Динаміка кількості виявлених осіб жіночої статі, що вчинили злочини, у відсотковому співвідношенні до загальної кількості злочинців, за період з 2001 по 2010 роки

Більш наочно рух загальної та жіночої злочинності наведений у наступній у гістограмі:

Як можна бачити, кількісні показники жіночої злочинності є більш стабільними порівняно із загальною злочинністю, а їх коливання (зростання у 2004 році та зниження у 2007 році) пов’язані, як з політичними (зміна державного керівництва та наступна за ним зміна політики та правозастосовної практики і реформування правоохоронних органів), так і економічними, соціальними факторами.

Структура жіночої злочинності дещо відрізняється від чоловічої: жінками вчинюється менше насильницьких злочинів (проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості), натомість традиційно переважають корисливі злочини. Найбільш розповсюдженими є: крадіжки, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, грабежі, службове підроблення. Перехід держави до ринкової економіки потягнув і вироблення більш тонких механізмів незаконної економічної діяльності ( у т.ч. й жінками). У загальній масі жіночої злочинності кожен четвертий злочин відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких, що свідчить про її значну суспільну небезпечність.

У 2010 році кримінально-правова структура жіночої злочинності (за розділами Кримінального кодексу України) виглядала наступним чином:

1) злочини проти власності – 14196 (43,4 %);

2) злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також інші злочини проти здоров’я населення – 5357 (16,38 %);

3) злочини у сфері службової діяльності – 2741 (8,38 %);

4) злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав – 2232 (6,82 %);

5) злочини у сфері господарської діяльності – 2059 (6,29 %);

6) злочини проти авторитету органів державної влади – 1667 (5,1 %);

7) злочини проти життя і здоров’я – 1621 (4,96 %);

8) злочини проти громадського порядку та моральності – 1136 (3,47 %);

9) злочини проти правосуддя – 648 (1,98 %);

10) злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 405 (1,24 %)

11) злочини проти громадської безпеки – 305 (0,93 %)

12) злочини проти волі, честі та гідності – 162 (0,5 %);

13) злочини проти безпеки виробництва – 145 (0,45 %);

14) злочини у сфері використання ЕОМ – 12 (0,04 %);

15) злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості – 8 (0,03 %);

16) злочини проти довкілля – 6 (0,02 %);

17) злочини у сфері охорони державної таємниці – 6 (0,02 %);

18) злочини проти встановленого порядку несення військової служби – 6 (0,02 %).

Насильницькі злочини є однією з найнебезпечніших складових сучасної злочинності в Україні. Хоча частка таких злочинів, скоєних жінками, значно менша у порівнянні з чоловічою. Проте, вона вказує на серйозну духовну кризу у суспільстві й необхідність застосування найрізноманітніших засобів її подолання. Сучасні дослідження свідчать, про наявність ґендерної специфіки суб’єктивних уявлень про насильство. Так, з одного боку, дівчата тяжко переживають його прояви відносно них самих, а з іншого – все менше вважають психологічне насильство неприпустимим та все частіше застосовують його у міжособистісних стосунках, що призводить до формування неадекватної деструктивної поведінки. З часом зникає тенденція до конструктивного вирішення проблемних ситуацій та закріплюється на рівні диспозицій у структурі особистості спрямованість до застосування деструктивним формам виходу з них.

За статистикою 2010 року серед злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених жінками, найбільшу кількість (30%) становлять умисні тяжкі тілесні ушкодження; за ними йдуть умисні вбивства (18%) та умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження (17%).

Загальна кількість скоєних жінками злочинів проти волі, честі та гідності особи хоч і невелика, проте становить значну суспільну небезпечність. Так, за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини протягом 2010 року було притягнуто до кримінальної відповідальності 61 жінку.

Вчинення насильницьких злочинів часто розглядають з точки зору міжособистісних конфліктних ситуацій між суб’єктом злочину і потерпілим. Як і кожний конфлікт, насильницький злочин обумовлений об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Вчені зазначають, що індивідуальними особливостями учасників конфліктів є те, що вони обирають саме конфліктний, а не будь-який інший спосіб розв’язання об’єктивної суперечності, що склалася. Мотивами скоєння насильницьких злочинів найчастіше є мотиви особистої неприязні, рідше помста, ревнощі.

Мотив особистої неприязні є наслідком виникнення конфліктної ситуації в процесі спілкування, яке має велике значення в житті кожної людини, впливаючи на формування людини як особистості, її світогляд, цілі, ціннісні орієнтації та мотиви поведінки. Все це значною мірою залежить від спілкування з іншими людьми та засвоєння стереотипів поведінки, прийнятим у оточуючому її середовищі.

Слід визнати, що корисливість, помста, ненависть, недоброзичливість, образа, незадоволеність прийнятим рішенням, бажання забезпечити себе матеріально сьогодні або в майбутньому – це лише невелика частка побутових конфліктів, які переростають в мотиви скоєння насильницьких злочинів. Значна частка насильницьких злочинів скоюється жінками з корисливих мотивів. Насильницька злочинність, зумовлена корисливістю, свідчить про домінування у мотиваційній сфері неадекватних ціннісних орієнтацій та дещо деформованого світогляду.

Жертвами жінок, як правило, стають близькі люди – чоловіки, співмешканці, родичі, знайомі. Досить часто тяжким насильницьким злочинам, що вчинюються жінками, передують довгі конфлікти з жертвою, провокаційна поведінка потерпілих або є реакцією на знущання з боку чоловіка.

Розглядаючи мотиви вчинення таких злочинів, як вбивство новонародженої дитини, відмічені певні зміни. Якщо раніше найпоширенішим мотивом учинення таких злочинів був сором та страх громадського осуду за позашлюбну дитину, то в сучасній Україні такі злочини вчиняються як одинокими, так і одруженими багатодітними жінками, причому у якості мотиву жінки посилаються на абсолютну відсутність матеріальних ресурсів на виховання дитини.

Серед мотивів злочинів, учинених жінками, слід зазначити мотив ревнощів. Для жінок, які є більш емоційними, ніж чоловіки, мотив ревнощів є досить поширеним у виникненні побутових сварок та наступному вчиненні злочинів. Ревнощі часто є підґрунтям скоєння не тільки злочинів проти особи, але й хуліганства, деяких випадків учинення корисливих злочинів.

Що стосується злочинів проти громадського порядку та моральності, жінками вчинюється невелика їх кількість (у 2010 році зареєстровано 405 фактів вчинення жінками хуліганства або 37% злочинів цієї категорії, 105 фактів сутенерства або втягнення у зайняття проституцією, що становить відповідно 9%), однак вони свідчать про негативні зміни у структурі їх ціннісних орієнтацій. На вчинення жінками злочинів з хуліганських мотивів значний негативний вплив спричиняє таке фонове явище як алкоголізм: майже 70% таких злочинів вчиняється жінками у нетверезому стані.

Особливо небезпечними є залучення жінкою дітей до вчинення злочину (157 фактів або 13,8%), що демонструє наявність зв’язку жіночої злочинності зі злочинністю неповнолітніх.

Серед злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, що вчинені жінками, переважну більшість (25,3%) становить ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

Майнове розшарування населення створює міцні передумови для вчинення корисливих злочинів малозабезпеченими прошарками населення. Саме тому найбільшу питому вагу у структурі жіночої злочинності займають саме злочини корисливої спрямованості. Серед злочинів проти власності, що вчинені жінками, найбільша кількість – це крадіжки (66%), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (13,6%) та шахрайство (13,5%). Мотивами цих злочинів досить часто є забезпечення елементарних життєвих потреб, сім’ї і дітей одягом, продуктами харчування, ліками тощо.

Іншу групу корисливих злочинів становлять злочини у сфері господарської діяльності, що скоюються з мотивів «жити не гірше за інших», «бути успішною, матеріально забезпеченою» тощо. Переважна більшість з них – це злочини у сфері господарської діяльності, з-поміж яких переважають незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (22%) та порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (20%), та злочини у сфері службової діяльності, серед яких домінують службові підроблення (57%), зловживання владою (23%), службова недбалість (14%) й одержання хабара (11%).

Небезпечною тенденцією є досить значна частка у структурі жіночої злочинності злочинів у сфері обігу наркотичних речовин. Особливості мотивації вчинення цих злочинів жінками обумовлені двома найголовнішими чинниками: чималим прибутком від продажу речовини та задоволенням від її вживання.

Впливу наркотичних та інших токсичних речовин належить особливе місце у протиправній поведінці людини. Вживання зазначених речовин є давно відомим фоновим явищем для вчинення інших злочинів. Завдяки зміні особистісних характеристик, морально-психологічній деформації особистості, досить легко відбувається перехід до кримінального способу життя. Найчастіше жінками, що притягуються до відповідальності за вчинення злочину в сфері незаконного обігу наркотичних речовин, також вчиняються крадіжки та інші злочини корисливої спрямованості. Як правило, такі злочини досить прості, вирізняються швидким виникненням відповідного кримінального мотиву, байдужістю до наслідків. Це крадіжки побутових речей, речей легкодоступних і часто навіть не дуже цінних, лише б їх вартості було достатньо для придбання наступної дози одурманюючої речовини.

Слід зазначити, що злочини, вчинені наркозалежними жінками і чоловіками не завжди відображені в кримінальних справах з точки зору впливу наркоманії на формування особистості злочинця. Якщо особа не перебуває на обліку у відповідних медичних закладах, правоохоронці, звичайно, не мають змоги зафіксувати її як залежну від наркотичних речовин.

Суттєве значення для кримінологічної характеристики жіночої злочинності мають відомості про осіб, які вчинили злочини. Віковий розподіл жінок, які у 2010 році були притягнені до кримінальної відповідальності, свідчить про тенденцію вчинення ними злочинів у більш старшому віці порівняно з чоловіками. Так, у загальній масі злочинниць 4,2 % становили неповнолітні дівчата; 27,2 % – молоді жінки віком 18-28 років, ще 29 % – віком 29-39 років; 27,8 % – жінки віком 40-54 роки; 5 % – літні жінки віком 55-59 років, 6,5 % – 60 років і більше. Це пояснюється більшим виховним впливом та контролем за поведінкою дівчат з боку батьків, а також тим, що переважна більшість злочинів жінками вчинена на фоні зміни їх соціального статусу внаслідок безробіття або сімейно-побутових негараздів.

Освітній рівень жінок-злочинниць традиційно є вищим ніж у чоловіків-злочинців: 17 % жінок, які вчинили злочини, мали вищу освіту, 23 % – професійно-технічну освіту, 54 % – середню освіту, 7 % – початкову освіту та без освіти.

За зайнятістю на момент вчинення злочину жінки розподілились наступним чином: 5 % – робітниці підприємств, установ; 3 % – учениці та студентки навчальних закладів; 0,3 % – робітниці сільського господарства; 4 % – підприємці; 0,3 % – власниці, співвласниці підприємств; 0,4 % – працівниці фінансово-кредитної та банківської сфери; 0,8 % - працівниці органів державної влади; 0,2 % – працівниці правоохоронних органів; 0,01 % – військовослужбовці. Переважна ж більшість злочинниць – працездатні, які не працювали і не навчались (54 %), ще 11,5 % були безробітними.

Достатньо стабільним залишається розподіл жінок за громадянством: 99,2 % – громадянки України, 0,7 % – іноземні громадянки, серед яких переважають громадянки країн СНД, 0,1 % – особи без громадянства, нелегальні мігрантки та біженки.

Кількість жінок, які раніше вчиняли злочин серед виявлених злочинниць у 2010 році становила 4429, або 14,4 %, серед яких у 1965 попередня судимість була не знята і не погашена. Загальний аналогічний показник становить відповідно 60373 осіб, які раніше вчиняли злочин, та 27526 рецидивістів з непогашеною судимістю. Раніше утримувались в установах з виконання покарань 6142 осіб, з яких жінок – 269. Цікаво, що з них протягом одного року після звільнення з місць позбавлення волі майже кожна третя особа вчинила злочин.

У 2010 році 13 % жінок вчинили злочини у складі групи, з яких 8 % – у складі організованої групи або злочинної організації, ще майже 8 % – за участю неповнолітніх, а 5 % – тільки неповнолітніх.

В стані алкогольного сп’яніння у 2010 році вчинили злочин 3032 жінки, або 9,7 %; в стані наркотичного або токсичного сп’яніння – 109 жінок, або 0,4%.

Дані досліджень дозволяють розподілити засуджених жінок на три типологічні групи. Перша група характеризується неприйняттям жінками діючих «активістів» злочинного світу і несхильністю до рецидиву. Особи цієї групи є скоріше, «жертвами» злочину і співучасницями злочинців. Найбільш значимими мотивами злочину для осіб цієї групи є прагнення легкого і «красивого» життя; важкі умови життя, несподіваність зроблених помилок і крах особистих життєвих планів, тобто наявністю різких меж між мрією про гарне життя і реальним потенціалом для її здійснення, оскільки в переважної частини засуджених жінок немає ні професії, ні освіти, ні навіть елементарних трудових навичок, щоб розраховувати на пристойне життя. Їм нічого не залишається, як заробити на нього іншим засобом.

Друга група – особи з невизначеною позицією щодо криміногенної ситуації. Вони – жертви своєї конформності, оскільки дуже податливі щодо зовнішнього впливу. У них слабка воля, «м’який» характер. Оцінюючи мотиви злочинних дій, вони на перше місце ставлять примус з боку інших осіб. Водночас вони відзначають «легковажність», як головну якість стилю життя засуджених і вказують на ненавмисність дій, зроблених багатьма з них.

Особи, які входять до третьої групи, прогнозують своє повернення в злочинний світ. Вони не просто схильні до девіантної поведінки, вони - її стрижень. У їхньому понятті злочинність асоціюється з гарним життям. Вони досить відверто вказують на відчуття себе в ролі злочинців як природне вираження своєї сутності. Для них типово головною причиною здійснених ними злодіянь називати ненавмисність дій і важкі умови життя і побуту, однак настільки ж часто вони вказують на мотиви легковажності і прагнення «жити красиво», небажання відмовити товаришу в «проханні» (Победа Н.О., Підшивалкіна В.І., Яценко А.Н., 1997).

Щодо ґендерних стереотипних ролей, які має виконувати жінка у суспільстві, то серед жінок, що вчинили злочин, у шлюбних відносинах перебували лише третина: спостерігається послаблення впливу сімейних зв’язків як у суспільстві в цілому, так і серед злочинниць зокрема.

Поиск по сайту: