Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Протидія злочинності у сфері службової діяльності



 

Протидія посиленню суспільно-небезпечних проявів з боку службових осіб за сучасних умовах можуть бути забезпечені лише поєднанням заходів, спрямованих на реалізацію принципу невідворотності покарання за вже вчиненні злочини у сфері службової діяльності, а також шляхом використання заходів, спрямованих на реалізацію принципу законності у даних видах діяльності.

Загальносоціальні заходи протидії злочинності у сфері службової діяльності застосовуються державними або громадськими організаціями в межах всієї країни або на регіональному рівні. Вони не мають метою безпосередньо запобігати службовим злочинам, але створити належну базу для реалізації спеціально-кримінологічних заходів протидії цій злочинності шляхом усунення її найвагоміших причин є її завданням.

Здебільшого, загальносоціальні заходи спрямовані на усунення найбільш глобальних економічних, соціальних, політичних, правових та організаційно-управлінських чинників. В даному випадку ці чинники виступають об’єктом профілактики службової злочинності.

Державні та громадські організації, які в межах своєї компетенції здійснюють заходи усунення процесів детермінації, що впливають на все населення та поділяються за різними соціальними, економічними та іншими критеріями і збільшують імовірність злочинної поведінки групи населення чи окремих громадян.

До них можливо віднести:

- здійснення державного і міжнародного моніторингу дотримання законності у сфері службової діяльності;

- удосконалення системи соціального захисту працівників у сфері службової діяльності;

- визначення чітких критеріїв державного фінансування економіки і відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів;

- встановлення реальних механізмів обмеження легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

- розроблення системи заходів щодо зменшення сфери і обсягу тіньової економіки;

- створення сприятливих умов для внутрішнього інвестування легальної економіки;

- встановлення обов’язкового декларування майна і доходів фізичних осіб і запровадження ефективної системи контролю за доходами та видатками державних службовців та інших осіб через систему оподаткування;

- забезпечення поступового зменшення безготівкових розрахунків за участю громадян;

- запровадження загальнонаціонального інформаційного комплексу, в рамках якого здійснення постійного моніторингу кредитно-фінансового становища та грошових операцій населення;

- доведення рівня оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціально-значущих потреб відповідно до їх соціального статусу;

- вдосконалення системи соціального забезпечення населення через зменшення питомої ваги бюджетних коштів на соціальні потреби у валовому національному продукті, що здійснюється через державний бюджет та загальнодержавні фонди;

- запровадження дійових механізмів задоволення окремих потребдержавних службовців через довгострокове, в тому числі й поточне кредитування, реорганізацію діючої системи соціального страхування;

- запровадження кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів;

- проведення ревізій норм чинного законодавства на предмет виявлення та вилучення положень, які сприяють проявам корупції;

- систематизацію законодавства, яке регулюватиме діяльність державних службовців;

- зменшення різниці між мінімумом та максимумом покарання (стягнення) у певно визначених санкціях;

- запровадження системи підбору та розстановки кадрів, яка базувалася б на конкурсній основі, на чітко визначених правилах (на основі тестування і професійних іспитів) і забезпечувала б прийняття на службу найбільш підготовленого кандидата;

- законодавче закріплення проведення спеціальних перевірок щодо кандидатів на можливість зайняття керівних посад в органах державної влади, а також осіб, які вже обіймають такі посади;

- визначення порядку та запровадження практики ротації керівних працівників та органів державної влади;

- чітке регламентування процедури прийняття управлінських рішень;

- систематичний розгляд на засіданнях колегій міністерств і відомств питання дотримання законодавства про державну службу, виконання заходів, щодо протидії корупції, дотримання державної, виконавчої та трудової дисципліни, розгляду звернень громадян, при цьому запрошувати представників засобів масової інформації та громадських організацій;

- встановлення дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування за неналежне реагування, на звернення та скарги громадян, критичні виступи у засобах масової інформації щодо оприлюднення ними фактів корупції, порушень прав і свобод громадян;

- визначення та законодавче закріплення поняття та механізму протидії політичному та управлінському лобізму;

- локалізація організованої злочинності – витіснення її з тих сфер, де вона найбільше зближується з діяльністю органів державного управління.

Ефективна діяльність з попередження службової злочинності не може бути досягнута в результаті разових або короткочасних акцій будь-якого ступеня активності чи суворості на будь-якому рівні, а потребує довгострокових соціально-економічних, політичних і правових перетворень. При цьому пріоритетна роль має надаватися профілактичним заходам на загальносоціальному рівні.

Під спеціально-кримінологічною протидієюрозуміють комплекс заходів, спеціально спрямованих на боротьбу зі службовою злочинністю, які здійснюються органами, підприємствами, установами, організаціями, що мають нормативно визначені функції, пов’язані з цією боротьбою.

До об’єктів спеціально-кримінологічної протидії службової злочинності, як правило, відносять:

- відомчий правовий нігілізм державних службовців;

- професійна свідомість службових осіб;

- моральність у діяльності органів державної влади;

- негативний корпоративізм державних службовців тощо.

До суб’єктів спеціально-кримінологічної протидії службової злочинності відносять органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.

Ефективна протидія службовим злочинам не може бути здійснена в результаті разових і короткочасних акцій будь-якого ступеня активності та суворості на певному рівні, а потребує довгострокових соціально-економічних, політичних і правових перетворень. Ця діяльність повинна базуватися на поєднанні профілактичних і репресивних заходів.

Виявлення службових злочинів через специфіку їх прояву становить надзвичайну складність. Це зумовлює високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільно небезпечною.

У зв’язку з цим є нагальна потреба:

- у запровадженні кримінологічної експертизи нормативно-правових актів;

- в підвищенні ефективності діяльності спеціальних органів по виявленню конкретних фактів злочинної поведінки;

- проведенні спеціальних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення злочинів;

- забезпеченні цих заходів відповідними матеріально-технічними, криміналістичними, науково-методичними розробками та засобами.

До основних заходів спеціально-кримінологічної протидії службової злочинності відносять:

- переорієнтація діяльності суб’єктів протидії із виявлення незначних фактів корупції на виявлення найбільш небезпечних злочинів та проявів у найбільш важливих сферах життя держави, а також там, де ця злочинність набула найбільшого поширення;

- розроблення і запровадження в діяльність правоохоронних органів необхідних методик виявлення та збирання інформації про факти корупції на різних рівнях державного управління;

- своєчасна та повна реєстрація повідомлень про вчинені злочини та інші правопорушення, а також встановлення юридичної відповідальність за порушення працівниками правоохоронних органів в цій сфері діяльності;

- розв’язання колізії, яка існує у чинному законодавстві, щодо порядку надання інформації правоохоронним органам стосовно коштів та майна окремих юридичних і фізичних осіб;

- уніфікація та конкретизація в єдиному законодавчому акті умов і порядку надання такої інформації правоохоронним та іншим органам.

Сучасний стан розслідування кримінальних справ і адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення свідчить про те, що через низьку якість наданих судам матеріалів остаточні рішення у цих справах не завжди приймаються своєчасно та справедливо.

Таке становище є результатом певних недоліків чинного законодавства, а тому з метою вдосконалення діяльності щодо притягнення до відповідальності винних у вчиненні службових злочинів осіб необхідно:

- запровадити оновлені методики розслідування кримінальних справ і адміністративного провадження у справах про корупційні правопорушення;

- привести кримінально-процесуальне та адміністративно-процесуальне законодавство в частині доказування у відповідність до сучасних вимог;

- забезпечити дійовий механізм захисту від посягання на життя, здоров’я, свободу та гідність свідків, потерпілих, інших учасників процесу.

Вищеперераховані заходи традиційно відносять до заходів протидії правового характеру.

В той же час, без відповідних змін в організації системи управління та повсякденної діяльності органів державної влади та самоврядування, ефективно протидіяти проявам службової злочинності не можливо. Виправити та усунути існуючи чинники в цій сфері службової діяльності покликані заходи протидії організаційно-управлінського характеру.

До них можливо віднести:

- покрашення психологічного відбору кандидатів на призначення на посади державних службовців;

- удосконалення методик визначення професійної відповідності службових осіб;

- введення інституту рекомендаційних характеристик досвідчених державних службовців або з попередніх місць праці на конкретних кандидатів при прийнятті на роботу;

- удосконалення системи спеціальних перевірок підрозділами СБУ кандидатів на посади державної служби, а також їх родичів.

В цілому низка окреслених вище факторів має здійснюватись на засадах системності, своєчасності, оперативності. Безумовним пріоритетом при цьому залишається підвищення ефективності заходів протидії загальносоціального спрямування.

 

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть найбільш характерні кримінологічні риси злочинності у сфері службової діяльності.

2. Розкрийте сукупність соціальних передумов службової злочинності.

3. Які найбільш характерні соціально-демографічні ознаки особи службового злочинця?

4. Які основні напрями запобігання злочинності у сфері службової діяльності?

5. Визначте та охарактеризуйте структуру сучасної службової злочинності.

6. Розкрийте зміст заходу протидії службовій злочинності, пов’язаного з покрашенням психологічного відбору кандидатів на призначення на посади державних службовців.

7. Які заходи протидії службової злочинності правового характеру?

8. Використовуючи статистичні дані про злочини у сфері службової діяльності за останні 5 років, поясніть коливання її динаміки.

 

Література:

1. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. – К., 1998.

2. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К., 2000.

3. Невмержицький Є.В., Шульженко Ф.П. Корупція і національна безпека: Навч. посібник. – К., 2000.

4. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К., 2001.

5. Аминов Д.И., Гладких В.И., Соловьев К.С. Коррупция как социально-правовой феномен и пути ее преодоления: Учеб. пособие. – М., 2002.

6. Костенков М.В., Куракин А.В. Предупреждение и пресечение коррупции в системе государственной службы: Учебное пособие. – М., 2004.

7. Халиков А.Н. Особенности расследования получения взяток должностными лицами правоохранительных органов. – М., 2006.

8. Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: Монографія. – К., 2008.

9. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В.В. Голіни. – 2-ге вид. переробл. і доп. – Х., 2009.

10.Кримінологічна діяльність суб’єктів кримінального судочинства: монографія / за заг. ред. проф. Л.М. Давиденко. – Харків, 2011.

 

Тема 8.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.