Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КОЛЬОРАТИВИ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЛІНГВІСТИЦІ

УДК

Чежина Світлана Сергіївна

студентка 6 курсу, кафедра української

філології та методики викладання

РВНЗ „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта)

Феномен кольору цікавив людство з давніх-давен. Люди намагалися пояснити це явище, з’ясувати його вплив на мозок і психіку. Невипадково кольори постійно привертають увагу науковців і стають предметом дослідження різних наук: фізики, психології, філософії, мистецтвознавства, лінгвістики. У лінгвістичній площині проблема кольоративів є об’єктом наукових студій у галузі порівняльного мовознавства, психолінгвістики, перекладознавства тощо (праці Л. М. Грановської, А. М. Куслик, А. Ф. Канської, О. М. Дзівак, Н. Б. Бахіліної, Р. В. Алімпієвої, А. В. Висоцького, Т. Ф. Ковальової, Л. Г. Єгорової, С. В. Кулинської, О. А. Шеховцової). Автори розвідок про кольороназви послуговуються такими термінами: кольорові означення, кольороназви, прикметники на позначення кольору, кольорові прикметники, імена кольору, кольоропозначення, колоративи / кольоративи, кольорові номени тощо. Як бачимо, у роботах науковців немає одностайності щодо найменування предмета їхніх досліджень, та й тлумачення цих термінів неоднозначні. Тож актуальність нашого дослідження зумовлена потребою в теоретичному аналізі наукової лінгвістичної літератури з метою окреслення основних підходів до вивчення кольоративів (візьмемо цю назву як робочу на позначення слів, що називають колір).

Здійснений огляд наукових праць із визначеної тематики дозволяє нам виділити шість основних підходів до дослідження кольоративів: функціональний, історичний, лексико-семантичний, граматичний, когнітивний і порівняльний. Розгляньмо кожний із них.

Одним із важливих аспектів вивчення кольоративів є всебічний аналіз їхніх функціональних властивостей у мові фольклору та художньої літератури. У таких дослідженнях реалізований функціональний підхід. Численні спостереження в галузі лінгвопоетики переконують, що в поетичній мові назви кольорів є естетично акцентованими, відзначаються багатством семантичних наповнень і виконуваних функцій (див., наприклад, дисертацію Г. А. Губаревої „Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко”). Щодо аналізу літературних текстів А. О. Огар справедливо зазначає: „Синкретичність, поліфонічність зорових, слухових, смакових, дотикових та інших вражень – провідні характеристики поетичних текстів. Окрім цього, вони ще й засіб самовираження митця, дуже часто – через індивідуально-авторську колористичну лексику” [5, с. 158]. Спостереження над функціонуванням кольоративів у різних художніх системах є досить плідними, оскільки дають цінні результати для глибокого пізнання особливостей семантики кольоративів. У новітніх дослідженнях функціонального аспекту позначень кольору враховується як позамовна інформація про феномен кольору, так і його місце та роль у формуванні національної мовної картини світу, що дозволяє простежити смислову перспективу розгортання колірних образів.

Історичний підхід реалізований у роботах Н. Б. Бахіліної, А. П. Василевича та ін. Він передбачає дослідження історії окремих слів і груп слів, що називають колір, вивчення процесу формування груп кольоративів, а також їхнього складу в той чи інший період розвитку мови. Історію формування лексико-семантичної групи кольоративів у російській мові дослідила Н. Б. Бахіліна в книзі „История цветообозначений в русском языке” (1975). Авторка розглядає лексику кольороназв у староруській літературній мові в зіставленні з сучасною літературною мовою і народними говірками, етимологію та вживання цих кольорів в російських літературних пам’ятках XI–XVII століть. На думку Н. Б. Бахіліної, кольороназви – це слова, що зазнали значних змін, насамперед змін у семантиці [1, с. 32].

У межах лексико-семантичного підходу вчені (В. Д. Алімпієв, Д. А. Качаєв та ін) звертають увагу на сучасний стан системи кольороназв: розглядають процеси розвитку семантичної структури окремих кольорів, формування додаткових до основного образних і символічних значень, становлення лексико-семантичних груп кольоративів. Це дозволяє на підставі спільної семантики розподілити кольоративи по групах, а також виявити такі, що вжиті в художній мові в прямому й переносному значеннях.

Кольоративи часто стають образними компонентами фразеологічних одиниць (ФО), однак наукових описів цих ФО українському мовознавству бракує. Цьому питанню присвячена лише дисертація Т. Ф. Семашко „Особливості семантики та функціонування слів-колоративів в українській фразеології”. Дослідниця встановила, що фразеологічні звороти зі словами на позначення кольору, забезпечуючи національну специфіку української мови, є своєрідною групою фразеологічної системи, якій властиві семантичні, семантико-граматичні, структурно-граматичні та функціональні особливості [6, с. 21].

