Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Опанащук Петро Володимирович

Студентка V курсу, історичного факультету Хоменко Інна Павлівна.

Тема: Загострення радянсько-китайських відносин у 50-х роках ХХ століття.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Опанащук Петро Володимирович.

Міжнародні відносини 50-х років ХХ століття відзначаються у світовій історії багатовимірністю та різноманітністю. На той час у завершальну стадію формування увійшла біполярна система світових відносин, в основі якої лежали протиріччя двох наддержав: США та СРСР. Протиріччя між двома державами та блоками, які вони представляли тільки наростали. Лише після «карибської кризи» 1962 р., коли людство впритул пі­дійшло до межі термоядерної війни і знищення цивіліза­ції, почалася розрядка міжна­родної напруженості [1, с. 121].

Однак, дана стаття присвячена питанням розвитку міжнародних відносин інших держав: СРСР та Китаю у 50-ті роки ХХ століття. Наявність спільного кордону та спільних рис внутрішньої та зовнішньої політики обох держав дає змогу досліднику проаналізувати розвиток двосторонніх відносин у 50-х роках від добросусідських та братерських на початку десятиліття до загострених наприкінці.

Вітчизняна історіографічна база обраної теми дослідження залишається досить слабкою. Праць та статей, присвячених історії Китаю та міжнародним відносинам за його участі, на жаль, ще мало. Цим і зумовлюється актуальність дослідження: розкрити широкому загалу багату історію Китаю, розвиток міжнародних відносин цієї держави з іншими, зокрема, із СРСР. Поряд з цим значний масив інформації містять праці та публікації, мемуари та збірники документів радянських істориків, та дослідників історії Китаю сучасної Російської Федерації. Серед них можна виділити працю А. В. Меліксетова «История Китая», а також збірник статей під загальною редакцією С.Л. Тихвинського «Китай и соседи в новое и новейшее время».

КНР – Китайська народна республіка була проголошена 1 жовтня 1949 року. До влади після громадянської війни та повалення режиму Гоміндан прийшла Комуністична партія Китаю (КПК) на чолі з Мао Цзедуном, який очолив Центральний народний уряд [2, с. 617].

На початок 50-х років СРСР здійснював відбудову народного господарства після Другої світової війни. Довоєнних показників Радянському Союзу вдалося досягти в середині 50-х. В той же час у внутрішній політиці відбуваються різкі зміни. Після приходу до влади у 1953 році М. Хрущова відбувається певна лібералізація суспільного життя, що увійшла в історію під назвою «відлига».

Відносини між двома країнами розпочалися фактично до проголошення КНР. Революційні сили КПК у післявоєнний час користувалися значною військовою підтримкою радянських військ. Саме за технічної допомоги радянської сторони війська КПК перейшли у генеральний наступ на війська Чана Кайші влітку 1948 року [3, с. 95].

Тому відносини між СРСР та КНР були надзвичайно тісними. Правляча верхівка КПК бачила в особі СРСР захисника від небажаних зовнішніх впливів. СРСР в свою чергу бачив у Китаї велику зону впливу, яка могла розширюватись і надалі по Азіатському континенту. В процесі переговорів керівників двох країн Й.Сталіна та Мао Цзедуна в Москві взимку 1949-50 рр. було розглянуто низку питань двосторонніх відносин, напрацьовано ряд документів, визначені міри розвитку співпраці двох держав та забезпечення безпеки КНР як молодої держави. Результатом цих переговорів стало підписання двостороннього Договору про дружбу, союз та взаємодопомогу між СРСР та КНР 14 лютого 1950 року [3, с. 96].

Одночасно сторони домовилися, що Радянський уряд безкоштовно передасть у повну власність Китаю всі свої права по спільному управлінню Китайсько-Чанчунською залізницею з усім майном, яке належало дорозі, що радянські війська будуть виведені із спільно використовуваної військово-морської бази Порт-Артур, а споруди в цьому районі перейдуть до КНР. Крім цього, уряд СРСР безкоштовно передав Китаю майно, конфісковане в японських власників у Маньчжурії, у тому числі 44 заводи й фабрики. Радянсько-китайський договір заклав міцну основу для розвитку дружби й співробітництва між двома країнами, став надійною гарантією безпеки КНР, зробив великий внесок у справу зміцнення миру на Далекому Сході. Радянський Союз подавав китайському народові безкорисливу допомогу. В 1950—1960 роках понад 10 тисяч радянських спеціалістів допомагали друзям у Китаї в будівництві нового життя, реконструкції та спорудженні промислових підприємств, а більш як 22 тисячі китайських громадян здобули освіту, кваліфікацію та пройшли стажування в СРСР [4, с. 2].

