Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вивчення мотивів учбової діяльності школярів

У статті представлено мотивацію учбової діяльності школярів як ключовий фактор, який сприяє свідомому оволодінню інформацією, створює можливості для розвитку пізнавальних процесів і продуктивності праці на уроці.

Ключові слова: мотивація, мотив, широкі соціальні мотиви, вузькі соціальні мотиви, мотивація пресом, мотивація благополуччя, пізнавальні мотиви.

Постановка проблеми: Структура психологічних ставлень особистості є

досить складною та багаторівневою. Визначаючи компоненти у структурі

психологічних ставлень особистості, В.М.М’ясищев виходив з того, що

психологічні ставлення, які вирізняються довільністю та усвідомленістю, разом з мотивами, потребами, почуттями, увагою і вольовими якостями, надають діяльності людини певної спрямованості. В зв’язку з цим, дослідник зазначає: „Ставлення – сила, потенціал, що визначає ступінь інтересу, ступінь вираженості емоцій, ступінь напруги чи потреби” [8, с. 206].

Враховуючи зазначене вище, дослідник до структури психологічних

ставлень особистості, передусім, відносить такі компоненти: мотиви, воля та

увага. Так, В.М.М’ясищев зауважує, що „мотив … є … вираженням ставлення до об’єкта дії” [7, с. 117].

В процесі виконання учбової діяльності розвиваються особистісні якості школяра, виробляється особистісне ставлення до такого виду діяльності.

Таким чином, найважливішим компонентом у структурі ставлення до

учбової діяльності, та, водночас, одним із основних видів ставлення

особистості, є мотиви.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Учбова діяльність повинна

спонукатись адекватними мотивами. За визначенням Д.Б.Ельконіна, „учбова

діяльність – це діяльність, зміст якої становить оволодіння узагальненими

способами дій у сфері наукових понять, … така діяльність повинна спонукатись адекватними мотивами.

Водночас, мотиви співвідносяться з потребами – наступним складовим

компонентом ставлення особистості чи одним із видів такого ставлення.

„Мотиви діяльності містять у собі справжню змістову характеристику потреб”, - слушно зазначає О.М.Леонтьєв [5, с. 11-12].

Аналогічної думки дотримуються Л.І.Божович і М.В.Матюхіна. Так,

Л.І.Божович мотивом називає „… особливий ряд стимулів людської поведінки.

В якості мотивів можуть виступати об’єкти оточуючого світу, уявлення, ідеї, почуття і переживання. Тобто, все те, в чому знаходить втілення потреба” [1, с. 77]. М.В.Матюхіна під поняттям „мотив” розуміє стимулювання до якого-небудь виду діяльності, що тісно пов’язано із задоволенням певних потреб [1].

На тісний взаємозв’язок між мотивами і потребами вказує О.М.Леонтьєв. Він використовує поняття „мотив” „… для позначення того об’єктивного, у чому потреба конкретизується за даних умов і на що спрямовується діяльність, як на те, що її обумовлює” [5, с. 243].

Науковці (О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова та ін.) зауважують, що потреба є передумовою для будь-якого виду діяльності, зокрема, й учбової діяльності,

оскільки потреба виступає об’єктивною необхідністю для кожного індивіда в

певних умовах, що забезпечують його розвиток і життєдіяльність [5; с.15].

Наявність взаємозв’язку між мотивами і потребами призводить до

необхідності більш детального їх вивчення з метою з’ясування характеру

ставлення індивіда до учбової діяльності. Так, Г.С.Костюк стверджує: „Мотиви учбової діяльності визначають її значення для школяра, його ставлення до учіння” [4, с. 34].

Більшість дослідників (Л.І.Божович, С.С.Занюк, А.К.Маркова та ін.)

мотиви учбової діяльності поділяють на дві групи:

1) пізнавальні;

2) соціальні. Пізнавальні мотиви мають безпосереднє відношення до

учбової діяльності, тоді як соціальні мотиви тісно пов’язані з міжособистісними взаєминами і спілкуванням.

Л.І.Божович пізнавальними називає мотиви, обумовлені потребами

школярів в оволодінні новими знаннями, у набутті нових умінь і навичок та

потребами в інтелектуальній активності [2].

А.К.Маркова виділяє три види пізнавальних мотивів:

1) широкі пізнавальні мотиви – це мотиви, що пов’язані з засвоєнням

нових знань;

2) навчально-пізнавальні мотиви – мотиви, що полягають у спрямованості

школярів на засвоєння способів здобування знань, зокрема, інтерес до прийомів самостійного набуття знань, до методів наукового пізнання, до способів саморегуляції навчальної діяльності, раціональної організації процесу учіння;

3) мотиви самоосвіти, які виявляються у спрямованості учнів на

самостійне вдосконалення способів здобування знань.

А.К.Маркова зауважує, що саме пізнавальні мотиви обумовлюють появу пізнавальної активності та ініціативи [6].

До широких соціальних мотивів психологи відносять такі мотиви, як:

мотив, пов’язаний з потребою отримати позитивну оцінку, похвалу чи

винагороду від значущих інших дорослих; прагнення набути певний статус в

системі суспільних стосунків; мотиви, пов’язані з потребою у спілкуванні з

іншими людьми [2].

А.К.Маркова поділяє соціальні мотиви на три підгрупи:

1) широкі соціальні мотиви – мотиви, які полягають у прагненні отримати

знання задля того, щоб принести користь суспільству; мотиви усвідомлення

потреб соціуму;

2) вузькі соціальні мотиви – мотиви, пов’язані з потребою зайняти певний

статус у колективі, отримати похвалу з боку оточуючих людей, потребою в

міжособистісному спілкуванні;

3) мотиви соціального співробітництва, що полягають у прагненні до

вдосконалення форм співробітництва і взаємин з іншими учасниками

навчального процесу [6].

Мотиви учіння, а отже, і спрямованість особистості, обумовлюються

змістом учіння, його значущістю. Під змістом учіння розуміють внутрішнє

ставлення до даного виду діяльності, постійне порівняння учіння з власним

досвідом людини, з нею самою [6].

Мета дослідження: вивчення психолого-педагогічних проблем формування мотивів навчання у школярів та пропозиції щодо підвищення цих мотивів.

Результати дослідження.Для кожного вікового періоду характерні свої особливості мотивації, що спонукають навчальну діяльність. Тому доцільно для кожного вікового періоду використовувати методики, спрямовані на визначення необхідних мотиваційних аспектів.

Для визначення мотивації навчання молодших школярів були відібрані такі методики:

· Анкета для оцінки рівня шкільної мотивації Н.Г.Лусканової;

· Типологія мотивів навчання «Сходинка спонук» А.І.Божович та І.К.Маркової;

Анкета для оцінки рівня шкільної мотивації Н.Г.Лусканової складається із 10 питань з трьома варіантами відповідей, кожна з яких оцінюється у 3,1 або 0 балів. За результатами анкети визначається загальний рівень шкільної мотивації: 25-30 балів – максимально високий рівень; 20-24 – хороша шкільна мотивація; 15-19 балів – позитивне відношення до школи, але головним чином до позаучбового її боку; 10-14 – низька мотивація; 0-9 – негативне відношення до школи, шкільна дезадаптація.

Типологія мотивів навчання «Сходинка спонук» А.І.Божович та І.К.Маркової складається із 8 тверджень (4 відповідають пізнавальним, 4 – соціальним мотивам), які досліджуваний повинен поставити від першого до восьмого місця. Методика дозволяє вивчити домінування одного з типів мотивів навчання.

Вибірка складалася із 36 учнів 3-4 класів загальноосвітньої школи.

Тестування проводилось груповим методом.

Загальні результати діагностики наведені у таблицях.

Таблиця 1

Загальні результати діагностики мотивів навчання за Н.Г.Лускановою

Рівні шкільної мотивації Кількість досліджуваних % досліджуваних
Максимально високий 17%
Хороша шкільна мотивація 28%
Позитивне відношення до школи 39%
Низька мотивація 14%
Негативне відношення до школи 2%

 

Результати діагностики шкільної мотивації за Н.Лускановою показують, що більшість учнів мають середній рівень знань (39%), вони позитивно відносяться до школи. Високий рівень знань у 28% учнів, максимальний – у 17% учнів. Тобто в цілому відношення учнів до школи позитивне, хоча більшість приваблює позаурочні аспекти навчання – спілкування з учителем та однолітками, позиція школяра, атрибутика шкільного життя.

Низька шкільна мотивація виявлена у 14% учнів, а 2% (1 учень) - шкільна дезадаптація. Ці учні потребують додаткового, більш глибокого вивчення та індивідуальної уваги.

Таблиця 2

Загальні результати діагностики мотивів навчання за А.І. Божович та І.К.Марковою

Домінуючі типи мотивів Кількість досліджуваних % досліджуваних
Соціальні 42%
Пізнавальні 36%
Гармонічне поєднання 22%

 

Результати діагностики домінуючого типу мотивів за А.Божович та І.Марковою говорять про те, що більшість учнів (42%) мають соціальну мотивацію, 36% - пізнавальну мотивацію, а 22% - гармонічно поєднують ці мотивації.

Було виявлено, що успішність школярів із домінуючими пізнавальними мотивами вища, ніж успішність з домінуючими соціальними мотивами. Це пояснюється тим, що учні з домінуючим пізнавальними мотивами більше уваги приділяють саме навчанню, а учні з домінуванням соціальних мотивів – відносинам з вчителями та ровесниками та позиції в колективі.

З метою вивчення та визначення певного типу мотивації учіння учнів 5-7 класів було використано ряд методик, які дали змогу визначити домінуючі типи мотивації учбової діяльності цієї вікової групи школярів:

· Модифікація опитувальника А.Реана;

· Методика «Я вчуся для…»

Модифікація опитувальника А.А. Реана була застосована для учнів 5-7-х класів. Опитувальник складається з 20 пунктів. За підсумками тестування учнів 5—7-х класів підраховується кількість дітей з мотивацією на успіх і з мотивацією на невдачу. Усередині групи учнів, у яких мотиваційний полюс не виражений, підраховується кількість тих, хто все ж таки більшою мірою схильний до досягнення успіху, і кількість тих, хто схильний до уникнення невдачі.

Методика «Я вчуся для…». Учням пропонуються 56 суджень, з допомогою яких можна пояснити причини, що спонукають їх вчитися в школі.

Вибірка складалася із 52 учнів 5-7 класів загальноосвітньої школи.

Тестування проводилось груповим методом.

Загальні результати діагностики наведені у таблицях.

Таблиця 6

Результати діагностики «Модифікація опитувальника А. Реана»

Мотиви учіння Кількість досліджуваних % досліджуваних
5 кл 6 кл 7 кл 5 кл 6 кл 7 кл
Яскраво виражена мотивація на успіх 33% 22% 21%
Має тенденцію до досягнень 33% 34% 18%
Має тенденцію до уникнення невдачі 20% 22% 36%
Виражена мотивація на невдачу 14% 22% 25%

 

Результати даної діагностики показали, що у 33% учнів яскраво виражена мотивація на успіх, учні бажають якісно і правильно виконувати завдання і отримувати потрібний результат; 33% - мають тенденцію до досягнень, 20% учнів мають тенденцію до уникнення невдачі і у 14% виражена мотивація на невдачу. Дана мотивація виявляється в учнів, які не встигають у навчанні , вона викликає у дитини почуття страху і тривоги.

З 9 учнів 6 класу у 22% учнів яскраво виражена мотивація на успіх, 34% мають тенденцію до досягнень, у 22% учнів виражена мотивація на невдачу і стільки ж відсотків учнів мають тенденцію до уникнення невдачі.

Дослідження в 7 класі показали, що у 21% учнів яскраво виражена мотивація на успіх, 18% мають тенденцію до досягнень, 36% мають тенденцію до уникнення невдачі, 25% учнів мають виражену мотивацію на невдачу.

Таблиця 7

Результати діагностики «Я вчуся для…»

Мотиви учіння Кількість досліджуваних % досліджуваних
5 кл 6 кл 7 кл 5 кл 6 кл 7 кл
Соціально-ціннісні 47% 22% 43%
Учбово-пізнавальні 80% 22% 43%
Професійно-ціннісні 60% 44% 75%
Позиційні 80% 44% 82%
Комунікативні 67% 33% 46%
Самовиховання 73% 33% 54%
Ситуаційні 27% 22% 11%
Утилітарні 27% 11% 43%

 

Із даних таблиці видно, що домінуючими у 5 класі є учбово-пізнавальні та позиційні мотиви (80%). На другому місці самовиховання (73%), третю позицію займають комунікативні мотиви, професійно-ціннісні на четвертому місці (60%). Мають місце також вузько-егоїстичні, утилітарні мотиви (27%).

У шостому класі лідирують професійно-ціннісні та позиційні мотиви (44%), потім комунікативні мотиви і самовиховання (33%), на третьому місці соціально-ціннісні, учбово-пізнавальні та ситуаційні мотиви (22%).

Учні 7 класу прагнуть підвищити свій соціальний статус, зайняти певну посаду у майбутньому і тому на перше місце поставили позиційні мотиви (82%), на другій позиції професійно-ціннісні мотиви (75%) і на третьому місці самовиховання (54%).

Для визначення мотивації навчання старших школярів були відібрані такі методики:

· Опитувальник А. Реана .

Завданням опитувальника А.Реана було оцінити мотивації на успіх та мотивації на невдачу в учнів старших класів.

Вибірка складалася із 20 учнів 9 класу і 12 учнів 10 класу загальноосвітньої школи.

Тестування проводилось груповим методом.

Загальні результати діагностики наведені у таблиці .

Таблиця 8

Опитувальник для оцінювання мотивації А. Реана

Мотиви учіння Кількість досліджуваних % досліджуваних
9 кл 10 кл 9 кл 10 кл
Яскраво виражена мотивація на успіх 30% 17%
Має тенденцію до досягнень 50% 50%
Має тенденцію до уникнення невдачі 10% 25%
Виражена мотивація на невдачу 10% 8%

 

Із даних таблиці чітко видно, що в учнів 9 класу мотивація на успіх та тенденція до досягнення успіху переважає над мотивом до уникнення невдачі. Але має місце і мотивація на невдачу (10%), в 10 % переважає мотивація на уникнення невдачі.

Результати дослідження показали, що десятикласники мають яскраво виражену мотивацію до успіху (25%) та тенденцію до досягнень 50%. При такій мотивації учні, починаючи справу, мають на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. В основі активності старшокласників лежить надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди звичайно впевнені в собі, у своїх силах, відповідальні, ініціативні та активні. Їх відрізняє наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість.

Мотивація на невдачу відноситься до негативної мотивації. В 10 класі 8% учнів мають схильність до такого виду мотивації. Вони відрізняються підвищеною тривожністю, низькою впевненістю у своїх силах, намагаються уникати відповідальних завдань.

Висновки. Мотивація учіння відіграє важливу роль у становленні особистості, адже без неї неможлива ефективна учбова діяльність та розвиток здатності і потреби до самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти. Саме у молодшому шкільному віці закладається основа для подальшого учіння школяра і часто від бажання вчитися у початковій школі залежить і прагнення до учіння у середніх та старших класах.

Здійснений аналіз мотивації учіння школярів у всіх вікових групах дає змогу зробити висновок про те, що навчальна мотивація учнів розвивається у кількох напрямках: соціальному, пізнавальному, професійно-ціннісному. Найбільш вираженим для вікових груп є пізнавальні та професійно-ціннісні мотиви.

Із отриманих результатів очевидні важливість і необхідність формування та корекції мотиваційної системи учнів, яка визначатиме характер учіння та динаміку розумового розвитку. З огляду на це першочерговим завданням навчально-виховного процесу є подолання негативного ставлення учнів до шкільного учіння, формування далекоглядної мети учіння, виховання у школярів правильної організації самостійного оволодіння знаннями, помічати власні навчальні недоліки, враховувати пізнавальні здібності та свідоме керування своєю навчальною поведінкою.

Література.

1.Божович Л.И. Отношение школьников к учению как психологическая

проблема / Л.И.Божович. – М.: АПН РСФСР, 1951. – Вып.36. – С. 3-28.

2.Божович Л. И. Развитие мотивов учения у школьников / Л. И. Божович, Н. Г. Морозова, Л. С. Славина. – М.: А П Н Р С Ф С Р, 1951. – Вып. 36. –С. 29 – 104.

3. Загальна психологія: Хрестоматія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко,

Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Каравела, 2007. – 640 с.

4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /Г.С.Костюк. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.

5.Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н.Леонтьев. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1971. – 400 с.

6. Маркова А.К. Формирование мотивации учения: Кн. для учителя /

А.К.Маркова, Г.А.Матис, А.Б.Орлов – М.: Просвещение, 1990. – 192 с. –(Психол. наука – школе).

7.Мясищев В.Н. Основные проблемы и современное состояние психологии отношений человека / В.Н.Мясищев // Психологическая наука в СССР. – М.: АПН РСФСР, 1960. – Ч.2. – С. 110-125.

8. Мясищев В.Н. Понятие личности в аспектах нормы и патологии /

В.Н.Мясищев // Психология личности. – Т.2. – Хрестоматия. – Самара:

Издательский Дом «БАХРАХ», 1999. – С. 197-223.

9.Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах: Избранные

психологические труды. – М.: Моск. Психолого-социальный инст., Воронеж:

НПО «МОДЭК», 2001. – 416 с.

10.Чаговець Л. Динаміка мотивів навчальної діяльності у шкільному віці // Психолог. – 2008. - №10. – С.3-7.

 

АНОТАЦІЯ

Микитченко Ю.В. Вивчення мотивів учбової діяльності школярів.

У даній статті розглянуті погляди деяких дослідників на вивчення такої складової ставлення школярів до навчання, як мотиви учбової діяльності. Презентуються результати виявлення переважаючих мотивів учбової діяльності школярів різних вікових категорій.

Ключові слова: ставлення до учбової діяльності, мотиви, школярі.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.