Із лексико-семантичним підходом тісно пов’язаний когнітивний: він виводить дослідників шляхом аналізу семантики в коло проблем ментальної свідомості кольору. „Вербальне вираження колірної картини, що виявляється в мовних одиницях різних рівнів (лексеми, словосполучення, фразеологізми), і значення, що проявляється в символіці кольору, дозволяють з’ясувати зміст концептів кольору у представників різних етносів”, – зазначає Ю. В. Гуз [4, с. 9].

Порівняльний підхід дозволяє отримати інформацію про подібність або відмінність колірних спектрів різних мов, про національно-специфічні, лінгвокультурні особливості кольоративів, про понятійні моделі бачення світу, моделі інтерпретації світу в окремих мовах. Позначений підхід є продовженням когнітивного і доцільний в аспекті міжкультурної комунікації. „Окрім асоціативних зв’язків кольоропозначень з навколишнім світом, семантика кольору пов’язана з історичними подіями і національно-культурним контекстом у цілому”, – пише А. А. Брагіна [2, с. 86], що багато в чому визначає специфічність колірної символіки в окремих лінгвокультурних спільнотах.

Для лінгвіста проблема полягає не тільки в тому, щоб зрозуміти, що означають, наприклад, англійські слова red та blue або японське слово aoi (синій, але набагато більшого діапазону, ніж англійське blue). На думку А. Вежбіцької, відповідності, такі, як блакитний = blue або blau = blue або синій = blue, безумовно, неадекватні, оскільки галузь застосування кожного слова своя в кожній із мов, і вона не може бути точно встановлена на підставі подібних процедур міжмовного зіставлення [3, с. 127]. Неусталеність значення назв кольорів і їхніх відтінків як в англійській, так і українській мовах, та відсутність в українській мові систематичної номенклатури кольору (потрібної, наприклад, у мистецтві) і будь-якої системи називання кольорів спонукали до створення у 1985 р. словника „English-Ukrainian Dictionary of Color Names and Color Science”. Описові переклади назв кольорів у словнику базуються на американській системі Universal Color Language: „Ця, десятиліттями вдосконалювана система, має певну усталену термінологію для окреслення трьох основних властивостей, прикмет чи ознак кольорів, які в англійській мові мають назви „hue, lightness, saturation”, а також має усталені терміни для градацій цих ознак” [7, с. 12]. Труднощі становив вибір задовільних українських відповідників для англійських термінів через наявність в українській мові багатьох синонімів і паралельних морфологічних форм.

Розгляд морфологічних і синтаксичних особливостей кольоративів передбачає граматичний підхід.

Отже, група слів на позначення кольору – кольоративи – є однією з найперспективніших для вивчення в лінгвістиці. Окреме місце займають дослідження, що проводяться у межах лінгвокультурологічного та психолінгвістичного напрямів. Спостерігається перехід від ізольованого вивчення кольоративів до їх комплексного вивчення в аспекті проблеми взаємозв’язку мови й свідомості. Колір розглядається як невід’ємний елемент культури, який знаходить своє віддзеркалення в мовній свідомості індивіда. В українському мовознавстві все ще залишаються недостатньо з’ясованими питання семантики й функціонування лексем на позначення кольору в складі ФО, що й становить перспективу нашого дослідження.

Література:

1. Бахилина Н. Б. История цветообозначений в русском языке / Н. Б. Бахилина. – М. : Наука, 1975. – 485 с.

2. Брагина А. А. Цветовые определения и формирование новых значений слов и словосочетаний / А.А. Брагина // Лексикология и лексикография. – М., 1997. – С. 73−105.

3. Вежбицкая А. Обозначения цвета и универсалии зрительного восприятия / А. Вежбицкая // Язык. Культура. Познание. – [Пер. с англ.]; Отв. ред. и сост. М. А. Кронгауз. − М. : Рус. словари, 1997. – 411 с.

4. Гуз Ю. В. Экспериментальное исследование базовых концептов цвета : автореф. дис. на получение науч. ступени канд. фил. наук : спец. „Теория языка” / Ю. В. Гуз. – Бийск, 2010. – 23 с.

5. Огар А. О. Атрибутивна вербалізація концепту небо (на матеріалі поетичної мови другої половини ХХ ст.) / А. О. Огар // Лінгвістика. – 2011. − № 1 (22). – С. 157−165.

6. Семашко Т. Ф. Особливості семантики та функціонування слів-колоративів в українській фразеології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. „Українська мова” / Т. Ф. Семашко. − К., 2008. – 25 с.

7. Vovk А. English-Ukrainian Dictionary of Color Names and Color Science / Anatol Vovk, Bohdan A. Struminsky, Kenneth Low Kelly. – New York: Shevchenko Scientific Society, 1985. – 94 с.

У статті здійснений огляд вітчизняних та зарубіжних наукових праць, присвячених питанню вивчення лексики на позначення кольору. Описані основні напрями дослідження кольоративів.

Ключові слова: кольоратив, семантика, фразеологічна одиниця, підходи до дослідження кольоративів.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.