Проте зміна вищого партійного керівництва СРСР після смерті Й. Сталіна та виступ нового керівника держави М. Хрущова на ХХ з’їзді партії, присвячений розвінчуванню культу особи попередника, негативно вплинули на радянсько-китайські відносини. Починаючи з середини 50-х років відбувається суттєве загострення двосторонніх відносин між СРСР та КНР. Це було пов’язано з тим що Мао Цзедун негативно поставився до політичних подій в СРСР та критики діяльності та культу особи Й. Сталіна. На той час в КНР, за прикладом СРСР, формувався культ особи Мао Цзедуна і різка зміна внутріполітичної лінії КПРС на чолі з М. Хрущовим могла викликати негативні тенденції серед керівництва КПК та китайського народу. В радянській історіографії період радянсько-китайських відносин 1956-57 рр. розкритий як період розгортання в Китаї правих, націоналістичних, контрреволюційних сил [5, с. 85].

На кінець 50-х років у КНР продовжував зростати культ особи Мао Цзедуна, що не відповідало тогочасним тенденціям в політичному житті СРСР. Відбувалися певні позитивні зрушення і в радянсько-американських відносинах, що теж не подобалося керівництву Китаю, який після Корейської війни 1950-53 рр. залишався в міжнародній ізоляції. Незбіг поглядів породжував негативні тенденції у двосторонніх відносинах між СРСР та КНР. У внутрішній політиці КПК відмовилися від п’ятирічних планів економічного зростання, характерних для СРСР. Мао Цзедун оголосив новий курс на так званий «великий стрибок», що в свою чергу говорить про небажання Китаю йти шляхом СРСР. Керівництво КПК мало за мету здійснити ривок у соціалістичному будівництві за три роки, випередивши тим самим Радянський Союз.

Окрім того, суттєво відрізнялася позиція КНР та СРСР щодо відносин із США. В цей час у радянсько-американських відносинах спостерігається певна лібералізація, і як наслідок знаття міжнародної напруженості. Натомість керівництво КПК не визнавало такої лінії КПРС та закликало до боротьби із Західним світом в особі США. Це також призводило до загострення радянсько-китайських відносин. Починаючи з 1957 року на радянсько-китайському кордоні відбувалися інциденти, які набували провокаційного характеру. У 1959 році припинилось радянсько-китайське співробітництво в ядерній сфері, а з 1960 року відкликалися радянські спеціалісти, які брали участь в будівництві китайського народного господарства.

Типово розвивалися і культурні зв’язки між СРСР та КНР. В першій половині 50-х років ХХ століття між двома державами були створені спільні товариства: Союз товариств дружби та культурних зв’язків із закордонними країнами, Товариство радянсько-китайської та китайсько-радянської дружби та ін. Важливою складовою двосторонніх культурних відносин стало співробітництво в освітній сфері. Однак, на тлі загального загострення відносин між СРСР та КНР в другій половині 50-х, культурна співпраця значно загальмувалася.

Таким чином, у 50-х роках ХХ століття радянсько-китайські відносини розвивалися від дружніх до загострених. Ускладнення двосторонніх відносин між СРСР та КНР було спричинено зміною політичного керівництва СРСР та змінами у внутрішній та зовнішній політиці радянської влади, та неприйняттям з боку керівництва КНР таких різких змін.

Список використаної літератури:

1. Акунін О.С. Історія міжнародних відносин (1914-2009 рр.) у питаннях та відповідях: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. / Укладач: О.С. Акунін. – Миколаїв: Вид-во Ірини Гудим; МНУ. – 2010. – 383 с.

2. Меликсетов А.В. История Китая: учебник / под. ред. А.В. Меликсетова 2-е изд., испр. и доп. — М.: Изд-во МГУ, Изд-во «Высшая школа», 2002. – 736 с.

3. Капица М.С. Китай и Советский Союз / М.С. Капица // Китай и соседи в новое и новейшее время: сборник статей. – М.: Наука, 1982. – с. 90-125

4. Седнєв В.В. СРСР – КНР: Взаємне тяжіння. / В.В. Седнєв. – К.: Вид-во “Знання” , 1990. – 48 с.

5. Борисов О.Б., Колосков Б.Т. Советско-китайские отношения 1945-1980 – 3-е изд., доп. / О.Б. Борисов, Б.Т. Колосков. – М.: Мысль, 1980. –638 с.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.