Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Протидія агресивно-насильницьким злочинам



Протидія агресивно-насильницькій злочинності повинна здійснюватися на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному.

Загальносоціальний рівень повинен включати в себе розробку та всіляке підтримання державою основних моральних принципів, цінностей та відповідних соціальних норм, в тому числі і правових, активне впровадження їх у свідомість громадськості, що буде сприяти оздоровленню морально-психологічного клімату, сприяти формуванню громадської думки, яка дійсно засуджує агресивні злочинні вчинки, з якою б метою вони не вчинялися.

Важливе місце в цій роботі відводиться засобам масової інформації. Але часто в них ми зустрічаємо обговорення «благородства» злочинців, «моральні» принципи, як діють в їх середовищі. «Героями» художніх фільмів виступають наймані вбивці, професійні та рецидивні злочинці. Ніякі демократичні принципи, які діють в нашій країні не можуть виправдати невтручання держави у наведення порядку в цій сфері, де пропагандується культ насильства та грубої сили, здійснюється розбещення суспільства.

Слід відновити правове навчання та правове виховання широких верств населення. Не можна говорити про ефективну протидію агресивно-насильницькій злочинності коли рівень правосвідомості громадян знаходиться на низькому рівні. Громадяни повинні правильно у правовому відношенні оцінювати найбільш поширені насильницькі злочини, знаходити законні шляхи вирішення конфліктів. В них повинна бути сформована установка саме на такі засоби.

Важливим напрямом протидії є своєчасне розкриття злочинів та застосування до осіб, що їх вчинили заходів кримінально-правового та іншого впливу. В суспільстві поширена думка, що в більшості випадків можна відкупитися і не притягатися до кримінальної відповідальності. За результатами проведеного опитування про це повідомили 74% опитаних громадян.

Важливим напрямом протидії агресивно-насильницьким злочинам на загальносоціальному рівні є вплив на неблагополучні родини та найближче соціальне оточення. В кримінології виділяються три типи неблагополучних родин: активно-криміногенний, ординарно-криміногенний та частково криміногенний. Різниця полягає в антисоціальному впливі на психологію та поведінку неповнолітніх осіб.

Матеріали кримінальних справ та соціологічних досліджень вказують на те, що значна кількість осіб, що вчинили агресивно-насильницькі злочини виховувалася в ординарно-криміногенному типі родини. В ній превалювали егоїстичні погляди, норми поведінки відносно вузької групи осіб, бездуховність, пріоритет матеріальних спонукань тощо. Не поодинокими є випадки, коли насильницькі злочинці виховувалися в активно-криміногенних типах родин, в яких батьки, інші члени родини притягалися до кримінальної відповідальності за вчинення агресивно-насильницьких та корисливих злочинів. Це свідчить про те, що більшість злочинців, що вчинили такі злочини виховувалися в соціально дезорганізованих родинах.

Викликає занепокоєння і стан виховання в навчальних закладах, трудових колективах. Про це говорять педагоги, психологи та інші фахівці. Педагоги наголошують на тому, що серед неповнолітніх, як і серед інших верств населення панують бездуховність, агресивність, культ грубої сили, статева розбещеність. Не поодинокими є випадки знущань, психічного та фізичного насильства неповнолітніх відносно своїх однолітків і навіть педагогів. Ефективна протидія в такій ситуації неможлива без належного кадрового забезпечення педагогічної діяльності, без підвищення на державному рівні статусу вчителя, в тому числі і його матеріального забезпечення. Ефективна виховна робота серед неповнолітніх та молоді неможлива без твердої опори на морально-ідеологічні цінності. Ідеологічний вакуум, який виник з отриманням нашої країни незалежності нічим не заповнений. В цій роботі важливе місце можуть зайняти релігійні організації.

Серед осіб, що вчинили агресивно-насильницькі злочини зустрічаються люди з психічними аномаліями та розладами. Тому на державному рівні повинна бути створена система психолого-психіатричної допомоги, раннього виявлення та діагностування відхилень у психічному розвитку особи.

Попередженню побутової ситуативної насильницької злочинності можуть сприяти різного роду консультації, центри, в яких спеціалісти-психологи, соціологи, юристи, будуть надавати необхідну допомогу. При чому не тільки виховного плану, а і організацією тимчасового відселення членів родини, які конфліктують. Така робота здійснюється відповідними службами в США і є достатньо ефективним напрямком протидії побутовій насильницькій злочинності.

Заходи протидії агресивно-насильницькій злочинності на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівні повинні включати в себе заходи профілактики (в тому числі віктимологічної), запобігання та припинення злочинів. Ці заходи різняться між собою в залежності від того, на якому етапі (стадії) вчинення злочину вони проводяться.

Об’єктами індивідуальної профілактики агресивно-насильницької злочинності (особливо побутової) повинні виступати:

- особи, які не мають тривалий час постійного джерела доходів;

- безробітні;

- особи, що зловживають алкогольними напоями та вживають наркотичні засоби;

- особи, раніше судимі, ведуть аморальний та протиправний спосіб життя (вчиняють дрібне хуліганство та інші адміністративні агресивні вчинки);

- особи без постійного місця проживання, особи, що займаються жебракуванням.

Така профілактична діяльність відображається і на віктимологічному аспекті протидії агресивно-насильницької злочинності. Заходи віктимологічної профілактики повинні бути спрямовані і на осіб, які часто виступають жертвами побутової злочинності: знайомі, сусіди, члени родини. Разом з цими особами, підвищеною віктимністю характеризуються представники середнього класу, підприємці, громадські діячі. Дійсно заняття господарською діяльністю стає небезпечним, підвищується ризик стати жертвою злочинного посягання на життя, здоров’я, волю, честь та гідність.

Для профілактики статевих злочинів важливе значення має вдосконалення статевого виховання передусім у родині. Соціальний аспект профілактики передбачає роботу на ознайомлення неповнолітніх зі статевими відмінностями. Необхідно проводити заходи щодо навчання основам спілкування між однолітками, в тому числі і гетеросексуального. Разом з цим слід проводити комплексну профілактику суспільно-небезпечних дій та реабілітацію осіб з психічними розладами, в тому числі і з порушеннями сексуальної поведінки, які мають соціально небезпечну установку.

Заходи протидії таким небезпечним злочинам, як вбивства на замовлення розглядаються в темах, які присвячені професійній та організованій злочинності.

Профілактика вандалізму повинна включати в себе заходи організаційного та технічного характеру. Повинна бути налагоджена якісна охорона об’єктів власності, об’єктів культури тощо. Громадянам слід організувати колективну охорону власного майна. Не можна забувати і про заходи виховного характеру, особливо в середовищі неповнолітніх осіб.

Заходи запобігання та припинення злочинів проводять на етапах готування до злочинів та замаху на їх вчинення. Важливе місце в цьому належить службам та підрозділам органів внутрішніх справ. Ці заходи здійснюються наступними підрозділами: чергові частини, патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів міліції, дозвільна система, карний розшук, слідчі підрозділи.

Основним завданням чергової частини ОВС є оперативне реагування на факти вчинення насильницьких злочинів. Співробітники чергових частин здійснюють перевірку затриманих громадян, безпосередньо припиняють насильницькі посягання, а також сімейні, побутові та інші конфлікти, які можуть призвести до насильницьких злочинів під час виїзду на виклики громадян. В черговій частині концентруються дані про правопорушення. Вона використовується для інструктування працівників патрульно-постової служби та керівництва ними. Саме чергова частина приймає та реєструє заяви та повідомлення про вчинення злочинів. Своєчасна і повна реєстрація таких повідомлень та реагування на них, в першу чергу, силами чергової частини створює належні умови для швидкого розкриття злочинів та затримання злочинців. Окрім того, ця робота забезпечує зниження латентної злочинності і наближення статистичних даних до реального стану злочинності.

Патрульно-постова служба здійснює попередження агресивних злочинів на постах та маршрутах патрулювання. Працівники ППС припиняють правопорушення та здійснюють заходи для затримання осіб, які порушують громадський порядок та вчиняють агресивні злочини. Вони перевіряють місця концентрації осіб з антигромадською поведінкою, встановлюють причини вчинення так званих вуличних злочинів, ведуть роз’яснювальну роботу серед населення, розглядають конфлікти в громадських місцях, які можуть перерости в агресивні злочини. Патрульна-постова служба приймає активну участь в розкритті злочинів «за гарячими слідами».

Значну роль у запобіганні агресивно-насильницьким злочинам займає діяльність служби дільничних інспекторів міліції. Це обумовлене тим, що вони виконують свої службові обов’язки безпосередньо серед населення, в трудових колективах, громадських організаціях та об’єднаннях. Дільничний повинен виявляти осіб, які зловживають алкогольними напоями, вживають наркотики, сімейних хуліганів та насильників. Вони повинні знати неблагополучні сім’ї, учасників постійних побутових конфліктів, так званих «складних» підлітків, груп молоді з антигромадською спрямованістю, рецидивістів, осіб, які мають психічні розлади тощо. Дільничні безпосередньо проводять виховну роботу з такими особами, профілактичні бесіди, здійснюють перевірку дотримання правил зберігання вогнепальної мисливської зброї. Ці працівники проводять дослідження місць можливого вчинення агресивно-насильницьких злочинів, виявляють умови, що сприяють їх вчиненню, розробляють та проводять заходи по їх нейтралізації та усуненню.

Попередженням агресивних злочинів займаються і співробітники дозвільної системи ОВС. Вони у відповідності з чинним законодавством видають підприємствам дозволи на придбання, зберігання, перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин, функціонування стрілецьких тирів, мисливсько-спортивних стендів; ліцензії на право торгівлі зброєю спеціальним підприємствам, заняття приватною охоронною діяльністю, а також діяльністю служб безпеки підприємств та установ, вирішують питання про допуск громадян до робіт, пов’язаних з поводженням з вогнепальною зброєю. Профілактична діяльність співробітників цієї служби полягає в тому, що вони повинні не допустити щоб зброя попала до психічно хворих осіб, алкоголіків, наркоманів, осіб з антигромадською спрямованістю, схильних до вчинення агресивних вчинків, членів організованих злочинних угруповань, які маскують свою злочинну діяльність під легальні види, наприклад, охоронну. В цій роботі важливе місце займає постійне роз’яснення населенню необхідності добровільної здачі вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухівки. Роз’яснюються також відповідні положення закону про звільнення осіб від кримінальної відповідальності в цих випадках.

Протидія агресивним злочинам підрозділами карного розшуку здійснюється з використанням їх специфічних можливостей. Вони здійснюють оперативно-розшукові заходи по встановленню злочинів, які готуються або вчинені; документуванню протиправних дій з метою оперативного та кримінально-процесуального реагування на них; розкладенню організованих злочинних груп, схилянню їх членів до відмови від вчинення насильницьких злочинів та явки з повинною; спостереження за поведінкою осіб, які були раніше судимі за тяжкі насильницькі злочини; встановлення та нейтралізація обставин, які сприяють агресивно-насильницьким злочинам.

Важливе значення має оперативне відпрацювання місць концентрації осіб з антигромадською спрямованістю (місць для заняття проституцією, вживання наркотиків тощо). В профілактиці насильницьких злочинів важливе місце займають спеціальні комплексні оперативно-профілактичні операції різної спрямованості. Не втратила своєї актуальності профілактична діяльність оперативних підрозділів на підставі аналізу розшукових справ, яка зараз в основному проводиться по кримінальних справах у відповідних процесуальних формах.

Слідчі підрозділи органів внутрішніх справ запобіжну діяльність здійснюють у відповідних процесуальних формах: винесення відповідного подання по кримінальній справі про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, реагування на факти вчинення нових злочинів, які встановлені в період досудового слідства, аналіз кримінальних справ з метою виявлення причин та умов злочинності в певному регіоні тощо.

Діяльність щодо запобігання агресивно-насильницьким злочинам здійснюють і інші служби та підрозділи ОВС. Але ця робота повинна здійснюватися ними у взаємодії між собою. Важливим також є взаємодія правоохоронців з громадськістю. Слід насити діяльність добровільних народних дружин та інших форм самоорганізації населення іншим, якісно новим змістом.

Ця робота потребує належного правового забезпечення. В країні повинна бути прийнята ціла низка нормативно-правових актів, які здійснювали б належне правове забезпечення діяльності ОВС та інших державних органів із запобігання злочинам. Окремі з них вже прийняті і є достатньо ефективними.

Ціла низка норм адміністративного законодавства передбачає відповідальність за прояви насильства, наприклад дрібне хуліганство. Притягнення до адміністративної відповідальності за агресивно-насильницькі вчинки дозволяє попередити більш небезпечні злочини проти особи, її життя та здоров’я, волі честі та гідності.

Кримінальне законодавство містить в собі норми з так званою подвійною превенцією. Застосування цих норм і притягнення винних до кримінальної відповідальності дозволяє запобігти вчиненню більш небезпечних агресивно-насильницьких злочинів (вбивств, тілесних ушкоджень, тощо). До таких норм відносяться: ст. 129 КК України – «Погроза вбивством», ст. 156 КК України – «Розбещення неповнолітніх», ст. 195 КК України – «Погроза знищення майна», ст. 296 КК України – «Хуліганство», ст. 304 КК України – «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність» тощо.

Разом з тим спеціально-кримінологічне запобігання злочинам повинно стати пріоритетним напрямком в діяльності органів внутрішніх справ і бути одним з головних критеріїв оцінювання ефективності їх службової діяльності разом з розкриттям злочинів та кількістю переданих до суду кримінальних справ.

Питання для самоконтролю:

1. Які ознаки характеризують агресивно-насильницький злочин?

2. Назвіть види агресивно-насильницьких злочинів?

3. Назвіть основні, на ваш погляд, детермінанти сучасної агресивно-насильницької злочинності в Україні?

4. Охарактеризуйте побутову агресивно-насильницьку злочинність.

5. Які кримінологічні особливості має особистість агресивно-насильницького злочинця?

6. Психічні аномалії та їх роль в детермінації агресивно-насильницьких злочинів.

7. Як впливає алкоголізм і наркоманія на агресивно-насильницьку злочинність?

8. Назвіть особливості віктимологічної профілактики агресивно-насильницької злочинності.

9. Охарактеризуйте основні правові заходи запобігання агресивно-насильницькій злочинності.

10. Охарактеризуйте діяльність служб і підрозділів ОВС щодо запобігання агресивно-насильницьким злочинам.

Література:

1. Лунеев В.В. Преступное поведение: мотивация, прогнозирование, профилактика. – М., 1980.

2. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений. – М., 1996.

3. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм. – Харьков, 1996.

4. Криминология. Учебник для юридических ВУЗов / Под ред. Долговой А.И. – М., 1997.

5. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – К., 1997.

6. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – СПб., 1998.

7. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К., 1999.

8. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия. – М., 2000.

9. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, М.І. Мельник та ін. – К., 2001.

10. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии. – Х., 2005.

 

 

Тема 3.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.