Список використаних джерел. Особливості лексичних запозичень

Особливості лексичних запозичень

В сучасній українській мові

УДК 81’373.45:811.161.2 Д.В. Рижков

У статті розглядаються основні типи лексичних запозичень, та їх вплив на українську мову.

Ключові слова: іншомовні запозичення, словотвірні запозичення, власне запозичення, лексичні запозичення.

В статье рассматриваются основные виды лексических заимствований, и их влияние на украинский язык.

In the article the basic types of the lexical borrowings, and their influence, are examined on Ukrainian.

Слова іншомовного походження – невід’ємна частина української лексики. Їх запозичення тісно пов’язане з історією нашого народу, що на різних етапах формування та розвитку власної державності вступав у багатоманітні політичні, соціально-економічні та культурні відносини з іншими народами світу і, таким чином, збагачував та змінював свою мову. Над цим питанням працювали: Б. Ажнюк, О. Стишов, О. Медведєва, В. Радчук, Л. Архипенко, Г. Сергєєва, Ф. Філін та інші.

Мета роботи – розглянути типи лексичних запозичень в українській мові, та визначити їх вплив на українську мову.

Відповідно до того, якими шляхами запозичуються слова, за­позичення бувають:

- прямі – з мови в мову: стьожка, хвороба, повидло, ковадло запозичені безпосередньо з польської; башлик, сарай, ка­рий – із татарської;

- опосередковані – через інші мови: індійське sakkhara – арабське sukkar – італійське zuchero – німецьке Zucker – українське цукор; тюркське ходжа – російське хозяин – українське хазяїн.

Способи запозичення також бувають різні:

- через усне мовлення: левада, лиман, корабель, квасоля, огірок із грецької; базар, гарбуз, казан, тютюн – із татарської;

- через книжне мовлення: аудиторія, олімпіада, пюпітр, бюро.

Усні запозичення завжди краще пристосовуються до законів мови, ніж книжні.

За ступенем адаптації розрізняють:

- засвоєння – слова, що вже повністю фонетично й грама­тично пристосувалися до української мови, наприклад, у запозичених колись словах дріт, колір, папір, як і у власних, відбувається чергування голосних; не відчуваємо іншо­мовного походження в запозичених словах левада, лиман, базар, кавун;

- власне запозичення – слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ще не завершився, наприклад: бюро, журі, ательє, тротуар – із французької мови; джен­тльмен, траулер – з англійської; бухгалтер, ландшафт – із німецької; такі слова мають невластиві українській мові сполучення звуків, форми;

- кальки – поморфемні переклади слів; наприклад, українське свідомість – це переклад морфем латинського соп-scientia, де соп- за значенням дорівнює українському префіксові з-, a scientia означає «знання, відомість»; за – англійським зразком half-back утворено українське півза­хисник;

- запозичення значень – українське слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник, наприклад, політичні поняття правий, лівий запозичено з французької мови – droit, gauche: у часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а при­хильники радикальних дій монтаньяри – ліворуч.

Словотвірні запозичення– використання іншомовних мор­фем; наприклад, грецький елемент теле- (далеко) увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв'язок, те­лепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління.

Варваризми– слова з особливо виразними ознаками іншомовності; наприклад: олрайт, о'кей – з англійської; мерсі, тет-а-тет – із французької.

Екзотизми – слова для позначення екзотичних, незвичай­них реалій, для яких у мові немає назв: кімоно, чалма, сак­ля, аул, меджліс, хурал [1].

Коло значень багатозначного запозиченого слова може звужуватися. На­приклад, англійське слово jazz, крім «джаз», означає ще й «грубий», «гротескний», «кричущий»; німецьке слово Flanke, крім «фланг», оз­начає «бік у тварини», «сторона», «схил», «край поля», «бічна поверхня».

Іноді значення запозичених слів може змінюватися. На­приклад, у давніх греків слово епіграф означало «напис на па­м'ятнику», в українській мові – «цитата перед твором»; анг­лійське слово wagon, яке через німецьке чи французьке посе­редництво потрапило в українську мову зі значенням «вагон», в англійській мові означає «фургон», «віз», «дитяча коляска», «товарний вагон», «вагон-платформа», «вагонетка», але не «ва­гон» у нашому розумінні (поняття «вагон» в англійській мові позначається словом carriage)[3].

Іншомовні слова в мові, яка запозичує їх, можуть втрачати внут­рішню форму, тобто ставати немотивованими. Наприклад, анг­лійське слово marketing, що дослівно означає «торгівля» і вжи­вається в нашій мові як маркетинг, складається з кореня mark- (одне зі значень – «тавро», «фабрична марка»), суфікса -et- (market означає «ринок», «збут», «купувати») та суфікса з узагальнювальним значенням -ing. Значення цього слова в англій­ській мові випливає з його складових частин. В українській мові воно немотивоване, стоїть поза зв'язком з іншими слова­ми й поняттями і є незрозумілим. Тому запозичення іншо­мовних слів без крайньої потреби – явище небажане.

Надмірне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон і, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони. Тому мова посту­пово очищає себе від непотрібних запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан, голкіпер, хав­бек тощо). Свідоме прагнення не допускати запозичень у мову й позбуватися їх називається пуризмом (від лат. purus «чистий»). Свого часу пуризм сильно виявився в німецькій, чеській, ісландській мовах, тепер у Франції на державному рівні став­ляться перепони засміченню французької мови іншомовними словами. Якщо є дві назви – українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській. Вона завжди зрозуміліша, милозвучніша, легше запам'ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїк-енд; образ, ніж імідж; нестача, ніж дефіцит; чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж компенсація; торгівля, ніж маркетинг; відповідник, ніж еквівалент; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти; обрій, ніж горизонт; велетенський, ніж гігантський; поважний, ніж респектабельний; продовжений, ніж пролонгований тощо.

Щоправда, іноді іншомовне слово і його український від­повідник можуть різнитися відтінками чи обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлення, звіт і рапорт; ухвала і резолюція; вигідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення «затишний»).

Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний та ін.

Мова надзвичайно чутлива до різних соціальних змін. Це своєрідний барометр, що визначає стан погоди в державі. Тому важливе точне й коректне використання іншомовних слів, а також і правильне введення таких слів у текст. Використання запозичень повинно бути виправдане [4].

Отже, запозичення нових слів – активний процес, і ніяке дослідження в цій галузі не може закрити цю тему, поки існують різні мовні культури і відбувається спілкування між ними.

Список використаних джерел

1. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словосполучень / [авт.-уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк]. — К.: Довіра, 2006. — 789 с.

2. Українська мова: енциклопедія / [авт.-уклад. Кочерган М. П.]. – К.: Карпенко, 2000. – 123 с.

3. Українська мова: функціонування на сучасному епаті: матеріали Всеукраїнської студентської наукової конференції, 15-16 травня 2002 р. / М-во освіти і науки України. – К.:БДПУ, 2002. – 167 с.

4. Радчук В. Мова в Україні: стан, функції, перспективи / В. Радчук // Дивослово. – 2002. – № 4. – С. 5-9.

Автор студент 14

3 курсу 14 групи

Фінансового факультету

Рижков Д.В.

Науковий керівник доц. Архипенко Л.М.

Завідувач кафедри

українознавства доц. Черемська О.С.

Поиск по сайту: