Частини 3 та 4 ст. 41 є реалізацією у КК положень ст.60 Конституції України, в якій передбачено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази

Явно злочинним наказом слід вважати наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб.

7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)

Ст.42 КК України визнає правомірними лише ризиковані дії чи бездіяльність, вчинені з дотриманням встановлених законом умов.

Дії (бездіяльність), пов’язані з ризиком, найчастіше можуть бути вчинені у виробничій, медичній, науковій діяльності, під час експлуатації чи випробування технічних пристроїв.

Відповідно до ст. 42 КК виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння, – це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Виправданий ризик має свої підстави та ознаки.

Підставами виправданого ризику є:

1) наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;

2) неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;

Прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Ознаками діяння, пов'язаного з ризиком, визнаються:

1) його мета;

2) об'єкт заподіяння шкоди;

3) характер діяння;

4) його своєчасність;

Межі заподіяння шкоди.

1. Мета. Частина 1 ст.42 КК передбачає, що ризиковане діяння повинно бути вчинене для досягнення значної суспільно корисної мети.

Якщо ж особа, заподіюючи шкоду правоохоронюваним інтересам, прагне досягти вузькоегоїстичних, кар'єристських або інших подібних цілей, позбавлених суспільно корисного характеру, такий ризик виправданим не вважається.

2. Об'єктом заподіяння шкоди при виправданому ризику є правоохоронювані інтереси особи (наприклад, її життя, здоров'я або власність), суспільні інтереси (наприклад, громадська безпека, громадський порядок, безпека руху транспорту) або інтереси держави (наприклад, недоторканність державних кордонів, збереження державної таємниці, авторитет влади, порядок управління).

3. Характер діяння. Виправданий ризик із зовнішньої сторони збігається з фактичними ознаками якогось злочину, передбаченого КК (наприклад, вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, залишення в небезпеці тощо). Відповідно до ч.1 ст.42 ризиковане діяння може виражатися як в активній (дія), так і в пасивній (бездіяльність) поведінці.

4. Своєчасність ризикованого діяння полягає в тому, що воно повинно бути вчинено лише протягом часу існування його підстави (умов виправданого ризику). Якщо ця підстава ще не виникнула або, навпаки, уже минула, то вчинення ризикованого діяння, що спричинило заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, може тягти відповідальність на загальних підставах.

5. Межі заподіяння шкоди в ст.42 КК прямо не визначені. Водночас висновок про такі межі можна зробити на основі ч.3 ст.42, де вказується, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Перевищення меж заподіяння шкоди (ексцес ризикованого діяння) можливе лише за наявності підстав для вчинення ризикованого діяння, тобто в умовах (у стані) виправданого ризику. Ексцес ризикованого діяння – це заподіяння правоохоронюваним інтересам шкоди, явно не відповідної значимості тієї суспільно корисної мети, до досягнення якої прагнула особа, що ризикувала. У будь-якому разі таким ексцесом визнається завідоме створення загрози для життя інших людей або загрози екологічної катастрофи або інших надзвичайних подій (ч.3 ст.42 КК).

8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації

Згідно з ст.43 КК визнається правомірним і, отже, не є злочинним вимушене заподіяння певної шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Підставою заподіяння шкоди виступає її вимушеність.

Заподіяння шкоди на підставі ст. 43 має ознаки, що характеризують:

1) суб'єкт заподіяння шкоди;

2) його об'єкт;

3) мету заподіяння шкоди;

4) характер дії (бездіяльності);

Поиск по сайту: