Справі, є в ньому й інші провадження (самостійні та полістадійні), які ніяк не можна

Віднести до проваджень у кримінальних справах хоча б тому, що в них не

вирішуються основні питання кримінальної справи: винуватості та покарання. Їх

Спрямованість зовсім інша. Вони або доповнюють кримінальний процес (додаткові

Провадження), або у їх межах застосовуються матеріально-правові норми, які не

Належать до норм кримінального права (особливі провадження).

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає такі особливі

(диференційовані) порядки кримінального провадження (Розділ VI):

- кримінальне провадження на підставі угод (Глава 35);

- кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (Глава 36);

- кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (Глава 37);

- кримінальне провадження щодо неповнолітніх (Глава 38);

- кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів

медичного характеру (Глава39);

- кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну

таємницю (Глава 40);

- кримінальне провадження на території дипломатичних представництв,

Консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що

Перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України,

Якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (Глава 41).

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД

Перш ніж говорити про досить новий для України порядок кримінального

Провадження – угоди, слушно було б дослідити досвід інших країн по застосуванню

Такого правового інституту.

Липня 2002 р. Економічна і соціальна рада при ООН ухвалила резолюцію

«Про основні принципи програм відновлюючого правосуддя у кримінальних

Справах», яка рекомендує всім країнам розвивати та впроваджувати програми

Відновлюючого правосудця у національне судочинство. Існує декілька моделей

Подібного правосудця, і найпоширенішою його формою є програми примирення

Жертв і правопорушників (медіація).

Відповідно до Рамкового рішення ради Європейського Союзу «Про положення

Жертв у кримінальному судочинстві» від 15 березня 2001 р. медіація у кримінальних

Справах – це процес пошуку до або під час кримінального процесу

Взаємоприйнятного рішення між потерпілим та правопорушником за посередництва

Компетентної особи – медіатора.

На підставі цього рішення всі країни Європейського Союзу зобов’язані

Поширювати посередництво в кримінальних справах та забезпечувати прийняття до

Розгляду будь-якої угоди між жертвою та правопорушником, досягнутої в процесі

Посередництва.

У Франції прокурор, який вирішує питання про порушення публічного позову,

Вправі на власний розсуд оцінювати доцільність кримінального переслідування в

Кожному окремому випадку.

Вважають, що медіація зародилася у місті Баланс. Місцевий прокурор,

Аналізуючи дрібну злочинність, дійшов висновку, що традиційна кримінальна

Юстиція «не здатна усунути незначні конфлікти; навпаки – вона їх тільки

Загострює». Прокурор, звичайно, може на підставі принципу доцільності

Кримінального переслідування прийняти рішення про відмову в порушенні

Публічного позову Однак у такому разі він «залишає незадоволеним потерпілого і

Культивує у злочинця почуття безвідповідальності». З цієї причини Голова

Трибуналу інстанції і Прокурор Республіки Валанса спробували віднайти третій,

«нестандартний» спосіб вирішення кримінально правового конфлікту. Ним і стала

Медіація, яка існувала спершу як правозастосовна процедура без правової

Регламентації. Сутність медіації полягає у такому.

Особа, яка вчинила заборонене кримінальним законом діяння, відшкодовує

Шкоду відповідно до мирової угоди, що її укладають сторони, а прокурор

Відмовляється від порушення публічного позову.

2. Для вирішення питання про примирення сторін залучають арбітра. У

Балансі вирішили запрошувати для цього авторитетних нейтральних осіб, які знають

Місцеве населення і не наділені владними повноваженнями щодо сторін (свого роду

«третейських суддів»). У різних кварталах міста за допомогою Комунальної ради

Поиск по сайту: