Природним джерелом УФВ є сонце інтенсивність якого біля поверхні землі не є постійною, а залежить від широти місцевості, періоду року, стану погоди, та ступеня прозорості атмосфери.
Штучним джерелом УФВ є газорозрядні лампи, електричні дуги, лазери та ін.
22.Правила безпеки при протруюванні насіння
23.Правила безпеки при обприскуванні рослин
24.Правила обеззаражування індивідуальних засобів захисту
25.Основні причини травматизму(Можливі причини виробничого травматизму об’єднуються у чотири групи:
Технічні причини – недосконалість технологічного процесу, запобіжних пристроїв, пристосувань, обладнання, інструментів, відсутність інженерних розрахунків та ін;
Організаційні причини – незадовільний нагляд та контроль за виконанням робіт, незадовільна організація праці та відпочинку, порушення трудової та технологічної дисципліни, низький рівень кваліфікації, навчання та ін;
Санітарно-гігієнічні причини – ненормальні метеорологічні умови, загазованість, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування і т.ін;
Психофізіологічні причини – необережність, емоційна збудливість, втома, індивідуальна придатність до даної праці, схильність до ризику, функціональні зміни у нервовій системі, хворобливий стан, відсутність досвіду, відповідних навичок, психічне напруження, фактор алкоголізму і т.ін;
Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію – від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.
28.Які заходи безпеки при регулюванні і ремонту с/г техніки
29.Основні вимоги безпеки при посіві
30.Правила безпеки при навантажувально-розвантажувальних роботах(Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт і переміщення вантажів.
Основним заходом для покращання та полегшення умов праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, а також для забезпечення безпеки працюючих є широке впровадження механізації при транспортуванні вантажів.
Усі роботи, які пов'язані з навантажуванням, вивантажуванням, складуванням i транспортуванням вантажів, мають виконуватися відповідно до ГОСТ 12.3.009-76 «Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».
Вантажно-розвантажувальні роботи виконують під керівництвом досвідченого працівника, який повинен пройти навчання i перевірку знань чинних нормативно-правових актів з охорони праці в межах своїх функціональних обов'язків i мати відповідне посвідчення.
Керівник робіт готує розвантажувальну площадку, встановлює порядок і способи навантажування, вивантажування і переміщення вантажів, розподіляє робітників відповідно до їх кваліфікації та досвіду інструктує робітників з питань технології виконання робіт та дотримання вимог безпеки й безпечних прийомів праці на цих роботах, забезпечує місце робіт справними пристроями, механізмами та кранами.
Вантажно-розвантажувальні роботи виконують, як правило, механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів, розвантажувачів та інших машин, а за незначних обсягів - із застосуванням засобів малої механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт застосовується для вантажів масою більше 20 кг, а також під час піднімання вантажів на висоту більше 3 м. Вантажі великої ваги масою більше 500 кг дозволяється вантажити та вивантажувати тільки вантажно-підіймальними кранами.
Навантажування та розвантажування важких та громіздких вантажів здійснюється спеціально призначеними досвідченими робітниками під керівництвом відповідальної особи (майстра, бригадира). У темний час доби навантажування та розвантажування матеріалів допускаються тільки при освітленості місця робіт у горизонтальній площині на рівні землі не менше 20 лк.
3 метою забезпечення безпеки та зручності у роботі, площадки для вантажно-розвантажувальних робіт мають бути спланованими та обгородженими з метою обмеження доступу сторонніх осіб. Площадки, які розраховані на строк служби більше року, повинні мати тверде покриття.)
31.Правила безпеки при транспортуванні вантажів і людей
32. Які технічні засоби запобігають нещасним випадкам
33.Які є попереджувальні знаки по техніці безпеки
34.Правила влаштування заземлення та занурення ("Захисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання з землею металевих не-струмопровідних частин електроустановок, які можуть опинитися під напругою. Принципові схеми захисного заземлення для мереж з ізольованою і заземленою нейтралямж представлені на рис. 6.9. Принцип дії захисного заземлення - зниження напруги дотику при замиканні на корпус за рахунок зменшення потенціалу корпусу електроустановки і підйому потенціалу підстави, на якому стоїть людина, до потенціалу, близького за значенням до потенціалу заземленої установки. Заземлення може бути ефективним тільки в тому випадку, якщо струм замикання на землю не збільшується зі зменшенням опору заземлення. У мережах з глухозаземленою нейтраллю напругою до 1000 Б заземлення неефективно, тому що струм замикання на землю залежить від опору заземлення і при його зменшенні струм зростає. Захисне заземлення застосовується в мережах напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в мережах напругою вище 1000 В як з ізольованою, так і з заземленою нейтраллю. Заземлювальний пристрій - це сукупність заземлювача - металевих провідників, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з землею, і заземлювальних провідників, що з'єднують заземлені частини електроустановки з заземлювачем. Заземлюючі пристрої бувають двох типів: виносні, або зосереджені, та контурні або розподілені. чика, на якій встановлено заземлюється обладнання, або зосереджений на деякій частині цього майданчика. При роботі виносного заземлення потенціал підстави, на якому перебуває людина, дорівнює або близький до нуля (в залежності від віддаленості людини від заземлювача). Захист людини здійснюється за рахунок малого електричного опору заземлення, тому що відповідно до закону Ома більший струм буде протікати з тієї гілки розгалуженої ланцюга, яка має менший електричний опір. Такий тип заземлювального пристрою в ряді випадків лише зменшує небезпеку або тяжкість ураження електричним струмом. Його перевагою є можливість вибору місця розміщення заземлювача з найменшим опором грунту (сирого, глинистого, у низинах і т.п.). Виносний заземлювальний пристрій застосовують тільки при малих значеннях струму замикання на землю і, зокрема, в установках напругою до 1000 В. У контурному заземлювальному пристрої поодинокі заземлювачі розміщують по контуру (периметру) площадки, на якій знаходиться заземлюється обладнання, або розподіляють на всьому майданчику ( зоні обслуговування обладнання) рівномірно. Безпека при контурному заземленні забезпечується вирівнюванням потенціалу підстави і його підвищенням до значень, близьких до потенціалу корпусу обладнання. В результаті забезпечується висока ступінь захисту від дотику до корпусу обладнання, який опинився під напругою, і від крокової напруги. На рис. 6.11 представлена схема контурного заземлення (криві показують розподіл електричного потенціалу всередині і за межами контуру). Як видно з показаних кривих, за межами контуру потенціал підстави швидко знижується зі збільшенням відстані, що може стати причиною появи великих значень крокової напруги в цих зонах. Щоб зменшити крокові напруги за межами контуру вздовж проходів та проїздів, в грунт закладають спеціальні шини. Усередині приміщень вирівнювання потенціалу відбувається природним шляхом через металеві конструкції, трубопроводи, кабелі та інші провідні предмети, пов'язані з розгалуженою мережею заземлення. Контурне заземлення застосовують при високому ступені електроопасності і при напругах понад 1000 В. Виконання заземлюючих пристроїв. Розрізняють заземлювачі штучні, призначені виключно для цілей заземлення, і природні - знаходяться в землі предмети, що використовуються для інших цілей. Як штучні заземлювачі застосовують одиночні і з'єднані в групи металеві електроди, забиті вертикально (сталеві труби, куточки, прутки) або укладені горизонтально в землю (сталеві смуги, прутки). Як природних заземлювачів можна використовувати прокладені в землі водогінні та інші труби, за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих і вибухонебезпечних газів, а також трубопроводів, покритих ізоляцією; металеві конструкції і арматуру залізобетонних конструкцій будівель і т.п.
35.Правила захисту від враження електрострумом (Засоби захисту від ураження електричним струмом Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ «Електробезпека. Терміни та визначення »в якості засобів і методів захисту від ураження електричним струмом застосовують: 1) ізоляцію струмоведучих частин (нанесення на них діелектричної- тичного матеріалу - пластмас, гуми, лаків, фарб, емалей тощо); 2) подвійну ізоляцію - на випадок ушкодження робочої; 3) повітряні лінії, кабелі в землі тощо; 4) огорожу електроустановок; 5) блокувальні пристрої, що автоматично відключають на напруга електроустановок, при знятті з них захисних кожухів і огороджень; 6) мала напруга (не більше 42 В) для висвітлення в умовах підвищеної небезпеки; 7) ізоляцію робочого місця (підлоги, настилу); 8) заземлення або занулення корпусів електроустановок, кото- що можуть виявитися під напругою при пошкодженні ізоляцій; 9) вирівнювання електричних потенціалів; 10) автоматичне відключення електроустановок; 11) попереджувальну сигналізацію (звукову, світлову) при появі напруги на корпусі установки, написи, плакати, знаки; засоби індивідуального захисту та ін Застосування малих напруг (до 42 В). Найбільший ступінь безпеки досягається при напругах до 10 В, коли струм, як правило, не перевищує 1 ... 1,5 мА. Дуже малі напруги застосовують у шахтарських лампах (2,5 В) і деяких побутових приладах (кишенькові ліхтарі, іграшки тощо). Застосування малих напруг 12, 36 і 42 В обмежується ручним електрифікованим інструментом, ручними переносними лампами і лампами місцевого освітлення в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних. Електричне розділення мереж. Якщо єдину, сильно розгалужену мережу розділити на ряд невеликих мереж такої ж напруги, які будуть володіти невеликою ємністю і високим опором ізоляції, то небезпека ураження різко знижується. Зазвичай електричне розділення мереж здійснюється шляхом підключення окремих електроустановок через розділові трансформатори. Захисне розділення мереж застосовується в електроустановках напругою до 1000 В, експлуатація яких пов'язана з підвищеним ступенем небезпеки, наприклад у пересувних установках, ручному електрифікованому інструменті і т.п. Електрична ізоляція. В електроустановках застосовують робочу, додаткову, подвійну і посилену ізоляції. При введенні в експлуатацію нових або пройшли ремонт електроустановок проводяться приймально-здавальні випробування з контролем опору ізоляції. Захист від дотику до струмоведучих частин установок. В електроустановках напругою до 1000 В застосування ізольованих проводів вже забезпечує достатній захист від напруги при дотику. При напругах понад 1000 В небезпечно навіть наближення до струмоведучих частин. Для виключення небезпеки дотику до струмоведучих частин необхідно забезпечити їх недоступність допомогою огорожі та розташування токоведущнх частин на недоступній висоті або в недоступному місці.)
36.Причини пожеж (Безпосередньою причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к процесі горіння у тих випадках, коли це не допустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.
Аналіз обставин пожеж дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.
До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:
недосконалість технологічних процесів;
недоліки монтажу електрообладнання;
недоліки в облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;
недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;
порушення режиму зберігання, транспортування та обробки самозаймистих речовин;
розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;
поява горючого середовища в умовах де є джерело займання;
недбале ставлення до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації і т.ін.
Отже профілактика пожеж має зводитись переважно до різноманітних форм впровадження у виробничу практику таких умов, засобів і заходів, які унеможливлюють появу неконтрольованого процесу горіння або вибуху.
Аналізом і обліком пожеж в державі займається Державний департамент пожежної безпеки МНС.
37.Правила пожежної безпеки при зберіганні грубих кормів
38.Як зупинити кровотечу
39.Порядок надання першої допомоги
40.Способи проведення штучного дихання та масажу серця
