Кримінологічна характеристика професійної злочинності

Традиційно професійного злочинця пов’язують із вчиненням таких злочинів, як кишенькові й квартирні крадіжки, шахрайство, фальшивомонетництво, контрабанда, пограбування, розбої та вбивства. В останні роки вони поповнилися новими формами, зокрема: викрадення предметів культури і мистецтва; наркобізнес, нелегальне виготовлення і збут спиртних напоїв; крадіжки автомобілів; вимагання (рекет), крадіжки грошей і цінностей із сейфів і приміщень з електронною системою охорони; вбивства на замовлення (кілерство); викрадення вантажів із рухомого складу залізничного транспорту; розкрадання і продаж зброї (вибухових речовин), торгівля людьми, рейдерство, незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) тощо.

При з’ясуванні фактичної картини професійної злочинності потрібно звертатися і до ознаки множинності злочинів, що вчиняються особами, встановлювати їх кримінальний «стаж». Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велика кількість професійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочини, не потрапляють в поле зору правоохоронних органів. Наприклад, 60% з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв більше половини не були засуджені, з кишенькових злодіїв – понад 15%. Серед інших категорій корисливих і корисливо-насильницьких злочинців, що тривалий час проявляли кримінальну активність також мали місце численні факти, коли їм вдавалося уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Надання кримінологічної характеристики особистості професійного злочинця обумовлює аналіз соціально-демографічних ознак. Серед осіб, які займаються професійною злочинною діяльністю переважають чоловіки (96%). В основному це особи молодого та середнього віку. Найбільшу частку склали особи у віці до 35 років (78%). Це свідчить про те, що професійна злочинність значно помолодшала порівняно з серединою ХХ сторіччя. Для жінок притаманні такі види злочинного професіоналізму як: шахрайство, наркобізнес, організація місць для надання сексуальних послуг. Є достатньо високим освітній рівень професійних злочинців: приблизно 49,5% з них мали повну середню або середньо спеціальну освіту. Свій перший злочин особи вчиняють як правило у неповнолітньому віці. 62% злочинців вчинили його саме в цьому віці. Як правило це корисливий злочин.

Відбуваючи покарання і потім після звільнення, особи починають спілкуватися та взаємодіяти зі злочинним світом, підлягаючи своєрідній ідеологічні обробці з боку його представників. Важливою характеристикою особи професійного злочинця є наявність легального місця роботи. З опитаних нами злочинців 67% взагалі ні де не працювали. 13% мали випадкові легальні заробітки. І лише 20% мали постійне місце роботи. Але значна кількість з них порушували трудову дисципліну, мали прогули. Робота для них виступала в якості соціального камуфляжу і до неї вони відносилися формально. Цікавим є той факт, що для професійних злочинців притаманним є наявність родини та дітей. Серед них таких 76%, що є не випадковим. Професійною злочинною діяльністю особа може забезпечити свою родину. Серед вивчених осіб 62% зловживали алкогольними напоями, 34% вживали наркотичні засоби.

Притаманними для професійних злочинців є і певні морально-психологічні якості. Професійні злочинці виступають носіями певної ідеології. Вона бачать себе за межами суспільства і навіть створюють своє окреме суспільство зі зрозумілими лише їм нормами, правилами, традиціями, тощо. Для злочинців-професіоналів є характерним вибір злочинної кар’єри як життєвої мети. Приблизно 40% осіб відчувають гордість за те, що є представниками професійного злочинного середовища.

Разом з цим професійна злочинність невпинно молодшає. Це стосується в тому числі і такого «класичного» виду злочинного промислу як кишенькові крадіжки. Зараз їх переважно вчиняють особи 25-30 років, серед них значна кількість жінок і майже кожен другий з них вживає наркотичні засоби. Певні якості, вміння та навички, які формуються у професійного злочинця залежать не тільки від роду його злочинної діяльності, а і від особистісних характеристик жертв злочинів. Існує закономірність: чим вищою є «віктимологічна кваліфікація» потенційної жертви, тим більш професійним має бути злочинець, щоб досягти успіху і навпаки «наївна людина» може постраждати навіть від дій «шахраїв-дилетантів».

Опосередковано про професійну злочинність можна зробити висновки шляхом детального аналізу статистичних даних про загальний і спеціальний рецидив, який є ознакою кримінального професіоналізму. Спеціальний рецидив корисливих злочинів досить високий і коливається від 15% до 20%. Разом з тим для сучасної професійної злочинності в Україні характерними є зокрема такі тенденції:

1. Спостерігається значне зростання корисливих і корисливо-насильницьких посягань. За вибірковими даними і з урахуванням експертних оцінок, в останні шість-сім років зросла кількість кишенькових крадіжок (в основному у великих містах та південних зонах масового літнього відпочинку). Рівень шахрайства коливається не істотно. В середньому він складає 16-17 тисяч.

2. Кожний п’ятий злочин в Україні вчинюється особами, які вже
вчиняли їх раніше. Питома вага неповнолітніх у вчиненні злочинів
складає близько 9%.

3. Відбуваються процеси омолодження професійних злочинців із загостренням стосунків між «старими» кримінальними авто­ритетами і лідерами «нової хвилі» злочинного світу, зростанням погра­бувань, розбоїв, вимагань, шахрайств, розкрадань грошових коштів за фальшивими кредитним картками, комп’ютерної злочинності.

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали «нової хвилі» віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустрічаються особи, які мають військову, спортивну підготовку, мають вищу освіту. Вони безпосередньо вчиняють злочини, а трапляється – виступають у ролі консультантів, додають у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певної новизни. Наприклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спецпідрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

Професійна злочинність обумовлена цілою низкою загальних та специфічних детермінант: економічних, соціальних, організаційно-управлінських, політичних та інших.

До економічних факторів належать такі явища і процеси: скорочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість; існування в непомірних обсягах (до 60%) тіньової економіки; залучення до неї тією чи іншою мірою значних верств населення через позабанківський обіг готівки та вуличну торгівлю, а також інші прояви «хворої» економіки і нестабільної кредитно-фінансової системи.

Криміногенні соціальні фактори – це зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення; зменшення можливостей для достатньо легального заробітку; поширеність корупції, соціально-майнові контрасти (йдеться про стрімку поляризацію населення за рівнем прибутків); поширення випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів. У зв’язку з останньою тезою не можна не відзначити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами в державі набули поширення стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Усі вони стали життєвою метою більшості українців, особливо молоді. Але їх досягнення легальним шляхом стає все більш проблематичним і досить часто здійснюється злочинними способами.

Низка негативних явищ є криміногенними факторами організаційно-управлінського характеру: порушення правил охорони державного майна; дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності; недоліки в організаційній роботі податкової і митної служб; помилки при призначені службовців на адміністративні посади і керівні посади в господарських структурах тощо.

Через дію зазначених факторів у країні загострюється криміногенна ситуація взагалі і зростає рівень професійної злочинності зокрема.

Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримінальними професіоналами необхідно вважати ті певні негативні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі та стійкі антисуспільні погляди, звички, які породжують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, декілька таких обставин, що найбільш чітко виділяються.

1) наявність у структурі суспільної свідомості таких елементів, як користолюбство, егоїзм, паразитична психологія, прагнення обдурити іншого, поживитися за чужий рахунок. Зазначене лежить в основі майнових злочинів, які становлять ядро професійної злочинності;

2) життєздатність злочинних традицій і звичаїв, що виникли сотні років тому, передаються із покоління в покоління і в оновлених формах існують і зараз (злодійські закони, блатний жаргон);

3) перевантаження нашого суспільства великою кількістю неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки і життєдіяльності. У такому середовищі культивуються злочинна романтика та ідея. Уражаються цим переважно неповнолітні, в очах яких усе це має істотне значення для самоствердження особистості;

4) поява в останній час великої кількості бездоглядних і безпритульних дітей, їх спосіб життя відкриває шлях до злочинного світу;

5) недоліки виховної роботи, покладеної на такі соціальні інститути, як сім’я, школа, заклади культури, спортивні організації тощо. Майже не використовуються з метою виховання можливості літератури, кіно, телебачення, засобів масової інформації. На жаль, мають місце факти, коли офіційні інститути виховання населення замість користі завдають шкоди;

6) криміналізація діяльності приватного бізнесу. У цій сфері починають відігравати значну роль обман, недобросовісна конкуренція, ухилення від сплати податків і зборів. Подібні правила засвоює багато хто з власників приватних і комунальних підприємств; іноді вони користуються послугами кримінальних структур для вирішення проблем, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності.

Існуванню професійної злочинності сприяють і деякі специфічні умови. Вони, на відміну від причин, самі по собі безпосередньо не можуть породжувати злочин, однак, як супутник його причин, впливаючи певним чином на них, забезпечують їх відповідний розвиток, необхідний для виникнення наслідку – злочину:

1) недостатня практична підготовленість працівників карного розшуку, що не забезпечує належної роботи з подолання злочинного професіоналізму. За радянських часів у складі органів внутрішніх справ існували спеціалізовані оперативно-розшукові підрозділи, які займалися виявленням професійних злочинців і затриманням їх «на гарячому». Співробітниками цих підрозділів були досвідчені працівники-розшуковці, котрі володіли оперативним мистецтвом, яке за своєю сутністю близьке до будь-якого іншого виду мистецтва. Свого часу ці підрозділи під різними приводами (відсутність вищої юридичної освіти, досягнення п’ятдесятирічного віку, безперервні кампанії з реформування системи внутрішніх справ) були розформовані. У результаті цього була порушена наступність у передачі досвіду протидії професійній злочинності, втрачені особисті картки на кримінальних професіоналів тощо. Разом з досвідченими кадрами пішли в минуле знання кримінального середовища, багато відпрацьованих тривалий час форм і методів боротьби з ним;

2) слід відмітити високу плинність кадрів у підрозділах органів внутрішніх справ. Наприклад, середній стаж роботи в апараті карного розшуку не перевищує 2,5 – 3 років, що вкрай негативно відображається на кваліфікації працівників;

3) недостатній рівень роботи правоохоронних органів також є наслідком невпинного скорочення коштів, передбачених бюджетом країни на їх утримання. Про це свідчить співвідношення передбачених коштів МВС до розрахункової потреби. Вони становлять лише близько третини-половини від потреби в них;

4) стан справ різко погіршується і через проникнення в правоохоронну систему корупції, що істотно підриває стабільність і послідовність її законної діяльності, порушує основу конспірації в оперативній роботі. Безпідставно припиняються кримінальні справи; під приводом неможливості тривалого зберігання знищуються справи засуджених, у тому числі й затятих злочинців-професіоналів, що полегшує їм приховувати сліди свого кримінального минулого;

5) недоліки в діяльності адміністрації місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи із засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), роз’єднання злочинців-рецидивістів, припинення спроб з їх боку встановлювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав кримінальних угруповань інших засуджених з числа молоді, передавати їм злочинні знання, вміння та традиції. Не можна заперечувати, що пенітенціарні установи впродовж багатьох років були «університетами» кримінального професіоналізму;

6) як вже зазначалося, офіційна кримінально-правова статистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітична база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіоналами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елементу, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспільно небезпечної діяльності;

7) серед умов, що полегшують кримінальний промисел, слід назвати і прорахунки в чинному кримінальному законодавстві. В законі спеціально не передбачено посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені кримінальними професіоналами. Під час призначення покарання не завжди враховуються фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відповідальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двадцять, якщо в них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.

Специфічною детермінантою професійної злочинності є кримінальна субкультура. Вона істотно сприяє її відтворенню та усталеності. Під кримінальною субкультурою слід розуміти сукупність духовних та матеріальних цінностей, що регламентують і регулюють життя, поведінку злочинних угруповань, що сприяє їх живучості, згуртованості, кримінальній активності спадковості поколінь правопорушників.

Кримінальна субкультура виконує наступні функції:

1) стратифікаційна функція полягає у віднесенні того чи іншого правопорушника до конкретної страти (прошарку). Нерідко наслідком цього є неможливість виправлення особи;

2) регулятивна функція виявляється: а) у тяжінні злочинців до самоорганізації у вигляді дотримання чіткої злочинної ієрархії та внутрішньої дисципліни; б) у сприянні поширенню злочинної ідеології, націленої як на молодь, так і на нещодавно ув’язнених; в) у забезпеченні згуртованості злочинної спільноти, результатом чого стає поповнення лав невиправних злочинців;

3) інформаційно-комунікативна функція сприяє спілкуванню злочинців, встановленню комунікативних зв’язків між ними й визначенню кожного з них у злочинній спільноті;

4) матеріально-фінансова функція визначає джерела існування злочинного середовища;

5) карально-виховна функція дозволяє підтримувати кримінальні норми та принципи за допомогою системи «блатних» санкцій щодо осіб, які належать до злочинного середовища й припускаються порушення цих нормативів;

6) дозвільна функція забезпечує, з одного боку, дозвілля злочинців, а з другого – зв’язок між злочинною спільнотою та соціумом за рахунок експансії у суспільство злочинних поглядів, ідеалів і принципів.

Злочинні звичаї та традиції складаються з наступних елементів: регулятивні – «закони» і «правила», які регулюють взаємовідносини між злочинцями у зв’язку з веденням ними антисуспільного способу життя і вчиненням злочинів, специфічні ритуали спілкування та поведінки в злочинному середовищі; атрибутивні – татуювання, жаргон, прізвиська, міміка, жестикуляція, які відображають належність до того чи іншого виду злочинної діяльності; емоційні – пісні, вірші, прислів’я на злодійську тематику.

Кримінальна субкультура має три підсистеми: ідеологічне ядро системи; інституціональну оболонку ядра та субкультурну периферію. Ідеологічне ядро – це сукупність базових та світоглядних установок, ідеологем, які народжені та охороняються злочинним світом. Це так звана «злодійська ідея». Вона містить такі базові установки, як кримінальне братство та злодійський егалітаризм, ідея кастовості та ізольованості злочинного середовища від іншого світу. Ця ідея знаходить свій прояв в базових сленгових поняттях, злодійських правилах та традиціях.

Відступ від основних постулатів «злодійської ідеї» жорстоко карається. За свідченням О.І. Гурова, існує три види санкцій за такі порушення: публічний ляпас, застосовуваний за дрібні провини, виключення зі злодійського співтовариства за більш серйозні провини, і, нарешті, смерть за тяжкі порушення (Гуров О.І., 1990). Слід зазначити, що злодійське середовище вкрай нещадне до порушників «злодійської ідеї».

Другою підсистемою є низка інститутів кримінального світу. Виділяються декілька стійких ціннісно-нормативно-рольових комплексів: статусних, процедурних, організаційних. До них відносяться: злодійська сходка, процедура коронування «злодія в законі», ведення злодійського «общаку» та деякі інші. Слід зазначити, що окремі інститути кримінальної субкультури пережили певні зміни, з’явилися нові. Так звання «злодія в законі» фактично покупається за гроші.

Третя підсистема – субкультурна периферія. Це найбільш об’ємна та постійно змінювана частина кримінальної субкультури. До неї відноситься кримінальний сленг, татуювання, пісні та вірші, тюремні правила, азартні ігри тощо. Нейтралізація негативного впливу злочинної субкультури є важливим напрямком протидії професійної та інших видів злочинності.

Мотивація професійної злочинної діяльності переважно носить корисливий характер. Правильно буде вести мову про те, що негативне ставлення до закону, правопорядку, громадської безпеки у цієї категорії злочинців досягає найвищого рівня. Крім корисливої мотивації, що обумовлює прагнення до незаконного збагачення, незаконного одержання матеріальної вигоди за рахунок чужих інтересів, порушення майнових відносин, прав власності інших осіб, професійні злочинці керуються й іншими мотивами.

Корисливі спонукання, як правило, діють поряд з «ігровими», оскільки для даних осіб однаково значимі як матеріальні вигоди в результаті вчинення злочинів, так і ті емоційні переживання, що пов’язані із самим процесом злочинної діяльності. Надзвичайно важливою обставиною, що відноситься до морально-психологічної особливості цих злочинців, є те, що злочинна діяльність детермінується потребою до ризику, потребою брати участь у різного роду операціях, контактах, випробувати гострі відчуття, включитися в емоційно збудливі ситуації. Ці особи одержують психологічне задоволення в самому процесі злочинної діяльності, що має для них самостійне значення.

Поиск по сайту: