ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОЇ УГОДИ

К.М. Біницька

викладач, Хмельницькa гуманітарно-педагогічнa

академія (м. Хмельницький)

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОЇ УГОДИ

У статті розглядаються системи вищої педагогічної освіти України та Республіки Польща в умовах приєднання країн до єдиного європейського освітнього простору. У статті проаналізовані проблеми педагогічної освіти, зумовлені вступом України та Республіки Польщі до Болонського освітнього простору.

Ключові слова: вища педагогічна освіта, Болонський процес, підготовка педагогічних кадрів, інтеграція, реформація, модернізація.

Освіта і наука є підвалинами людського розвитку та прогресу суспільства, які забезпечують індивідуальний розвиток особистості, майбутнього фахівця, творять інтелектуальний розвиток особистості, духовний та виробничий потенціал суспільства [10, 7]. ХХІ століття в усіх сферах життєдіяльності людини й суспільства висуває нові, раніше не відомі завдання. Це ставить перед людиною, а значить і перед освітою – сферою, що готує людину до життя, – не бачені раніше вимоги і створює для освіти нові можливості. Однією з важливіших загально цивілізаційних тенденцій, які впивають на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства у ХХІ столітті є тенденція до глобалізації. Глобалізація характеризується: зближенням націй, народів, держав кроками до створення спільного економічного поля. Інформаційного простору і т.д; дедалі тіснішим зближенням характеру спільних відносин у різних країнах світу [8, 3]. Стратегічним завданням державної освітньої політики є вихід освіти, набутої в Україні, на ринок освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі навчальних закладів, учених, педагогів і вчителів, учнів і студентів у проектах міжнародних організацій та співтовариств [8, 198].

Для нашого дослідження важливого значення мають наукові праці, в яких розглянуто розвитк вищої педагогічної освіти в Україні та в країнах Європейського Союзу, зокрема дослідження таких науковців, як Н. Абашкіна, Н. Авшенюк, Р. Антонюк, Є. Бражнік, А. Василюк, В. Кремень, П. Кряжев, Н. Ничкало, Л. Пуховська, А. Сбруєва. Проблемами модернізації вищих навчальних закладів Республіки Польща займалися такі дослідники: А. Василюк, І. Ковчина, С. Когут, Г. Ніколаї, Й. Шемпрух. Значний інтерес у вітчизняних дослідників викликав зарубіжний досвід підготовки педагогічних кадрів. Особливої уваги заслуговують наукові розробки у цьому напрямку Л. Пуховської, В. Гаманюк, М. Красовицького, А. Паринова та інших. Порівняльний аналіз ступеневої освіти за рубежем і в Україні зроблено: В. Козаковим, Л. Пуховською; теоретико-методологічні засади підготовки майбутніх педагогів: Ю. Бабанський, В. Бондар, О.Дубасенюк, Н. Кузьміна, В.Сластьонін; особливості розвитку творчої особистості майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки Є. Барбіна, С. Сисоєва; практична підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів О. Абдуліна, А. Бондар, В. Розов, єдність теорії і практики у підготовці педагога (А. Бойко, В. Краєвський) [6]. Незважаючи на широкий тематичний спектр зазначених вище праць, проблема порівняння систем вищої педагогічної освіти України і Республіки Польща не була предметом системних наукових досліджень, що й зумовило вибір теми статті.

Метою статті є визначенняособливостей розвитку та реформування вищої педагогічної освіти України та Республіки Польща в контексті вступу до умов Болонської декларації , аналіз досвіду реформ вищих педагогічних навчальних закладів у Республіці Польщі.

Кінець ХХ початок ХХІ століття для світової cпільноти ознаменувався прискоренням процесу переходу від індустріального інформаційного суспільства, впродженням високих технологій у різні сфери діяльності людства. Це значно підносить роль розвитку вищої педагогічної освіти, завдяки якої зміцнюється науковий потенціал держави, здійснюється підготовка висококваліфікованих фахівців, здатних забезпечувати її авторитет і конкурентоспроможність, сприяти розв’язанню локальних, регіональних та глобальних проблем, що вже існують або існуватимуть в майбутньому.

Між системами вищої педагогічної освіти України і Республіки Польща існують певні спільні риси та деякі розбіжності. Вища педагогічна освіта України є ступеневою. Університети, педагогічні інститути, академії забезпечують фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку педагогічних працівників з освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр. Управління вищою педагогічною освітою здійснює Міністерство освіти і науки України.

В Україні сформовано нормативно-правову базу вищої педагогічної освіти. Зокрема, діють Положення про державний вищий навчальний заклад освіти (1996 р.), Концепція педагогічної освіти України, Закон України „Про вищу освіту”, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993 р.). Мета вищої освіти України, яка сформульована у статті 42 Закону України „Про освіту”, полягає у тому, що: „Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-професійних рівнів відповідно до їх бажань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовки та підвищення їх кваліфікації” [3, 2].

Державна політика України зі сприяння розвитку освіти у першій чверті ХХІ століття націлена на створення умов для розвитку особистості кожного громадянина, виховання поколінь, які будуть ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати та приумножувати цінності національної культури і громадянського суспільства, зміцнювати й розвивати незалежну, демократичну і правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти [9, 21].

Сучасні тенденції суспільного розвитку України потребують переходу вищої школи на нову концепцію підготовки майбутніх спеціалістів, удосконалення її якості, що вмотивовує процеси інтегрування, підвищення рівня професіоналізму, компетентності та інтелектуальної культури вчителя. Ключовою парадигмою сучасної освіти стає її орієнтація на особистість [4, 13]. Перед сучасною вищою педагогічною українською освітою постало досить складні завдання: по-перше зберегти всі позитивні здобутки та досвід української освіти і збагатити його інноваційними досягненнями європейських освітніх середовищ, гармонійно узгодити їх з українськими [7, 31].

Сьогодні в Україні сформувалася та функціонує система підготовки педагогічних кадрів, до складу якої входить розгалужена мережа вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Потреба освітніх установ у спеціалістах середньої і вищої кваліфікації задовольняється за рахунок педагогічних училищ, інститутів та університетів, причому основним джерелом поповнення учительського персоналу є педагогічні навчальні заклади (у тому числі 22 педагогічних, 26 класичних і гуманітарних університетів, 27 закладів післядипломної освіти). Потенціалом педагогічної освіти сьогодні є 108 вищих навчальних закладів.

Становлення і розвиток педагогічної освіти повязані з низкою загаль­них для всієї системи тенденцій: децентралізація управління педагогічною освітою, вивільнення педагогічної ініціативи, прискорення та поліпшення апробації, практичної перевірки педагогічних інновацій, нововведень, які називає В.Луговий [12, 76].

Розвиток багаторівневої освіти та ступеневої підготовки кадрів збільшує можливості для отримання і продовження освіти різними соціальними верствами населення, прискорює адаптацію студентів до нового освітнього середовища. При інтеграції систем освіти (середньої, професійної і вищої) виникає позитивний соціально-економічний ефект, який зумовлює зростання популярності і кількості інтегрованих навчальних закладів. Так, на сьогодні в Україні функціонує понад сто навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації [8, 252].

У сучасних умовах якість підготовки кваліфікованих вчителів набуває особливої актуальності. Величезну роль педагогічної освіти підкреслює її головна мета, що полягає в підготовці спеціалістів, які здатні забезпечити різнобічний розвиток людини як особистості і найвищої цінності суспільства, її розумових, фізичних та естетичних здібностей, високих моральних якостей, а, отже, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого й культурного потенціалу народу. Засобами досягнення відповідного рівня підготовки майбутніх педагогів цілям педагогічної освіти і високим суспільним вимогам до підготовки випускників педагогічних навчальних закладів як до педагогів-науковців, носіїв культурно-історичного надбання сучасного суспільства.

Відповідно до Болонської декларації здійснюється всебічна реструктуризація системи європейської вищої освіти та перехід на двоступеневу систему освіти – бакалавр і магістр. Серед стратегічних завдань модернізації вищої освіти в контексті Болонського процесу є забезпечення інформатизації навчального процесу та доступу до міжнародних інформаційних систем.

Технічна і технологічна модернізація вищих педагогічних навчальних закладів шляхом комп’ютеризації навчального процесу, їхнє забезпечення телекомунікаційними засобами доступу до міжнародної інформаційної мережі Інтернет, базовими та спеціалізованими програмними продуктами є одним із пріоритетних завдань, визначених державною програмою „Вчитель”. Очевидно, що в найближчому майбутньому вищі школи будуть змушені прилучатися до використання ефективної схеми телематики в освіті: електронна пошта – Інтернет-сервіс – навчальна аудиторія [13, 79-80].

Відповідно, такий підхід створить умови для: інтеграції в міжнародну систему освіти; використання на практиці світових інформаційних ресурсів з метою розроблення власних навчальних матеріалів; спілкування та обміну досвідом між педагогами в усьому світі; залучення до навчального процесу висококваліфікованих фахівців ззовні; розширення співробітництва між педагогами, учнями і студентами тощо.

Входження України в Болонський процес потребує радикальної модернізації змісту педагогічної освіти. Її лейтмотивом повинна стати ліквідація застарілих міфів, своєрідної ідеологізації освіти, притаманної тоталітарному суспільству, наближення до реального історичного процесу, сучасних соціокультурних реалій та прогнозованого майбутнього [1, 7].

В. Шинкарук зазначає, що Болонський процес передбачає структурне реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміну освітніх програм і проведення необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Проте, він не передбачає уніфікації змісту освіти. Навпаки, у багатьох документах Болонського процесу зазначається. Що кожна країна-учасниця повинна зберегти національну палітру, самобутність та надбання у змісті освіти й підготовці фахівців з вищою освітою, а далі запровадити інноваційні та прогресивні підходи до організації вищої освіти, які властиві європейському простору вищої освіти [14, 5].

Таким чином, основним завданням сучасної вищої педагогічної освіти України є процес модернізації, реформації даної системи. За цих умов вивчення й усвідомлення світових тенденцій у сфері вищої освіти, удосконалення мережі вищих навчальних закладів має важливе теоретичне і практичне значення, що становить основу для прогнозування і розвитку національної вищої педагогічної освіти, в контексті наближення до європейських освітніх стандартів. При виробленні стратегії розвитку вищої педагогічної освіти в Україні особливо важливим є досвід Республіки Польща розвитку вищої педагогічної освіти, яка зробила європейський вибір. У цьому контексті досвід нашого стратегічного партнера Польщі, здобутий у процесі реформування власної освітньої системи, є надзвичайно цінним для нашої держави. Він може стати у нагоді нашим політикам і освітянам під час продовження реформування української системи освіти.

Основні засади розвитку системи вищої педагогічної освіти в Республіці Польща ґрунтуються на системі законодавчих актів і нормативних положень. Основним правовим актом, який регулював діяльність Вищих педагогічних шкіл у Республіці Польщі в останній декаді ХХ ст., був Закон про вище шкільництво від 12 вересня 1990 р., зміни і доповнення до якого вносилися майже щорічною, важливою правовою основою з 1982 р. ( і доповненою в 2000р.) є Карта вчителя, яка регулює позицію професійного рівня вчителів.

Підготовка педагогічних кадрів в Республіці Польща відбувається в вищих навчальних закладах такого типу: університети, академії, вищі педагогічні школи, педагогічні коледжі та в інших вищих навчальних закладах країни. Керівництво вищими навчальними закладами здійснюється Міністерством Народної Освіти Республіки Польща, якому підпорядковуються державні навчальні заклади. З ними співпрацює центральна рада з вищої освіти, що складається з обраних представників вищих навчальних закладів і наукової громадськості, яким закон надав чималі наглядові права, адже без згоди ради не розподіляються кошти бюджету і не виходять міністерські накази [5, 467]. Сучасна система управління сферою освіти розвивається як державно-громадська. Вона враховує регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг [2, 195].

Вища педагогічна освіта в Республіці Польща досить успішно інтегрувалася в єдиний Європейський освітній простір. Вища педагогічна освіта є однією з галузей вищої освіти Республіки Польщі, яка розвивається досить динамічно. Цьому розвитку сприяв ряд чинників, зокрема Закон про вищу освіту, нормативно-правові акти, що надали вищим навчальним закладам (ВНЗ) самостійність (автономію). Відповідно до положень Закону про вищу освіту відбулась ліквідувадія кількісного розподілу прийому абітурієнтів до ВНЗ та централізованих критеріїв прийому абітурієнтів, що диктували органи державної влади, що призвело до зростання кількості студентів. Розвиток автономії вищих навчальних закладів дозволив ініціювати та створити кардинальні інноваційні процеси в системі вищої освіти, відкрив більше можливостей для створення нових ВНЗ [4, 43-44].

Республіка Польща успішно вступила 1 травня 2004 р. (дата офіційного вступу Польщі до ЄС) до Європейського Союзу (ЄС), то і в системі вищої педагогічної освіти були впроваджені зміни в підготовці нових професійних педагогічних кадрів відповідно до нових стандартів освіти. Приєднання Польщі до ЄС стало головним національним пріоритетом. Зі вступом до ЄС польська молодь одержала право вільного доступу до навчання в будь-яких європейських студіях популярних ВНЗ, користуватися освітніми програмами, розширити свої захоплення в галузі освіти та науки тощо [4, 45].

Процес об’єднання європейських країн та просування його на схід і на прибалтійські країни супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору, розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту.

Цей процес дістав назву Болонського від назви університету в італійському місті Болонья, де були започатковані ці ініціативи [16, 191].

Натомість Польща зробила ґрунтовний порівняльний аналіз розвитку системи вищої освіти в країні, виявила її переваги і недоліки та співставила її з рекомендованими змінами, визначеними принципами Болонського процесу, внаслідок чого була започаткована реформа в галузі вищої освіти, зокрема і вищої педагогічної.

У країні було збережено традиційні складові системи вищої освіти на рівні функціонування університетів, і водночас усі вищі навчальні заклади проходили етап ґрунтовної модернізації. Їх фундаментом стало запровадження широкої самостійності та самоуправління, що у сфері права виглядало так:

1) дозвіл створення недержавних вищих навчальних закладів на ліберальних умовах;

2) передання права прийняття поточних рішень до демократично обраних груп у вищих навчальних закладах;

3) запровадження конкурсної основи для груп та індивідуумів у напрямі отримання фінансових засобів (наприклад, гранти для проведення

досліджень);

4) перенесення деталей прийняття фінансових рішень на рівень появи коштів (вищі навчальні заклади);

5) поширення інформації про засади, перебіг та результати процесів прийняття рішень [15].

Республіці Польщі досить важко прийняти нові перетворення, адже це країна з давніми традиціями і багатовіковим надбанням у різних галузях вищої освіти.

Основним завданням Польщі стало запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП), аналогічній ECTS. Саме вона розглядається як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, як інструмент визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм тощо. Важливий момент запровадження КМСОНП – можливість врахувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо. Модернізація вищої педагогічної освіти Республіки Польщі проводиться відповідно до інтеграції в європейський освітній простір [4, 46].

Окрім традиційного навчання студенти вищих навчальних закладів Республіки Польщі здійснюють обміну студентів по європейській програмі „ERASMUS”. Ця програма передбачає після другого курсу рідного університету продовжувати навчання у одному з університетів країн-учасниць Болонського процесу. Щороку учасник програми має право змінювати навчальний заклад, обираючи університет з необхідними йому курсами. Існує ще навчальна програма магістерського рівня „ERASMUS MUNDUS” [17], призначена для студентів, які пройшли бакалаврський курс не менше 3 років [5, 467-468]. Ця програма дає можливість не тільки самостійно планувати систему здобуття знань, але й спілкування з видатними європейськими вченими. Ця форма навчання для людей активних, творчих, вона дає можливість познайомиться не тільки системою освіти інших країн, а й особисто познайомиться з їхньою культурою, історією, побутом і традиціями європейських народів.

Після вступу Польщі до Європейського Союзу польські вищі навчальні заклади стали складовою єдиного європейського освітнього простору, що обумовлює кращу політичну, соціальну, економічну співпрацю між різними типами вищих навчальних закладів та мобільне пересування студентів та науковців [4, 47].

Європейські теоретики і практики вносять різні пропозиції щодо реорганізації педагогічної освіти, зокрема: створювати в вищому педагогічному навчальному закладі педагогічні команди, які братимуть участь у розробленні міжнародних проектів; до змісту навчальних програм включати обов’язковий методологічний курс порівняльної педагогіки тощо. Наголошується, що новаторська практика в педагогічних навчальних закладах має впроваджуватися значно раніше, ніж традиційна, і тоді інновації стануть близькими для майбутніх учителі [12]. Таким чином, система вищої педагогічної освіти Респуліки Польща її вищі навчальні заклади за останнє десятиліття пройшла складний шлях реформації, який доцільно буде використовувати при реформуванні вищих педагогічних навчальних закладах України.

Зміни в сучасних системах вищої педагогічної освіти України та Республіки Польща у даний історичний період ставлять нові вимоги до підготовки педагогічних кадрів та їх удосконалення. Системи освіти Республіки Польщі та України мають подібні проблеми. Тому досвід модернізації системи педагогічної освіти відповідно вимог Болонської декларації їх вирішення у Республіці Польщі можна запозичувати й творчо використовувати у вітчизняній освітній сфері. Свої подальші дослідження ми плануємо присвятити більш глибшому вивченню проблеми розвитку вищих педагогічних закладів Республіки Польща в контексті Болонської системи, зокрема розвитку вищих педагогічних шкіл Республіки Польща.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрущенко В. П. Модернізація педагогічної освіти в країні в контексті Болонського процесу / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 6–10.

2. Гриневич Л. Польща та Україна: децентралізація управління освітою як елемент переходу до суспільства знань / Лілія Гриневич // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 5. – С. 195-203.

3. Закон України про освіту “Голос України”. – 1996. – 35 квітня. – С. 1-6.

4. Карпуленко О. М. Модернізація системи управління вищою освітою в Польщі в контексті інтеграції до європейського освітнього простору[Електронний ресурс] / О. М. Карпуленко – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Pedagogics/2009_99/99-8.pdf.

5. Кравченко О. О. Вища освіта в Польщі в контексті Болонського процесу / О. О. Кравченко // Проблеми освіти у Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (Київ-Житомир, 22-24 квіт. 2009 р.) / за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, С. Сисоєвої. – К. : КІМ, 2009. – С. 466–473.

6.Красильник Ю. С. Організаційно-методичні засади педагогічної практики майбутніх магістрів педагогіки вищої школи [Електронний ресурс] / Ю. С. Красильник. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vkpi/FPP/2009-3-2/10_Krasilnik.pdf.

7. Кремень В. Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України : [моногр.] / В. Кремень (гол. ред. кол.). – К. : Педагогічна думка, 2007. – 257 с. (Серія „Модернізація вищої освіти: світоглядно-педагогічні проблеми”).

8. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2003. – 216 с.

9.Національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття» // Вища освіта і наука України.: інфю-аналіт. мат. – К., 2004. –64 с.

10. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку України: початок ХХІ століття / С. М. Ніколаєнко. – К. : Знання 2006. – 253 с.

11. Сергійчук О. М. Проблеми сучасної педагогічної освіти у контексті Болонської угоди [Електронний ресурс] / Сергійчук О. М., Демуз І. О. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/N147/N147p126-130.pdf.

12. Степанець І. О. До проблеми оновлення системи педагогічної освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи [Електронний ресурс] / І. О. Степанець. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnpu/Filos/2009_29/14. html.

13. Хомич В. Діє програма інформатизації / В. Хомич // Вища освіта України. – 2005. – № 2. – С. 79–81.

14. Шинкарук В. Основні напрями модернізації структури вищої освіти України / В. Шинкарук // Вища школа. – 2007. – № 5. – С. 3–5.

15. Edukacja i nauka w Narodowym Planie Rozwoju [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.men.waw.pl/szk-wyz/strategia/strategia_rozwoju.php.

16. Jalowiecki B. Perspektywa prywatnego szkolnictwa wyższego w Polsce / В. Jalowiecki // Przeglad socjol. – Lodz, 2001. – T. 50/1.

17. Delegation in Ukraine [Електронний ресурс]– Режим доступу : http:www.delukr.es.europe.eu/erasmus_mundus_uk/html .

К.Н. Биницкая

СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ СИСТЕМЫ ВЫСШЕГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ И РЕСПУБЛИКЕ ПОЛЬША В КОНТЕКСТЕ БОЛОНСКОГО СОГЛАШЕНИЯ

В статье рассматриваются системы высшего педагогического образования Украины и Республики Польша в условиях присоединения стран к единому европейскому образовательному пространству. В статье проанализированы проблемы педагогического образования, обусловленные вступлением Украины и Республики Польши в Болонский образовательного пространства.

Ключевые слова:высшее педагогическое образование, Болонский процесс, подготовка педагогических кадров, интеграция, реформация, модернизация.

K. Binyts’ka

Поиск по сайту: