Міжнародна правова допомога є офіційною діяльністю державних органів, яка

Здійснюється на підставі міжнародних договорів. Договори про правову допомогу

Забезпечують найбільш повне здійснення національної юрисдикції й уникнення

Конфлікту юрисдикцій – саме з цією метою держави їх укладають. З появою

Міжнародних судових органів міжнародні договори можуть передбачати можливість

Надання правової допомоги для здійснення міжнародної кримінальної юрисдикції.

Організацію по наданню міжнародної допомоги здійснюють компетентні

Органи суверенних держав. До уповноважених (центральних) органів в Україні

відповідно до ст. 545 КПК України (в редакції від 13 квітня 2012 року) відносяться:

Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.

В міжнародному та національному праві органами юстиції вважаються:

Органи прокуратури в особі відповідних прокурорів; орган досудового

Розслідування в особі слідчих та начальників слідчих підрозділів; суди загальної

Юрисдикції; Міністерство юстиції України і його відповідні органи та установи

Кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції України.

З метою підтримки органів юстиції може використовуватися допомога

Національних центральних бюро (НЦБ) Інтерполу. Зазначені бюро Інтерполу є

Такими, що пов’язують Інтерпол з поліціями держав – членів Інтерполу. Вони є

Базовими пунктами для підтримки міжнародної поліцейської співпраці. Діяльність

Же Інтерполу заснована в 1923 році з метою реалізації потреб держав під час

Узгодження та координації сумісних зусиль для боротьби з міжнародною та

Національною злочинністю. Серед членів цієї потужної організації більше 200

Держав. СРСР було прийнято до Інтерполу у 1990 році. Україна є членом даної

Організації як правонаступник СРСР.

Правову основу міжнародної співпраці в сфері судочинства по кримінальним

Правопорушенням складають Конституція України, загальновизнані засади та норми

Міжнародного права та міжнародні договори України, Кримінальний кодекс

України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закони України «Про

Прокуратуру», «Про міжнародні договори України», щодо ратифікації міжнародних

Договорів України про правову допомогу по кримінальним правопорушенням, що

Встановлюють загальні та спеціальні правила, з урахуванням яких повинна

Реалізовуватися міжнародна взаємодія по кримінальним правопорушенням

Різноманітних видів.

Базовими міжнародними правовими актами є: Устав ООН, Загальна

Декларація прав людини, що була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (1948 р.),

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод 1950 р., Віденська

Конвенція 1969 р. про право міжнародних договорів, що вступила в дію в1980 р.,

Типові договори про взаємодопомогу в галузі кримінального правосуддя, про

Перейняття кримінального провадження та видачу, що були прийняті Генеральною

Асамблеєю ООН (1990р.), Конвенція ООН 2000р. проти транснаціональної

Злочинності, а також інші міжнародні акти ООН та інших міжнародних організацій.

Міжнародні договори із правової допомоги в переважній більшості є

Двосторонніми. В окремих випадках, за умови наявності певних інтеграційних

відносин, питання правової допомоги вирішують на підставі багатосторонніх угод.

Україна, наприклад, бере участь у двох таких системах міжнародної правової

допомоги – СНД і Раді Європи. У рамках СНД це один багатосторонній договір –

Конвенція про правову допомогу у правових відносинах із цивільних, сімейних та

кримінальних справ 1993 р. У рамках Ради Європи укладено низку договорів:

Конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р., Конвенцію про

Видачу правопорушників 1957 р., Конвенцію про репатріацію неповнолітніх 1970 р.,

Конвенцію про передачу заяв про правову допомогу 1977 р., Конвенцію про

Передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., Конвенцію про передачу

Засуджених 1983 р. тощо.

Договори про правову допомогу в основному регулюють такі питання, як

Поиск по сайту: