Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Змістовий модуль 3. Оновлення драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст



Модерний дискурс у літературі к. ХІХ – поч. ХХ ст. знайшов своє відлуння у драматургії даного періоду. Процес оновлення пов’язаний з появою «нової драми», яка вміщувала цілий ряд течій у драматичному мистецтві: символістський театр (з яким пов’язаний «театр мовчання»), інтелектуальна драма, драма-дискусія, епічний театр (початок якого в драматургії Р.Ролана). «Нова драма» наблизила драматургію до проблем сучасності, до внутрішнього світу людини, поставила особистість у центр уваги не як соціальний тип, а як «духовний симптом», індивідуальність, переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Показавши трагедію життя, драматурги закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу. Театр пнеретворився на місце ідейних дискусій і духовних поривань. Зовнішня дія поступилася внутрішнім конфліктам. Використавши досягнення реалізму і натуралізму, представники «нової драми» наполегливо розробляли модерністські принципи.

У драматургічних концепціях Г.Ібсена, Б.Шоу, М.Метерлінка, А.Чехова відчутні ознаки символізму, неоромантизму, експресіонізму, тобто синтез найновітніших художніх систем к. ХІХ – поч. ХХ ст.

Ключові поняття:драма, «нова драма», «зовнішній конфлікт», «внутрішній конфлікт», «драма-дискусія», «інтелектуальна драма», «театр мовчання».

Модульний контроль:виконати тестові завдання, завдання для самостійної роботи, практичні заняття 9-10.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

Тема: БЕЛЬГІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА. М.МЕТЕРЛІНК "СИНІЙ ПТАХ"

1. Бельгійська література на межі століть.

2. Життєвий і творчий шлях М.Метерлінка.

3. "Синій птах" як філософська казка.

4. Джерела символів та підтексту у творі М.Метерлінка.

5. Міф, релігія та фольклор в ідейно-тематичному підґрунті "Синього птаха".

6. Поезія М.Метерлінка.

7. Значення творчості митця для європейського літературного процесу.

Література:

История зарубежной литературы XX в. (1871-1917) /Под ред. В.Н.Богословского, З.Т.Гражданской. - М., 1989.

Тексти:

Метерлінк М. "Синій птах"

Завдання:

1. Виписати символічні образи з п'єси М.Метерлінка "Синій птах", подати їх тлумачення.

2. Подати розгорнутий аналіз п'єси "Синій птах".

3. Визначити еволюцію творчого методу М.Метерлінка, скласти хронологічну таблицю життєвого і творчого шляху письменника.

4. Подати методичні рекомендації щодо специфіки вивчення творчості М.Метерлінка у школі.

 

М.Метерлінк (1862 - 1949) - найвидатніший драматург Бельгії, якого ще за життя називали бельгійським Шекспіром. Література Бельгії двомовна: літератори пишуть французькою або фламандською мовами. "Бельгійську душу", напівфламандську, напіввалонську, її темперамент і психологію виразили на межі століть франкомовні письменники - Шарль де Костер, Еміль Верхарн, Моріс Метерлінк.

М.Метерлінк, фламандець за походженням, народився в Генті, в родині нотаріуса, отримав юридичну освіту. Свою першу драму "Принцеса Мален" видав власним коштом у 15-ти примірниках і подарував друзям. Несподіваним був відгук впливового французького критика Октава Мірбо, який заявив, що Метерлінк створив "найгеніальніший твір нашого часу". Сучасники одразу сприйняли М.Метерлінка як символіста: його концепція дійсності була містичною. Основні принципи театру митець висловив у передмові до видання п'єс і у книзі "Скарб смиренних". Втілюючи теорію символістської драми М.Метерлінк створював "театр мовчання" або "театр фатуму", перетворюючи діалог на "бесіду душ", в якій співрозмовники відповідають на невимовлені репліки. Набуває великого значення і палітра кольорів: нічна темрява лісу, темний, одноманітний одяг, чорний плащ священика (п'єса "Сліпі"). Символістські п'єси невеличкі, одноактні, структура їх проста, однолінійна ("Сліпі", "Непрохана", "Там усередині" - "статичні" п'єси). У наступних творах М.Метерлінка герої починають вступати в боротьбу з фатумом, смерті протиставляти кохання. У таких п'єсах казкова ситуація розшифровує містичну таємницю і тому дія із сфери містично-символічної переходить у казково-романтичну ("Смерть Тентажіля", "Синій птах", "Заручини").

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10

Тема: ДРАМАТУРГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ Г.ІБСЕНА ТА А.ЧЕХОВА. ОСОБЛИВОСТІ „НОВОЇ ДРАМИ” МЕЖІ ХХ – ХХ СТ.

  1. Постаті Г.Ібсена та А.Чехова в історії світової драматургії.
  2. Періоди творчості Г.Ібсена, стильові шукання. Символістський та реалістичний театр.
  3. Традиції і новаторство А.Чехова – драматурга.
  4. П’єса Г.Ібсена „Ляльковий дім” – аналіз образів, відкритий фінал.
  5. „Пер Гюнт” та „Золотокулий дзвін” – шедеври світової драматургії.
  6. „Чайка” А.Чехова – аналіз конфлікту, характеристика образів.
  7. „Вишневий сад” – провідні мотиви п’єси.

Література:

История западноевропейского театра. – М., 1974

Зингельман Б.И. Очерки истории драмы ХХ в. – М., 1979.

Чудаков А.П. Антон Павлович Чехов. – М., 1987

Бердников Г.П. А.П.Чехов. Идейные и творческие искания. – М., 1987.

Завдання:

1. Здійснити аналіз п’єси Г.Ібсена „Ляльковий дім”, схема зміни у характері Нори (з цитатами).

2. Визначити характерні ознаки „нової драми” у п’єсі А.Чехова „Чайка”, Г.Ібсена „Ляльковий дім” (за схемою).

3. Як розкривається „трагедія життя” у п’єсі А.Чехова „Вишневий сад”.

 

Генріх Ібсен – видатний норвезький письменник, творець „нової драми”, який приділяв особливу увагу найпотаємнішому духовному життю людини, вмінню розпізнавати тривожні симптоми неблагополуччя у суспільному бутті за його принадною видимістю.

Театр Г.Ібсена з його неухильним прагненням до очищення і ушляхетнення людського духу не тільки вказав шлях драматургії подальшого століття, але й продемонстрував вічність і актуальність порушених проблем.

Антон Чехов – один із найвідоміших і найскладніших письменників ХІХ ст. Протягом усього життя А.Чехов працював у жанрах прози і драматургії, яка відтворює загальну драму суспільства. Кожен із персонажів п’єси переживає свою трагедію: кохання, нездійсненних мрій, бідності, мистецької неспроможності, загубленої долі. Для письменника розв’язати проблему мистецтва можна було лише одним шляхом – усвідомити проблеми життя, які постають перед особистістю.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.