Кримінологічна характеристика необережної злочинності

Злочини, вчинювані з необережності, є частиною загальної злочинності, самостійним елементом її структури. Як соціально-правове явище необережна злочинність досить поширена і небезпечна.

Відповідно до кримінального законодавства України, необережність, як одна з форм вини, припускає, по-перше, злочинну самовпевненість винного (якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення); по-друге, злочинну недбалість(якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити) (ст. 25 КК України). Необережна форма вини є підставою для визнання вчиненого злочину необережним. Крім того, таким злочином у кримінологічному сенсі є і умисно вчинене суспільно небезпечне діяння, тяжкі наслідки якого не охоплювалися умислом винного і настали за наявності у відношенні до них необережної форми вини (злочин, з так званою подвійною (змішаною) формою вини).

Психологічна картина необережності має глибоке соціальне коріння. Вона тісно пов’язана з установками, поглядами й принципами особистості – її соціальною позицією. Неуважність і легкодумство, що проявилися у необережному заподіянні шкоди суспільним інтересам, охоронюваним законом, кореняться в недостатній значимості цих інтересів для винного, а звідси – у недостатньо уважному до них відношенні. Тому необережність, як і умисел, є проявом негативного відношення особи до інтересів суспільства.

У той же час, між умисним і необережним вчиненням злочину в цьому плані є істотні розбіжності:

1. За формою вини. Ставлення суб’єкта до вчинюваного суспільно-небезпечного діяння та його наслідків завжди необережне.

2. За характером мотиваційної сфери. Мотив вчинення умисних злочинів завжди є рушійною силою при їх скоєнні, в той час як в необережних злочинах він відсутній або є другорядним.

3. За характеристикою особи злочинця. У переважній більшості випадків суб’єкт необережних злочинів має менший ступінь суспільно-моральної шкідливості, аніж суб’єкт умисних злочинів. Також при вчиненні необережних злочинів спостерігається певна суперечність між соціально-моральною характеристикою особи злочинця і тяжкістю наслідків, що настали з його вини.

4. За ступенем підготовленості до вчинення злочину. На відміну від умисних злочинів, що найчастіше ретельно плануються і заздалегідь готуються, необережні злочини ніколи заздалегідь не плануються.

5. За соціально-психологічними факторами їх вчинення. Суб’єкт умисних злочинів завжди протиставляє власну волю інтересам держави, суспільства чи інших осіб, тоді як суб’єкт необережних злочинів має іншу соціально-психологічну спрямованість особистості, тобто причиною вчинення ним кримінально-караного діяння є нехтування суспільними нормами, неуважне чи безвідповідальне ставлення до них.

6. За характером суспільно-небезпечних наслідків. Статистика свідчить, що розмір завданої шкоди при вчиненні необережних злочинів (особливо екологічного чи техногенного характеру) може бути вищий за шкоду, спричинену вчиненням умисного злочину. Але, на відміну від умисних злочинів, при вчиненні яких суб’єкт свідомо розраховує на той чи іншій «обсяг» матеріальних (моральних) збитків, при необережності така залежність відсутня. Тобто, обсяг шкоди від необережних злочинів залежить не від особи злочинця, а від певних обставин, в яких він опинився (від сфери його професійної діяльності; від характеристики засобів чи знарядь, які він використовує; від інших обставин, що можуть бути випадковими для суб’єкта).

7. За характером психофізіологічних процесів. На вчинення необережних злочинів суттєвий вплив має такий стан особи, як стомленість, хворобливий стан, і такі її психологічні особливості, як сила волі, стійкість уваги, швидкість реакції тощо.

В основі генезису необережного злочину завжди лежить породжена неуважністю та чи інша помилка суб’єкта, в результаті якої спричиняється шкода інтересам суспільства, особі. Зазвичай необережне заподіяння шкоди є результатом протиріч між об’єктивними вимогами ситуації і неадекватним суб’єктивним сприйняттям особою цієї ситуації. Людина найчастіше виявляється непідготовленою до вимог складної ситуації.

Перелічені вище фактори дають підстави для вивчення та розгляду проблеми необережної злочинності. Під необережною злочинністюприйнято розуміти сукупність усіх необережних злочинів, вчинених на певній території за певний період часу.

Необережна злочинність, як відносно масове соціально-правове явище, склалася у середині XX ст., у період науково-технічної революції. Кількість таких злочинів і особливо масштаби заподіюваної ними шкоди мають тенденцію до постійного зростання. Людині усе важче стає управляти створеними нею технічними засобами, а особливо тими, що відносяться до джерел підвищеної небезпеки, і підтримувати їх у безпечному стані.

Найбільшу шкоду (фізичну і матеріальну) заподіюють злочини, пов’язані з використанням джерел підвищеної небезпеки, пожежі й екологічні злочини. За даними ООН, збитки від екологічних катастроф в усьому світі у 2010 р. склали близько 200 трлн. доларів (розлив нафти в Мексиканській затоці, екологічна катастрофа в Ефіопії і т.д.). При цьому в названій цифрі не враховані збитки, заподіяні у ході військових операцій.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно гине на дорогах близько 1,2 млн. людей, близько 15 млн. – отримують травми різного ступеня тяжкості і стають інвалідами. Дорожні аварії є у всьому світі другою за поширеністю причиною смерті серед молодих людей у віці 10-29 років і третьою – у віці 30-44 років. Щорічні збитки від дорожньо-транспортних подій (далі – ДТП) становлять майже 3% світового валового доходу. За прогнозом Всесвітньої організації охорони здоров’я, в 2020 році, якщо не вжити заходів, смертність від ДТП вийде на третє місце після серцево-судинних захворювань і важких стресів.

Протягом минулого року в Україні сталося 37 тис. ДТП, при цьому більше 5 тис. осіб загинуло, біля 45 тисяч отримали травми різного ступеня тяжкості. Кожні 16 хвилин в Україні відбувається ДТП, а кожні дві години гине людина. В середньому за добу в ДТП гине 14 і отримує травми різного ступеню тяжкості – понад 100 осіб. В Україні відносна кількість загиблих в ДТП в 4-10 разів більша, ніж в країнах Євросоюзу, США. Ціна порушень правил дорожнього руху в Україні за найскромнішими підрахунками сягає мільярду доларів США на рік.

Сумарна ж кількість загибелі людей і заподіяння тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень у результаті необережних злочинів становить більше 60% усіх випадків заподіяння таких наслідків для жертв злочинів.

Актуалізація проблеми необережних злочинів для кримінології пов’язана з суттєвою інтенсифікацією різних видів необережної злочинної поведінки, збільшенням її ймовірності в різних сферах професійної та побутової діяльності, збільшенням спричинюваної шкоди. У свою чергу ці тенденції похідні від швидких змін у характері трудових процесів, пов’язаних з:

- комплексною механізацією й автоматизацією, насиченням джерелами підвищеної небезпеки й ускладненням вимог до управління ними (у тому числі, у зв’язку із впровадженням автоматизованих систем управління);

- збільшенням джерел підвищеної небезпеки в побуті;

- різким зростанням парку швидкісних транспортних засобів;

- відставанням рівня підготовки операторів джерел підвищеної небезпеки й осіб, які знаходяться у сфері їхньої дії, від вимог безпеки;

- поширенням у середовищі значних груп населення проявів недисциплінованості, легковажно-зневажливого ставлення до дотримання правил технічної безпеки;

- інтенсифікацією використання усе могутніших джерел енергії й впливу на природу.

При цьому пропорційно або навіть випереджувально, стосовно збільшення поширеності цих явищ, зростає й «ціна помилки», тобто небезпека наслідків самовпевнено-легковажних або недбалих рішень.

Необережна злочинна поведінка проявляється в будь-якій сфері людської діяльності. Виділимо лише типові сфери:

- експлуатація машин, механізмів та інших стаціонарних джерел підвищеної небезпеки на виробництві;

- експлуатація транспортних засобів, що є джерелами підвищеної небезпеки;

- будівельні, вибухові, гірничі роботи;

- транспортування й зберігання енергоносіїв;

- роботи в природному середовищі, пов’язані з небезпекою його забруднення, псування тощо;

- виробництво медикаментів, лікування людей, ветеринарна допомога;

- службова або інша професійна діяльність, не пов’язана з управлінням джерелами підвищеної небезпеки та іншими трудовими процесами, про які йшла мова вище, але також позначена можливістю настання суспільно небезпечних наслідків у разі прийняття помилкових рішень;

- експлуатація джерел підвищеної небезпеки побутового характеру;

- інші види побутової індивідуальної та групової поведінки, що тягнуть небезпеку наслідків, аналогічних перерахованим вище.

З урахуванням викладеного, доцільно виділяти види необережної злочинної поводінки, пов’язані з:

- порушенням правил безпеки використання машин і механізмів;

- проведення робіт, що вимагають особливої обережності;

- безпеки експлуатації транспортних засобів;

- безпеки при виробництві й передачі енергії, транспортуванні і зберіганні енергоносіїв;

- екологічної безпеки; медичної безпеки;

- побутової безпеки;

- безпеки виконання посадових і професійних обов’язків;

- майнової безпеки.

Узагальнюючи всі ці види факторів небезпеки, видається за можливе згрупувати необережні злочини у кілька блоків: 1) необережні злочини у технічній сфері; 2) професійні й службові (управлінські) необережні злочини; 3) необережні злочини на побутовому ґрунті, а також порушення правил, охорони життя, здоров’я людей і майна власників.

До необережних злочинів у технічній сферівідносяться:

- порушення правил безпеки при використанні техніки в промисловості, будівництві, сільському господарстві, що спричинили з необережності тяжкі наслідки (порушення правил охорони праці; порушення правил безпеки на об’єктах атомної енергетики; при веденні гірничих, будівельних та інших робіт на вибухонебезпечних об’єктах; порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами; порушення правил пожежної безпеки тощо);

- порушення правил безпеки руху й експлуатації транспортних засобів (порушення правил безпеки руху й експлуатації залізничного, повітряного або водного транспорту; порушення правил дорожнього руху й експлуатації транспортних засобів; випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інші порушення їх експлуатації; порушення правил, норм і стандартів, що убезпечують дорожньій рух тощо).

До злочинів, обумовлених професійною, службовою (управлінською) необережністю,відносяться: втрата документів, що містять державну таємницю; неналежне виконання обов’язків з охорони зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв; службова недбалість; злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку; виробництво, зберігання, перевезення або збут товарів і продукції, виконання робіт або надання послуг, що не відповідають вимогам безпеки. До цієї категорії також відносяться більшість екологічних злочинів, а також деякі злочини проти військової служби.

Низка злочинів обумовлених побутовою необережністю, порушенням правил охорони життя, здоров’я людей і майна власників(заподіяння з необережності смерті, тілесних ушкоджень; ненадання допомоги; знищення або пошкодження з необережності чужого майна тощо).

За даними МНС України, у 2010 році Україні зареєстровано 198 надзвичайних ситуацій. Відповідно до Державного класифікатора надзвичайних ситуацій вони розподілилися на: техногенного характеру – 86; природного характеру – 88; іншого (соціально-політичного) характеру – 14. Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинули 248 осіб (з них 31 дитина) та постраждала 551 особа (з них 193 дитини). Найбільша кількість загиблих та постраждалих, як і в попередні роки, реєструється внаслідок пожеж та інших надзвичайних ситуацій, пов’язаних із отруєнням та інфекційними захворюваннями людей. Не зважаючи на загальну тенденцію до зменшення кількості надзвичайних ситуацій, збитки завдані ними у 2010 році склали більше 706 млн. гривень.

За останній рік було зареєстровано більше 12 тис. злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів. Майже третина ДТП трапилася на вулицях мегаполісів та обласних центрів, чверть – інших міст, близько 17% – в інших населених пунктах, 18,5% – на дорожніх магістралях. Структура автотранспортних злочинів включає кілька видів порушень правил безпеки руху й експлуатації транспорту: перевищення швидкості руху (18,9%), порушення правил обгону й виїзд на смугу зустрічного руху (15,9%), проїзд перехресть (понад 23% їхнього загального числа), керування транспортним засобом без відповідних прав або невідповідність права на водіння його категорії (39,7%), керування транспортним засобом у стані сп’яніння (12%), керування транспортним засобом при наявності несправностей автомобіля (2%). Крім того, понад 26% від їхньої кількості пов’язані з поганим станом автомобільних шляхів.

Ці порушення викликають наслідки у вигляді зіткнень з іншим автотранспортним засобом, з тваринами; наїздів на людей; перекидання транспортних засобів і випадання людей з них. Дві третини автотранспортних злочинів (і три чверті аварій) пов’язані з порушенням лише з боку водіїв; третина – зі змішаною з іншими учасниками руху виною. Найбільшу питому вагу серед жертв дорожньо-транспортних пригод становлять водії – 25,4%, пасажири – 31,3%, пішоходи – 40,4%, велосипедисти – 1,9%, інші особи – 1,0%. Найбільш уразливою групою потерпілих є пішоходи, адже вони найбільш чисельні учасники дорожнього руху.

Основними видами порушень правил дорожнього руху пішоходами, які стали причинами ДТП є: перехід через проїзну частину у невстановленому місці, поза пішохідним переходом – 69,4%; порушень правил дорожнього руху пішоходами у стані сп’яніння – 17,7%; несподіваний вихід із-за транспортних засобів або споруд – 13,0%.

Переважна частина автотранспортних злочинів припадає на закінчення робочого часу (17-19 год.) і вечірні години (22-24 год.).

Слід також виділити деякі особливості механізму вчинення автотранспортних злочинів.

По-перше, ці злочини є результатом створення аварійної ситуації, що виникає у процесі складної взаємодії кількох учасників дорожнього руху між собою і обставинами, що визначають об’єктивну обстановку руху. У цьому випадку як би перетинаються кілька ліній розвитку причинних зв’язків і умов.

По-друге, у процесі вчинення автотранспортних злочинів взаємодіють процеси і явища соціального, технічного й природного характеру (хоча останні лише опосередковано впливають на дії учасників руху, що призводить до створення аварійної обстановки). Сказане обумовлює необхідність організації відповідної системи безпеки руху, протидії дорожньо-транспортним пригодам, аварійності й травматизму.

Значне поширення отримали у державі надзвичайні ситуації медико-біологічного характеру. У 2010 році їх виникло 39, внаслідок чого загинуло 62 особи (з них 3 дитини) та постраждали 364 особи (з них 177 дітей). У порівнянні з аналогічним періодом 2009 року кількість загиблих осіб збільшилася в 1,7 рази. В структурі інфекційних захворювань, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, більшість (42%) припадає на сальмонельоз; на гостру кишкову інфекцію припадає 33% від загальної кількості захворювань. Захворювання на екзотичні та особливо небезпечні інфекційні захворювання (сказ – загинуло 2 особи; малярія – загинула 1 та постраждали 2 особи), складають 25 % від загальної кількості інфекційної захворюваності людей.

Протягом 2010 року виникло 26 надзвичайних ситуацій, пов’язаних з отруєннями людей, що на 18,2% більше проти аналогічних показників 2009 року. Внаслідок цих подій загинуло 59 осіб (з них 3 дитини) та постраждало 220 осіб (з них 138 дитини). Серед отруєнь домінують отруєння чадним та побутовим газом (69,2% від загальної кількості отруєнь); ще 2 надзвичайні ситуації пов’язані з отруєнням токсичними та іншими речовинами на виробництві. Шість надзвичайних ситуацій припадають на харчові отруєння. Ще 1 надзвичайна подія медико-біологічного характеру пов’язана з інфекційним захворюванням сільськогосподарських тварин.

Головними причинами виникнення надзвичайних ситуацій медико-біологічного характеру були: грубе порушення безпеки життєдіяльності, порушення санітарно-гігієнічних норм при виготовленні, зберіганні та вживанні харчових продуктів, у тому числі отруйних грибів, порушення вимог безпеки при користуванні газовими та опалювальними приладами, порушення безпеки праці на виробництві, зниження контролю за виконанням.

Протягом 2010 року зареєстровано 96 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, внаслідок яких загинуло 157 осіб, у тому числі 22 дитини, постраждало – 153 особи, у тому числі 7 дітей. Більше всього виникло надзвичайних ситуацій, пов’язаних із пожежами та вибухами (37 випадків), які разом із катастрофами на транспорті (25) і аваріями на системах життєзабезпечення (17) складають 83% загальної кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

За даними МНС України, протягом 2010 р. в Україні зареєстровано 62207 пожеж. Економічні втрати від пожеж склали 2309479 тис. грн. (з них прямі матеріальні збитки становлять 665396 тис. грн., а побічні – 164483 тис. грн.). Унаслідок пожеж загинуло 2819 людей, у тому числі 95 дітей; 1537 людей отримали травми, з них 132 дитини.

Більшість пожеж (до 85%) сталися внаслідок так званого «людського фактору», тобто порушень правил пожежної безпеки. Це, наприклад, розведення багаття в заборонених місцях чи у заборонений період (наприклад у спекотне літо, коли спостерігається підвищена пожежна небезпека, у зелених насадженнях, лісах). Іншими поширеними причинами пожеж стають: акти вандалізму, умисні підпали (біля 4%); невиконання правил монтажу та експлуатації електроприладів (біля 25%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (біля 9% пожеж).

Збільшилася кількість катастроф на транспорті, а також аварій в електроенергетичних системах. Матеріальні збитки внаслідок цих подій у 2010 році перевищили 57,6 млн. гривень. Безпосередніми місцями виникнення надзвичайних ситуацій були: ділянки залізничних перегонів та переїздів, акваторії портів, ділянки магістральних трубопроводів, місця падіння літальних апаратів. Наприклад, 2 надзвичайні події сталися на водному транспорті, 3 – пов’язані з авіаційними катастрофами, 8 – на магістральних трубопроводах (більшість з них – це спроби викрадення нафтопродуктів, але зареєстровані й випадки, що виникають через грубі порушення техніко-технологічних вимог експлуатації цих транспортних артерій).

Протягом 2010 року в Україні зареєстровано 37 надзвичайних ситуацій, пов’язаних з вибухами, внаслідок яких загинули 75 осіб (з них 14 дітей) та постраждали 82 особи (з них 5 дітей). Серед основних причин виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з вибухами, які виникли протягом 2010 року, були порушення Правил пожежної безпеки у побуті (майже у половині випадків) та порушення Правил пожежної безпеки і техніки безпеки на виробництві (менше, але також майже у половині випадків), в громадських закладах та на транспорті (загалом близько 5%).

Протягом 2010 року зареєстровано 7 надзвичайних ситуацій в електроенергетичних системах. Всі інциденти зареєстровано на АЕС у Запорізькій, Миколаївській, Рівненській і Хмельницькій областях.

Протягом 2010 року зафіксовано 17 аварій на системах життєзабезпечення, які віднесено до надзвичайних ситуацій: на каналізаційних системах із скидом і викидом забруднюючих речовин – 11; на системах забезпечення населення питною водою – 4; на теплових мережах (системах гарячого водопостачання) – 1; на комунальному газопроводі – 1.

Причинами виникнення надзвичайних ситуацій на системах життєзабезпечення в усіх випадках став незадовільний технічний стан систем та обладнання. Орієнтовні матеріальні збитки – понад 44,7 млн. гривень.

Таким чином, необережним злочинам властива особлива суспільна небезпечність, що поряд із зазначеними вище шкідливими наслідками підтверджується й несприятливими змінами їхнього стану, динаміки й структури, їх значною питомою вагою (до 14-17%) у злочинності в цілому і постійним зростанням. Причому збільшення необережної злочинності відбувається за рахунок випереджувального зростання злочинів на автотранспорті й кримінально караних порушень правил охорони праці і техніки безпеки.

При цьому варто враховувати й значну латентність деяких необережних злочинів, особливо таких, як порушення правил техніки безпеки, керування транспортними засобами у стані сп’яніння тощо. Їх латентність багато в чому пояснюється тим, що необережні злочини в основному розкриваються лише в результаті випадкового виявлення наслідків, передбачених у законі.

Серед кримінологічних характеристик необережної злочинності важливе місце займає негативний вплив на неї високого рівня віктимності потерпілих.

У загальній сукупності необережних злочинів біля 75-80 % належить порушенням правил безпеки руху й експлуатації автомототранспорту; приблизно 9-15% припадає на порушення правил охорони і зберігання майна, порушення правил охорони природи, 3-5% – на злочинні порушення правил охорони праці, 3-4% – на необережні заподіяння смерті або тяжкої шкоди здоров’ю. Нечисленну групу становлять такі злочини, як необережне знищення або пошкодження чужого майна, втрата документів, що містять державну таємницю (близько 1%) і т.д.

Особи, які вчинили необережні злочини, характеризуються певними особливостями, що відрізняють їх від суб’єктів умисних злочинів. Як вже зазначалося раніше, для необережних злочинців менше, ніж для умисних, характерна наявність особливих криміногенних властивостей особистості: байдужість до суспільних інтересів, нехтування правил безпеки та їх дотримання, загальна недисциплінованість тощо. Саме завдяки цим рисам і властивостям особистості складається легковажно-безвідповідальне ставлення винного до правоохоронюваних об’єктів і своїх обов’язків у відношенні до них.

Правосвідомість осіб, які вчиняють злочини з необережності, певним чином викривлена. Для необережних злочинців найбільш характерним є небажання підкорюватися існуючим правовим нормам поведінки. Невміння прогнозувати можливі негативні наслідки своїх дій, відсутність життєвого та професійного досвіду – характерна риса особистості необережного злочинця.

Особливістю особи необережного злочинця також є досвід «успішного» порушення правил безпеки. Порушивши ті чи інші заборони за сприятливого збігу обставин, людина свідомо чи підсвідомо фіксує в пам’яті, що ніяких негативних наслідків не настало: ніхто не постраждав, а порушник залишився не покараним. Цей негативний досвід формує упевненість у власній невразливості, котра відіграє криміногенну роль.

Прагнення до невиправданого ризику, звичне використання формули самозаспокоєння «може пронесе», відсутність звички обдумувати прийняті рішення і прогнозувати можливі наслідки, байдужість до безпеки (своєї та оточуючих), також є характерними рисами необережного злочинця.

Таким чином, мотивацію необережних злочинів можна назвати «легковажно-безвідповідальною». Сутність її в тому, що у ній не проглядається прагнення суб’єктів до суспільно небезпечних наслідків, мотиви і цілі лежать за межами складу злочину. А шляхи їх задоволення і досягнення завжди обираються в обхід правил обережності (звичаєвих або зафіксованих у нормативно-правових актах). Суб’єкт, переслідуючи особисті або службові цілі, обирає ризиковані або прямо заборонені шляхи їх досягнення. Передбачаючи можливість настання небажаних результатів, припускає прогностичні помилки.

В залежності від характеру негативних якостей, що лежать в основі мотивації цих злочинів, можна виділити декілька типів необережних злочинців:

1. Особистість не підготовлена:

- у плані знання загальних та спеціальних правил безпеки;

- у технічному відношенні (відсутність навичок поводження з технікою або зброєю);

- швидко і правильно оцінювати критичні ситуації, приймати раціональні рішення виходити з таких ситуацій з найменшими втратами.

2. Легковажна особистість (з низькими прогностичними здібностями), яка характеризується наступними ознаками:

- відсутні навички передбачення усіх можливих наслідків своїх дій (у тому числі, віддалених);

- відсутнє відчуття обережності;

- наявне нерозуміння сутності джерел підвищеної небезпеки, суб’єктивного перебільшення своїх здібностей з відвернення можливих негативних наслідків тих чи інших правопорушень.

3. Особистість з психофізіологічними аномаліями (вади зору, уповільнена реакція та ін.).

4. Особистість з функціональними (тимчасовими) відхиленнями від норми психофізичного стану (перевтома, хвороба, осліплення фарами зустрічного автомобіля та ін.)

5. Морально деформована особистість (байдуже відношення до можливих наслідків – психічне відношення до діяння і наслідків, що межує з непрямим умислом).

Для кримінологічної характеристики осіб, які вчинили необережні злочини, найбільш важливі такі їх ознаки, як стать, вік, освітній рівень, професійні навички і, особливо, морально-психологічні властивості.

Гендерний показник. Серед осіб, які вчинили необережні злочини, переважають чоловіки (понад 85%). Це пояснюється декількома обставинами: по-перше, у загальній масі вчинених злочинів «чоловіча» частка, як і раніше переважає; по-друге, особливості управлінської діяльності (гендерна політика нашої держави й досі викривлена, тому керівників-жінок набагато менше, аніж керівників-чоловіків); по-третє, специфіка професійної діяльності (використання та управління високотехнологічними і технічними засобами, електронно-обчислювальною технікою є, в більшості, прерогативою чоловіків); по-четверте, особливості психофізіологічних процесів організму (жінки від природи більш акуратні). Це підтверджується й статистичними даними: дорожньо-транспортні пригоди з вини чоловіків трапляються у декілька разів частіше, ніж з вини жінок. Однак варто зазначити, що за останні роки відзначається тенденція зростання частки жінок серед водіїв, які вчинили необережні злочини, за рахунок, головним чином, збільшення парку особистих автомобілів індивідуального користування, якими нерідко керують жінки.

Віковий показник. Значне місце у соціально-демографічній характеристиці необережних злочинців посідає їх віковий розподіл. При цьому, в залежності від характеру вчинюваних злочинів, можна виділити декілька загальних блоків.

Вікова категорія від 16 до 25 років. Невміння прогнозувати можливі негативні наслідки своїх дій, відсутність життєвого та професійного досвіду – характерна риса особистості молодого необережного злочинця (кількість правопорушень серед осіб, які мають трудовий стаж 1-3 роки становить близько 20%). Загальний вік осіб, засуджених за вчинення дорожньо-транспортних пригод: 16-19 років – близько 1%; 20-25 років – 31,2%. На їх частку припадає більше половини дорожньо-транспортних пригод, де постраждали діти (57,1%). Крім того, леталь­ним наслідком завершились 1/3 аварій, допущених цією категорією осіб.

Вікова категорія від 25 до 55 років. Найбільша частка вчинення кримінально-караних діянь з необережності припадає саме на неї (до 70%). Це пояснюється тим, що у людей, які досягнули цього віку і мають певний життєвий та професійний досвід (наприклад, водіння автомобіля), з’являється необґрунтована упевненість у своїх можливостях, зухвалий та необґрунтований розрахунок на уникнення негативних наслідків при порушенні правил та норм поведінки, а досить часто, і зневажання установлених правил. Наприклад, за вчинення дорожньо-транспортних пригод засуджені до позбавлення волі: 25-29 років – 23,6%; 30-55 років – 39,6%. Значна частина з них зловживала спиртними напоями. Так, всупереч суворій забороні керувати автомобілем у нетверезому стані, від 15 до 30% осіб, які розглядувані злочини, знаходились за кермом у стані сп’яніння.

Вікова категорія від 55 років і старші. Частка злочинів, що вчиняються особами цієї вікової групи, становить близько 10 % від загальної кількості необережних злочинів. Це пояснюється, по-перше, більш поважним відношенням до соціально-правових вимог життя суспільства (отриманих ще за радянських часів): по-друге, наявністю усталених професійних навичок; по-третє, певною необізнаністю у сфері «високих» технологій, а також з порівняно незначним рівнем трудової активності цієї категорії осіб. Так, покараних за ДТП у віці 55 років і вище усього біля 5,6% правопорушників.

Сімейний показник. Сім’я відіграє у житті людини найважливішу роль. У ній особа навчається соціальній поведінці, копіюючи поведінку батьків; саме тут їй прищеплюються найважливіші моральні норми та правила. Саме з цим показником пов’язана наявність у необережних злочинців соціально корисних зв’язків та можливість кореляції їх антисуспільної поведінки. Дослідження свідчать, що переважна більшість необережних злочинців (до 99%) мають постійне місце проживання та законослухняних родичів.

Більше половини необережних злочинців (до 70%) на момент вчинення злочину мали власні сім’ї.

Професійний показник. Як вже зазначалося раніше, особи, які вчинили необережні злочини, володіли певними професійними навичками. Згідно з кримінологічними дослідженнями, більшість необережних злочинців мають високий рівень професійної майстерності (більше 90% працювали до засудження за своєю спеціальністю понад 5 роки). Частка осіб, які мають трудовий стаж понад 8 років, становить близько 44 %. Найбільша кількість необережних злочинів припадає на осіб, які мають виробничий стаж від 1 до 3 років (30-35 %), і тих, які не мають достатнього професійного досвіду.

Більшість необережних злочинців на момент вчинення злочину працювали на виробництві у великих та середніх містах України (70%). Це пояснюється тим, що саме бурхлива урбанізація сучасного суспільства надає змогу цим особам найбільш швидко й ефективно отримати належну кваліфікацію та можливість роботи з технікою, і тому у них більша ймовірність порушити правила її експлуатації. Не останню роль при вчиненні необережних злочинів відіграє й отримання матеріальної винагороди за свою працю (за статистичними даними мешканці міст отримують в декілька разів вищу заробітну платню, аніж працівники сільського господарства). Це дає їм змогу придбати особистий авто- мототранспорт, що значно підвищує імовірність скоєння ними злочинів, що пов’язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

Аналіз рівня освіти та професійної підготовки злочинців-водіїв показує перевагу серед них осіб з неповною середньою освітою і низькою професійною кваліфікацією. Цим особливо відрізняються автолюбителі, на їх частку припадає більшість дорожньо-транспортних пригод. Хоча водії, вчинюючи автотранспортні злочини, відрізняються низьким професійним та культурно-освітнім рівнем, його підвищенням вони, як правило, не займаються.

Освітній показник. Важливою складовою кримінологічної характеристики особи необережного злочинця є її освітній рівень. Саме освітній показник впливає на інтелектуальний рівень індивіда, формує світогляд людини, і, врешті-решт – зумовлює поведінку в значній мірі. Від цього, також, в певній мірі, залежить й ступінь вибору методів запобігання злочинам. Матеріали кримінологічних досліджень переконливо свідчать, що за останні десятиріччя цей показник зазнав суттєвих змін. Наприклад, якщо в період з 2000 по 2005 роки за рівнем освіти більшість необережних злочинців мали середню освіту (до 60%), то в сучасному суспільстві відсоток осіб з вищою освітою значно зріс і становить вже більше 50%.

Кримінально-правовий показник. За вчинений необережний злочин більшість осіб була засуджена до позбавлення волі на строк від 2 до 5 років (60 %). Частка осіб, засуджених до позбавлення волі на строк понад 5 років за необережний злочин, становить біля 4 %.

Кожен третій з числа притягнутих до кримінальної відповідальності за автотранспортні злочини раніше притягувався до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за різні порушення правил дорожнього руху (найчастіше – за керування транспортом стані сп’яніння і перевищенні швидкості). Кожен десятий водій, який допустив наїзд на пішоходів, зникав з місця події (незалежно від ступеня вини у вчиненому). Подібні дії в наш час кваліфікуються як адміністративне правопорушення (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди) або як злочин (завідоме залишення без допомоги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані). Статистика судово-медичних експертиз у справах про ДТП свідчить, у багатьох випадках надання потерпілому вчасної допомоги спасло б його від смерті або значно б зменшило шкоду здоров’ю.

Морально-психологічний показник. Як вже зазначалося раніше, морально-психологічні якості особистості необережних злочинцівхарактеризуються почуттям безвідповідальності щодо своїх дій, недооцінкою всієї суспільної небезпечності порушення існуючих правил, нехтуванням громадської думки. Більшість необережних злочинців (до 70 %) допускали вчинення кримінально караного діяння свідомо. Більше чверті необережних злочинів було скоєно у стані професійного ризику чи надзвичайних ситуацій. Незначний відсоток із загальної маси названих злочинів було вчинено за відсутності необхідної кваліфікації чи професійних навичок (9 %).

Суттєвою частиною морально-психологічного блоку кримінологічної характеристики необережного злочинця є його ставлення до попередньої, у тому числі, й маргінальної поведінки. Нерідкі злочини, вчинені у результаті благополучного закінчення попередніх порушень, професійного невміння розпізнавати небезпечні ситуації й уникати їх. Підтвердженням цьому можуть слугувати, зокрема, дані про те, що майже 60 % обстежених осіб, які вчинивши необережні злочини, пов’язані із професійною діяльністю, раніше вже допускали подібні порушення правил обережності.

При цьому варто мати на увазі, що зрушення та спотворення морально-психологічних властивостей особистості необережних злочинців носять найчастіше локальний характер і проявляються саме в ситуаціях, де допускається зневажливе відношення до правил безпеки, обачності. Вони поєднуються з позитивною в цілому професійною й побутовою характеристиками більшості із цих осіб. Однак при систематично чинених порушеннях не виключається поширення зневажливого відношення до правил безпеки та на інші сфери, регульованої правом, діяльності. Сказане дозволяє виділити в контингенті необережних злочинців переважно ситуаційний і нестійкий типи, рідше – злісний тип порушників правил безпеки. Останній же є результатом подальшої деформації особистості порушників попередніх типів.

Поиск по сайту: