Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість

Стаття 1. Міліція в Україні

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 2. Основні завдання міліції

Основними завданнями міліції є:

• забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
• запобігання правопорушенням та їх припинення;
• охорона і забезпечення громадського порядку;
• виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
• забезпечення безпеки дорожнього руху;
• захист власності від злочинних посягань;
• виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
• участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Стаття 3. Принципи діяльності міліції

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об’єднань.

Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:

• кримінальної міліції;
• міліції громадської безпеки;

{ Абзац частини першої статті 7 втратив чинність у зв’язку з втратою чинності Закону N 1577–IV (1577–15) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI від 03.06.2008 }

• транспортної міліції;
• державної автомобільної інспекції;
• міліції охорони;
• судової міліції; { Частину першу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 762-IV (762–15) від 15.05.2003 — щодо набуття чинності див. «Прикінцеві положення» Закону }
• спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України. { Частина третя статті 7 в редакції Закону N 2484–12 від 19.06.92 }

{ Частину третю статті 7 виключено на підставі Закону N 1577–IV від 04.03.2004 — дію змін зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285–IV від 23.12.2004, N 2505–IV від 25.03.2005; дію змін зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Законів N 107-VI від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008, N 309-VI від 03.06.2008 }

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

{Частину четверту статті 7 виключено на підставі Закону N 1577–IV від 04.03.2004 — дію змін зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285–IV від 23.12.2004, N 2505–IV від 25.03.2005; дію змін зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Законів N 107-VI від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008, N 309-VI від 03.06.2008 }

Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. { Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 }

Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України. { Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 }

В Автономній Республіці Крим міліцією керує заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим; в областях, містах, районах міліцією, крім транспортної, керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті.

{ Частина восьма статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 }

Керівництво транспортною міліцією здійснюється у порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України. { Статтю 7 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94 }

Заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України. { Статтю 7 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94 }

Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України. { Статтю 7 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577–IV від 04.03.2004 — дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285–IV від 23.12.2004, N 2505–IV від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами N 107-VI від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008, N 309-VI від 03.06.2008 }

Начальники міських, районних, лінійних відділів (управлінь), головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідно заступника Міністра внутрішніх справ України — начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті. { Статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94 }

Заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік звітують перед відповідними Радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку.

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного
впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

{ Частина статті 12 в редакції Закону N 2322–IV від 12.01.2005 }

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Поиск по сайту: