Частка прямих іноземних інвестицій ТНК у ВВП та інвестиціях у основний капітал

Обсяги та розподіл іноземних інвестицій в Україні

Серед країн світу лідерами прямого інвестування в українську економіку є США (509 млн. дол., або 18% від загального обсягу), Нідерланди (264 млн. дол.10%), Німеччина (232 млн. дол., 8%). Наведені дані свідчать, що кілька років поспіль лідерами прямого іноземного інвестування в українську економіку залишаються промислове розвинуті країни. За даними статистики, більшість вкладень здійснено суб'єктами з Європи - це наслідок полюсного розміщення міжнародних інвестицій. Порівняно значні вкладення зроблені інвесторами з невеличких країн (Нідерланди, Кіпр, Ліхтенштейн, Швейцарія) (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Частка прямих іноземних інвестицій ТНК у ВВП та інвестиціях у основний капітал

Аналіз даних таблиці дає змогу зробити висновок, що прямі іноземні інвестиції ще не відіграють значної ролі у відтворювальних процесах. Відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП коливається на рівні 1,12 - 1,69% (у розвинутих країнах - 5-7% і навіть більше). Незначна частка прямих іноземних інвестицій і в обсязі валових інвестицій. Проте винити у цьому треба не іноземного інвестора, а малопривабливий інвестиційний клімат української економіки.

Окремо слід зупинитися на регіональній структурі іноземного інвестування в Україні. Річ у тім, що, як свідчить практика, іноземні ділові кола враховують регіональний фактор під час прийняття рішення про інвестування. Тому державна політика щодо заохочення капіталовкладень із-за кордону повинна брати цю обставину до уваги.

Значні прямі іноземні інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов'язані з упровадженням великого проекту: Наприклад, можна згадати про такі інвестиції ТНК в економіку України:

F Київська область - "Кока-Кола Аматіл"

F Нестле у Львівську кондитерську фабрику “Світоч" (харчова промисловість), Запорізька область - ДЕУ (машинобудування), інвестиції транснаціональної компанії JTI у розвиток тютюнової галузі, Siemens

У розвинутих країнах світу вільних інвестиційних ніш практично немає, тоді як у нашій країні вони є, причому практично в усіх галузях і регіонах. У цьому на сьогодні наша перевага.

Усі заходи, які пропонуються для підвищення інвестиційної привабливості української економіки для капіталу нерезидентів, можуть поділятися на дві великі групи: заходи, що впливають на усіх інвесторів, і заходи, що впливають тільки на іноземних інвесторів. Найгостріші проблеми підвищення інвестиційної привабливості української економіки виникають у макроекономічній сфері. Розв'язувати їх слід з урахуванням інтересів і внутрішніх, і іноземних інвесторів.

Позитивним досвідом для України може бути практика ТНК щодо нагромадження інтелектуального та людського капіталу. Йдеться про речове та не речове нагромадження, високу ефективність інвестицій у людину. До речових інвестицій належать усі витрати, необхідні для фізичного відтворення людини, а до неречових - накопичені витрати на охорону здоров'я, освіту, професійну підготовку та мобільність робочої сили. Транснаціональні корпорації несуть значний тягар щодо соціального та медичного страхування робочої сили, що дає можливість вирішувати проблеми соціальної безпеки їхньої робочої сили.

Разом з тим, інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій має і негативний характер. Це зумовлено надмірною експлуатацією природних, трудових та інтелектуальних ресурсів; політичним тиском; доведенням до банкрутства місцевих компаній та їх поглинанням; використанням застарілих, екологічно небезпечних технологій.

Незважаючи на ймовірні недоліки перебування ТНК на вітчизняному ринку, серед підприємств спостерігається конкуренція за іноземні інвестиції. Це пояснюється підвищеною продуктивністю праці в іноземному секторі. Наприклад, в Україні вона у 5-7 разів перевищує продуктивність національного підрозділу.

Наявність в Україні інноваційного потенціалу, що частково зберігся в низці галузей: ракетно-космічній, літако-, судно-, моторобудівній, електрозварюванні, в галузях біотехнологій, енергозбереження, є основою становлення моновиробничої моделі, коли виробник-розробник орієнтується на окремого споживача. Так, Україна на світовому ринку отримує лише поодинокі замовлення на унікальні високотехнологічні продукти, а виробництво кінцевого наукомісткого продукту масового використання, що конкурує на світових ринках і на яких спеціалізуються ТНК, вважається неможливим і підтверджується незначним рівнем міжнародного співробітництва в галузі технологічних розробок.

У таких умовах набуває значення необхідність створення вітчизняних ТНК, бо закордонні ТНК орієнтуються лише на високоприбуткові сегменти економіки, що не дає можливості нагромадження капіталу та модернізації економічного комплексу України загалом. Реальними передумовами формування вітчизняних ТНК є потужні промислово-фінансові групи (ПФГ), котрі виникли в Україні в металургійній галузі, а в Росії - у паливно-енергетичних.

Поиск по сайту: