Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЕКЗОРЦИЗМУВАННЯ ПОМЕШКАНЬ



 

У Святому Письмі не має жодного випадку екзорцизмування помешкань, але досвід показує про його потребу у деяких випадках. Ритуал також не описує такої форми екзорцизму. Щоправда, на закінчення екзорцизму Папи Лева XIII запропоновано, щоб поблагословити місце, у якому відмовляється молитва, але весь її зміст має на увазі прохання про опіку Божу над Церквою проти нечистих духів, не стосуючись конкретного місця.

Хочу також відразу зазначити, що ніколи не бачив місць, опанованих злим духом, як це описують у романах або зображують у фільмах, особливо про покинуті замки. У цих випадках ціль очевидна - створити видовище, ефектні сцени без поважного вивчення цих явищ у реальності. Однак, насправді, часто чується скрип, іншим разом ніби стукіт, удари, часто створюється враження чиєїсь присутності, що хтось дивиться на нас, торкається чи нападає. Це зрозуміла річ, що у таких випадках велику роль може відіграти самонавіювання і страх, які надають тіням тілесну форму.

Існують, однак, чисельні складніші випадки. Двері, які відчиняються і зачиняються завжди у той самий час; кроки, які чути в коридорі; предмети, які пересуваються або зникають, щоб з'явитися потім у найнесподіваніших місцях; тварини, яких не видно, але чути, як вони рухаються.

Пригадую собі одну сім'ю, де всі чули, як у один і той самий час відчиняються і зачиняються вхідні двері, потім було чути в коридорі виразні важкі чоловічі кроки, які губилися в одній із кімнат.

Одного дня вони почули звичайний галас. Приятель, який їх тоді відвідав, запитав, чи, може, хтось ввійшов. Щоб його не перелякати, відповіли, що це увійшов один гість, який тут проїздом. Знаю також про комах, котів, зміїв, які набували матеріальної форми. Одна особа, яку благословив, знайшла навіть живу ропуху у подушці! Найчастіше, коли злий дух з'являється у якомусь помешканні, викликає фізичні недуги, такі як: безсоння, біль голови чи шлунка, загальне погане самопочуття, чого людина не відчуває, коли перебуває в інших місцях. У таких випадках легко можна провести перевірку, але не завжди легко виявити причину. Візьмімо, наприклад, дивний випадок з однією особою, яка кожного разу, коли відвідує близького родича або приятеля, відчуває такі недуги: безсоння, погане самопочуття, біль голови.., які можуть тривати протягом багатьох днів. Натомість не відчуває таких недуг, коли йде деінде. У цьому перевірка легка. Але причина такої реакції може бути дуже різною.

Причиною цього може бути звичайне самонавіювання, коли є для цього якась причина, що чинить це самонавіювання припустимим. Наприклад, коли невістка іде до дому свекрухи, яка була проти шлюбу чи ревнувала до свого сина. Але також причиною подібних явищ може бути дія злого духа.

Скажемо коротко про ставлення домашніх тварин до цих явищ. Часто трапляється, коли створюється враження, наче хтось присутній у кімнаті, кіт або собака спрямовують свій погляд на те місце, або несподівано втікають, перелякавшись, ніби якась таємнича істота наближалася до них. Я міг би навести багато таких випадків, коли б хтось хотів зайнятися їхнім дослідженням. На мою думку, тварини не бачуть нічого конкретного, але мають більшу, ніж у людини, вразливість на відчуття чиєїсь присутності. Не заперечую, що також їхня поведінка може бути допоміжним засобом для вирішення, чи потрібно виконати екзорцизм помешкання, чи ні.

Дуже важливо, щоб особи, занепокоєні такими явищами, були детально опитані і, якщо є аргументовані докази, потрібно їх екзорцизмувати. Часто описані явища не є діянням злого духа в помешканні, а його присутністю в особах. Часто я не досягав жодного результату у виконанні екзорцизму дому, натомість, коли пізніше екзорцизмував особу чи осіб, то явища у помешканні щоразу зменшувалися, аж до цілковитого зникнення.

Як поводитися під час екзорцизмування дому?

Разом з о. Кандідо використовуємо такий метод. Ритуал містить з десяток молитов, у яких просимо Бога, щоб захоронив місце від впливу і присутності злих духів. Ці молитви містяться в обряді благословення будинків, шкіл та інших місць. Відмовляємо лише деякі з них. Потім відмовляємо першу частину першого екзорцизму, що стосується осіб, допасовуючи його зміст до благословення будинку. Потім благословимо кожне приміщення, як це робиться під час благословення домів. Потім усі приміщення кадимо, благословляючи перед тим кадило. Закінчуємо, відмовляючи інші молитви. Я переконався, що дуже помічним після виконання екзорцизму є відправлення Служби Божої у цьому домі.

Коли йдеться про легкі пороблення, то вистачить самого екзорцизму. Якщо порушення спричинені зачаруванням, яке пізніше ще було повторене, то треба так довго повторювати екзорцизм, аж поки дім стане непроникним до чарів. Під час поважних випадків трапляються більші труднощі. Наприклад, я здійснював екзорцизм приміщень, у яких тривалий час відбувалися спіритичні сеанси або мешкали чарівниці, що займалися чорною магією. Ще гірше, якщо там відбувалися сатанинські обряди. У деяких випадках сила напастувань у домах і труднощі із цілковитим їх усуненням були такими поважними, що я мусів порадити змінити помешкання.

В інших випадках, не таких важких, для повернення повного спокою вистачить лише молитви. Одну сім'ю тривожили незрозумілі нічні голоси. Я порадив відправити десять Служб Божих, а коли це зробили, голоси набагато зменшились. Порадив також, щоб відправили ще десять Служб Божих. Після їх відправлення голоси цілком зникли. Можливо, це були душі з чистилища, які за Божим дозволом просили у такий спосіб Служб Божих у їхньому наміренні. Важко це стверджувати, зазначу лише, що мені часто таке траплялось.

О. Пеллегріно Ернетгі, найвідоміший екзорцист у Венеції, а також великий знавець музики і біблієзнавець, був свідком дуже серйозних випадків. У домі однієї сім'ї, окрім замикання і відмикання добре зачинених дверей і вікон, літали крісла, танцювали шафи та відбувалися інші речі. Отець порадив використати сакраменталії, з яких екзорцисти часто користають. Змішати в одній посудині (філіжанці, склянці) екзорцизмовану воду, олію і сіль та щовечора виливати ложку цієї рідини на підвіконня всіх вікон і на порозі дверей, відмовляючи кожного разу "Отче наш". Засіб цей виявився дуже добрим. Після якогось часу вони припинили це робити, але через тиждень ці неприємні явища знову почали руйнувати домашній спокій. Припинилися лише тоді, коли відновлено застосування запропонованого засобу.

Інші питання, які мені ставили, стосувалися домашніх тварин: "Чи можливе опанування їх злим духом? Що треба тоді робити?" Євангеліє розповідає нам про легіон злих духів, які просили Ісуса Христа, щоб їм дозволив увійти у два стада свиней. Ісус погодився, і тварини кинулися в Генезаретське озеро, де й потонули. Знаю випадок з одним недосвідченим екзорцистом, який наказав злому духові ввійти у свиню однієї селянської родини; тварина ошаліла і розшарпала господиню! Зрозуміло, що тварину відразу було забито.

Йдеться, отже, про окремі випадки, які допроваджували тварину до смерті. Розповідали мені про одного чарівника, який використовував свого кота, щоб заносив на місце призначення зачаровані предмети. У цьому випадку я сказав би, що опанованим був власник, а не тварина. Треба також зазначити, що кота вважають твариною, яка "вбирає в себе духів", і деколи злі духи з'являються у постаті кота. Деякі чарівниці та деякі види магії часто послуговуються котом. Але ця симпатична тварина цілком не винна в цьому.

Вважаю отже, можливим, що злий дух може опанувати тварин і тоді, щоб їх звільнити, можна виконати над ними благословення.

Хочу також наголосити, що у всіх випадках напастування злого духа (місць, предметів, звірів), подібно, зрештою, і в інших випадках, екзорцист повинен добре знати явища паранормального походження. Знання ці потрібні, щоб уникнути помилок. У цій книзі не маю можливостей, щоб обговорити ці справи окремо.

Пригадую на закінчення, що вже у перших віках християнства екзорцизмовано доми, тварини, предмети. Засвідчує про це, між іншими, Оріґен. Тому доречно, як уже ми зазначали, новий Катехизм Католицької Церкви говорить про екзорцизми не тільки для осіб, а й для предметів, (див. № 1673).

 

ЧАРИ

 

Ми вже згадували про чари, як про причину атаки злого духа на цілком безневинну особу. Оскільки це дуже частий випадок, потрібно обговорити його окремо. Намагатимусь також пояснити застосовані тут терміни. Не існує ще загально прийнятої термінології, тому кожен автор повинен стисло окреслити, у якому значенні вживає це слово.

Чари - це завдання шкоди іншим за допомогою злого духа. Це визначення хоча і є точне, але все ж таки загальне, бо не пояснює, як це зло було спричинене. Звідси і походить різна плутанина. Деякі автори вважають чари синонімом слів "пороблення" чи "відьмування". Натомість, на мою думку, пороблення і відьмування - два різні способи здійснювати чари.

Не привласнюючи собі права вичерпного вияснення цього питання і, спираючись лише на випадки, з якими особисто зіткнувся у своїй практиці екзорциста, виділяю такі форми чарів:

1. Чорна магія;

2. Прокляття чи бажання зла;

3. Зурочення поглядом;

4. Пороблення.

Це різні форми, які часто змішуються між собою.

1. Чорна магія, відьмування чи сатанинські обряди, які мають свою кульмінацію у чорних службах.

Обговорюю ці практики разом з огляду на подібність, що є між ними. Перелічую їх у порядку важкості. їхньою спільною рисою є спричиняти шкоду людині за допомогою магічних формул чи обрядів, деколи дуже складних, із закликами до злого духа, не використовуючи при цьому спеціальних предметів. Хто робить це, стає слугою сатани з власної вини. Ми розглядаємо тут їх лише, як інструменти спричинення зла іншим.

Святе Письмо категорично забороняє ці практики, у яких вбачає супротив Богові і віддання себе у власність злому духові. "Як прийдеш на землю, що її Господь Бог твій хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів. Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би сина чи дочку свою переходити через вогонь (людські жертви); нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів (спіритичні сеанси). Бо огидний для Господа кожний, хто це робить" (Втор. 18, 9-12). "Не вдавайтеся до заклиначів мертвих та до знахарів по пораду не ходіть, щоб не осквернитись вам ними; Я - Господь Бог ваш" (Лев. 19, 31). "Чоловік або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть; камінням нехай поб'ють їх, кров їхня упаде на них" (Лев. 20,27, див. також Лев. 19,26-31). Так само не менш суворі слова, що містяться у Книзі Виходу. "Не залишай відьми живою" (Вих. 22,17). Також в інших народах карали смертю тих, хто займався магією. Хоча терміни були по-різному перекладені (трохи відрізняються в різних перекладах), їхній зміст дуже зрозумілий.

До опису магії ще повернемось.

2. Прокляття.

Це - бажання зла, джерелом якого є злий дух. Прокляття, коли його сказано з правдивою злобою, особливо, коли між тим, хто проклинає, і проклятим існує кровний зв'язок, може мати жахливі наслідки. Випадки найчастіші і найповажніші, які мені трапилися, стосувались батьків чи дідусів і бабусь, які прокляли своїх дітей чи внуків. Прокляття було дуже серйозним, якщо стосувалося їхнього життя; або якщо було здійснене в особливих обставинах, наприклад у день їхнього шлюбу. Батьки мають з дітьми сильний зв'язок і владу над ними, як ніхто інший.

А ось три характерні приклади.

Я знав молодого чоловіка, який був проклятим власним батьком з моменту народження, бо був небажаною дитиною. Пізніше був ще багато разів проклятим в дитинстві і протягом усього перебування вдома. Той нещасний хлопець пережив різні прикрощі: мав клопоти зі здоров'ям, неймовірні труднощі з працею, не пощастило йому у подружжі, хворіли діти. Благословення принесли йому лише деяке духовне полегшення.

Другий приклад. Одна дівчина хотіла вийти заміж за доброго хлопця, якого кохала, але її батьки не погоджувалися на це. Побачивши, що їхні зусилля даремні, здавалось, погодились і були присутніми на шлюбі дочки. У день шлюбу батько покликав дочку набік, щоб попросити в неї вибачення. Насправді ж прокляв її, бажаючи найгірших нещасть для неї, її чоловіка і дітей. Так і сталося, незважаючи на щирі молитви і благословення.

Ще один приклад. Одного дня прийшов до мене один чоловік і, піднявши штани, показав мені ноги, які були страшенно порізані під час кількох операцій. Потім розповів мені сімейну історію. Його батько був дуже розумний і мати за всяку ціну хотіла, щоб він був священиком, але він не послухав її. Удар стався з ним, коли хлопець залишив сім'ю, закінчив навчання у вузі, став цінним фахівцем, одружився, мав дітей, але те все наступило після цілковитого розірвання зв'язків з матір'ю, яка нізащо не хотіла його вже більше бачити. Коли його син (той, що прийшов до мене) мав вісім років, зробили йому фотографію: був це гарний хлопчик з приємною усмішкою, в коротеньких штанцях, так як тоді одягали дітей. Батько подумав, що його мати дуже зрадіє, бачачи фотографію внука, і, може, захоче з ним помиритися. Послав їй ту фотографію. Мама прислала йому відповідь: "Нехай ноги цього хлопця будуть завжди хворі, а якщо ти повернешся до родинного містечка, помреш у ліжку, на якому народився". Так усе і сталося. Хочу зазначити, що його батько повернувся до родинного містечка багато років після смерті матері. Зараз після прибуття почувся погано, тому тимчасово занесли його до родинного дому, де він і помер цієї ж ночі.

3. Зурочення поглядом.

Полягає у зачаруванні особи за посередництвом погляду. Тут не йдеться, як дехто вважає, про те, що деякі люди можуть нашкодити тобі, якщо подивляться кривим оком; все це -байки. Врікання когось поглядом є правдивим зачаруванням, тобто, завжди вчинене з наміром пошкодити конкретній людині при помочі злого духа. Особливий засіб, при помочі якого здійснюється цей злощасний вчинок, - погляд. Я мав кілька таких випадків і не зовсім зрозумілих, це означає, що був виразний негативний результат - погляд як засіб творення зла, але не було його творця. Користаюсь можливістю, щоб сказати, що важко розпізнати творця зачарування і те, звідки все це зло взяло свій початок. Важливо, щоб особа, яку це зло спіткало, не підозрювала нікого, але вміла великодушно пробачати і молитися за того, хто вчинив їй кривду.

Закінчуючи тему про врікання поглядом, зазначаю, що річ сама собою можлива, але я ніколи не зустрічався з явними випадками вроків.

4. Зачаровані предмети (пороблення). Це найпоширеніший спосіб у виконанні чарів. Сама назва пороблення походить від дієслова "робити". Йдеться про виготовлення предмета з найбільш дивного і різнородного матеріалу, який має майже символічну цінність: це видимий знак бажання зашкодити і одночасно річ, пожертвувана сатані, щоб він надав їй свою шкідливу силу. Часто говорять, що сатана мавпує Бога: у цьому випадку можемо бачити подібність зі Святими Тайнами, які мають видимий знак (наприклад, вода у хрещенні) як посередник Божої ласки. У поробленнях цей предмет вживають для того, щоб комусь зашкодити.

Є два способи використання зачарованих предметів стосовно визначеної особи. Перший спосіб прямий - полягає у поданні особі напою або їжі з домішками у них зачарованих складників. Такий напій або їжу готують із домішками різних складників: менструальної крові, кісток померлих, різних порошків, переважно темних (перепалених), частин тварин, серед яких перше місце має серце, особливі трави... Але результативність шкоди залежить не стільки від вжитого матеріалу, скільки від бажання зашкодити при помочі злого духа. І це бажання виявляється у таємних формулах, які вимовляють під час приготування такої мішанини. Майже завжди особа, яка була діткнута у такий спосіб, окрім інших болів, терпить від характерного болю шлунка, який екзорцисти вміють добре відрізнити і який відступає тільки після опорожнення шлунка через блювання чи видалення калу, з якими видаляються дуже дивні речі.

Інший спосіб, який можемо назвати непрямим (вживаю лексикон, яким користується у своїй книзі о. Ля Груа), полягає у зачаруванні предметів, що належать особі, якій хочеться зашкодити (фотографії, одяг чи інші особисті речі), або у зачаруванні зроблених фігурок, які цю особу уособлюють (ляльок, пупсиків, звірят, деколи навіть живих осіб тієї самої статі і віку). Йдеться про замінений предмет, якому завдають тих нещасть і болю, які хотіли б спричинити особі. Ось дуже часто можна спостерегти такий випадок: під час сатанинського обряду встромляють у голову ляльки голки, з думкою про якусь особу, яка потім відчуває страшні болі голови і, прийшовши до мене, говорить: "Почуваюся так, ніби цілу мою голову прошивали гострі голки". Або встромляють шпильки, цвяхи, вістря ножа у ті частини тіла, які хочуть пошкодити. І насправді нещасна жертва відчуває пізніше гострий біль у тих самих місцях. Люди, що мають дар відчувати ці речі (про них поговоримо пізніше) у таких випадках говорять: "Пан (пані) має шпильку, яка переходить звідси сюди", докладно вказуючи на уражене місце. Траплялося, що деякі особи звільнилися від такого виду хворі б і нещасть після виходу з вказаних частин тіла довгих і дивних шпильок, зроблених з матеріалу, подібного до пластику чи гнучкого дерева. Дуже часто звільнення наступає завдяки видаленню ниток, стрічок, цвяхів, зв'язаних кусків дроту.

Належало б присвятити окремий розділ зачарованим предметам, що виконують у формі плетенки. У таких випадках замінений предмет являється особливою Плетенкою, що виконують з волосся чи кусків кольорової тканини (особливо білої, чорної, голубої, червоної, залежно від мети). Щоб завдати шкоди дитині ще у лоні матері, була зв'язана кінським волосом і засиленою в нього голкою лялька від шиї до пупка. Метою було злісне бажання, щоб дитина у лоні матері розвивалася неправильно, тобто, щоб погано розвивалася та частина тіла, яка позначена плетенкою. І дійсно, шкода була спричинена, але набагато менша від тієї, яку хотіли завдати. Автори цих плетенок мають на меті зашкодити розвитку різним частинкам тіла, але найчастіше розумовому розвитку: дехто має труднощі у навчанні, у праці, у нормальній поведінці, оскільки їм поробили на мозок. Лікарі даремно намагаються розпізнати хворобу і вилікувати її.

Хотів би ще згадати про інше дуже поширене явище. Часто підтвердженням пороблень є дивні предмети, які знаходять у подушках і матрацах. Мені забракло б часу наводити факти, свідком яких я був і в які ніколи б сам не повірив, коли б їх не побачив на власні очі. Можна знайти усе: пов'язані кольорові стрічки, пасма сильно сплетеного волосся; шнурки з багатьма вузликами; вовну, сильно сплетену за допомогою якоїсь надлюдської сили у формі вінка або тварини (особливо мишей) чи геометричних фігур; згустки крові; куски заліза чи дерева; поплутані шматочки залізного дроту; ляльки, оздоблені дивними знаками чи зі слідами проколення тощо. Деколи несподівано творяться численні сплетіння волосся у жінок чи у дітей. Це все явища, яких не можна пояснити, не беручи до уваги діяння якоїсь невидимої руки.

Іноді трапляється, що тих дивних предметів не видно відразу після відкриття матраців або подушок, виходять вони на яву лише тоді, коли їх покропити екзорцизмованою водою, або коли покласти до них посвячений образок (особливо Розіп'ятого Христа чи Богородиці).

До того, як доповню ці спостереження на наступних сторінках, хотів би спочатку навести поради о. Ля Груа, що містяться у вже згадуваній праці: "Хоча все те, про що я писав, - наслідок мого особистого досвіду, однак не потрібно надто легко вірити у чари, особливо здійснені за допомогою зачарованих предметів". Це рідкісні випадки. Докладне дослідження цих фактів виявляє психічні причини, навіювання, фальшиві ляки, які лежать в основі тих клопотів, на які скаржаться ці люди.

Додам також, що часто чари не досягають своєї мети з різних причин: бо Бог цього не дозволяє; бо особа, яку вони мали б діткнути, захищена через молитви і поєднання з Богом; бо багато чарівників нездатні виконати чари, або є лише звичайними шахраями; бо сам злий дух, який "є брехуном від початку", як його клеймить Євангеліє, вводить у блуд навіть своїх послідовників. Дуже великою помилкою було б жити у страху, що можемо стати жертвою чарів. Святе Письмо говорить, що ми не повинні боятись злого духа, але йому протистояти, і тоді він втече від нас (пор. Як. 4,7). Навчає нас також, щоб ми були чуйними на його атаки, завжди стійкі у вірі (пор. 1 Пт. 5,9).

Маємо ласку Христа, який переміг сатану Своїм Хрестом; маємо заступництво Пречистої Діви Марії, яка є Неприятелькою сатани від початку людської історії; маємо допомогу ангелів і святих. А передусім маємо печать Святої Трійці, якою ми були позначені на Святому Хрещенні. Якщо живемо у єдності з Богом, то швидше злий дух разом з цілим пеклом боїться нас, за умови, що ми самі не відчинимо йому дверей...

Оскільки роблення чарів - найпоширеніший спосіб диявольського діяння, хочу додати ще кілька речей, яких мене навчив досвід. Залежно від поставленої мети, чари можуть мати різні назви. Це може бути розділення, якщо мають мету, щоби подружня пара, чи двоє приятелів розійшлися. Часто мені траплялися випадки наречених, які розійшлися без будь-якої причини, хоча і кохалися, але не змогли знову зійтися. Один із батьків, що був проти подружжя своєї дитини, визнав, що пішов до чарівника, щоб той розлучив наречених. Чари можуть також спричиняти закоханість, якщо їхньою метою є поєднання двох осіб. Пам'ятаю одну дівчину, яка закохалася у нареченого своєї приятельки; після даремних спроб здобути його, пішла до чарівника. Наречені розлучились і той хлопець пошлюбив дівчину, яка його зачарувала. Зайве навіть говорити, що було це дуже невдале подружжя: чоловік не міг залишити дружини, хоча і не любив її; але мав невиразне відчуття, що був примушений до того, щоб оженитися на ній.

Інші чари мають на меті викликати хвороби, тобто, щоб особа була завжди хвора. Ще інші - на знищення (це чари, що бажають смерті). Вистачить, щоб ця особа вдалася під опіку Церкви, тобто почала приймати екзорцизми або щиро молитися і просити інших про ревну молитву, тоді уникне смерті. Я був свідком багатьох таких випадків. Як вже згадував, Бог чинить навіть чуда, щоб захоронити життя тих осіб від смертельних загроз чи від самогубства. Майже завжди (радше хотів би сказати завжди, принаймні у випадках, які знаю) сильні чари пов'язані з диявольським напастуванням або й навіть опануванням. Ось чому необхідний екзорцизм. Існують також страшні чари, кинуті з метою знищення цілої родини.

Ритуал у збірнику правил № 8 найперше застерігає, щоб у випадку зачарування особа не зверталася до чарівників, чарівниць чи інших осіб, які не є служителями Церкви, і щоб не користувалась жодною формою забобонів чи інших недозволених практик. Про правдивість цього застереження говорить досвід. Чарівників багато, натомість екзорцистів мало. І навіть такий знавець справи, як о. Коррадо Балдуччі (топе. Соггаао ВаМиссі), у всіх своїх трьох книгах, як засіб проти чарів, радить звертатись до чарівника, хоча відомо, що той спричиняє ще й інше зачарування {див. К. Балдуччі, "Диявол" ("II аіауоіо"), Ріетте, 1988, с. 326). Це непростима помилка автора, який написав багато доброго в інших розділах своїх праць. Застереження Ритуалу особливо важливе тому, що схильність звертатися до чарівників, ворожбитів, знахарів і їм подібних - стара, як світ. Культурний, науковий, суспільний поступ зовсім не змінив цих звичаїв, які спокійно співіснують з нашим прогресивним світом. У цьому задіяні всі соціальні прошарки, навіть з вищим культурним рівнем (інженери, лікарі, вчителі, політики).

Ритуал у зібранні правил № 20 радить, щоб екзорцист запитав, яка причина присутності злого духа в цій людині, а особливо те, чи приводом є зачарування. У випадку, якщо особа була діткнута, споживаючи чи п'ючи зачаровані субстанції, екзорцист повинен наказати їй, щоб вона все це виблювала. Якщо, натомість, зачарований предмет був десь захований, екзорцист повинен домагатися, щоб злий дух вказав йому місце з метою віднайдення цього предмета і спалення його.

Це дуже корисні поради. Практично, якщо якась особа була зачарована, споживаючи чи п'ючи щось заворожене, майже завжди з'являється у неї специфічний біль у шлунку, про який вже кілька разів згадував, що вказує на потребу видалити спожиту субстанцію через випорожнення чи блювоту. З цією метою потрібно порадити випити екзорцизмованої води та спожити екзорцизмовану сіль і олію, щоб полегшити видалення шкідливої субстанції. Може статися, що деякі зачаровані предмети видалені таємничо, як вже про це згадував. Якась особа, наприклад, може несподівано відчувати тягар у шлунку, наче б там був камінь, а потім знаходить на землі камінь, і біль зовсім зникає. Так можна знайти кольорові нитки, заплутані шнурки і багато інших речей. Усі ці предмети треба покропити свяченою водою (може це зробити сама особа), спалити на вулиці, а потім предмети з заліза і ті, які не згоріли, треба вкинути до протічної води (ріка, каналізація). Не можна викидати їх в унітаз у власному домі, бо в таких випадках часто з'являються різні неприємності: забивалися усі умивальники, затоплювалися помешкання...

У багатьох випадках ці дивні предмети, знайдені у подушках і матрацах, були знайдені не за допомогою диявола, а при помочі харизматиків чи людей, що мають дар відчувати ці речі (про них говоритимемо). Віднайдення їх спричиняло до усвідомлення, що причиною всіх нещасть є зачарування, і тоді людина зверталася за допомогою до екзорциста. Також і в тих випадках треба спалити їх, покропивши перед тим свяченою водою, а попіл потім викинути згідно з поданими вище вказівками.

Під час спалення зачарованих предметів важлива молитва. Має це особливе значення у випадку зачарованих предметів, які знайдено випадково або за вказівкою злого духа, не потрібно цим легковажити.

О. Кандідо, повчаючи мене, розповів мені про свій "гріх молодості", тобто про одну легковажність, яку вчинив на початку свого служіння екзорциста.

Одного разу він екзорцизмував дівчину. Допомагав йому також один отець Пасіоніст, уповноважений єпископом. Під час благословення довідався від злого духа, що чари були наслані на неї за допомогою зачарованого предмета. Примусивши диявола говорити, виявили, що це була дерев'яна шкатулка, завдовжки з долоню, яку було закопано на глибину одного метра під деревом. Повні запалу, з києм і лопатою, вдалися до вказаного місця, щоб її викопати. Дійсно, знайшли дерев'яну шкатулку, що відповідала описові; відкрили її вміст: серед різного мотлоху була там непристойна фігура. Відразу, поливши це все спиртом, спалили, так що залишилася лише жменька попелу. Однак не покропили предметів свяченою водою перед спаленням, не молилися безперестанно під час їхнього спалення, поручаючись під опіку Крові Ісуса, часто дотикали їх, не помивши руки свяченою водою. Результат був такий, що о. Кандідо мусив відлежати три місяці в ліжку через дуже гострі болі шлунка, які тривали майже десять років і час від часу давали знати про себе. Ця сувора лекція стала корисною для мене і для усіх, які можуть потрапити у подібні обставини.

Запитав о. Кандідо, чи після стількох намагань і терпінь згадана особа була звільнена від злого духа. Виявилося, що вона не мала з цього жодної користі. Цей факт говорить про те, що ці зачаровані предмети деколи здійснюють свій злощасний вплив на людину саме в момент їхнього приготування; їхня знахідка і знищення нічому не служить. І я мав кілька подібних випадків, коли між зачаруванням і знахідкою зачарованого предмета пройшло багато років. Предмет цей втратив вже свою чародійну силу. Коли його знайшли, був уже нешкідливим, і його знищення не принесло жодної користі діткнутій особі. Допомогли їй, натомість, екзорцизми, молитви і користання зі Святих Тайн.

Іноді спалення зачарованих предметів перериває вплив чарів. Траплялися випадки "пороблення смерті" через гниття, коли закопували зачароване м'ясо, яке було виявлено і знищено перед тим, як почало псуватись. Іншим разом закопувано десь у полі живі тварини, особливо ропухи, але таким чином, що в ямі навколо них був простір. Також і в тому випадку їх знаходження ще перед втратою життя перериває кинуті чари. Пам'ятаймо однак, що найважливішими засобами є завжди екзорцизми, молитва, Святі Тайни і сакраментапії.

 

Потрібно завжди вдаватися до Божих засобів, а не ходити до чарівників, навіть тоді, коли здається нам, що ефект від цих Божих засобів дуже повільний. Христос дав нам владу від Свого Імені, силу молитви як особистої, так і спільної через заступництво Церкви. Звертання за послугами до чарівників, які приховують своє підле діяння під двозначною назвою білої магії (яка завжди є звертанням до злого духа), наче б усуває чари, але насправді додає інші, ще гірші, і цим ще більше погіршує становище. Євангеліє розповідає нам про злого духа, який виходить з людини, щоби до неї знову повернутися з іншими сімома злими духами, гіршими від нього (Мт. 12, 43^5). І те саме трапляється з особами, які звертаються до чарівників. Хочу розповісти про три типові випадки, свідком яких я був.

Перший випадок.

Хтось з якогось часу починає відчувати фізичну хворобу. Відвідує різних лікарів і приймає різноманітні ліки, але хвороба замість того, щоб відступати, ще більше перемагає. Ніхто не може встановити її причини. У кінці йде до якогось чарівника чи ворожки і чує: "Вам пороблено. Якщо пан хоче, я можу це усунути всього за мільйон лір". Той пан спочатку думає, а потім погоджується і платить. Можливо, у нього попросять фотографію, особисту білизну, пасмо волосся. За кілька днів він почувається цілком вилікуваним і дуже щасливим, що заплатив лише мільйон лір. Злий дух тимчасово від нього відступив. За рік починаються знову ті ж болі. Знову відвідує лікарів, але ліки не дають результату, хвороба щоразу посилюється. Це злий дух повернувся із сімома, ще гіршими від нього. Коли терпіння сягає вершини, терплячий думає: "Той чарівник казав мені заплатити мільйон лір, але болі мені вилікував". І так знову повертається до нього, не думаючи, що саме той чарівник був причиною посилення його хвороби.

Того разу чарівник говорить йому: "Тепер панові поробили ще більше. Якщо хочете, то я можу все це усунути, а від пана прошу лише п'ять мільйонів лір, хоча з іншого взяв би вдвічі більше." І так починається усе спочатку. Якщо потім жертва на кінець звернеться до екзорциста, то крім невеликої початкової хвороби, треба буде її звільнити від великого зла, якого завдав їй чарівник.

Другий випадок.

Початкові події повторюються так, як вище. Хворий платить, виліковується у чарівника і радіє, бо здоровий. Але його хвороба переходить на жінку, дітей, батьків, братів. Таким чином, зло все одно множиться (також у вигляді завзятого атеїзму, грішного життя, автомобільних катастроф, різних нещасть, депресій...).

Третій випадок.

Також і тут усе діється, як вище. Особа виліковується у чарівника і залишається здоровою. Того разу таку хворобу допустив Бог, щоб ця особа спокутувала свої гріхи, щоб повернулася до життя молитвами, почала ходити до церкви і приймати Святі Тайни. Метою цієї хвороби було отримання великих духовних плодів, для спасіння душі цієї особи. Через оздоровлення за допомогою діяння злого духа, який добре знав Божі наміри, мета духовна, пов'язана з хворобою тієї особи, була перешкоджена.

Ми мусимо чітко зрозуміти, що Бог допускає зло, щоб з нього добути добро - допускає хрест, оскільки лише через нього доходимо до неба. Ця правда очевидна, особливо в особах, обдарованих особливими харизмами, але часто досвідчуваних терпіннями, про зцілення яких не треба молитися. Усі пам'ятають о. Піо, який 50 років зносив гострий біль п'яти стигматів, але ніхто не думав, щоб просити Бога про визволення його від цього болю. Було очевидно, що це діло Боже для великих духовних цілей. Злий дух дуже проникливий; він дуже хотів би, щоб о. Піо не мав витиснених на тілі знаків Христової Муки! Звичайно, зовсім інший випадок, коли злий дух викликає стигмати і появу фальшивих містиків.

 

ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО МАГІЮ

 

Тема ця дуже обширна, описана в численних томах книг, які могли б наповнити цілу бібліотеку. Заняття магією відоме протягом цілої людської історії у всіх народів. Сьогодні також є багато таких, які потрапляють у сільця магії. Також багато священиків недооцінюють її небезпеку. Сподіваючись, зрештою, правильно на спасительну міць Христа, який жертвував Себе, щоб нас звільнити від пут сатани, забувають про те, що Ісус ніколи нам не говорив, щоб ми легковажили злого духа або перестали з ним боротися. Дав, натомість, владу його виганяти і говорив про потребу неустанної боротьби з ним, бо він нас пересіює через решето (Сам Ісус допустив, щоби диявол спокушав Його); також ясно сказав, що не можна двом панам служити.

Нас навіть дивує, як часто Біблія висловлюється проти магії і ворожбитів як у Старому, так і у Новому Завіті. Таким чином, застерігає нас, оскільки одним із найчастіших способів, який використовує злий дух, щоб прив'язати до себе людину і її звести, є саме магія, забобони, тобто все те, що віддає сатані прямий чи непрямий культ. Ті, хто займається магією, думають, що можуть використовувати вищі сили, але насправді самі стають їхніми невільниками. Чарівники вважають себе панами добра і зла. Спіритисти і медіуми ревно посвячуються справі викликання вищих духів або духів померлих; насправді ж продають свою душу і тіло диявольським силам, не здаючи навіть собі з того справи, що ті уживають їх завжди для злих цілей, хоча це не виявляється відразу. Людина, відірвана від Бога, бідна і нещаслива, не може зрозуміти сенсу життя, а ще більше значення різних труднощів, таких, як терпіння, смерть. Прагне такого щастя, яке пропонує їй світ: багатство, влада, добробут, любов, приємність, визнання... І здається, що злий дух їй шепоче: "Я дам тобі всю цю владу і славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її кому захочу. Тож коли ти поклонишся переді мною, вся твоя буде" (Лк. 4,6-7).

Ось чому молоді і старші, жінки, робітники, фахівці, політики, артисти весь час шукають "правду" про своє майбутнє. Це натовп, який зустрічає інший натовп, готовий до виконання їхніх прагнень чарівників, ворожбитів, астрологів, знахарів, біотерапевтів, екстрасенсів або ясновидців різного типу. Ці люди звертаються до них хто випадково, хто з надією, або коли перебувають у розпачі чи з цікавості. Багато з них, стають опановані дияволом, інші у різний спосіб зачаровані, а ще інші входять у замкнені кола сект.

 

Але що стоїть за цим усім? Ті, що не тямлять в цьому, думають, що це все - забобони, цікавість, вдавання, шахрайство; і дійсно з цим пов'язаний великий бізнес. Але у більшості випадків правда зовсім інша. Магія - не лише пусте вірування, позбавлене будь-яких обґрунтувань. Це звернення до демонічних сил, щоб для власної користі впливати на перебіг подій та інших осіб. Це викривлена форма релігійності, яка була типічною для первісних людей, продовжилася у часі і співіснує з різними релігіями у всіх країнах. Хоча зовнішні форми її сьогодні відрізняються від тих примітивних, наслідок той самий: віддалити людину від Бога і довести до гріха, тобто духовної смерті.

Є два види магії: імітаційна і заразлива.

Імітаційна магія базується на критерії подібності у формі і способі дії, а також на принципі, що кожне подібне народжує собі подібне. Лялька уособлює людину, якій хочеться зашкодити. Після відмовлення відповідних "обрядових молитов" встромляють у неї голки з думкою поранити особу, яку уособлює ця лялька: особа відчуватиме болі чи хвороби у тих частинах тіла, у які проколено ляльку.

Заразлива магія базується на основі фізичного контакту, тобто на зараженні. З метою впливу на якусь особу чарівник мусить мати щось, що їй належить: волосся, нігті, частини одягу, також фотографію, найкраще таку, на якій зображено цілу постать, але завжди із відкритим лицем. Частина означає цілісність. Те, що зробить на якійсь частині тіла, матиме вплив на цілу особу. Чарівник виконує працю, застосовуючи відповідні формули чи обряди у визначену пору року чи дня, за участю духів, яких викликає, щоб його діяння було ефективним. Ми вже торкалися подібного питання, коли говорили про пороблення, але магія має набагато ширший спектр дій, ніж пороблення через зачаровані предмети чи зачарування.

В одному з обрядів втаємничення у чорну магію, який використовують чарівники на одному із островів Зеленого Мису, сказано, що особа, яка проходить втаємничення, в якийсь момент обряду повинна стати перед дзеркалом, у якому побачить сатану, який дасть їй силу, даючи в руки зброю, яку в майбутньому буде змушена використовувати. Зброєю, якою користується християнин у боротьбі проти "рикаючого лева", є істина, справедливість, віра, двосічний меч Слова Божого. Чарівник, натомість, має меч, щоб ранити людей: має силу знищення, прокляття, ясновидіння, передбачення, роздвоєння, лікування та інші, залежно від зла, яке він здатний спричинити, і згідно з тим, як зможе перешкоджати здійсненню Божих планів і що може пожертвувати злому духові. Окрім самого себе, може пожертвувати своїх дітей, а також інших осіб, що звертаються до нього, більш чи менш свідомих цього.

Результатом такого діяння для жертви є те, що як мінімум набуде страшну відразу до усього, що святе (до молитви, до церкви, святих образів...), у поєднанні з іншими, дуже різноманітними проявами зла.

Щось подібне може трапитись також і з тим, хто замовив у чарівника виконати якусь "роботу". Один раз складена "жертва" у вигляді платні, деколи дуже невеликої, і речей, які сказала принести ворожка, можливо дотримуючись певних правил, даних нею: відвідати сім церков, запалити свічки у спеціальний час, розкидати порох, носити на собі деякі предмети чи чіпляти їх на когось іншого тощо, зумовлює сильний зв'язок зі злим духом з поганими наслідками для душі і тіла. Дуже часто приходили до мене матері, які раніше водили своїх дітей до чарівників, а їм порадили, щоб ті діти носили на собі предмети, які для несвідомих осіб здавалися звичайними дрібничками, але які через шкідливі наслідки виявилися правдивим знаряддям чарів. Якщо хтось заходить на територію ворога, то потрапляє під його владу, навіть якщо він діяв у "добрій вірі". Лише могутня сила Божа може звільнити з утворених зв'язків.

Дії так званої високої магії найчастіше діляться на: освячення, посвячення, благословення, усунення зі становища, вилучення із спільноти, прокляття. У такий спосіб намагаються перемінити предмети чи особи у "священні символи" (звичайно, посвячені сатані).

 

Магічний матеріал намагнічують у конкретний період - це вже галузь магічної астрології. Кожен чарівник носить на собі чи виробляє для інших "амулети", йдеться про медалі, символіка яких є "каталізатором енергії'". Мають вони, на думку чарівників, особливу небесну силу. Чимось іншим є талісмани, що відображають риси особи, яку б вони мали оберігати.

Талісмани просять найчастіше бідні клієнти, які відчувають у житті невезіння, нещастя, нерозуміння, відсутність любові, бідність. Такі особи завжди готові заплатити будь-яку ціну, деколи навіть дуже високу, за ці предмети, які мають їм принести щастя і визволення їх від усіх життєвих бід. Водночас носять на собі негативний заряд, який шкодить не лише їм, але також членам їхніх родин. Для виготовлення цих талісманів, а також у виконанні усіх магічних дій, широко застосовують ладан. Цей ладан, складений у жертві сатані, відмінний від ладану, який використовують у літургічному культі, складеному Богові.

Інші форми магічних дій базуються на приготуванні різних напоїв та мішанини, які викликають вселення або зовнішнє диявольське переслідування у того, хто їх споживе, домішаними до їжі чи напою. Такий нещасний виявить у своєму організмі не лише щось обридливе, а й вплив демонічних сил, які були викликані під час приготування засобу для зачарування. Дуже відомий так званий "любовний напій", який накидує жахливий зв'язок за допомогою сатанинських сил.

Вперше про сатану сказано в Святому Письмі, як про спокусника наших перших родичів, яким він появився у постаті змія. У міфології змія завжди асоціюється із символами знання і пізнання. У Єгипті чарівниця Ізида знала таємниці каміння, рослин, тварин. Знала також різні хвороби і ліки, щоб їх лікувати, тому змогла оживити мертве тіло Озириса. Змію, як символ вічного циклу життя, зображують звитою у вузол із хвостом у пащі. Варто згадати про змію боа, володарку інків, або про змію боа, яку індіани вважають своїм божеством. У магії Вуду двостатевий змій Данбгалаг і Аїда Ведо -настільки сильне джерело натхнення для своїх шанувальників, що досягають дивних ефектів у будь-якій порі дня і ночі. Цей змій, як вважають, знає всі тайни Слова Творця за посередництвом "магічної мови", оспіваної у сакральній музиці. Йдеться про гаїтську магію африканського походження, яка разом із первісною африканською магією і з цією завезеною до Південної Америки (особливо з Бразилії), під назвою макумба, має сильний демонічний вплив. Я вже згадував, що найгірші зачарування, які мені траплялися у практиці, походили з Бразилії або з Африки.

Сучасна цивілізація поєднала у собі деякі звичаї, але їх не змінила. Тому існують разом наука і магія, релігія і стародавні практики. Ще сьогодні, особливо по наших селах живуть деякі навіть дуже релігійні люди, які вдаються до ворожбитів (чоловіків чи жінок), щоб розв'язати різноманітні свої труднощі: від хворіб до вроків поглядом, від безробіття до знаходження чоловіка. Це "святі" особи, "які завжди ходять до церкви". Ще сьогодні можемо зустріти матерів, які в добрій вірі вчать своїх дочок різних жестів і обрядів, щоб, наприклад, знімати вроки, ворожити на Андрія, або накладати на шию дітей ланцюжки з хрестиком чи посвяченим медаликом і додають до цього "волосся з борсука", "зуб вовка", чи також "червоні ріжки", тобто предмети, які, хоча і "незаряджені" негативною диявольською енергією через магічні обряди, пов'язують людину зі злим духом через гріх забобонів.

Із магією завжди пов'язане ворожіння: бажання пізнати майбутнє, використовуючи невідповідні засоби. Вистачить згадати дуже поширений звичай ворожіння на картах чи також передбачення майбутнього на картах таро, які найчастіше використовують у ворожінні чарівники і ворожки. Здається, що початок карт таро сягає XIII ст. і виводиться від циган, які сконденсували у цій "грі" свою здібність передбачати майбутнє. В основі цього лежить езотерична наука, яка подає схему взаємин між людиною і окультним світом. Не хочу довше над цим затримуватись, лише скажу, що наївна людина, здивована тим, як точно було все сказано про її минуле, відходить з тривогою і недовірою або пустою надією, часто з підозрою до батьків чи приятелів, а понад усе із деякою формою залежності у майбутньому від того, хто ворожив їй на картах. Все це може викликати у неї стани переляку, люті, непевності; буде відчувати бажання постійного вдавання до магічних практик чи забезпечення себе талісманами, які б знешкоджували цього внутрішнього ворога, якого вона сама собі створила і який є причиною її хворіб і нещасть.

Найгірша магія африканського походження базується на відьмуванні (witchcraft), а займається нею той, хто хоче зробити зло іншим особам за допомогою магічних засобів, а також на спіритизмі, тобто викликанні духів, прагнучи ввійти у контакт з духами померлих осіб чи вищими духами. Спіритизм знаний у всіх культурах і у всіх народів. Медіум - посередник між духами і людьми, уділяючи своєї енергії (голосу, жестів, письма...) духові, який хоче появитися. Може трапитись, що ці викликані духи, які завжди є тільки злими духами, можуть заволодіти кимось із присутніх. Церква завжди засуджувала спіритичні сеанси і участь у них. Якщо хочемо навчитися чогось корисного, ніколи не навчимось цього від сатани.

Але чи викликання померлих - неможлива справа? Чи завжди лише злі духи з'являються під час спіритичних сеансів? Знаємо добре, що цей сумнів виникає у вірних у зв'язку з єдиним винятком, що описаний у Святому Письмі. Отож Святе Письмо подає нам єдиний випадок, коли Саул звернувся до ворожки і сказав їй: "Поворожи мені, будь ласка, привидом і викличи мені того, кого я назву тобі" (1 Сам. 28,8).

І дійсно, з'явився Самуїл, який помер не так давно. Бог дозволив цей виняток, але варто звернути увагу на оклик здивування ворожки і ще більше на суворий докір Самуїла: "Чому не даєш мені спокою і викликаєш мене?" (1 Сам. 28,15). Померлих потрібно шанувати і не можна їх турбувати. Оскільки це єдиний випадок у цілому Святому Письмі, тому наголошую на його винятковому характері. Я поділяю також погляд протестантського психіатра і екзорциста: "Звичайним егоїзмом і жорстокістю є бажання ворушити наших померлих чи прагнення викликати їх до нас. Те, чого вони потребують, - вічне визволення, а не втягнення їх знову у справи людей цього світу?" (Кеннет Мк Олл, Kenneth Мс All, 'Tino alle radier", Ancora, pag. 141).

Багато людей піддаються обманові через маловірство і незнання. Танці, співи, звичай, свічки, тварини, які використовують у різних магічних ритуалах Вуду чи макумба з етнічного та фольклорного погляду можуть бути дуже цікавими. Чотири свічки, запалені у чотирьох кутках вулиці, чи трикутник зі свічок, з яких одна направлена полум'ям до землі, можуть здаватися забавою чи нешкідливим забобоном. Надійшов час, щоби відкрити очі. Запрошую до цього насамперед священиків. Усе це способи викликання злих духів, які можуть турбувати ту чи ту людину, але їхньою остаточною метою є віддалити людину від Бога, довести її до гріха, неспокою, замкнутості і розпачу.

Мене запитували, чи можна впливати магією також на групи осіб ? Моя відповідь звучить: "так", але це питання потребувало б окремого вивчення. Також тут, як і в усій моїй книжці, обмежуюсь лише згадкою про деякі речі. Можливо, що злий дух використовує якусь особу з метою впливу навіть на великі групи людей, які можуть взяти владу над народом чи впливати на долю інших народів. Думаю, що в наш час до таких людей належить Карл Маркс, Гітлер, Сталін. Жорстокість нацистів, потворність комуністів, масакри мільйонів людей Сталіном -досягли воістину диявольського лукавства. Поза сферою політики не вагаюсь стверджувати диявольське діяння в окремих видах музики і в окремих співаках, які доводять людей, що заповнюють площі, до шалу, який іноді доходить до крайніх проявів насилля чи його бажання.

Існують також інші випадки, легші у розрізненні і в лікуванні (хоча масові опанування важчі у лікуванні), коли впливу злого духа зазнають учні, різні групи людей, церковні спільноти. Неймовірна здатність диявола в обдурюванні, в насадженні найгірших помилок серед цілих груп людей. Хтось сказав, що легше ошукати натовп, ніж одну особу. Це правда, що злий дух може впливати також на численні групи людей; однак завжди у таких випадках бачимо людську згоду, гріх добровільної згоди з диявольським діянням: задля власної користі, через пристрасті, амбіції і з багатьох інших причин...

Вплив злого духа на суспільство - одне з найнебезпечніших і найсильніших його діянь. Звертають на це увагу особливо останні Папи Римські. Маю на увазі промову Павла VI 15 листопада 1972 року та Івана Павла II20 серпня 1986 року.

Сатана - наш найгірший неприятель і таким залишиться аж до кінця часів, тому використовує свій розум і свою силу, щоб перешкодити планам Бога, який прагне спасіння для нас усіх. Нашою силою є Христовий Хрест, Його Кров, Його Рани, послух Його науці, Його інституції, якою є Церква.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.