Розрахунок потреби на фермі сховищ для гною (посліду)

2.1 Визначаємо вид матеріалів (гній, підстилка, вода), які підлягають зберіганню на території ферми.

Гній являє собою складне полідисперсне багатофазне се­редовище, яке включає тверді, рідкі і газоподібні речовини. За консистенцією гній в залежності від прийнятої схеми використання поглинального шару (підстилка чи вода) поділяють на твердий (вологістю до 81 %), напіврідкий (82—88 %), рідкий безпідстилковий (88— 93 % на фермах великої рогатої худоби і до 97 % — на свинофермах). Газ, що виділяється при анаеробному бродінні гною, містить метану 55—65 %, вуглекислоти — 35—40, азоту — 3, водню — 1, до 1 % кисню, сірководню та аміаку. Цей газ небезпечний, оскільки може спричинити отруєння людей і тварин. Тому в місцях його нагромадження необхідно забезпечувати надійну вентиляцію.

Технологія видалення та утилізації гною зумовлюється насамперед його вологістю, яка залежить від виду тварини чи птиці, способу утримання тварин у приміщеннях, а також кількості та варіанту використання поглинального шару (підстилки чи води).

Тому для безперебійного функціонування лінії видалення переробки і зберігання гною на фермі необхідно забезпечити її сховищами для зберігання гною і поглинального шару (підстилки чи води).

2.2 Визначаємо добовий вихід матеріалів, які потрібно зберігати чи накопичувати на фермі.

Нагромадження гною протягом доби у тваринницьких приміщеннях відбувається нерівномірно. Понад третину його добового виходу припадає на періоди годівлі тварин. Прибирання стійл (станків) і заміну підстилки здійснюють уранці та увечері (на молочнотоварних фермах це слід робити за годину до початку доїння).

Кількість гною, яку одержують протягом доби, залежить від способу утримання тварин чи птиці, їх живої маси, віку, продуктивності, виду та технології роздавання кормів, концентрації поголів'я у приміщенні, виду і норми використання підстилкових (поглинальних) матеріалів та інших факторів. Розрахунковим шляхом добовий вихід гною від однієї тварини можна визначити за формулою

(9)

де q_к – добовий вихід калу, кг/гол.;

q_с – добовий вихід сечі, кг/гол.;

q_п – добова норма внесення поглинального матеріалу (підстилка, вода) кг/гол..

Норма внесення підстилки наведена в таблиці 7 (Додаток).

Вологість свіжого гною залежить від виду тварин, типу їх годівлі, виду і кількості внесеного поглинального шару. Визначають її з виразу

, (10)

де W_к, W_с, W_п – відповідно вологість калу, сечі та поглинального матеріалу, %. Вологість складових гною вибираємо з таблиці 8 (Додаток).

У разі потреби (при використанні гідравлічних способів видалення гною) гній розбавляють до заданої консистенції (вологості), додаючи воду в такій кількості

(11)

де G_в – добова подача води у гній, кг;

W_к – кінцева (необхідна) вологість гною, %,

W_гн – початкова вологість гною, %.

Добовий вихід гною від окремої виробничої групи становить

(12)

де q_гні – добовий вихід гною від однієї голови і-ї групи тварин, кг;

т_і – кількість тварин і-ї групи, гол.;

п – кількість груп тварин.

Визначений добовий вихід гною на фермі заносимо в таблицю 3.

Таблиця 3

Добовий вихід гною (посліду) на фермі

Виробнича група тварин (птиці)	Добовий вихід від одної голови, кг	Внесення поглинального шару за добу на одну голову, кг	Добовий вихід гною від одної голови, кг	Кількість голів в групі, гол	Добовий вихід гною від виробничої групи, ( ) кг
калу, кг	сечі, кг	підстилка, кг	вода, кг

Добовий вихід гною по фермі в цілому становить

2.3 Розраховуємо кількість матеріалу, який підлягає зберіганню на фермі.

Для технологічної лінії прибирання, транспортування і переробки гною (посліду) матеріалами, які зберігаються певний період на фермі є – гній і підстилка.

Вихід гною, який підлягає зберіганню дорівнює

т, (13)

де D – планова тривалість зберігання гною, діб. За рекомендаціями

[9] місткість гноєсховища повинна забезпечити зберігання

гною протягом зимового періоду, тобто D = 120-200 діб.

Для великої рогатої худоби при використанні пасовищ

(14)

де D_с – тривалість стійлового періоду, днів;

К_п – коефіцієнт, що враховує частку виходу гною в стійлово-пасовищний період.

Коефіцієнт К_п залежить від тривалості перебування тварин протягом доби на фермі в пасовищний період. При відсутності літніх таборів приймають

К_п= 0,3-0,5.

Річна потреба підстилкового матеріалу для функціонування технологічної лінії становить

, т(15)

де q_пі – добова норма внесення підстилки на одну тварину і – ї групи, кг/гол;

т_і – кількість тварин і-ї групи, гол.;

D_і - тривалість періоду внесення підстилки, днів.

2.4 Обґрунтовано вибираємо тип складського приміщення для кожного виду матеріалу, який підлягає зберіганню (гній і підстилка).

Вибір типа сховищ для гною залежить від обґрунтовано прийнятих при виборі технологічної схеми лінії прибирання, транспортування і переробки гною способу прибирання гною і матеріалу поглинального шару, а також способів переробки гною. Типи сховищ наведені в таблиці 5 (Додаток).

2.5 Визначаємо необхідну кількість типових сховищ..

Визначившись із видом типового сховища за їх характеристикою з [1,2] або таблиці 5 (Додаток), за його місткістю в тонах чи об’ємом в м³ визначаємо потрібну їх кількість N_гн за формулою

(16)

де V_зi - об'єм гною (посліду), який підлягає зберіганню, м³, V_зi =

G_гн·ρ_гн ,м³, де ρ_і – щільність гною (посліду), т/м³;

G_сх та V_сх– місткість та об'єм одного типового сховища, відповідно в т і м³. G_сх та V_схприймають згідно рекомендацій таблиці 5 (Додаток). та

Потребу в підстилці визначаємо як

т. (17)

За звичай підстилку зберігають у скиртах за територією ферми. Кількість скирт N_ск для її зберігання визначимо з виразу

N_ск = , (18)

де V_с - об'єм однієї скирти, м³, значення якого рекомендують визначати за

формулою:

- для кругловерхої

V_с = (0,52h + 0,46 b)bl, м³, (19)

- для плосковерхої

V_с = (0,56h + 0,55 b)bl, м³, (20)

де h, b, l - відповідно, висота, ширина і довжина скирти, м, значення яких згідно

нормативів приймають h = 4 ... 5 м, b = 6 ... 7 м, l - не більше 60 м.

Поиск по сайту: