Поняття, ознаки і види злочинності у сфері економіки

Злочинність у сфері економіки (так звана «економічна злочинність»), як і будь-яка інша злочинність – це негативне соціальне явище, яке живить тіньову економіку та суттєво впливає на рівень економічної безпеки держави, завдаючи їй суттєві матеріальні збитки. У зв’язку з цим протидія вказаному виду злочинності залишається одним із пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й суспільства загалом.

Питання, пов’язані з протидією злочинності у сфері економіки, порушувалися на конгресах ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками. В одній з резолюцій VII конгресу ООН економічні злочини визнаються особливо небезпечними та такими, що потребують посилення боротьби з ними.

Поняття «економічна злочинність» не нове у правовій думці. Проте у наукових кримінологічних дослідженнях проблемі економічної злочинності почали приділяти належну увагу відносно нещодавно: у Західній Європі у 50-х рр. ХХ ст., у 30-х рр. ХХ ст. – у Сполучених Штатах. В СРСР злочинність у сфері економіки стала предметом ґрунтовних досліджень лише у 80-х рр. минулого століття. Відтак, може скластися думка, що це явище не було характерне для минулих років. Проте, коріння економічної злочинності слід шукати у далекому минулому. Безумовно, економічна злочинність у різні епохи змінювала форми своїх проявів відповідно до економічних систем того чи іншого суспільно-політичного ладу, однак розвиток цього явища зумовлений певними закономірностями, які дають можливість бачити спорідненість між встановленням відповідальності в умовах первіснообщинного ладу, скажімо, за зрубування хлібних дерев на потреби будівництва житла і покаранням за шахрайство з фінансовими ресурсами в сучасну епоху.

Ця спорідненість виявляється передусім у залежності між способами і умовами господарювання у відповідному суспільстві і криміналізацією окремої господарської поведінки, яка, порушуючи порядок встановленої господарської діяльності, заподіює істотну шкоду господарським суспільним відносинам.

На даний час у кримінології та в нормативно-правових документах, які складають основу протидії злочинності, поряд із терміном «злочинність у сфері економіки» використовуються також і такі, як, «економічна злочинність», «злочинність економічної спрямованості» тощо.

В подальшому не заглиблюючись у «термінологічну боротьбу» категорії «економічна злочинність», «злочинність в сфері економіки» розглядатимуться, як тотожні.

Зазначимо, що у кримінології спостерігається ситуація, коли більшість вченихпри визначені поняття економічних злочинів, з яких складається економічна злочинність, намагаються чітко або умовно перелічити злочини, які посягають на економічні відносини або вчинюються у сфері економіки.

При визначенні поняття «економічні злочини», як правило, використовують кримінологічний або кримінально-правовий підхід. Залежно від обраного підходу, всі визначення, як «економічної злочинності», «економічних злочинів», так і інших понять, можна поділити на дві окремі групи: ті, які відображають кримінологічний підхід (у кожній із них можна виділити ще поняття у широкому та вузькому значенні) та ті, які випливають із кримінально-правового підходу.

Прихильники кримінологічного підходу під економічними злочинами розуміють умисні корисливі злочини, які вчиняються у сфері економіки службовими та іншими особами, які включені в систему економічних відносин, та посягають на ці відносини, а також на порядок управління економікою в різних галузях господарства, заподіюючи при цьому шкоду економічним інтересам громадян, суб’єктів господарювання та державі.

Прихильники кримінально-правого підходу під економічними злочинами визнають передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на суспільні відносини власності та у сфері господарської діяльності.

Крім того, слід звернути увагу, що єдиного міжнародного визначення економічної злочинності також не існує, що пов’язано із певними відмінностями економік та законодавства різних країн.

Аналіз базових понять «економіка» та «злочин» дає змогу визначити економічну злочинність як сукупність корисливих злочинів, що заподіюють шкоду господарській діяльності та порядку управління економічними процесами.

Поряд з цим, для того, щоб занадто не розширювати коло економічних злочинів необхідно за основу брати чинний Кримінальний кодекс України та звернути увагу на міжвідомчі нормативно-правові документи, якими вже визначався перелік складів злочинів, які обліковувались як такі, що вчиненні у сфері економіки. Мова йде про вказівку Генеральної прокуратури України, МВС, СБУ, ДПА України від 2 червня 2004 р. № 12-157 окв. щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки.

В даному документі визначено, що під злочинами у сфері економіки слід розуміти передбачені КК України суспільно небезпечні діяння, які посягають на відносини власності у сфері господарської чи службової діяльності.

Згідно з відомчими документами до зло­чинів економічної спрямованості (до 2007 року) були віднесені злочини, передбаче­ні в 72 статтях (проти 54 у КК України 1960 р.). Але най­більшу питому вагу серед них (51 стаття) становлять злочини, передбачені розділами VI «Злочини проти власності» і VII «Злочини у сфері господарської діяльності», які власне і від­творюють структуру злочинності у сфері економіки. Однак, необхідним є і врахування змін, які були внесені до чинного КК України (переважно до розділів VII «Злочини у сфері господарської діяльності» та ХVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг») з 2007 по 2011 роки, в результаті яких перелік зазначених злочинів збільшився до 86. Хоча з часом їх кількість може змінитися, внаслідок змін державної політики в сфері кримінальної юстиції, спрямовану на гуманізацію кримінального законодавства.

Злочинності у сфері економіки притаманна низка ознак, а саме: це явище, властиве будь-якій державі, яке виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь; економічна злочинність виникає у сфері управління державним або приватним майном і пов’язана з використанням службового становища з корисливими намірами; економічна злочинність стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а в кінцевому підсумку – підриває основи економічної безпеки держави; вона виступає підґрунтям «тіньової» економіки та стимулює корупцію і організовану злочинність; включає в себе переважно умисні суспільно-небезпечні діяння, які вчинюються особами, які включені в систему економічних відносин (переважно – це службові особи); заподіює значні матеріальні збитки; викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможності держави захистити їхні інтереси; має високий ступінь латентності та відрізняється різноманітністю способів вчинення таких злочинів.

З урахуванням кримінально-правового підходу економічні злочини можна класифікувати на:

1) злочини, що полягають у розкраданні чужого майна шляхом привласнення чи розтрати особами, яким воно було ввірено чи перебувало в їх віданні, а також шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України);

2) злочини, що посягають на фінансові інтереси і фінансову систему держави (ст.ст. 199, 200, 201, 207, 212, 212¹; ст.ст. 208-211, 215-217, 233-235 КК України);

3) злочини, що посягають на порядок отримання й використання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кредиторам і гарантам (ст.ст. 218-224 КК України);

4) злочини, що посягають на встановлений порядок вільної конкуренції в економіці (ст.ст. 228-232, 232¹, 232² КК України). Дані злочини в більшості випадків, пов’язані зі злочинами в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст.ст. 361-363 КК України);

5) злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю (ст.ст. 202, 203, 203¹, 203², 204, 205, 213, 214 КК України);

6) злочини, що посягають на права споживачів (ст.ст. 225-227 КК України);

7) злочини, пов’язані зі сприянням службовими особами у корисливих цілях підприємницькій діяльності та деякі інші злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, вчиненні з вказаною метою (ст.ст. 364, 364¹, 365, 365¹, 365², 366, 368, 368³, 368⁴, 369, 369² КК України).

Поиск по сайту: