1. Міжнародне торговельне право — складова міжнародного економічного права
ри розгляді системи міжнародного економічного права зверталася увага на те, що його Особлива частина об’єднує систему правових норм і принципів, які регулюють міжнародну торгівлю, міжнародні валютні відносини, міжнародні перевезення та інші важливі напрями міжнародного економічного співробітництва.
Отже,міжнародне торговельне право—це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торговельне право — його підгалузь.
Як і будь-яке право, міжнародне торговельне право має свої джерела. До них належать:
— міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торговельні договори; міжнародні торговельні звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торговельних відносин;
— судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів;
— національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торговельних відносин;
— міжнародно-правові акти міжнародних організацій.
Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є міжнародний торговельний договір.
Система міжнародного торговельного права складається з окремих інститутів. У них визначені поняття і система міжнародного торговельного права; правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торговельні договори та угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі; міжнародно-правовий режим торговельних портів; міжнародно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітряних торговельних шляхів; міжнародно-правові засоби розгляду торговельних спорів.
2. Принципи міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах, і насамперед у документах Конференції ООН з торгівлі і розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.).
Система загальних основних принципів міжнародної торгівлі включає 14 таких принципів:
1) торговельні відносини будуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав;
2) недопущення дискримінації, яка може бути пов’язана з належністю держав до різних соціально-економічних систем;
3) кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами;
4) економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами;
5) національна і міжнародна економічна політика має бути спрямована на досягнення міжнародного поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому;
6) міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу;
7) розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються;
8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння, в її межах не мають застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн;
9) розвинуті країни, які беруть участь у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити все від них залежне, щоб не завдавати шкоди і негативно не впливати на розширення їх імпорту з третіх країн, особливо країн, що розвиваються;
10) міжнародна торгівля має сприяти розвитку регіональних економічних угруповань, інтеграції та інших форм економічного співробітництва між країнами, що розвиваються;
11) міжнародні установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення припливу міжнародної фінансової, технічної та економічної допомоги для підтримки через поповнення експортної виручки країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення свого економічного зростання;
12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються;
13) державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутрішньоконтинентального положення на їхню торгівлю;
14) повна деколонізація відповідно до Декларації ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку і здійснення суверенних прав країн на природні багатства.
Конференція виробила і рекомендувала ряд спеціальних принципів, які визначають міжнародні торговельні відносини і торговельну політику і сприяють розвиткові зовнішньої торгівлі. Переважно вони спрямовані на підтримку країн, що розвиваються. Деякі правові принципи міжнародної торгівлі були вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі і розвитку (Делі, 1968 р.).
3. Міжнародні торговельні договори (угоди)
Під міжнародним торговельним договором слід розуміти угоду між двома або кількома державами, в якій визначаються їхні взаємні права та обов’язки в галузі торгівлі. На підставі цих договорів установлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні економічні відносини між державами в галузі торгівлі. У міжнародних торговельних договорах (угодах) визначаються не лише принципи, а й створюється певна правова база для торговельних відносин. Зокрема, в них вирішуються правові питання, пов’язані зі стягненням мита, регулюванням ввезення і вивезення товарів, торговельним мореплавством, транспортом, транзитом, з діяльністю юридичних і фізичних осіб однієї країни на території іншої, дією юридичних актів, застосуванням принципу найбільшого сприяння, режиму преференцій тощо.
Торговельні договори укладаються як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Прикладом багатостороннього міжнародного торговельного договору є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30 вересня 1947 р., яка була підписана спочатку 23 державами. Нині у ній беруть участь 139 країн. ГАТТ відіграє велику роль в організації міжнародних торговельних відносин, адже в ній закріплені найважливіші принципи й умови міжнародної торгівлі.
Важливе значення для організації торговельно-економічного співробітництва між державами СНД мають багатосторонні угоди, які укладаються між ними. Так, 14 лютого 1992 р. цими державами була підписана Угода про регулювання взаємовідносин держав Співдружності в галузі торговельно-економічного співробітництва у 1992 р.
Значну роль у розвитку міжнародних торговельних відносин мають положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу (10 березня — 11 квітня 1980 р., Відень). Це — один із найзначніших уніфікованих міжнародно-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових досліджень і практики в цій галузі.
Міжнародні торговельні договори бувають різні як за змістом, так і за назвою. Серед них передусім слід виділити такі.
Договори про торгівлю і мореплавство укладаються, як правило, від імені держав на тривалі строки (п’ять і більше років) і закріплюють основні умови здійснення міжнародних торговельних відносин.
Угоди про торговельні відносини (торговельні угоди) укладаються між урядами країн, які домовляються про встановлення міжнародних торговельних відносин на основі договору про торгівлю і мореплавство. Вони розвивають і конкретизують положення цього договору, визначаючи обов’язки кожної зі сторін.
Угоди в галузі морського судноплавства підписуються на основі торговельних угод. Така угода була підписана, наприклад, у грудні 1992 р. між Україною і США. Це перша в історії цих країн угода, яка відкриває широкі можливості для реалізації та розширення двосторонньої торговельної угоди, підписаної у травні 1992 р. Президентом України і Президентом США. У цьому документі регламентуються двосторонні відносини у галузі судноплавства, передбачається полегшення доступу торговельних кораблів до портів держави-партнера (за винятком гаваней, закритих із міркувань безпеки), розвиток ділових відносин між морськими транспортними агентствами України та США.
Угоди про товарообіг і платежі визначають не лише асортимент товарів, що взаємно поставляються, строки та умови поставки, а й порядок розрахунків за них.
Клірингові угоди передбачають порядок розрахунків через залік зустрічних вимог. Відповідно до цих угод платежі валютою проводяться лише на суму різниць у товарних поставках і наданих послугах. До таких угод можна також віднести платіжні угоди і платіжно-клірингові угоди.
Торговельні конвенції як угоди визначають зміст відносин між державами з вузьких спеціальних питань у галузі торгівлі (наприклад, митна конвенція).
Протоколи — це угоди з якого-небудь конкретного питання в галузі зовнішньої торгівлі. Вони використовуються також і для роз’яснення умов договору або угоди.
Для більш повного уявлення про зміст міжнародних торговельних договорів наведемо скорочений текст угоди про торговельні відносини між Україною і США.
УГОДА
про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки
Україна і Сполучені Штати Америки (далі іменуються разом як «Сторони» і окремо — як «Сторона»),
· визнаючи, що розвиток двосторонньої торгівлі може сприяти кращому взаєморозумінню і співробітництву,
· беручи до уваги сприятливі наслідки для розширення торгівлі, економічної перебудови і розвитку ринкової економіки в Україні, вважаючи, що широкі торговельні відносини між Сторонами зроблять внесок у підвищення загального добробуту народів кожної Сторони і розвиватимуть повагу до міжнародно визнаних прав трудящих,
· визнаючи, що розвиток торговельних відносин і прямих контактів між громадянами і компаніями України і громадянами і компаніями Сполучених Штатів Америки сприятиме відкритості і взаєморозумінню,
· вважаючи, що економічні зв’язки є важливим і необхідним елементом у зміцненні їх двосторонніх відносин,
· підтверджуючи своє бажання розвивати економічне співробітництво відповідно до принципів і положень Заключного Акта, підписаного в Хельсінкі 1 серпня 1975 року, та інших документів Наради з безпеки і співробітництва в Європі, і відповідно до Документа Конференції з економічного співробітництва, яка відбулася в Бонні в березні — квітні 1990 року,
· будучи впевненими, що Угода про торговельні відносини між двома Сторонами найкращим чином відповідатиме їхнім взаємним інтересам, та
· бажаючи створити основу, яка прискорюватиме розвиток і розширення комерційних зв’язків між українськими й американськими громадянами і компаніями, домовились про таке: