроблено і це приємно.

Але проблема контролю над дотриманням законодавства в цій галузі як у усюди стоїть досить гостро. От, приміром, трипільське поселення в ур. Козачий Яр над Південним Бугом, невідоме науці поселення трипільської культури на Гайворонщині, що за інформацією місцевих краєзнавців було зруйноване нещодавно в результаті роботи місцевого кар’єру. Здавалося б, усе просто: хочете видобувати камінь, оплатіть рятувальні розкопки – як того вимагає закон. Але ні, усе робиться підпільно і крайніх годі шукати. Гине пам’ятка і винних нема. А це, до речі, ще і один з вимірів того, наскільки ми «Європа» - ставлення до власної історичної спадщини, не кажучи про дотримання законів.

Вдячні за Ваші відповіді та кількарічну копітку та результативну роботу з вивчення унікальних об’єктів археології Кіровоградщини.

Поиск по сайту: